Що відбувається за хвилину після смерті? Цикл 2 Програма 4

Що відбувається

за хвилину після смерті?

 

Цикл 2

 

Програма 4

 

 

Д-р Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Що відбувається за хвилину

після смерті? Цикл 2

+++

Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга» – Що відбувається за хвилину після смерті?

Статистика свідчить:

Щохвилини помирає сто шестеро людей.

Щодня помирає п’ятдесят п’ять тисяч людей.

Щомісяця помирає чотири з половиною мільйони людей.

Щороку помирає п’ятдесят шість мільйонів людей

Якщо ви прожили сімдесят років, то за цей час на землі померло чотири мільярди людей.

Мені та вам не уникнути смерті.

Нікому з нас її не уникнути.

Що Біблія каже нам про те, що відбувається за хвилину після смерті?

Сьогодні я маю в гостях теолога та автора бестселерів, доктора Ервіна Люцера, старшого служителя церкви Муді в Чікаго, Ілінойс. Він написав книгу «За хвилину після смерті». Ми запрошуємо вас приєднатися до нас на цьому спеціальному випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

 

 

+++

Програма 4

+++

 

 

 

Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Мене звати Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися сьогодні до нас. Ми розмовлятимемо на цікаву тему, яка стосується й вас. Що відбувається з нами в мить смерті? Що чекає на нас попереду? Чи потрапимо ми на небеса, чи до пекла? І в контексті цієї теми ми торкнемося одного важливого запитання, а саме «Що відбувається з тими, хто чинить самогубство?» А ще точніше: «Що відбувається з тими християнами, які чинять самогубство? Чи потраплять вони на небеса? Чи вони потраплять до пекла, бо згрішили? Що відбувається насправді?»

Сьогодні я маю в гостях доктора Ервіна Люцера, пастора церкви Муді в Чікаго (Ілінойс) та автор бестселера за назвою «Що відбувається за хвилину після смерті?» Ервіне, я хочу, щоб ми почали обговорення теми самогубств із правдивої історії, яка сталася з однією служителькою. Вона повернулася додому після служіння і впала в депресію. Розкажи нам цю історію.

 

Доктор Ервін Люцер: Джоне, це досить коротка історія. Але я радий, що ми можемо обговорювати цю тему, бо це питання хвилює багатьох. Отож, ця служителька була дуже активна та ефективна. Але, коли вона повернулася додому, то впала в жахливу депресію. Можливо, дехто з нас ніколи не впадали в таку депресію, але я пам’ятаю, як розмовляв зі своїм другом, пастором, який намагався вчинити самогубство. На щастя, йому не дозволили цього зробити. Але він сказав мені: «Ти не уявляєш, як це – жити в темному тунелі. В ньому немає жодного променя надії». Ця жінка перебувала в такому самому стані й вона вчинила самогубство. Багато людей скажуть на це: «Немає жодних сумнівів у тому, що вона потрапила до пекла, бо на її сумлінні був гріх». Джоне, є багато християн, які помирають з гріхом на сумлінні. Вони помирають раптово, наприклад, в аваріях. Вони не встигають висповідати всі свої гріхи. Але їхні імена записані на небесах і я вірю, що вони будуть там. Я вірю, що на небесах ми зустрінемося з тими, хто вірив в Ісуса Христа і хто пройшов через часи сумнівів, депресій і однаково потрапив до Небесного Царства.

Біблія каже, що Святий Дух є нашою гарантією до дня спокути. Я вірю, що Бог забере Своїх людей до Себе. Його вівці навіки належать Йому. Знаєш, якби ти мав сто овець, а ввечері ти повернувся з дев’яноста п’ятьма, то став би посміховиськом серед пастухів. Я вірю, що всі Божі вівці потраплять на небеса. Ось чому я вважаю, що ми можемо дати позитивну відповідь на це запитання. Я вважаю, що ті, хто навчає, що ті, хто вчинив самогубство, потраплять до пекла, чинять неправильно. Безумовно, багато тих, хто вчинив самогубство, опиняться в пеклі, але лише тому, що не пізнали Христа, як Рятівника. Ось чому так важливо Його знати.

 

Анкерберг: Так. Розберімо це питання Трохи докладніше. Певен, нас можуть дивитися люди, які зараз перебувають у жахливій депресії. Вони вважають себе християнами й кажуть: «Ну, якщо Люцер каже, що, згідно з Біблією, немає жодних проблем, якщо я вчиню самогубство, то я готовий натиснути на гачок, адже я потраплю на небеса. Я готовий покинути цей тлінний світ».

Я пам’ятаю, як переїхав сюди, на південь. Ми переїхали й наступного дня до мене підійшла сусідка й попросила зайти до неї додому. Я прийшов і побачив, що її чоловік застрелився. Це було першого дня після нашого переїзду. Я пам’ятаю, як був у коледжі й прийшов до зали, яка була до краю набита людьми. Я спитав: «Що трапилося?» І мені розповіли, що президент студмістечка вчинив самогубство. Багато хто стикається з такими речами.

Отже, розберімося з цим питанням. Що ти скажеш людині, яка має намір вчинити самогубство і вже думає: «Все так погано, що я хочу покінчити зі своїм життям. Я потраплю на небеса». Що ти скажеш такій людині?

 

Люцер: По-перше, я хочу, щоб вона знала, що Біблія не закликає нас чинити самогубства. Немає жодних сумнівів у тому, що самогубство – це вбивство. Ви вбиваєте себе. І це серйозний гріх. Ось чому я, в першу чергу, хочу сказати, що самогубство – це завжди погано. Образно кажучи, ви ставите крапку там, де має бути кома.

Крім того, я б хотів дати надію такій людині, бо надія є завжди. Знаєте, якось двоє підлітків учинили самогубство в Чікаго. І один з них написав у своїй передсмертній записці: «Я наробив забагато помилок». Як би мені хотілося порозмовляти з цим хлопцем. Адже є радісна новина, про яку ми докладніше порозмовляємо наприкінці передачі, завдяки якій не варто переживати про те, скільки помилок ви наробили. Ви можете одержати пробачення, знайти надію. Це перше, на чому я б хотів наголосити. Ви не повинні чинити самогубство, бо це жахливий гріх.

Друга причина – не думайте, що на іншому боці з вами все буде гаразд. Багато хто гадає, що вони християни, хоча насправді не є ними. Це нагадало мені про Шекспіра. Як ти пам’ятаєш, у своєму монолозі Гамлет каже: «Чи бути, чи не бути? Ось питання». Він міркує про самогубство. Але далі в своєму монолозі він каже: «Які нам сни присняться після смерті, Коли позбудемось земних суєт?» Фактично, він каже: коли я помру, то все може виявитися набагато гіршим, ніж зараз. Доречі, Джоне, ми бачимо дивовижну різницю між Гамлетом та апостолом Павлом. Гамлет у своєму міркуванні каже: «Чи залишуся я жити, чи помру – я програю». А Павло каже: «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання. чи Залишуся я жити, чи помру – я виграю». Ісус Христос кардинально змінив життя апостола Павла. Ось чому я хочу сказати тим, хто думає покінчити з життям: не робіть цього. Бог має мету для вас. Ви можете проходити часи депресії та безнадійності, але, якщо ви знаєте Христа, як Рятівника, Бог з вами. Я вірю, що ви одержите Його ресурси і продовжите жити.

 

Анкерберг: Так. Дехто може проігнорувати той факт, що ми просимо їх не вбивати себе, гадаючи, що вони християни, хоч насправді не є ними. І тоді виникає запитання: «А чи врятований я насправді? Як мені знати напевно, що я врятований і потраплю на небеса?» Це ключове запитання. гадаю, нам варто дати на нього відповідь.

 

Люцер: Джоне, це дуже важливе запитання, бо в ньому можна помилятися. Ісус здивував усіх, коли сказав: «Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба … не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!». Від таких слів дрижаки біжать по шкірі. Чому багато хто помилково гадає, що врятований?

По-перше: вони покладаються на те, що беруть участь у таїнствах. Вони гадають, що це врятує їх. Вони гадають, що прожили добре життя і мають більше добрих справ, ніж поганих. Крім того, можливо, їх навчали, що все, що їм потрібно – це повторити молитву. Це дуже небезпечно. Ми хочемо, щоб люди молилися й визнавали Христа, але можна помолитися й не покластися на Ісуса. Слова нічого не варті. Люди можуть покладатися на всі ці речі й казати: «Я потраплю на небо» того часу, як вони йдуть до пекла. Біблія каже, що ми маємо досліджувати себе, щоб бачити: в вірі ми чи ні.

 

Анкерберг: Так. Що означає «досліджувати себе»? На чому ґрунтується наша впевненість? Яка її основа?

 

Люцер: Головна основа – це обіцянка Ісуса Христа, яку Він дав віруючим у Нього. Питання ось у чому: чи віримо ми в Ісуса та в Його обітниці? «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме». Він дав багато інших обіцянок і, якщо ми прийдемо до Нього й довіримося Йому, то одержимо порятунок. Це перше питання, в якому потрібно розібратися.

По-друге, Біблія каже, що Бог рятує нас «на добрі справи». В нашому житті мають бути докази роботи Божого Духа. Біблія каже: «Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!». В нашому житті мають бути докази того, що ми належимо Богові.

І ще одне важливе запитання: «Чи любите ви Бога?» Я пам’ятаю одну жінку, яка страждала від алкоголізму й ніяк не могла покинути пити. Щоразу, коли вона впадала в гріх, то молилася, кажучи: «Отче, Ти знаєш, як сильно я люблю Тебе». Я вірю, що вона була віруючою, бо Бог вклав у неї любов до Себе та до Свого сина, на доказ того, що ми Божі діти.

 

Анкерберг: Так. Ми ненадовго перервемося. Після перерви я хочу, щоб ти звернувся до тих, хто має сумніви. Цим людям важко. Твій батько теж сумнівався. Я б хотів, щоб ти розповів цю історію й відповів на запитання: «Як знайти цілковиту впевненість у порятунку». Ми порозмовляємо про це після перерви. Сподіваюся, ви залишитеся з нами.

 

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. Ми маємо в гостях доктора Ервіна Люцера, старшого пастора церкви Муді в Чікаго. Ми розмовляємо про те, що станеться з вами за хвилину після смерті. Певен, це питання цікавить вас. Біблія каже, що ви опинитеся або на небесах, або в пеклі. І в цій частині передачі ми розмовляємо про тих, хто чинить самогубства. Ми прийшли до запитання: «Як людина може знати напевно, що вона врятована?» Ми маємо покластися на Ісуса, бо тільки Він може врятувати нас і привести на небеса. Ервіне, багато хто сумнівається в цьому. Люди сумніваються все своє життя з різних причин. Я б хотів, щоб ти почав з поради тим, хто сумнівається в тому, чи поклався він на Ісуса. Ти можеш допомогти цим людям?

 

Люцер: По-перше, Джоне, я б хотів почати з особистого свідчення. Я народився в християнському домі, центром якого була Євангелія. В десять або одинадцять років я молився про те, щоб Ісус прийшов у моє серце. Так казали за тих днів. Я молився, але не був упевнений. Наступного дня я знову молився про те, щоб Ісус прийшов у моє серце. Але я однаково не був упевнений в тому, належу я Йому чи ні.

І так було до чотирнадцяти років, доки мої батьки не побачили, що я живу під осудом гріха. Вони сказали: «Ми вважаємо, що тобі настав час визнати Ісуса». А я сказав їм (я чудово пам’ятаю свої слова): «Я намагався, але в мене нічого не вийшло». Тоді вони сказали: «Ти маєш прийняти Ісуса вірою». Ми пішли до великої кімнати, стали на коліна й я сказав: «Господи Ісусе, я приймаю Тебе вірою. Я приймаю те, що Ти зробив для мене на хресті». Джоне, наступного ранку я прокинувся й зрозумів, що пізнав Бога. Божа присутність стала реальною. І з тієї миті я впевнений у тому, що належу Богові.

Цікаво, що мій батько, який страждав від нападів паніки, прожив до ста шести років. Лише згодом ми зрозуміли, що однією з причин цих нападів був брак упевненості. Чому він не був упевнений? Все тому, що в Європі його навчали неправильної теології. Ця теологія твердила, що порятунок можна втратити. Він вірив у те, що порятунок можна втратити будь-якого дня. Сьогодні ти визнаєш Христа, як Рятівника, а завтра грішиш і де ти опинишся? Але, коли він зрозумів, що Ісус Христос помер на хресті й Його смерть стала досконалою жертвою за кожен гріх, і коли ми визнаємо Христа, як Рятівника, Він стає нашим Рятівником назавжди – тоді ми можемо долати труднощі й жити християнським життям у радості. Сьогодні я б хотів звернутися до людей, які вважають, що порятунок приходить через сповідання гріхів. Це не так. Мартін Лютер, наприклад, сповідувався по шість годин, але не був врятований. Як можна запам’ятати всі свої гріхи? Як часто потрібно сповідуватися в них? Це однаково, що витирати підлогу від води з відкритим краном. Ви ніколи не будете впевнені. Коли Лютер зрозумів це, коли поклався на Ісуса, прийняв Його праведність, тоді він знайшов радість вічного життя.

Ми, християни, маємо сповідуватися в гріхах, але не для того, щоб знову одержати порятунок. Щойно ми віддаємо себе Богові, ми назавжди залишаємося в Його руках.

Я б хотів навести вам приклад. Одного разу я виступав на конференції. Там була жінка, яка багато років викладала вивчення Біблії. Не було жодних сумнівів у тому, що вона була християнкою. Її чоловік свідчив, що його дружина приводила людей до рятівної віри в Христа. Але сама вона казала: «Я маю сумніви». Ви знаєте, що Бог не проти сумнівів, якщо вони щирі? Іван Христитель був у в’язниці. Він сумнівався в тому, що Ісус Месія, й тому послав до Нього учнів. Ісус сказав: «Ідіть і передайте моє послання Іванові». Але, разом з тим, Ісус сказав про Івана таке: «Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана». Він сказав це, коли Іван Христитель сидів у в’язниці, сумнівався в Ісусі. Ось чому в щирих сумнівах немає нічого поганого. Проблема є лише з нещирим сумнівом. Отож, я сказав цій жінці, коли ми стояли на березі озера: «Уявімо, що це озеро замерзло, ніби зараз зима». Я сказав: «Є одна історія про людину, яка сумнівалася в тому, чи зможе вона пройти через замерзле озеро, чи ні. Вона почала повзти по озеру, намагаючись розподілити вагу, доки не помітила, що до неї рухається група коней. І тоді вона зрозуміла, що, якщо коні ходять по цьому озеру, то крига досить товста. Вона підвелася й пішла». Я сказав цій жінці: «Знаєте, ви схожі на людину, яка повзе по озеру. Крига під вами так само товста, як і піді мною. Різниця лише в тому, що я насолоджуюся прогулянкою, а ви повзете через сумніви. Підведіться вірою й прийміть Божі обітниці, щоб насолоджуватися християнським життям».

 

Анкерберг: Так. Нам варто порозмовляти про основи нашого порятунку, про те, в що ми віримо. Іноді християни чинять так. Вони гадають, що стали християнами, але в них залишається запитання: «А чи прийняв мене Бог насправді?» Вони дали обіцянку, але не впевнені в тому, чи це правда. Вони не знають, якою щирою є ця обіцянка, бо вони продовжують грішити. В їхньому житті є проблеми, гріхи, з якими вони борються щодня. Вони знають, що не досконалі. Вони чули, як деякі проповідники казали, що, якщо вони не покаються, не дадуть обіцянку та не житимуть досконалим життям, то насправді вони не врятовані. Ти можеш допомогти цим людям набути впевненості?

 

Люцер: Я вважаю, що відповідати на це запитання слід досить делікатно, бо іноді люди живуть так, бо вони не врятовані. Але тим, хто поклався на Христа, я хочу сказати ось що: «Найголовніше, що я можу сказати вам, це те, що Ісус сплатив за все». Якщо ви подивитеся на своє життя, то можете впасти в відчай, бо ви маєте проблеми з гріхом. Але суть криється в смерті Ісуса. Ось що вам варто запам’ятати – коли ви визнаєте Ісуса, ваші гріхи припиняють бути вашими. Вони переходять на Ісуса, який помер за вас і поніс ваші гріхи. Ось як потрібно дивитися на все це.

Є люди, які кажуть, що, якщо не покаятися кілька разів, то нічого не вийде. Каяття – це коли я змінюю свій погляд на Ісуса та на гріх. Я дивлюся на своє життя й розумію, що не можу врятувати себе сам. Я бачу свою гріховність і бачу Рятівника Ісуса. Я відвертаюся від свого гріха. Я визнаю Ісуса й покладаюся на Нього. Після цього я не зобов’язаний бути досконалим. Я ніколи не був досконалим, але стану таким на небесах. Він приймає мене таким і я стаю назавжди Його.

Джоне, насамкінець цієї передачі я б хотів подивитися просто в камеру й висловити думки всіх тих, хто дивився та слухав, як ми обговорювали тему, що буде з нами за хвилину після смерті. Можливо, ви кажете: «Я багато нагрішив. Якби ти знав про мої гріхи, то зрозумів би, що Бог ніколи не прийме мене». Ні, прийме. Одного разу я одержав листа від ув’язненого. В ньому було сказано: «Знаєте, я ґвалтував жінок. Чи можу я одержати пробачення?» Я написав йому в відповідь: «Я хочу, щоб ви уявили собі дві дороги. Одна дорога брудна, з вибоїнами й виглядає неприємно. З іншого боку є дорога, яка практично ідеальна. Вона пряма, доглянута. Але, припустимо, що випало двадцять п’ять сантиметрів снігу. Сніг укрив обидві дороги: як негарну, так і гарну. Після того, як випав сніг, відмінностей не видно. Дороги виглядають однаково».

Біблія каже: «Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!». Друзі, я не знаю вашого минулого. Можливо, ви злочинець і ви не знаєте, чи пробачить вам Бог. Відповідь на ваше запитання – так, пробачить. Коли ми покладаємося на Ісуса, Бог приймає нас, як Ісуса, бо ми рятуємося завдяки Його справам, а не нашим. Коли ми покладаємося на Нього, Його праведність стає нашою. Бог приймає нас, як Його. І завдяки цьому ми можемо потрапити на небеса.

Я б хотів помолитися з вами. Я хочу попросити в вас помолитися зараз зі мною й прийняти дар Ісуса – дар вічного життя. Отче, я молюся, щоб багато хто схилив свою голову й сказав: «Ісусе, я визнаю Тебе. Я приймаю Твоє пробачення, Твоє очищення. Господи, з цієї миті я покладаюся на те, що Ти зробив, а не на те, що зробив я. Я визнаю Тебе, як Рятівника. Я дякую Тобі за те, що на підставі Своїх обітниць Ти приймаєш мене. Я молюся в ім’я Ісуса. Амінь».

 

Анкерберг: Друзі, якщо ви повторили цю молитву, то, як каже Бог у Своєму Слові, «кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасенний».

Докторе Люцер, я радий, що ви були з нами на всіх цих випусках. Ви поділилися з нами безліччю корисної інформації, яку знайшли під час своїх досліджень. Певен, це допомогло багатьом. Якщо ви хочете довідатися більше про це, то залишайтеся з нами. За хвилину ми розповімо вам про те, де знайти цю інформацію.

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».