Що відбувається за хвилину після смерті? Цикл 1 Програма 4

Що відбувається

за хвилину після смерті?

 

Цикл 1

 

Програма 4

 

 

Д-р Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Що відбувається за хвилину

після смерті? Цикл 1

+++

Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга» – Що відбувається за хвилину після смерті?

Статистика свідчить:

Щохвилини помирає сто шестеро людей.

Щодня помирає п’ятдесят п’ять тисяч людей.

Щомісяця помирає чотири з половиною мільйони людей.

Щороку помирає п’ятдесят шість мільйонів людей

Якщо ви прожили сімдесят років, то за цей час на землі померло чотири мільярди людей.

Мені та вам не уникнути смерті.

Нікому з нас її не уникнути.

Що Біблія каже нам про те, що відбувається за хвилину після смерті?

Сьогодні я маю в гостях теолога та автора бестселерів, доктора Ервіна Люцера, старшого служителя церкви Муді в Чікаго, Ілінойс. Він написав книгу «За хвилину після смерті». Ми запрошуємо вас приєднатися до нас на цьому спеціальному випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

 

 

+++

Програма 4

+++

 

Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Мене звати Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися сьогодні до нас. Ми розмовляємо на тему, яка стосується всіх нас. Хоч би де ви жили – це запитання стосується вас. І ось як воно звучить: «Що станеться з вами за хвилину після смерті? Що ви переживете? Що ви побачите? Яке тіло ви матимете? Чи будете ви на небесах, чи в місці мук?» І разом з усіма цими запитаннями виникає ще одне, на яке мало хто може дати відповідь. Я радий, що з нами доктор Ервін Люцер, пастор церкви Муді, який відповість на ці запитання на підставі Біблії.

І це запитання, яке мучить багатьох, звучить так: «Що Біблія каже про смерть немовлят?» Немає нічого важчого, ніж розмова з молодою парою, яка втратила дитину. Ервіне, ти стикався з такою трагедією в своєму житті. Я б хотів, щоб ти розповів про те, як у вашій родині, з вашою дочкою, сталося це горе й вона втратила дитину.

 

Доктор Ервін Люцер: Дякую, Джоне. Знову-таки, я хотів висловити величезну подяку за те, що можу казати про це. Я б хотів запросити приєднатися до нас усіх, хто розуміє, яка непроста ця тема.

Ми з Ребекою маємо трьох чудових дочок. І коли наша старша дочка мала народити свого первістка, нашу онучку, то за три місяці до пологів виявилося, що наша онучка мертва. Вона була мертвонародженою. Я пам’ятаю, як тримав її на руках і думав: «Що ж це? Я ніколи не взнаю цього маляти. Ми назвали її Сарою, але в цьому житті ніхто не взнає її». Але ось у чому запитання: «Чи познайомимося ми з нею в майбутньому житті?»

Знаєш, Джоне, я замислився над цим запитанням. У Біблії є деякі речі, які кажуть про це. Я вважаю, що зараз Сара перебуває в присутності Ісуса і спілкується з Ним. Чи побачимо ми її колись? Звичайно. Я вірю, що життя дитини починається з зачаття. Ми віримо в це, бо про це навчає Біблія. Немовлята потрапляють на небеса. І не лише немовлята, а й діти. Я вірю, що всі вони перебувають у присутності Господа.

 

Анкерберг: У своїй книзі ти написав, що всі діти – а не дорослі – потрапляють на небеса. Але чому? Бо вони безгрішні? Ні. То в чому ж причина?

 

Люцер: Джоне, я б хотів додати – є люди, які вважають, що тільки охрещені діти потрапляють на небеса. Я не згоден з ними. Я вважаю, що це не відповідає Писанню. Мені здається, що всі діти потрапляють на небеса – охрещені чи ні. І це навіть не залежить від релігії їх батьків.

Чи народжуються вони безгрішними? Ні. Біблія навчає, що діти народжуються під прокляттям гріха. Є така річ, як першородний гріх. Виникає запитання: «Що ж відбувається з їхнім гріхом?» Я вважаю, що вони ще не в тому віці, щоб звітувати за свої гріхи, й Бог бере їх на Себе. Він поклав їх на Ісуса, який помер на хресті заради грішників. І завдяки смерті Христа, Його жертві, їхній гріх не зараховується їм і вони потрапляють у присутність Господа.

Я вважаю, що Біблія натякає, вказує нам на це.

 

Анкерберг: Так, Біблія натякає нам на це на прикладі двох Давидових синів. Розкажи нам про них.

 

Люцер: Одного з його синів було звати Авесалом. Коли Авесалом помер, Давид не міг розрадитися, бо знав, що Авесалом був бунтівною дитиною. Давид гадав, що не побачить його на небесах, і тому не міг розрадитися. Тепер інший випадок. Вірсавія завагітніла. В неї народився син, але цей син хворий. Давид волає до Бога, благаючи зцілити дитину, але дитина помирає. Давид голиться і припиняє сумувати. Люди питали в нього: «Чому ти зробив так?» А він відповідав їм: «Він не прийде до мене, але я прийду до нього».

Вочевидь, Давид казав не лише про те, що, як і син, він вирушить до могили. Давид показує нам, що вірив у те, що зустрінеться з ним знову.

Але ще ясніше про це сказано в вісімнадцятому розділі Матвія, де Ісус каже про дітей таке: «їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі». Мені здається, що Ісус бере дітей і приводить їх просто до Батькового престолу. Вони опиняються в Його присутності.

 

Анкерберг: Так. Я б хотів пов’язати ці два запитання. Повернімося до Сари, твоєї онучки, яку ти втратив. Коли ти потрапиш на небеса, то який вік вона матиме? Дехто каже, що вони залишаться дітьми й їх можна буде виховати на небесах. Інші кажуть, що вони вже досягнуть певного віку. Як вважаєш ти? І я маю ще одне запитання. Є жінки, які дивляться нас зараз і які в минулому робили аборти. І ось друге запитання, яке тривожить їх: «Чи впізнає мене моя дитина? Як вона виглядатиме? Що станеться, коли я побачу її?»

 

Люцер: І знову я радий, що ми маємо Біблію. Ми встановили, що всі діти потрапляють на небеса. По-перше, я хочу сказати, що, коли я побачу Сару, яка померла в утробі матері, нашу маленьку онучку, то очікую побачити її в зрілому віці. Я вважаю так, бо в книзі Об’явлення сказано про те, що на небесах усі прославляють Бога. Всі дякують Богові. Вони славлять Його в унісон. Я не можу уявити собі, щоб дитина назавжди залишалася дитиною. Люди кажуть, що дитина може вирости там. Таке можливо. Але я впевнений в одному – на небесах усі зможуть прославляти Бога. Всі служитимуть Богові.

Ось чому я очікую побачити зрілу Сару. Гадаю, ми знатимемо один одного. Ми вже казали про це.

Моє серце співчуває тим багатьом матерям, які дивляться нас, бо я знаю, через що їм довелося пройти. Мені, як пасторові, доводилося зустрічатися з жінками, які не хотіли робити аборти, але яких до цього примушували їхні чоловіки. Крім того, є безліч інших обставин, за яких жінки втрачали своїх дітей ще до пологів.

Я хочу подивитися вам просто в вічі й сказати: «Ісус любить вашу дитину». Коли ви помрете й вирушите на небеса, визнавши Христа, як Рятівника, то примиритеся там зі своєю дитиною. Я також вірю, що ваше маля зрозуміє вас, бо небеса – це місце примирення.

Ось вам підбадьорення. Біблія каже, що на небесах Бог зітре всі сльози. Це місце дуже цікаво звучить грецькою. Там сказано, що Бог забере всі сльози з очей. Складається таке відчуття, немов Бог забере саме джерело нашого горя, зітре його. Тому, любі матері, визнавайте Ісуса, як Рятівника, служіть Господові і, коли ви потрапите на небеса, то все буде добре.

 

Анкерберг: Ти маєш вірш, який написав батько, що втратив дитину. В ньому сказано про ті речі, які тривожать чоловіків та жінок, що втратили дітей. Ти можеш прочитати його?

 

Люцер: Так. Його написала людина на ім’я Боб Нойдорф, який втратив дитину. Він має назву «Моєму маляті». Чи можна плакати про те, що дитина замала для труни? Так, гадаю, можна. Чи тримає Ісус мою маленьку дитину в Своїх руках? Так, гадаю, тримає. Я багато чого не знаю про тебе, моє маля. Хто ти: він чи вона? Тихий чи галасливий? Чи впізнаю я того, кого так любив, але знав так мало? Гадаю, впізнаю. О, маля, чи можу я сказати, що любити тебе однаково, що любити Бога? Любити й не бачити, тримати й не торкатися, пестити й бути відокремленим часом. На жодному камені немає твоїх років життя й тільки Бог знає твоє ім’я. Бенкет не відмінено, а лише перенесено. А там, де має бути маля, залишаються сльози». Тут є й горе, й надія.

 

Анкерберг: Ми перервемося, Ервіне. Після перерви я б хотів, щоб ти розповів історію, яка є чудовою ілюстрацією не лише реальності смерті, горя від її переживання, а й реальності небес. Ця дивовижна історія сталася насправді й я хочу, щоб ти поділився нею. Залишайтеся з нами, друзі. Ми скоро повернемося.

 

 

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. Ми розмовляємо на важливу тему: «Що станеться з вами за хвилину після смерті?» Ми почали цю передачу з того, що Біблія каже про смерть немовлят. Ми казали про те, як розрадити тих, хто зробив аборти. Чи впізнають вас ваші діти? Чи впізнаєте ви їх? Чи примиритеся ви? Чи зрозуміє вас ваша дитина? А тепер я б хотів порозмовляти не лише про реальність смерті, з якою всі ми добре знайомі, а й про реальність небес. Ервіне, ти маєш чудову історію, яка поєднує ці дві речі. До того ж, це реальна історія. Розкажи нам її.

 

Люцер: Знаєш, у штаті Айова, США, мешкала одна дівчинка, яка була при смерті. Вона лежала на дивані. Пастор Сенборн прийшов до неї одного недільного ранку. Було видно, що вона перебуває на межі між життям та смертю. Лежачи в напівсвідомому стані, вона сказала: «Я хочу зайти, але Мімі йде переді мною». А потім вона лягла на подушку й сказала: «Я хочу зайти, але Дед стоїть переді мною». І за кілька хвилин померла.

Пасторові захотілося довідатися, що це за Мімі та Дед. Він розпитав членів родини й довідався, що Дед – це друг родини, який переїхав до Нью-Йорка. Мімі теж була їхньою знайомою, яка переїхала на південь. І тут найцікавіше. Він довідався, що ці люди померли того самого ранку. Іншими словами, дівчинка побачила, як ці двоє потрапили на небеса.

Ось чому я кажу людям, що небеса реальні. Вони перебувають поруч із нами. Від них нас відокремлює всього лише кілька ударів серця. Щойно серце зупиниться, ми з вами опинимося в вічності. Ми не знаємо, коли настане наш час. Іноді ті, кому ми пророкували довге життя, помирають швидко й раптово, а ті, хто хворий і заслаб, живуть багато років. Ми не знаємо, коли настане наш час. Ось чому ми маємо бути готові до цієї події.

 

Анкерберг: Так. Я б хотів зупинитися на цьому моменті. Я б хотів наголосити ось на чому. Багато фільмів, книг, передач, гуру та інших авторів кажуть нам: «Послухайте, ви можете насолоджуватися життям, адже після смерті Бог прийме вас із величезною радістю та любов’ю. Всі потраплять на небеса. Не має значення, що ви зробили». Але цей погляд не відповідає Біблії. Він може бути популярним, але не є Біблійним. Який же Біблійний погляд?

 

Люцер: Справді, це не Біблійний погляд, адже Біблія каже, що Страшна річ упасти в руки Бога Живого. Знаєш, Ісус більше казав про пекло, ніж про небеса. Він часто казав про пекло та вічний вогонь. Він казав про місце, де черв’як не помирає, а вогонь не гасне. Ми ще порозмовляємо про пекло в майбутніх передачах і я сподіваюся, що ви не пропустите їх. Ми потрапляємо на небеса завдяки праведності та порятунку іншої особистості, а саме Ісуса Христа, завдяки крові Ісуса Христа, Божого Сина.

Знаєш, Джоне, колись мені зателефонувала одна жінка й сказала: «Ми слухали одну християнську радіостанцію й там чоловік казав про те, що, якщо не жити практично ідеальним життям, то не можна вважати себе врятованим». Вона заплакала. Я сказав їй: «На що ви покладаєтеся в своєму порятунку?» Вона сказала: «Я покладаюся на кров Христа». Вона спитала: «А є ще щось?» Пам’ятаю, як сказав їй: «Я хочу, щоб ви знали, що крові Христа досить. Наш внесок – це наша потреба. Наш внесок – це наш гріх. тут усе однобічно. І все це залежить від Ісуса. Ось що важливо пам’ятати».

Мені подобається розповідати історію про поважного євангеліста, який був при смерті. Він проповідував Євангелію багатьом, приводив людей до рятівної віри в Ісуса Христа, але, опинившись на смертному ложі, почав боятися. Люди казали йому: «Тільки подумай про тих людей, яким ти проповідував. Подумай про те, скільки книг ти написав». Але це не допомогло йому знайти мир. Він знайшов його лише після того, як хтось сказав йому: «Згадай, що ми прийняли небеса на підставі крові Ісуса Христа та Його справ». Тільки тоді він зміг померти в мирі.

Отже, я хочу спитати в наших глядачів: «Кому ви довіряєте?» Якщо ви довіряєте собі лише на десять відсотків, а Ісусові на дев’яносто відсотків ви однаково не маєте впевненості. І так буде, доки ви не зрозумієте, що Ісус сплатив за все. Ми лише маємо прийняти Його справи в своє життя.

 

Анкерберг: Біблія каже, що ми маємо покаятися й вірити. Дехто каже, що ми маємо присвятити себе. Дай визначення цим словам у контексті вищесказаного.

 

Люцер: Я вважаю, що, кажучи про порятунок, найкраще використовувати слово «довіра». Я кажу людям, що ми переносимо довіру з себе, зі своєї самоправедності, на Нього. Доречі, нам набагато легше покаятися в гріхах, ніж у нашій праведності. Є люди, які кажуть: «Я добра людина». Іноді їм важче визнати Христа, ніж тим, хто вважає себе останнім грішником.

Питання не в тому, щоб присвятити себе Ісусові, як дехто каже. Ми маємо довіритися Йому. «А віруючим у Нього». Ми довіряємо Ісусові в тому, що Він зробив заради нас. І, коли питання стосується покаяння, то ми справді відвертаємося від гріха й повертаємося до Христа. Але ми також знаємо, що рятуємося завдяки Христу, а не своїм справам.

 

Анкерберг: Так. Адже навіть у взаєминах із Христом у нашому житті залишаються гріхи. І ми сумуємо через це. Ми не можемо сказати, що присвятили себе досконалому життю, бо тільки сила Ісуса Христа може допомогти нам змінитися, жити по-новому, йдучи за Ним.

 

Люцер: Знаєш, Джоне, коли ти приходиш до Христа, то не обіцяєш Йому йти за Ним. Дехто приходить і каже: «Ісусе, я обіцяю, що йтиму за Тобою». І що вони роблять наступного дня, коли порушують обіцянку? Чи потрібно їм починати все знову або зневірятися й говорити: «Я не можу врятуватися, бо не можу дотримати своєї обіцянки»?

Коли ми приходимо до Христа, то покладаємося на Його обіцянки, а не на свої. І щойно ми зрозуміємо це, то набудемо впевненості. Бо вона має ґрунтуватися не на нас, а на Ньому та на тому, що Він зробив для нас.

Бог працює з серцями наших глядачів. Вони знають, що є грішниками та що їм потрібен Христос.

Ісус розповів історію про двох чоловіків, які пішли до храму. Один з них був дуже праведний: «Господи, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші, бо я даю десятину, не чиню перелюбу». І далі він перелічив усе те, що зробив. Інший же не смів звести очей до небес. Йому було соромно за свої гріхи. Він просто сказав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!». Ісус сказав: «Він пішов виправданим». А інший пішов зі своєю самоправедністю. Він не навернувся. Навернувся лише той, хто визнав свої гріхи.

Тому я хочу сказати нашим глядачам: «Якщо ви бачите гріх та потребу – вам пощастило. Якщо ви маєте потребу, то ми знаємо, на кого вам вказати, щоб ця потреба була задоволена – на Ісуса Христа».

 

Анкерберг: Нас дивляться люди, які втратили дитину. Нас дивляться люди, які втратили чоловіків, дружин і зараз сумують. У нас залишилося небагато часу, але я б хотів, щоб ти підбадьорив їх.

 

Люцер: Є така річ, як добра скорбота. Добра скорбота допомагає нам пройти важкий період. Вона добра, бо ми маємо сумувати. Ісус плакав на могилі Лазаря. Але, Джоне, є така річ, як погана скорбота. Я знаю людей, які не змогли залишити її. Вони не змогли прийняти загибель близької людини. Вони не змогли жити з цим і просто пішли торованою доріжкою як в емоційному, так і в духовному плані. Ось чому я хочу сказати: у прийнятті ви знаходите мир. Так, ми сумуємо. Біблія каже: «щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають». Ми сумуємо, маючи впевненість, і навіть радість, адже ми знаємо, що зустрінемося знову.

Анкерберг: Це дивовижні речі. Ми продовжимо розмовляти про них у наступних випусках. Ми розмовлятимемо про тих, хто помирає в Христі. У мить смерті вони підносяться в славу. Як там? Ми також присвятимо випуск тим, хто не знає Христа. У мить смерті вони потрапляють у темряву, до пекла, яке буде вкинуте до геєну. Крім того, ми порозмовляємо про те, чи оточує Бог нас Своїм захистом та чи знає Він, коли ми помремо? Чи перебуває наша смерть у Його владі? А завершимо ми цей цикл передач розмовою про самогубства. Чи потрапляють на небеса християни, які вчинили самогубство? Попереду на вас чекає чотири цікаві передачі.

Друзі, насамкінець цього випуску я б хотів запросити вас приєднатися до нас знову. Якщо Бог звертається до вас, то я б радив вам відвідати наш сайт. Якщо ви хочете сьогодні визнати Ісуса Христа, як Рятівника, щоб Він пробачив ваші гріхи й ви знайшли особисті взаємини з Ним, то зайдіть на наш сайт. Там ви знайдете молитву. Якщо ви від щирого серця скажете її Господові, то Він врятує вас. Він прийде в ваше життя. Він дасть вам силу жити заради Нього. Сподіваюся, що ви зробите це й приєднаєтеся до нас за тиждень.

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».