Чи є ви учнем Ісуса.Програма 4 з 4.

 

Анкерберг: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Якого життя Ісус очікує від тих, хто вірить у Нього?

Девід: Ми маємо поставити це запитання. Воно стосується життя кожного з нас. Чи є Ісус таким коштовним для нас, що ми готові залишити все те, що Він каже нам залишити для того, щоб іти за Ним? І це не якась радикальна або екстремальна версія християнства. Це базове Біблійне християнство. Це те, що означає «бути послідовником Ісуса».

Біл: Більшість церков світу бояться піднятого кулака тоталітаризму. А більшість церков Америки бояться піднятих брів.

Робі: І це цікаво, адже в другому вірші ми бачимо чотири покоління учнів: Павло вкладав у Тимофія. Тимофій – у вірних людей. Вірні люди – в інших. Якщо враховувати те, що Ісус вкладав у Павла, то ми одержимо в цьому вірші п’ять поколінь учнівства. Я вірю, що Павло навчився цього в Ісуса.

*****

Анкерберг: Сьогодні я маю трьох гостей, які дадуть відповідь на запитання: «Що означає бути учнем Ісуса»?

Це доктор Девід Плат, який був пастором у церкві Брук Хілс і став відомим, як наймолодший пастор мега-церкви в Америці. Зараз він голова ради “Міжнародна місія союзу південних баптистів”. Він автор семи книг, серед яких «Радикал: вирви свою віру з обіймів американської мрії».

Наш другий гість – доктор Робі Галаті, який пережив кардинальний порятунок від життя в наркозалежності. Він пішов до семінарії й написав сім книг про наставництво, серед яких «Зростання» та «Посаджений». Зараз він є пастором другої за розмірами церкви в Тенесі – баптистської церкви Лонг Холоу.

Наш третій гість – Біл Хал, пастор, вчитель та автор двадцяти книг, серед яких «Пастор, який виховує учнів» та «Церква, яка виховує учнів». Приєднуйтеся до нас на цьому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми підготували цикл передач, у яких розмовляли про те, чого Ісус хоче від нас, християн. І той момент, який ми згадували знову й знову, звучить так: Бог хоче від кожного християнина, Ісус хоче від кожного християнина, щоб він ішов і виховував учнів. Як це виглядає?

Як це робити? Ось про що ми казали. І ми продовжимо розмовляти про це. Але я хочу додати ось що. Ми маємо бути реалістами. Ісус сказав в Івана п’ятнадцять, вісімнадцять: “Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас”.

Пізніше Він сказав: “Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть”.

А апостол Павло сказав: “Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані”. Це непроста тема й більшу частину часу ми не кажемо про неї. Але є люди в інших частинах світу, які слухають цю передачу за зачиненими дверима або слухають її через інтернет. Вони бояться, що хтось може побачити той слід, який вони залишають в інтернеті, дивлячись цю передачу. Ми маємо на увазі саме таких людей і ми хочемо їх підбадьорити. Крім того, ми хочемо звернутися до християн, що живуть у вільному суспільстві, які нічого не кажуть про свою віру, коли мають можливість. Дейве, ти казав про це. Як має виглядати присвята Ісусові Христу? Чого вона коштує? Так? Розкажи про те, як ти презентував цю ідею своїй церкві й як Бог звернувся до тебе в житті.

Плат: У моєму житті, а також у церкві, в якій Бог поставив мене пастором, я почав розглядати місця Нового заповіту, де Ісус звертався до Своїх учнів. Як Ісус виховував учнів? Він казав їм: “хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде”.

І сьогодні ми проявляємо повагу та пошану до хреста. Так і має бути. Але ми маємо поставити себе на місце людей у першому столітті, які це чули. Взяти знаряддя тортур, яке використовувалося лише проти самих запеклих злочинців. Це заклик померти. Він сказав у Луки чотирнадцять, тридцять три: “Якщо хочете йти за Мною, то зречіться всього, що маєте”.

А в Євангелії від Луки чотирнадцять, двадцять шість – двадцять сім, трохи раніше, Він сказав: “Якщо ви хочете піти за Мною, вам доведеться зненавидіти свого батька та матір, брата та сестру, дружину та дітей”. Це ті тексти, з якими нам потрібно розібратися. Це Ісус, за яким ми йдемо. І навіть коли ми думаємо про те, щоб навчати учнів, то гадаємо, що нам потрібно навчити якнайбільше учнів, що фактично означає: зробімо все, якомога простіше, щоб якнайбільше людей могли стати учнями. Але так ми пропускаємо саму суть учнівства. Ми закликаємо людей померти. Ми закликаємо людей зробити Христа ціннішим та важливішим за все, що є в цьому світі. Фактично, це однаково, що сказати: “Продайте все, що маєте, й роздайте бідним”, – як Він сказав багатому юнакові або учням у Євангелії від Луки дванадцять. І ми маємо відповісти на це “так”, бо віримо в Христа й маємо Того, заради якого можна втратити все решту. І тому кожен з нас має поставити собі це запитання. «Чи такий Ісус коштовний для нас, що ми готові залишити все – все те, що Він закликає нас залишити, для того, щоб піти за Ним?”

Ми маємо поставити це запитання по-справжньому. Ми казали про нього в тій церкві, де я був пастором. Це однаково, що залишити порожній чек зі своїм життям на столі без будь-яких вимог і сказати: “Хоч би куди Ти хотів мене послати, хоч би що Ти хотів, щоб я зробив, я готовий позбутися всього, чого Ти схочеш. Я це зроблю”. Це не радикальне християнство й не якась екстремальна версія християнства. Це базове Біблійне християнство. Це те, що означає бути послідовником Ісуса.

Анкерберг: Так. Ісус сказав, що якщо ми помремо для всього цього, то насправді знайдемо життя.

І воно того варте. Насправді, саме в цьому й є суть життя. І ми не робимо чогось такого, чого не робив Ісус. Ісус сказав, що Він прийшов не для того, щоб Йому служили, як Він того заслуговував, а щоб Самому послужити й віддати Своє життя для відкуплення багатьох.

І ми маємо наслідувати Його приклад у цьому. Він того вартий. Якщо ми зробимо так, то житимемо на повну зараз. І Він обіцяє нагороду на небесах тим, хто служить Йому тут. Я не певен, що ми віримо в це, Дейве.

Плат: Саме так. Я згадував багатого юнака: “Продай усе, що маєш, і роздай це жебракам. Піди за Мною й ти одержиш небесні скарби”.

Він не кличе цього хлопця геть від скарбів. Він кличе його до справжнього скарбу. Він закликає його залишити короткостроковий скарб, якого він не зможе зберегти, й піти за довгостроковим скарбом, який він ніколи не втратить. І в цьому вся принадність. Ось чому я кажу, що Христос – це той, заради кого можна втратити все. Він набагато цінніший. В Матвія тринадцять, сорок чотири Ісус розповідає про людину, яка знайшла скарб, закопаний в полі. Вона знає, що він коштує найбільшого, що вона має. І тому вона йде й, як сказано в Євангелії від Матвія тринадцять, сорок чотири:

З радості. Тобто, з посмішкою на обличчі. Я позбуваюся всього. Чому? Бо вона знала, що знайшла щось, заради чого варто позбутися всього. І Христос такий добрий, як зараз, так і в вічності. Коли ми справді віримо в це, то цілком логічно можемо позбутися інших, навіть найкращих речей, які нам тільки може запропонувати світ. Він кращий за них усі разом взяті.

Анкерберг: Робі, ти втрачав усе, що мав, щонайменше, двічі, наскільки мені відомо. Я маю рацію?

Галаті: Так.

Анкерберг: Як це вплинуло на тебе? І розкажи нам, як ти втрачав усе.

Галаті: Так. Уперше я втратив усе через залежність. Я три роки вживав наркотики та алкоголь і втратив практично все, що мав. Після цього я одружився й пережив кардинальний порятунок у дві тисячі другому році.

В серпні дві тисячі п’ятого ми з моєю дружиною втратили все через ураган Катрина. В нашому будинку було півтора метри води. В батьків – метр сімдесят. А в будинку моєї сестри вода стояла до стелі. Ми втратили все. І це було найкраще з того, що траплялося з нами, бо це дозволило нам побачити, що насправді було важливо в нашому житті; побачити, що насправді було нашим скарбом. Я б хотів продовжити думку, яку почав Девід, якщо ви дозволите мені відволіктися на хвилинку. Він казав про те, що нам потрібно підійняти планку. Колись давно хтось сказав мені ці слова й я не забув їх. Мені сказали: «Якби Ісус був пастором церкви в моєму місті, то, напевно, моя церква була б більшою”.

Фактично, ця людина мала на увазі те, що ми пускаємо до церкви всіх. Ми навстіж відчинили двері. Ми хочемо, щоб усі прийшли до церкви. Не потрібно чути тут те, чого я не кажу. Ми зробили так, щоб було легко повірити в Христа й ніхто не очікує нічого від тих, хто приходить до Господа. Але коли я читаю Новий заповіт, то бачу, як Ісус постійно підіймає планку. Він ніколи її не опускав. У Євангелії від Луки дев’ять, п’ятдесят сім – шістдесят два людина каже: “Я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку поховати мого батька”.

А Ісус відповідає: “Нехай мерці самі ховають мерців. А ти йди за Мною”.

“Агов, дозволь мені піти за Тобою”. Лисиці мають нори, птахи гнізда, а Синові Людському навіть ніде спати. Я не з тих рабинів найвищого ешелону, які літають на особистих літаках і зупиняються в найкращих готелях. Мені навіть ніде спати.

А останній каже: «Дозволь мені спочатку попрощатися з мамою й татом». А Ісус відповідає йому: «хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!. А ти йди за Мною». Мені здається, що все ґрунтується на очікуванні. Група наставництва добра тим, що ви проживаєте життя разом, ви підзвітні один одному. Ви живете в громаді. І ось ще один момент, який багато хто пропускає, коли каже про переслідування. Однією з переваг наставництва є система підтримки.

Я можу назвати вам багато випадків. Не дуже давно один хлопець із мого минулого, з яким я не розмовляв одинадцять років, зателефонував мені. Він не приймав Євангелії. Він був проти Євангелії. Але я звернувся до моєї групи наставництва. Я сказав їм: «Хлопці, моліться про мене, бо я збираюся порозмовляти з цим хлопцем». Дуже приємно, коли ви можете звернутися до когось, знайти якусь підтримку. Ти розумієш, що про тебе моляться, навіть коли тебе переслідують. І це не були якісь серйозні переслідування. Ми саме розмовляли… Біле, я хочу, щоб ти розповів про те, чим Америка відрізняється від іншого світу в плані переслідувань.

Хал: Більшість церков світу бояться піднятого кулака тоталітаризму. А більшість церков Америки бояться піднятих брів.

Анкерберг: Так, це правда.

Хал: Але я думав про питання переслідувань. Я думав про цю тему. І відмінним прикладом для нас буде Дитріх Бонхеффер.

Він був убитий за те, що захищав євреїв під час Другої світової війни. Він був теологом та пастором. Він побував у Нью-Йорку в тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятому році.

Того часу друзям вдалося переконати його виїхати до Нью-Йорку, щоб пересидіти там війну. Вони переконали його в тому, що він такий видатний пастор та теолог, що допоможе відновлювати Німеччину після війни. Але Бонхеффер прославився своїми заявами на кшталт таких. Він сказав: «Ми не повинні робити дешевим те, що коштувало Богові всього».

І ось він зміг проходити вулицями Нью-Йорка лише двадцять сім днів. Він сказав: «Єдине запитання, яке має значення: «Яка Божа воля для мене тут і зараз?»

Він сів на останній корабель, який ішов з Нью-Йорка до Німеччини, перед самим початком Другої світової війни в Європі. Це було в вересні тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятого. Він сів на борт цього корабля. Він повернувся назад і постійно ставав між гнобителями – нацистами, та гнобленими – євреями. І коли його привели на шибеницю дев’ятого квітня тисяча дев’ятсот сорок п’ятого у в’язниці Флосенбург…

…коли він почав підійматися сходами, то сказав: «Багато хто вважав би це кінцем, але для мене це початок».

Анкерберг: Так. Девіде, я б хотів перейти до тебе. Коли ми дивимося на життя Ісуса, то бачимо, що Він дав нам веління йти по всьому світу й проповідувати Євангелію.

Крім того, Він сказав іти й навчити всі народи, навчаючи їх зберігати все, що Він нам заповів. І коли ми дивимося на це завдання, то воно здається нам украй масштабним. Але Ісус подав нам приклад. Що ти бачиш, коли дивишся на життя Ісуса?

Плат: Я бачу картину з Івана сімнадцять.

Якщо хто й мав вогонь для того, щоб народи пізнали любов Батька, то це сам Ісус. Але в Івана сімнадцять ми бачимо кінець Його служіння. Він переглядає все, що зробив, молячись Батькові. Він жодного разу не згадав жодного зі зроблених див. Він жодного разу не згадав юрби людей, які йшли за Ним.

Але Він сорок разів згадує ту малу групу чоловіків, у яких Він вкладав, у яких виливав Своє життя. Він провів із цією малою групою чоловіків більше часу, ніж з усіма іншими людьми разом взятими за час Свого служіння. Йому були небайдужі народи й тому Він навчив кількох учнів, які зможуть продовжити цю роботу в силі Святого Духа після Його відходу. Одна людина сказала: «Ісусові були такі небайдужі американці в двадцять першому столітті, що Він вилив Себе в дванадцятьох євреїв у першому столітті».

Тому які наші життя, і як ми живемо… Нас можуть дивитися люди з цієї країни, зі США, або з іншої, але запитання залишається незмінним: «Як нашим життям впливати на зміну народів на Божу славу?» І відповідь проста: «Робіть те, що сказав Ісус. Навчайте учнів. Ведіть довколишніх людей до Христа. Показуйте їм, як іти за Христом так, щоб вони потім могли робити те саме в життях людей, а ті люди могли робити далі. Саме так Євангелія пошириться до країв землі: через учнів, які навчають інших учнів, тощо». Це те, що нам показав Ісус. І якщо ми не будемо уважними, то можемо пропустити це. Адже ми починаємо ставити наголос на великих юрбах, на тому або на іншому, на організації цієї конференції, на організації тієї програми. А насправді Він сказав: «Просто діліться Євангелією з людьми й поширюйте Євангелію через людей».

Анкерберг: Робі, те саме можна сказати й про апостола Павла. Він пішов заради Ісуса. І що він сказав?

Галаті: Так. Він сказав у другому до Тимофія два, один – два: «Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона! А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити».

І це цікаво, адже в другому вірші ми бачимо чотири покоління учнів: Павло вкладав у Тимофія. Тимофій – у вірних людей. Вірні люди – в інших.

Якщо враховувати те, що Ісус вкладав у Павла, то ми одержимо в цьому вірші п’ять поколінь учнівства. Я вірю, що Павло навчився цього в Ісуса. Очевидно, що Павло чув історії Ісуса. Ми віримо в те, що Павло провів певний час із воскреслим Христом. Скоріше за все, це було в Аравії. Цікаво, що в Івана сімнадцять, чотири Ісус каже: «довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати».

І слово «совершив» цілком відповідає тому, що Ісус сказав, коли висів на хресті. Він сказав: «Звершилось». І, як сказав Девід, природне запитанння звучить так: «Яке завдання Бог доручив виконати Ісусові?» І це не міг бути хрест, бо тоді ще Він був живий. Це не були дива, не було навчання (хоч усе це й добре). Він мав навчити цих людей.

Мені здається, що найкраще про це сказав Юджин Пітерсон. Він сказав: «Ми маємо пам’ятати, що дев’яносто відсотків служіння Ісуса Христа обмежувалося дванадцятьма євреями». Хіба ми не повинні чинити так само?

Анкерберг: Так. Я б хотів поставити кілька капосних запитань. Гаразд? Припустимо, що людина каже: «Я б хотів цим зайнятися». З чого їй почати?

Галаті: Я вважаю, що тут є кілька факторів. Але перший з них – молитва.

Перш, ніж вибрати когось зі Своїх учнів, Ісус провів певний час у молитві. Почніть із молитви.

Після цього я б порадив людям знайти когось, кого вони знають. Ми не кажемо сьогодні «Приходьте до нашого залу після церкви, щоб записатися в групу наставництва», бо хочемо, щоб вона була більш природньою. Вам потрібні люди, поруч з якими ви живете; люди, яких ви знаєте. А ось чого вам не варто робити. Я б не радив робити ось що. Вам не варто підходити до когось (особливо до когось, хто старший за вас) і казати: «Джоне, як гадаєш, ти б хотів, щоб я навчав тебе?» Зазвичай таке не працює. Я згадую те, як це було в мене з Девідом. Він сказав: «Слухай, ти б хотів вивчати Біблію, заучувати Письмо, зустрічатися раз на тиждень, іти по життю разом?» І ви здивуєтеся з того, скільки людей скажуть «так», коли ви почнете з молитви, а потім перейдете до справ. Ви здивуєтеся.

Анкерберг: Яка мета групи наставництва?

Галаті: Я вважаю, що мета групи наставництва – ставати дедалі більше схожими на Христа, перетворюватися на Христів образ і повторювати той самий процес у житті іншої людини.

Я вже казав про це раніше, але мені здається, що наставництво без примноження – це не наставництво.

Адже якщо зустрічі складаються тільки з того, що ви вивчаєте Біблію (це добре, й для цього є час та місце), то це вже група з вивчення Біблії. І ти знаєш так само добре, як і я, що ми маємо безліч груп з вивчення Біблії. Це добре. Наставництво базується на Слові. Але нам потрібне примноження. Зустрічі, засновані на Слові, вивчення Біблії, життя за заповідями Христа – а потім потрібно навчити учнів повторювати цей процес з іншими.

Анкерберг: Ти просиш у людей, які входять до груп наставництва, дати тобі від року до півтора, щоб зустрічатися разом. А коли цей час закінчується, вони мають іти й самі відкривати схожі групи.

Галаті: Так. І ми кажемо їм про це заздалегідь. Ми укладаємо заповіт, коли починаємо зустрічатися разом, і встановлюємо базові правила. Все тому, що ми розуміємо ті дві причини, через які люди не виховують учнів.

Їх самих ніколи не навчали. Важко, дуже важко вирядити когось у дорогу, якою ти сам не пройшов. А друга причина звучить так: коли ти не знаєш, що робити (мені здається, що багато хто скаже, що вони не знають, що робити), то не робиш нічого.

Я вважаю, що є безліч ресурсів, які можуть допомогти людям. І є один момент у наставництві, який я знаю дуже добре. Найскладніший крок – це перший крок. Але коли ти зробив перший крок, то ти зрозумієш, що він змінив твоє життя.

Анкерберг: Так. Друзі, я б хотів порекомендувати їхні книги. Це нова книга Робі «Зростання». Я вважаю, що це одна з найдетальніших книг про те, що потрібно робити в малій групі: а, б, в, г, д, е, є, ж, з, і так до кінця алфавіту. Тут є все. Якщо ви хочете знати подробиці, то вам варто її вивчити. А ця книга наповнить вас мотивацією. Вона просто дивовижна. В ній розповідається про те, через що пройшов Девід, як Бог повів його Своїм шляхом та як він став таким пастором. А ось книга, яка вплинула на цих двох хлопців. «Ісус Христос, який виховує учнів». Біле, завершуючи цей цикл, я б хотів ще раз підбадьорити людей, які нас слухають. Знов-таки, це стосується не лише супер-пасторів. Це стосується звичайних християн. І це працює, бо це робить Божий Дух. Так сказав Ісус. Як би ще ти їх підбадьорив?

Хал: Не бійтеся невідомості. Якби ви намагалися змінити світ і мали б тридцять три з половиною роки для того, щоб це зробити, і в перші тридцять років Бог казав вам: «Просто залишайся в селі».

«Продовжуй працювати руками. В суботу ходи до синагоги. Тобі не потрібно кудись ходити і щось робити. Просто будь звичайною людиною». Мені здається, що ви посміялися б з такої витівки на підставі того, як ми вимірюємо успіх сьогодні. Але Ісус почав з простої ідеї, про яку ми так багато розмовляли сьогодні. Він зосередився на ній. І Він хоче, щоб ми теж на ній зосередилися. Ми маємо бути послідовниками Ісуса. І стаючи схожими на Христа, ми починаємо впливати на інших людей так само, як Христос: своїм характером та Божою силою, яка працює через Нього. Все дуже просто. Ви не повинні належати до духівництва. Ви не зобов’язані мати вчений ступінь. Вам лише потрібно бути людиною, яка любить Христа так сильно, що не може утримати цю любов у собі.

Анкерберг: Знаєте, я в захваті від цих трьох чоловіків. Я в захваті від Девіда Плата через його покору, сяйво та пристрасть, яка видна, коли він каже про Ісуса. Це просто запалює мене. Я люблю Робі, бо він – мій пастор. Він веде нашу церкву й наша церква зростає. Ми скрізь маємо проблеми, пов’язані зі зростанням. І попереду ми чекаємо великих речей від Бога. Біле, коли я думаю про всі ті роки, в які ти вкладав у хлопців на кшталт цих, та про ті двадцять книг, які ти написав, то просто не можу не подякувати тобі за твою старанну працю, за те, що ти проводив час віч-на-віч з людьми. Саме це й дало нам такий плід. Сподіваюся, що для вас, любі глядачі, все це стало якоюсь мотивацією, якимось підбадьоренням. Ви можете це зробити. Ви можете це спробувати. Ісус допоможе вам. Друзі, я хочу подякувати вам за те, що ви прийшли й провели цей час, звертаючись до наших глядачів. Ми молитимемося про те, щоб Бог використовував вас у ваших служіннях у майбутньому. Друзі, залишайтеся з нами. Ми розповімо вам, як ви можете одержати ту інформацію, якою вони ділилися в цих чотирьох випусках.

 

*****

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».