Тема: Я здаюся! – Чому ви не можете жити християнським життям. Програма 3

 

Диктор: Сьогодні в Шоу Джона Анкерберга. Ви колись казали: «Я здаюся»?…«Я не можу жити християнським життям».

Уейн: Джоне, буду відвертий з тобою. Одного ранку я прокинувся й подумав, що не почуваюся християнином. Мені зовсім не хотілося бути християнином. Ось із якими думками я прокинувся. Ви чули історію про стару людину, яка сказала: «Господи, я не бажав, не мав пожадливих думок, я не брехав, не зраджував, але я збираюся встати з ліжка…» (сміх) Я не в змозі зробити те, що Господь каже мені робити. Я не можу жити християнським життям. А отже, хтось живе в мені, щоб зміцнювати мене, щоб давати мені сили та здібності робити те, чого Він чекає від мене. Так, я маю зовсім нову природу, я прийняв природу Христа, але в мене досі залишається моє тіло, яке доводиться брати до уваги. Це та неймовірна битва, яка починається тієї миті, коли ми приймаємо Христа в своє життя.

Анкерберг: Сьогодні моїм гостем є спікер, автор та пастор – доктор УейнБарбер.Він є пастором баптистської церкви «Вудленд Парк» у місті Чатануга, Тенесі.

Уейн: Він живе всередині нас, щоб реалізувати все те, чого Він вимагає від нас. Це й є добра новина. В цьому й є вся принадність Євангелії. Вона не зупинилася там, де почалося Спасіння. Христос приходить жити в нас. Він – наше вічне життя. Він – наше життя. Саме це люди й мають зрозуміти. Як ви спасаєтеся, так і ходите – просто довіряючи Йому.

Диктор: Ми запрошуємо вас приєднатися до нас на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Сьогодні нашим гостем є дивовижна людина, яку я хочу презентувати вам. Я хочу, щоб ви знали й полюбили цю людину. Його звати доктор УейнБарбер. Він популярний в усьому світі. Він був у Сінгапурі, в Європі, в Австралії. Знаєте, він їздить на конференції по всьому світу, щоб допомогти людям розібратися з проблемою, яка хвилює всіх нас. І ця проблема – наше тіло, тіло християн, яке є залежним від гріха. Не кажіть мені, що ви не розумієте, про що ми кажемо. Ви знаєте, що в вашому житті є певні речі, які є проблемою. Ви кажете: «Господи, пробач мені те, що я роблю це». Але через день ви робите це знову. Або робите це того самого дня. Ось про що ми кажемо. Що відбувається? Чому в вас виникають такі проблеми, якщо ви справжній християнин? Дехто каже: «Напевно, я не спасенний, бо я маю бажання, які я не можу контролювати». Ось про що ми розмовлятимемо сьогодні. Уейне, я хочу, щоб ти почав з того, як ти відчував схоже роздратування в своєму житті, будучи християнином. Наведи нам приклад. Почнімо з цього.

Уейн: Я сидів за своїм столом, у нас вдома в Місісіпі, коли ми там мешкали. Рой Хешем, який написав «Дорога на Голгофу» та дев’ять інших християнських книг, які стали класикою, був моїм наставником. Він сидів зі мною. Мені подобалося, як він поводився. Він весь був у їжі. Він розмовляв з їжею в роті. Я розумів, що він так само нормальний хлопець, як і я. Але Бог використовував його. І тоді я сказав: «Рою, я сповідую конкретний гріх знову, й знову, й знову, й знову. Після кожного обіду мені доводиться вставати з колін. Що я роблю не так?» Він сказав:«Синку, перемога – це не коли ти перемагаєш гріх. Перемога – це коли Ісус перемагає тебе. Чому ти дивишся на гріх? Адже так ти лише знову опиняєшся під законом. Чому б тобі не дивитися на Спасителя й не розвивати своє ходіння з Ним? Його Слово очищує тебе». Це призвело до того, що я сказав собі: «Ага!» Я не бачив цього раніше. Мені постійно розповідали, чого я не повинен робити. Але мені ніколи не розповідали, що я можу зробити й що я робитиму в Христі. В посланні до Римлян шість, чотирнадцять сказано: «Гріх…»

Цікаво, що цього разу автор не вживає визначений артикль. Гріх будь-якого виду. «гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю». Я вважаю, що ми маємо починати саме з цього.

Анкерберг: Гаразд.

Уейн: Бо у Римлянам п’ять написано, що ми вже під благодаттю.Тут мається на увазі стан. Але я маю вибір: жити під благодаттю чи під законом. Закон вимагає, щоб я щось робив. В цьому світі ми нагороджуємо людей за справи. Але Бог цього не робить.

Його не вражають мої справи. І тієї миті, коли я знову опиняюся під законом (а ми часто вигадуємо для себе закони, наприклад, закон тихого часу)… Я пам’ятаю, як одного разу прочитав книгу, в якій було сказано, що якщо вставати о четвертій ранку, то Бог використовуватиме вас. І мені хотілося, щоб Бог використовував мене. Я був щирий у цьому. Я встав о четвертій ранку, став на коліна й зробив найдурніший з учинків, який тільки міг – я заплющив очі. Я прокинувся о сьомій п’ятнадцять з неймовірною судомою в нозі. Я сказав собі: «Тут щось не так». Все тому, що я намагався й надалі робити все своїми силами, своєю енергією. Не варто забувати, що Він дав нам силу виконати все те, чого Бог вимагає від нас, прийшовши в нас в особистості Свого Святого Духа. Він каже: «Якщо ви під благодаттю, якщо ви так живете – здайтеся». Розумієте, закон вимагає справ, а благодать вимагає капітуляції.

І якщо я готовий капітулювати перед Ним, здатися Йому, то моє життя не просто змінюється. Я міняю його на щось. Все, чим я не є, я міняю на все, чим є Він. І це тішить мене. Я ледь можу вимовити це. Ці слова впливають на мене. Все, чим Уейн не є (й я знаю це)… Насправді, цього набагато більше й я радий, що не знаю всього… І все, чим я не є, Він є в моєму житті, якщо я просто готовий здатися Йому. Християнське життя – це річка, яка тече через нас. Я просто маю дозволити Ісусові бути самим собою в моєму житті.

Анкерберг: Розберімося з цією річчю під назвою «благодать». Тут ми маємо закон. Ми маємо Біблійний закон і маємо закон, який християни вигадали, щоб робити справи для Бога. Якщо я зроблю це, якщо молитимуся ці додаткові години, то це вразить Бога й Він буде добрий до мене. Або якщо я дам гроші, то Бог винагородить мене. Розкажи нам, що такого є в благодаті, що дозволяє нам залишити закон.

Уейн: Для мене благодать – це сила Христа, що живе всередині мене, яка дає мені силу та змінює. Ось що таке благодать.

Анкерберг: Ми вже прийняті.

Уейн: Ми вже прийняті. Всі наші гріхи були пробачені. Чому? Ви можете сказати: «Чому ми сповідуємося в гріхах?» Для того, щоб прийняти пробачення, яке й так вже наше. Ми робимо це для того, щоб очиститися в ходінні з Ним, прочистити труби, дозволити Богові оновити наше життя. Ось що це таке. Це не той момент, коли ми одержуємо пробачення. Воно й так наше. Для мене вся суть у цьому. Я намагаюся навчатися казати: «Господи, я не можу й Ти ніколи не казав, що я зможу, але Ти можеш і Ти завжди казав, що зробиш це».

Анкерберг: Гаразд. Тепер звернімося до Письма.

Уейн: Перша частина послання до Римлян сім каже про те, як ми померли. Була смерть і тому тепер ми вільні, щоб ходити під благодаттю. Але я хочу звернутися до чотирнадцятого вірша, бо про нього ходять вельми суперечливі відгуки. Ми читаємо з чотирнадцятого по двадцять п’ятий вірш. Чи Павло спасенний, чи загублений? По-перше, це хибне запитання. Я маю близьких друзів, які не згодні зі мною в цьому. Це хибне запитання. Тут йдеться про закон. Тут не йдеться про те, спасенні ви чи загублені.

Якщо він загублений, то закон засуджує його. Якщо ж він спасенний, то закон покалічить його. І я прекрасно розумію цю частину чотирнадцятого вірша. Він починає зі слів: «Бо ми знаємо, що Закон духовний», – таким є закон, – «а я тілесний, проданий під гріх»…

Для мене це означає ось що: тут і досі залишається схильність тіла. Хоча я й маю нове серце, в мене досі залишається тіло, з яким я повинен мати справу, й воно цілком залежне від гріха. Кожна його частина залежна від гріха. Одного разу до мене підійшов один чоловік разом зі своїм сином. Це було в одній церкві, до якої я приїхав. Він сказав мені: «Ми мали підійти й порозмовляти з вами, проповіднику». Я сказав: «Правда?» А потім додав: «Чому?» Його син вже почувався ніяково. Він вже мав плями на шиї. Він сказав: «Я зловив свого сина, коли він дивився погані речі в інтернеті. Я мав підійти й порозмовляти з вами ». При цьому люди стояли в холі й чули все це. Він збентежив свого сина до смерті. Я поклав свою руку йому на груди (я ніколи не робив цього раніше), відштовхнув його й сказав: «Я не хочу з вами розмовляти. Але я хочу порозмовляти з тобою». Я обхопив його руками й сказав: «Ласкаво просимо до світу проблем нормального християнського життя. Я радо сяду з тобою й допоможу тобі зрозуміти ті перемоги, які Ісус здобув для тебе». Він вже знав, що його тіло залежне від гріха.

Анкерберг: Це реальна історія. Так.

Уейн: Він нічого не зробив. П’ятнадцятий вірш: «Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю». Коли це відбувається? Коли я намагаюся відповідати закону, то опиняюся в іншій крайності. Раніше він казав: «Я не знав, що жадати – це неправильно». І що він зробив? Він встав і сказав Богові, що ніколи не жадатиме, бо цього хотів Бог. І при цьому він цілий день жадав, жадав, жадав, жадав. Раптом він зрозумів, що це не працює.

10:00 Анкерберг: Мені подобається, що в своїй книзі ти кажеш, що ви з Павлом мали щось спільне.

Уейн: Звичайно! Я ототожнюю себе з ним. Я дуже вдячний, що він був таким відвертим у цьому. Але я дивуюся, коли він каже, що робить те, чого не розуміє.

Анкерберг: Так. І ми маємо розуміти, що це каже апостол Павло!

Уейн: Так!

Анкерберг: Це людина, чиї послання ми читаємо!

Уейн: Так.

Анкерберг: Саме його слова люди в церквах слухають з побожною тишею. Так? І раптом він каже про те, що сам бореться з тим, з чим доводиться боротися всім нам. Продовжуй.

Уейн: Так. Я згадую багато різних моментів. Якось ми поїхали кататися на лижах у Колорадо. Це було навесні. Ми їхали з південного сходу й нічого не знали про весняне катання на лижах. Вранці там мінус п’ять, а вдень – плюс двадцять. Ми одяглися занадто тепло. Ми мали теплу нижню білизну, светри та все решту. Я повів дітей, щоб взяти їм лижі напрокат. Я взяв їм лижі з черевиками й став банкрутом. Мені не дуже хотілося це робити. Потім ми сіли в гондолу, щоб піднятися до підйомників. Ми піднялися туди й я весь був роздратований. Я в поті, мені жарко, на мені забагато одягу, я банкрут. Я сказав: «Стефані, тобто Стівене, ставай на лижі». Стівен натягнув лижі. Тоді я сказав: «Не рухайся». Він може зрушити з місця й його не буде видно до кінця дня. Я сказав: «Залишайся тут». Після цього я сказав: «Стефані, одягай свої лижі». Вона одягла першу лижу просто прекрасно. Після цього вона намагалася замкнути другу лижу, але та ніяк не хотіла замикатися. Тоді я сказав: «Стефані», – я був страшенно роздратований, – «Одягай свої лижі». А вона сказала: «Я одягаю свої лижі, але нічого не виходить». У підсумку я сказав: «Стефані!» І раптом з моїх вуст вирвалося слово. Я виступав на радіо разом з докторами наук. У моєму житті було багато цікавих моментів. Я вів ток-шоу з іншими проповідниками. І ось раптово… Звідки з’явилося це слово? Мені здається, що всі в радіусі п’ятдесяти метрів його почули. А моя дочка сказала: «Тату!» Ми сіли назад у підйомник, щоб спуститися вниз, де була книгарня. Я не міг на неї дивитися. Ми їхали віч-на-віч, але я постійно дивився в вікно. Коли ми спустилися вниз, то нам сказали: «Все, що вам потрібно було зробити – відвести назад цей важіль». А я стою й думаю: «Я знав це!» Тоді я по-справжньому відчув себе дурним. Ми знову сіли на підйомник і я нарешті подивився на неї й сказав: «Стефані, я хочу, щоб ти знала, що те, що ти почула від мене – це те, ким твій батько є без сили Ісуса Христа. І я прошу тебе пробачити мені». До речі, це стало нашою сімейною традицією. А Стефані сказала: «Тату, я дуже рада, що ти це сказав, бо я збиралася сказати те саме». (Сміх)

Анкерберг: Гаразд. Зупинімося на цьому прикладі. Попереду на вас чекає багато цікавого. Ми ненадовго перервемося й незабаром повернемося до вас. Залишайтеся з нами. Отже, ми знову з вами. Я розмовляю з доктором УейномБарбером, який розповідає ось про що: «Якщо я християнин, то чому я так багато грішу? І як мені припинити грішити? В чому тут секрет? Адже мені явно чогось бракує». Так? Ти провів нас тим, що каже апостол Павло. Я хочу, щоб ти дав короткий огляд того, що ми пройшли, а потім продовжив.

Уейн: Про це йдеться в посланні до Римлян сім, до Римлян шість, сім та вісім. У посланні до Римлян шість йдеться про те, що сталося в нашому житті, та про те, як ми можемо ходити й жити під благодаттю. В посланні до Римлян сім Павло малює нам картину, в якій показує, що не має значення, з якого боку дивитися – закон однаковий з будь-якого боку від хреста (так само, як і тіло). Воно так само нечестиве перед хрестом, як і після хреста.

Різниця лише в тому, що після хреста я не зобов’язаний жити, піддаючись йому. Я не зобов’язаний це робити. Я маю вибір, який я можу зробити. І він каже… Я обожнюю Павла. Я просто обожнюю цього хлопця. Мені здається, що він мене знає. Він каже: «А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий».

 

Уейн: Немає нічого поганого в тому, що Бог вимагає від нас. Проблема не в Ньому, а в нас. Ми не можемо виконати його. Він каже: «а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені». І тут ми знову бачимо визначений артикль. Це старе беззаконня продовжує залишатися в нас. Воно живе в мені. А потім він каже щось цікаве в вісімнадцятому вірші.

 

Уейн: «Знаю бо, що не живе в мені…» Впевнений, що хтось скаже на це: «Бачите, він загублений». Стривайте: «…цебто в тілі моїм…» У моєму тілі немає нічого доброго, хоч би з якого боку від хреста дивитися. Потім він каже: «бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу». Після цього він повертається назад і фактично повторюється. Я думав про приклад у контексті всього цього. Мене потягло на полювання всього мого життя, коли я був у Нью-Мексико. Це було полювання на антилопу. Це була унікальна можливість пополювати на військовій базі «ВайтСендс». Це ракетний полігон. І мене тягло туди. Я взяв з собою двох хлопців, які розбиралися в полюванні на антилоп не більше за мене й ми поїхали туди. Коротше кажучи, коли ми полювали першого дня, то я гадав, що помру. На заході важко сприймати відстані. Ти гадаєш, що там всього два кілометри, а насправді там двадцять кілометрів. Ми йшли, і йшли, і йшли, і йшли. Я навіть вистрілив в одну антилопу. Вона була задалеко, але мені хотілося дізнатися, як близько я зможу влучити. Але нічого не сталося. Вона просто підняла в подиві голову, намагаючись зрозуміти, що це було. Коли ми вийшли наступного дня, то були до смерті стомленими, до смерті стомленими. Ми збиралися поїхати додому. Ми збиралися поїхати додому. І раптом на нашому шляху зустрівся єгер. Він каже: «Хлопці, не варто просто зараз їхати додому. Ви маєте ще сорок п’ять хвилин для полювання. Їдьте (здається) дванадцятим шосе». Дванадцяте шосе на військовій базі – це не те саме, що дванадцяте шосе на трасі. І ось, ми поїхали цією дорогою, як раптово… Я майже спав. Інший мій товариш був за кермом. І раптом він різко тисне на гальмо й каже: «Ось вона! Ось вона!» Я спитав: «Хто?» А він каже: «Антилопа!» Там було багато великих тварин. До речі, вони нікого не бояться. Єдині хижаки, здатні їх з’їсти – це африканські леви, отже, тут їм просто нема про що переживати. І ось я вийшов, щоб перейти дорогу, бо не можна стріляти через асфальтовану дорогу. Мій друг з автомобіля почав кричати: «Підстрель її! Підстрель її!» А я кажу йому: «Я не на тому боці дороги». А він каже мені: «Та нікого ж немає!»

Я сперся на капот і завалив її. Це була чудова частина історії, бо я точно поклав кулю в ціль. Мені потрібно було її забрати, бо я був наймолодшим в нашій групі, але ми не могли покласти її в авто, бо вона була заважкою. І ось повз нас проїжджає офіцер з бази. Він каже: «Ти підстрелив антилопу, так?» А я кажу: «Звичайно». «А де ти її підстрелив?» «Он там». Вдруге: «Де ти її підстрелив?» «Он там». До цього моменту я б мав зрозуміти. Він спитав у мене втретє: «Де ти її підстрелив?» «Он там». Він ввімкнув рацію і сказав, щоб викликали єгеря, бо тут незаконно вполювали антилопу. «Що?» А він каже: «Хіба ви не знаєте, що це заборонено? Хіба ви не маєте карти?» А я кажу:« «Друже, ми полювали два дні. Ми виснажені до краю. Сам єгер сказав нам, щоб ми сюди приїхали». Коротше кажучи, в результаті до нас приїхав єгер. Він підходить до мене й питає: «Хто стріляв?» Я сказав, що я. Він спитав: «Вам є що мені сказати?» Я сказав: «Мені є що вам сказати». Він сказав: «Тоді розкажіть, як усе це сталося». Я сказав йому: «Я вийшов з машини». І тут до мене дійшло … Я стріляв через асфальтовану дорогу. До того ж, я стріляв у забороненій зоні, не знаючи того. І відразу ж моє тіло сказало: «Те, про що він не знає, не зможе зашкодити йому». Я сказав йому, що вийшов з автомобіля, перейшов дорогу й підстрелив цю антилопу, «як пса». Коротше кажучи, він відвіз мене на базу. Всі єгері поводилися так, ніби я підстрелив президента або когось такого. Вони казали: «Що він наробив?» Минуло три дні, а вони так і не сказали мені, який штраф. Це могла бути досить серйозна сума. Ми мали зустріч з командою, отже я не мав часу переживати з цього приводу. В четвер моя дружина поїхала до міста, щоб допомогти своїй матері з переїздом. У п’ятницю вранці, десь о четвертій ранку, Бог збудив мене. І тоді я почав розуміти, яким нечестивим було моє тіло. Я побачив, що я наробив. І мені потрібно було з цим розібратися. Бог сказав мені: «Ти маєш зателефонувати цій людині». І я зателефонував. Але коли я телефонував, його не було на місці. Його цілий день не було в офісі й мені довелося чекати. Наступного дня він перетелефонував мені. До того моменту я зміг умовити себе, що мені не потрібно нічого йому казати. Це був лише тест. І коли він зателефонував, я сказав, що хочу лише дізнатися номер, за яким потрібно зателефонувати, щоб дізнатися про штраф. Тоді він сказав: «І це все?» Я сказав: «Усе». Я почувався так, ніби Святий Дух хотів прибити мене, отже, я вирішив перетелефонувати йому знову. І коли я зателефонував, то мені знову довелося чекати на нього цілих двадцять хвилин. А коли він взяв слухавку, то сказав: «Уейне, мені здається, що ми вже порозмовляли». А я сказав: «Так, порозмовляли. Але ти маєш зрозуміти, хто я такий. Я – віруючий. І мені щодня доводиться боротися зі своїм тілом. Я хочу дещо тобі сказати: я тобі збрехав, як сивий мерин. Я стріляв через дорогу. Я не стріляв з автомобіля або з дороги, але я стріляв через дорогу. Я хочу, щоб ти знав, що все решта, про що я тобі казав – правда ». І раптом він каже: «Уейне». І починає сміятися. Це добре чи погано? Він сказав: «Уейне, я знаю, що ти стріляв через дорогу». Я спитав: «Звідки ти це знав?» «Гільза лежала посеред дороги». А я думаю: «Як же я міг про неї забути?!» Але дивовижно те, як швидко реагує наше тіло. І ми, будучи віруючими, маємо це бачити, незалежно від того, звертаємося ми до релігійного табору чи бунтуємо проти Бога. Все це бунт, незалежно від того, чи виглядає це релігійно, чи ні. Невіра – ось корінь будь-якого гріха. І крапка. І якщо все почалося з віри, то саме вона й має довести все до кінця.

Анкерберг: Гаразд. Покажи нам на підставі Святого Письма, якою є відповідь, бо всі наші слухачі мають ту саму проблему. Впевнений, бували часи, коли ми з вами брехали, як сивий мерин. І в ці моменти Святий Дух викриває нас і нам потрібно сповідуватися в неправильній поведінці. Але як пройти через ті моменти, коли такі речі вилазять назовні й ви кажете: «Краще пливти за течією. Простіше піддатися гріху». Що Христос пропонує в таких випадках?

 

Уейн: Павло каже: «та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх». Законом, від якого я, нібито, маю бути вільний. А потім він каже: «Нещасна», – або бідна, – «я людина!»Слово «нещасна» означає, що ніхто не знає про проблеми, від яких я страждаю. Ось що це означає. Він каже: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» Двадцять п’ятий вірш: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному..».

Хоч би як я намагався… А потім він каже в першому вірші восьмого розділу: «Тож (я в захваті від цього) немає тепер жодного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі».Він не каже про втрату спасіння. Він каже про перемикання передачі та обмін життя. Поверніться до суті благодаті й довіртеся Йому в тому, що Він зробить в вас та через вас те, чого ви не можете зробити самі. «Господи, в мені піднімається почуття пожадливості, або бажання, або будь-якого іншого гріха». Покладіть це перед Ним. Скажіть: «Господи, я відвертий у цьому. Але я не можу припинити це робити». І тоді Бог скаже: «А Я ніколи й не казав, що зможеш. А тепер подивися на мене й дозволь Мені змінити тебе. Дозволь Моєму життю потекти через тебе ». І тільки тоді ми починаємо ходити в перемозі. Бог не виписує нам покарання на сім місяців. Просто Христос в нас повертає нас до того самого місця, де ми звернули з дороги.

Анкерберг: Я в захваті від твоїх слів. Ми сповідуємося Господові в своєму гріху. Він пробачає нам. Він каже: «Гей, Я знаю, хто ти такий». Я вважаю, що люди, в яких виникають проблеми з цими речами, мають пам’ятати, що вони можуть мати схильність до чогось. Вони розуміють, що це неправильно.

Вони кажуть: «Я ніколи не зможу жити, як кажеш ти, Уейне, й як каже Бог». Попросіть у Бога, скажіть Йому: «Будь ласка, почни змінювати мене». Читайте Писання й кажіть: «Господи, зміни мене». Знов-таки, це не те, що ми можемо зробити самі. Ми не можемо цього зробити. Ви маєте сказати: «Господи, Ти маєш створити такий потяг, ці почуття в моєму серці». А потім ви маєте сказати: «Господи, допоможи мені в реальності робити те, чого Ти хочеш від мене. Ти маєш жити в мені цієї миті».

Уейн: Так.

Анкерберг: І коли ви знову опинитеся в такому моменті, ви скажете: «Ісусе, я не можу цього зробити. Ось я знову перед Тобою – живи в мені». І на досвіді ви зрозумієте, про що каже Письмо. Ось чому я так полюбляю цю тему, на яку ми розмовляємо. Наступного тижня Уейн казатиме…

…про те, що мотивує нас здатися перед Богом. Які Божі обітниці оточують усе те, про що ми кажемо? Уейн називає це «відірватися з Ісусом». Так? Це життя з радістю та силою. Він має чудові історії, які є яскравим прикладом того, про що каже Біблія. Я сподіваюся, що ви приєднаєтеся до нас, щоб почути про Божі обітниці, які стосуються вас і якими ми не можемо насолоджуватися, доки не зрозуміємо, що каже Бог. Усе це мотивує нас сказати: «Господи, живи Своїм життям через мене». Я сподіваюся, що ви приєднаєтеся до нас наступного тижня.

+++

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».