Тема: Чи воскрес Ісус із мертвих? Програма 2

 

Диктор: Сьогодні ми запрошуємо вас взяти участь у дебатах між одним з найвідоміших філософів-атеїстів світу доктором Ентоні Флю, колишнім професором Оксфордського університету.І християнським філософом та істориком доктором Гарі Хабермасом, головою кафедри філософії університету Ліберті… На тему «Чи воскрес Ісус із мертвих?»

Тоні: Для людини, як я, коли хтось порушує питання про диво, раціональною є така реакція: тут якась помилка. Безумовно, мене можна переконати в тому, що сталося диво, але це має бути щось справді видовищне.

Гарі: Проблема в тому, що ми встановили як факт, щоучні мали переживання, які вони вважали появами воскреслого Ісуса.

Анкерберг: Очевидно, що ти підходиш до цього питання з натуралістичного погляду. Презентуй мені свою теорію. Як це сталося? Всі кажуть, що щось сталося.

Тоні: Так. Я вважаю, що це були видіння, пов’язані зі скорботою, і що там не було нічого такого, що могли б побачити інші люди.

Гарі На мою думку Тоні, не роздумуючи, лізе в окріп. По-перше, він має порожню труну, без будь-яких на те причин. По-друге, він каже про галюцинації учнів, які не працюють через півдюжини причин, які я називав раніше. Групи не бачать галюцинацій. Вони не були в необхідному настрої. Ми бачимо різні місця, різних людей різної статі, які роблять різні речі. Порожня труна не здатна змінити життя. Яків та Павло – все це наші причини.

Тоні: Я хочу сказати про те, що Павло бачив насправді. Він вважав, що бачив воскреслого Христа. Але що ж він насправді міг побачити? Скоріше за все, ті люди, що їхали з ним разом, не бачили воскреслого Христа або ще щось.

Гарі: Кожен критик вірить у те, що учні вважали, ніби вони бачили воскреслого Ісуса. І ось у чому проблема. Якщо учні вважали, що вони бачили воскреслого Ісуса (і це не могли бути галюцинації або щось ще), то це була неймовірна подія.

Диктор: Християнство ґрунтується на воскресінні Христа. Якщо Христос воскрес із мертвих, то християнство є істинним. Якщо ж Він не воскрес, то християнство є хибним. Навіть апостол Павло написав.  «А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна й ви й досі в гріхах». Ми запрошуємо вас приєднатися до нас на цих важливих дебатах у «Шоу Джона Анкерберга».

 

++++

 

Анкерберг: Ми обговорюємо тему «Чи воскрес Ісус із мертвих». Ми розмовляємо з двома дивовижними гостями: доктором Ентоні Флю, якого багато хто вважає головним атеїстом світу, та доктором Гарі Хабермасом – відомим християнським філософом та істориком. Багато хто вважає його головним експертом з питань доказів на користь воскресіння Ісуса. Друзі, я радий, що ви прийшли сюди. І я відразу хотів би перейти до теми «Чи маємо ми історичні факти, які доводять, що Ісус насправді жив та що Він помер на хресті? Як щодо учнів? Чи переживали вони насправді появи воскреслого Ісуса?» Докторе Хабермас, ти маєш чотири пункти з дванадцяти, які ти презентував у нашому минулому випуску…

з якими згодні практично всі критики та теологи. Ти маєш безліч доказів. Нам потрібні ці докази. Але спочатку я б хотів, щоб ти розповів про факти.

Гарі: Джоне, з цього переліку, з дванадцяти фактів, які показують, як традиційно прийнято вважати, життя Ісуса з п’ятниці по неділю, я вибрав чотири. Це довільне число, бо, наскільки я знаю, мало хто наводитиме вам всього лише чотири факти. Наприклад, Рудольф Бультман наводить двадцять фактів за останній тиждень, точніше, половину тижня життя Ісуса. Я вибрав чотири факти з дванадцяти, які роблять три речі. По-перше, я вважаю, що ці факти (й деякі інші, але ці особливо) дозволяють спростувати основні натуралістичні теорії. Ми можемо зробити це, використовуючи тільки дані факти. По-друге, тут ми бачимо найкращі докази воскресіння. І по-третє, все це ми робимо з невеликим ядром історичних даних. Для цього нам не потрібні Євангелії або ще щось. Все це виходить від Павла.

 

Анкерберг: Гаразд. Назви їх. Що це за факти?

Гарі: Перший з них звучить так: Ісус помер від розп’яття. Другий – учні переживали явища, які, як вони вважали, були появами воскреслого Ісуса. Третій – їхні життя змінилися. Вони змінилися. Вони, поза всяким сумнівом, вірили в те, що бачили Ісуса, й вони перевернули світ догори ногами. І по-четверте, людина на ім’я Павло, про яку ми казали, справжній скептик та критик, який вбивав християн та саджав їх до в’язниць, прийшов до Христа завдяки досвіду, який, як він сам вважав, був зустріччю з воскреслим Ісусом.

Анкерберг: Упевнений, що Тоні сказав би на це: «Якщо ти не християнин, то деякі з цих фактів»… Тоні, скажи сам. Ти погодився б з усіма цими фактами?

Тоні: Гадаю, так.

Анкерберг: Гаразд.

Тоні: Але ці буквальні появи…Я симпатизую Хомі, який з’явився в історії Євангелії досить пізно. Його мучили сумніви в тому, чи було там реальне фізичне тіло. Наскільки я розумію, він нічого не каже про те, що він насправді поклав свою руку й перевірив Його.

Йому сказали, що йому варто це зробити. А після сказано, що він побачив Ісуса, а не доторкнувся до тіла.

Анкерберг: Гарі, що ти думаєш про це?

Гарі: Він сказав Хомі доторкнутися до Нього. Тоні має рацію. Іван не каже нам, що Хома доторкнувся до Нього. Але я б додав ось що. Ігнатій каже в сто сьомому році нашої ери, всього через десять років після написання Євангелії від Івана, що Хома доторкнувся до Нього. Можете ставитися до цього, як схочете.Ми також маємо в Євангеліях дві історії про те, як жінки доторкалися до Ісуса. В одній історії сказано про жінок взагалі. Вони обняли Ісусові ноги. Про це сказано в Матвія двадцять вісім, дев’ять. Ми також знаємо історію про Марію Магдалину, яка поверталася додому сама. Вона подумала, що побачила садівника, але коли повернулася, то зрозуміла, що це Він. І тоді Він сказав їй: «Досить триматися за Мене».

Гарі: Я уявляю собі, як Марія щосили трималася за Нього. Отже, ми бачимо, що жінки доторкалися до Нього й Марія доторкалася до Нього. І, щонайменше, Ігнатій каже, що Хома доторкався до Нього.

Анкерберг: і це не все. Якщо ми використовуємо історію про Хому, який казав: «я не повірю», то ми бачимо скептика, який каже: «Я не повірю, доки не покладу пальця на те місце, яке пробили цвяхи, й не побачу бік».

Гарі: Так.

Анкерберг: У кожному разі, ми бачимо його свідчення після цих подій. Він сказав: «Господь мій і Бог мій!» А отже, щось сталося. Що ти думаєш про це?

Тоні: Цікаво, що ніхто не розповідає про те, що Ісус сказав у відповідь: «Тепер ти доторкнувся й повірив». Там сказано, що він побачив. Я вважаю, що це досить цікаво. Я б точно не писав історію так, якби був там і побачив, як хтось доторкається до Нього.

Гарі: А як щодо жінок? Ми маємо дві історії: жінки та Марія Магдалина. Ти вважаєш, що вони теж не доторкалися до Нього?

Тоні: Це їхні історії. Так. Але історія про те, що вони доторкнулися до Нього, не є головною причиною для того, щоб вірити в те, що до Нього доторкалися. Вони самі кажуть про те, що зробили це.

Гарі: Але ти мав би більше причин скаржитися, якби ніхто не доторкався до Нього в Євангеліях.

Тоні: О, так!

Гарі: Принаймні, ми маємо три цих випадки, бо Ігнатій також каже, що Хома доторкнувся до Нього.

Тоні: Але проблема в тому, що ми знаємо замало. Як ми всі пам’ятаємо, люди, які пережили фатальні події, схильні до того, щоб перевіряти те, що вони бачать. Це перше, що людина зробила б, якби вона хотіла перевірити, чи не є видіння чимось реальним, чимось, що можуть побачити й до чого можуть доторкнутися інші.

Гарі: Якщо ти визнаєш дані з Євангелій, то той самий автор четвертої Євангелії пише в першому Івана, в перших трьох віршах, що вони бачили Його на власні очі, що їхні руки торкалися Його.Вони були у тісному контакті зі Словом. Івана один, чотирнадцять: «і Слово сталося тілом». В Першому посланні Іван повертається, якщо ти знаєш…

Анкерберг: Дозвольте, я прочитаю це вам. Він шість разів каже «ми бачили», шість разів каже «ми чули». Він каже: «що бачили власними очима, що розглядали…»Грецькою стоїть слово, яке означає «вивчали». І чого руки наші торкалися… Здається, в Луки Ісус сказав: «доторкніться до Мене й перевірте, що Я не примара».

Гарі: Так.

Тоні: Так.

Анкерберг: Таким чином, докази свідчать на користь того, що це було буквальне фізичне тіло, якого учні, по-перше, не очікували побачити. Їм знадобилося кілька зустрічей. Вони торкалися й бачили, й саме про це вони й кажуть.

Тоні: Вони не торкалися Його. Вони бачили видіння людини, яка їла. Хіба не так?

Анкерберг: Тут він каже: «чого торкалися».

Гарі: Якщо ви хочете почути пряме тлумачення, то в Луки двадцять чотири Ісус каже: «не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю».

Тоні: Так.

Гарі: Фактично, Він каже: «Я не дух». Це те, що ми бачимо, якщо прямо витлумачувати Євангелію.

Тоні: Дух заявляє, що він не є духом.

Гарі: Я припускаю, що якщо вже Він каже, що не є духом, то виходить, що Він – не дух.

Анкерберг: Гарі, є люди, які скажуть: «Знаєте, в різних церквах по країні по-різному сприймають воскресіння. Служитель в одній церкві може сказати: «Це не було фізичне, буквальне воскресіння Ісуса з мертвих. Це було, як вони кажуть, духовне воскресіння з мертвих». Чому ні? Чому це не було просто духовне воскресіння?

Гарі: Я вже розмовляв про цей пункт із Тоні. Я б сказав, що сьогодні… Це моя заява, бо ми завжди кажемо про те, якого висновку теологи дійшли сьогодні. В цей момент я вивчаю сто джерел про воскресіння, написаних з тисяча дев’ятсот сімдесят п’ятого по двотисячний рік, щоб зрозуміти, якої думки дотримуються критики. І наразі я бачу, що сьогодні більшість теологів вважають, що насправді щось сталося. Учні справді щось пережили. Вони вірили в те, що бачили воскреслого Ісуса. Більшість теологів також вважають, що учні справді щось бачили, що їхні переживання були реальними. Але більшість із тих, хто готовий визнати такий факт (деякі навіть вважають, що їм являвся Ісус), нічого не кажуть про фізичне тіло. Не знаю, це мої слова, але, можливо, це була якась миготлива голограма або щось схоже. Це типовий сучасний підхід з боку скептиків, які перебувають десь між нами.

Анкерберг: Крім того, люди кажуть: «Знаєте, Павло використовував слово «духовне тіло» в першому до Коринтян п’ятнадцять».

Гарі: Так.

Анкерберг: Він має на увазі якесь ефірне, мрячне тіло? Чи це справжнє фізичне тіло? Що означають ці слова?

Гарі: Це дуже важливий момент для нас. Ми грали з Євангеліями, але ми обоє скажемо вам, що Павло є найкращим доказом.

Тоні: Так.

Гарі: Він – єдиний очевидець. І сьогодні всі кажуть про це. Ось чому для нас так важливо те, як Павло дивиться на воскресіння. Я хотів відзначити один момент у першому до Коринтян п’ятнадцять. Очевидно, що існує грецьке слово, яке означає «дух».

Пнеума. Але Павло не вибрав це слово. Він каже «духовне тіло». Я припускаю, що мають бути певні зміни, але ідея в тому, що є фізичне тіло. В контексті попереднього коментаря я хочу відзначити, що Павло не стверджував, що Ісус з’явився йому, як дух. І якщо ви хочете, щоб я коротенько пояснив вам, то в книзі Павла, яку приймають усі критики – послання до Филип’ян…

До речі, критики майже завжди приймають послання до Римлян, перше та друге до Коринтян, до Галатів та до Филип’ян. Джі-Ей Уелс, який дотримується ще більш лівих поглядів, ніж Тоні. Він приймає ці п’ять книг та три інші. В посланні до Филип’ян три…

Анкерберг: Я попрошу тебе притримати цю думку.

Гарі: Гаразд.

Анкерберг: Ми зробимо перерву й повернемося, щоб почути про те, чому це було не духовне, а фізичне воскресіння. Залишайтеся з нами… Отже, ми знову з вами. Дякую, що приєдналися до нас. З нами доктор Гарі Хабермас та доктор Ентоні Флю. Ми обговорюємо питання «Чи воскрес Ісус із мертвих?» Якщо ви стверджуєте, що Ісус воскрес із мертвих, то що це було за тіло? Це було духовне тіло? Що це означає? Це було фізичне тіло? Що сталося?

Гарі: Як я вже казав, мені здається, що в такому питанні важливо враховувати слова Павла. бо всі визнають ті дані, якими ділиться Павло. Критик за критиком казатимуть вам: «Ми не маємо свідчень очевидців, крім Павла». Ось чому так важливо знати, що, як вважав Павло, він побачив дорогою до Дамаску. Я вже казав, що в першому до Коринтян п’ятнадцять він міг вибрати слово «пнеума». Але він цього не зробив. Він каже «духовне», використовує прикметник, але використовує слово «сома» – тіло. Третій розділ до Филип’ян – це короткий розділ. Там всього двадцять один вірш. Але в одному розділі Павло каже три речі, які вказують на те, що він має на увазі фізичне воскресіння.

У перших віршах він каже: «Я єврей із євреїв, фарисей за Законом». Нам відомо, що фарисеї вірили в фізичне воскресіння. Відповідно до Дій двадцять три, коли римляни взяли Павла в полон, щоб його не вбили, він закричав цій групі людей: «Навіщо ви забираєте мене, адже я вірю в воскресіння мертвих». Він має на увазі буквальне воскресіння. Тоді місцеві фарисеї сказали: «З цим хлопцем усе гаразд». Але саддукеям це не сподобалося. Тому, будучи фарисеєм, він погоджується з фарисеями.

Перший доказ ми бачимо в посланні до Филип’ян три. Будучи фарисеєм, він вірив у фізичне воскресіння. По-друге, в одинадцятому вірші він каже: «аби досягнути якось воскресення з мертвих».

Зазвичай для позначення воскресіння грецькою використовується слово «анастазіс». Але в цьому місці, у Посланні до Филип’ян три, одинадцять, він додає до нього префікс «ек анастазіс». Наскільки мені відомо, то всі дослідники грецької перекладають це місце, як «воскресіння з мертвих». Павло каже, що хоче досягти «воскресіння з». Для єврея «воскресіння з» означає ось що: що померло, те й воскресло. Ви воскресаєте з мертвих. І всього кілька віршів потому, в Посланні до Филип’ян три, двадцять – двадцять один, він каже…

звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло (сома) Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла (сома) Його». Але відповідно до іншого погляду, він мав би сказати «пнеума». Він фарисей і вірить у фізичне воскресіння.

 

 +++++DELETE+++++Отже, Павло: 1. Є фарисеєм і вірить у фізичне воскресіння. 2. Вірить у воскресіння з мертвих. 3. Вірить, що Ісус змінить моє тіло (сома), щоб воно було таким, як Його тіло (сома) Филип’янам 3:21.

«Ек анастазіс» – воскресіння з мертвих. І третє: він каже, що Він змінить моє тіло, щоб бути схожим на Його тіло. Тому в посланні до Филип’ян три ми бачимо, що ідея про те, ніби Павло вважав Ісуса димчастим духом, який з’явився йому дорогою до Дамаску, просто не відповідає його уявленням.

Анкерберг: Тоні, ти чудова людина, але ти звик додержуватися доказів. Що ти робиш із цими доказами?

Тоні: Я. вважаю, що ідея про духовне тіло досить цікава. Адже коли ми кажемо, що щось є духовним, то маємо на увазі, що воно не матеріальне. Але якщо стверджувати, що воно не матеріальне, то ми не маємо ніяких характеристик, які могли б описати його. Мені здається, що нематеріальна сутність – це взагалі ніщо. А духовне тіло, як мені здається, взагалі не є тілом.

Анкерберг: Гаразд. Я хочу поставити тобі запитання: «Якщо я кажу, що «Біблія – це духовна книга», то чи означає це, що вона не є матеріальною річчю?

Тоні: Ні.

Анкерберг: Чи може духовне тіло бути й фізичним?

Тоні: Це може бути тіло когось, кого ти називаєш «духовною особистістю».

Анкерберг: Гарі?

Гарі: Він має цілковиту рацію. Це онтологічний коментар, а не поведінковий коментар. Однак, я вважаю, що питання в тому, що Тоні розглядає фразу «духовне тіло» аналітичними очима двадцятого століття. Мені здається, що Павло має пояснити, що він має на увазі під духовним тілом. А він вже сказав у посланні до Филип’ян три: «Я фарисей, а отже, вірю в воскресіння тіла». По-друге – «ек анастазіс», воскресіння з мертвих. І третє – він каже, що Ісус змінить його тлінне тіло, зробивши таким, як Своє.

прославлене тіло. В посланні до Филип’ян три, двадцять один не сказано про духовне тіло. Це прославлене тіло. І тепер ми бачимо тіло та ще щось (як я вважаю, якусь славу). Але тіло не зникає. Можливо, проблема в тому, що ми дивимося на слово «духовний» очима людей двадцятого століття. Ось у чому проблема. Якщо Павло в посланні до Филип’ян три ясно каже, що це не якийсь димчастий дух, то в нас не може виникнути проблеми з нефізичним уявленням. Бо він каже нам про те, що має на увазі під цим. Я вважаю, що до Филип’ян три – це коментар до першого до Коринтян п’ятнадцять.

Анкерберг: Гарі, застосуй це на практиці…Іншими словами, наразі ми мали тільки інтелектуальне обговорення доказів. Але я б хотів додати до всього цього якусь особистісну нотку, якщо Тоні не проти. Я б хотів вислухати Гарі. В тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятому році твоя дружина Дебі… Я бачив листи та спілкувався з твоїми студентами, які казали, що ви мали шлюб, «укладений на небесах». Але вона померла в сорок з чимось років. Через що?

Гарі: Через рак шлунку. Тоні був у мене вдома в тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятому і вчора ми розмовляли про це, бо він не знав, що сталося. Моя дружина померла влітку тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятого, через десять років після того, як ми зустрілися, й через десять років після того, як він приїздив до мене. Вона померла від раку шлунку. Моя перша думка… Ти вже казав про мій скептицизм. Я подумав: «Ну ось і знову прийдуть сумніви». Але вони так і не прийшли. Я мав студента-випускника, який навчався на іншому відділенні. Він зателефонував мені тоді й сказав: «Де б ви були зараз, якби не воскресіння?» Для мене в цьому моменті важливі слова Павла. Християни мають скорботи, але не так, як ті, хто не має надії. В цьому вся різниця: ти можеш мати скорботи з надією, а можеш і без неї. Ми всі впадаємо в відчай, коли втрачаємо близьких людей, як це було й з учнями. Але для мене скорбота про дружину без воскресіння та скорбота про дружину з воскресінням – це величезна різниця. Ось чому в тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятому відповіддю на мої запитання було ось що: «Якщо це світ, у якому Бог воскресив Ісуса з мертвих, і це було правдою в тридцятому році нашої ери, то має залишатися правдою і в тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятому». Я був упевнений. Звичайно, я не знав відповіді на проблему болю та страждання. Я не думаю, що хтось її має (як теїсти, так і атеїсти). Ми не знаємо відповіді на проблему болю та страждання. Але воскресіння дало мені екзистенціальний сенс, бо воно свідчило про те, куди вона вирушила.

Анкерберг: Духовною або фізичною? Якою ти очікуєш побачити свою дружину?

 

Гарі: Я вважаю, що зараз вона існує без тіла, але я гадаю, що ми будемо разом і вона матиме тіло, як і я.

Анкерберг: То що відбувається, коли ми виходимо з тіла й одержуємо дім у Господа? Що це означає?

Гарі: Я вважаю, що в мить смерті, до повернення Господа, віруючі перебувають у Божій присутності без фізичного тіла.

Анкерберг: Гаразд.

Гарі: Я маю друга, філософа Пітера Крафта з Бостонського коледжу, який каже: «Платон мав рацію настільки, наскільки зміг просунутися. Тільки він недалеко просунувся». Платон вірив у стан без тіла. Але він не вірив у стан з новим тілом. Я вважаю, що ортодоксальні євреї та християни вірять у те саме.

Анкерберг: Тоні, я хочу повернутися до тебе. В плані інформації ми досі обговорюємо питання «Чи воскрес Ісус із мертвих?» Якщо враховувати ті свідчення, які дають учні, то чи можна сказати, що вони брешуть?

Тоні: Звичайно, ні! Адже для неправди необхідний свідомий намір.

Анкерберг: Вони не мали наміру брехати.

Тоні: Щоб збрехати, потрібно мати намір сказати щось помилкове.

Анкерберг: Ти вважаєш, що вони не мали наміру, але при цьому ділилися інформацією, яка відрізнялася від того, що вони насправді мали на увазі?

Гарі: Тоні згадав один важливий момент. Я вже казав про свій перелік із дванадцяти пунктів. Учні переживали явища, які, як вони вважали (вони не брехали, а вважали), що бачили воскреслого Ісуса. Я вважаю, що ближче за все до відповіді ми дістанемося, коли відповімо на запитання «Що вони бачили?» Учні стверджували, що це було щось візуальне. Тоні каже, що це були галюцинації (двох різних видів). Це також свідчить про щось візуальне.

Але в цьому разі ми кажемо про щось візуальне, що не має зовнішнього джерела. Я вважаю, що тут виникає проблема. Якщо Павло не був жертвою конверсійного розладу й якщо учні не є кандидатами на галюцинації й при цьому ми визнаємо, що учні вважали, що щось бачили, то в нас закінчується число теоретичних можливостей.

: Що скажеш, Тоні?

Тоні: Можливо, в цьому разі ми стикаємося з чимось, чого не бачили раніше. Можливо, варто відзначити, що з огляду на будь-яке передбачуване диво, раціональність рішень визначається попередніми переконаннями. Коли людина, на кшталт мене, стикається з передбачуваним дивом, то для неї раціональним рішенням буде думка: «Напевно, тут якась помилка». Безумовно, мене можна переконати в тому, що диво сталося, але це має бути щось справді видовищне. Але, звичайно, для мешканців Єрусалиму, які практично всі тією чи іншою мірою були віруючими євреями (для фарисеїв, саддукеїв та інших), питання раціональності матиме зовсім іншу відповідь. Все тому, що вони були впевнені в тому, що прийде Месія та що Месія чинитиме дива, тощо. Я вважаю, що для цих людей раціональним було вірити в це. І сьогодні для християн також логічно приймати цю подію, як диво.

Анкерберг: Гаразд, ми ще продовжимо цю розмову. В нас залишилося тридцять секунд. Остання репліка.

Гарі: Якщо я правильно тебе почув, то християни, принаймні, чинять раціонально, вірячи в воскресіння.

Тоні: Я вважаю, що можна так сказати.

Гарі: Я вважаю, що це дивовижна, дивовижна заява щирої людини. Тоні – щира людина. Я завжди знав, що він такий. Я вважаю, що це чудовий доказ. Якщо ми чинимо раціонально, то виходить, ми маємо для цього причини. Можливо…

Тоні: Цілком так само ти маєш причини для того, щоб вірити в Бога.

Гарі: Так. Причини для того, щоб вірити в Бога. Мені цікаво довідатися, чому ці причини не підходять тобі.

Анкерберг: Залишайтеся з нами. Ми порозмовляємо про це в наступній частині. Ми розмовлятимемо про порожню труну та про те, як вона пов’язана з усім цим. Залишайтеся з нами.

сителя».

 

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».