Тема: Подорож милості. програма 3

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Як можна жити й насолоджуватися Божою благодаттю щодня?

Уейн: Джоне, буду відвертий з тобою. Одного ранку я прокинувся й подумав, що не почуваюся християнином. Мені зовсім не хотілося бути християнином. Ось із якими думками я прокинувся. Ви чули історію про стару людину, яка сказала: «Господи, я не бажав, не мав пожадливих думок, я не брехав, не зраджував, але я збираюся встати з ліжка …» (сміх) Я не в змозі зробити те, що Господь каже мені робити. Я не можу жити християнським життям. А отже, хтось живе в мені, щоб зміцнювати мене, щоб давати мені сили та здібності робити те, чого Він чекає від мене.

Анкерберг: Сьогодні моїм гостем є спікер, автор та пастор – доктор УейнБарбер. Він є пастором чудової баптистської церкви «Вудленд Парк» у місті Чатануга, Тенесі.

Уейн: Він живе всередині нас, щоб реалізувати все те, чого Він вимагає від нас. Це й є добра новина. В цьому й є вся принадність Євангелії. Вона не зупинилася там, де почалося Спасіння. Христос приходить жити в нас. Він – наше вічне життя. Він – наше життя. І саме це люди мають зрозуміти. Як ви спасаєтеся, так і ходите – просто довіряючи Йому.

Диктор: Приєднуйтеся до нас на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Мене звати Джон Анкерберг і я розмовляю з доктором УейномБарбером. Він майстер у справі підбадьорення християн, які все своє життя слухали проповіді про те, як жити християнським життям. Вони намагалися, намагалися й намагалися, але при цьому зазнавали страшної поразки. Вони впали в розпач. Вони думають: «Чому в мене нічого не виходить? Якої частини мені бракує?» Ми ведемо їх до Письма, щоб показати, що Павло переживав те саме щодо християн його днів і навіть щодо себе. Він відкрив для себе Божі обітниці, якими поділився з нами. Вони стосуються всіх нас. Ми не є особливими, бо сидимо на сцені й розмовляємо з вами. Це стосується й нашого життя. Сьогодні ми розмовлятимемо про тему, яка вам сподобається. Вдома з Ісусом. Як зробити так, щоб Ісус почувався в нашому серці, як вдома. Уейне, ми маємо нагадати, про що казали раніше. Деякі глядачі могли приєднатися до нас лише цього тижня. Ми розмовляли про те, звідки ми беремо сили в чоловікові внутрішнім, щоб дозволяти Христу являти життя через нас. Ми маємо знати, що це означає, якими є обітниці та як нам їх застосовувати.

Уейн: Ми розглядали Івана сім, тридцять вісім, де Христос каже (це Його обіцянка): «з вашої утроби потечуть ріки живої води»…Я не розумів, що це означало. Я не розумів, що не можу жити християнським життям. Багато християн наразі так і не дійшли такого висновку. Вони припускаються жахливих помилок і дратуються, але не знають, чому. Вони не розуміють, що Христос живе в нас, щоб дати нам сили виконати все те, чого Він вимагає від нас. І секрет у тому, як підключитися до того, що ми й так вже маємо. Це не інший досвід. Це не інше благословіння. Христос – наш досвід і наше благословіння. І нам дані всілякі духовні благословіння в Ньому. Але все повертається до того, де ми перебуваємо та як ми підключаємося до всього цього. Я вважаю, що в молитві в третьому розділі послання до Ефесян Павло викладає цю ідею так ясно, як ніколи. Вона видна в усіх посланнях, але в цьому посланні після того, як він розповів нам про всі обітниці, які ми маємо в Христі, він показує нам, як зміцнитися ними.

Анкерберг: Покажи нам молитву.

Уейн: Гаразд. Вона міститься в чотирнадцятому вірші третього розділу: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі»… «щоб Він дав вам за багатством слави Своєї». Ми розглядали їх. Це незмірні Божі багатства. До речі, в першому розділі Павло каже, що Він «дав нам» ці багатства…Він каже: «силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім»…

А потім він каже: «щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях». Якщо подивитися на грецький оригінал, то ми побачимо, що там сказано про те, щоб Христос жив у наших серцях через віру. Ось у чому ключ. Жити. Що це означає? Катоікео. Будучи родом з півдня, ми знаємо, що це означає.

Як ми казали, це почуватися, як вдома. Він має бути, як вдома. Розумієте, Він не прийшов у наше життя, щоб орендувати кімнату. Він купив будинок. Йому потрібні ключі від кожної сфери нашого життя. Проблема в тому, що ми не дозволяємо Йому заходити в певні сфери нашого життя. «Господи, Ти можеш доторкнутися до цього, того й третього, але не можеш доторкнутися ось до того». Це частина проблеми. І коли ми ростемо, то дізнаємося про дедалі більшу й більшу кількість ключів, за які ми трималися й які не віддавали Йому. Але ідея в тому, щоб Він почувався, як вдома. Джоне, ти бував на півдні. Я маю чудових друзів у Місісіпі. Ми проводили збори неподалік від їхнього будинку й вони дозволили залишитися там, бо в тій місцевості не було готелів. Це дорогоцінні люди. Цей хлопець займався музикою. Він підібрав мене в Джексоні, Місісіпі, й ми проїхали годину, півтори або дві години, щоб дістатися до місця. Це було в глушині, невідомо де. Це чудове місце. Там сто п’ятдесят – двісті акрів, які наповнені оленями та індичками. Це чудове місце, яке розташоване в цілковитій глухомані. І коли ми туди приїхали… Насправді, я пам’ятаю, як ми вперше туди приїхали. Ми під’їхали й я побачив баскетбольне кільце, яке вони поставили для онуків. А біля стовпа лежали дві великі палиці. І коли ми вийшли, то я подумав: «Цікаво, навіщо там лежать ці дві великі палиці». Коли ми вийшли з авта, то їх не було вдома. І ось ми вийшли з автомобіля і до нас вибігли дві найбільших собаки, яких мені тільки доводилося бачити у житті. І вони не були доброзичливими. Вони збиралися з’їсти нас на обід. Я подумав: «О, ні!» Я схопив одну з палиць, а мій друг – другу й ми почали відганяти їх, щоб дістатися до будинку. Господарі все продумали для того, щоб ми потрапили в будинок. Вдома в них, щонайменше, п’ять спалень. Ми могли вибрати будь-яку. На кухонному столі стояв цілий глечик чаю. Я обожнюю холодний чай, особливо, коли його варять правильно. Крім того, там був кекс або кокосовий пиріг. Це не був сухий пиріг, який стає тобі поперек горла. Я кажу про пиріг, який просто тане в роті. Це відмінний десерт. Вони знали, як готувати. Тоді я подумав: «Ось що означає почуватися, як вдома». Коли я дозволяю Ісусові бути Собою в усіх сферах мого життя… Можна взяти слово «серце» й пошукати його в Євангеліях. Воно пов’язане з вашими емоціями, а також і з іншими сферами вашого життя. Ви могли віддати Йому одну сферу життя, але не віддати іншу. Ми співаємо пісню «Все я віддаю». В багатьох з нею виникають проблеми. І в мене також. Але в певному сенсі ми міняємо все, що ми розуміємо тієї миті, на те, що знаємо про Нього. І це зростає. Але щойно Він починає почуватися в нас, як вдома, щойно ми починаємо звертатися до Нього в різних сферах, ми починаємо зміцнюватися в чоловікові внутрішнім Божим Духом.

Анкерберг: Гаразд. Як нам віддати «кімнати» нашого життя Господові?

Уейн: Як я вже казав раніше, в іншій передачі (але, можливо, хтось пропустив її), ви сповідуєтеся, в першу чергу, в тому, що це за кімната…Бог вже знає це.

Анкерберг: Впевнений, що й наші глядачі знають, з якими кімнатами вони мають проблеми.

Уейн: Безумовно. Ви знаєте, про що я кажу. Всі знають, про що ми кажемо. Всі мають цю печеру, до якої вони біжать. Всі мають такі сфери в житті. Але Бог не намагається дістати нас. Він і так уже бачив нас. Він просто хоче, щоб ми відверто порозмовляли з Ним. Ось для чого потрібне сповідання. Воно не потрібне Йому. Я пам’ятаю, як одного разу моя дочка зателефонувала мені з коледжу й сказала: «Тату». Вона ридала. Я спитав: «У чому справа, Стефані?» А вона сказала: «Я дещо зробила й я боюся розповісти про це Богові». Я сказав їй: «Стривай, стривай, стривай, стривай, стривай. Повернімося трохи назад». Я сказав: «Тобто, ти гадаєш, що сповідання – це коли ти відкриваєш Богові очі?» І вона відразу ж замовкла. Тоді я сказав: «Стефані, Він і так знає про це. Сповідання потрібне тобі». Після цього я пояснив їй, як прийняти пробачення в житті. В цьому й криється ключ. Сповідання – це щире спілкування з Богом. Без завіс. Вам варто це зробити, бо Він і так знає. Він і так все знає.Після цього ми маємо зрозуміти, що Він хоче робити в нас і через нас, коли ми кажемо Йому «так», звертаємося до Нього, віддаємо себе Йому. Саме тоді й починає текти ця сила.

Анкерберг: Гаразд. Коли ж у гру вступає Боже Слово?

Уейн: Боже Слово… Якщо я збираюся сказати Йому “так”, то маю бути в Його Слові. Я пам’ятаю, як один друг сказав мені одного разу: «Я щоранку молюся по годині. В певні дні я молюся про тебе». Я сказав йому: «Це чудово! А скільки часу ти проводиш у Божому Слові?» А він сказав: «Знаєш, мені потрібно буде додати це до переліку десь по дорозі». Я сказав: «А з ким ти розмовляєш? Сам із собою?» Боже Слово дає нам словниковий запас у молитві. Джоне, одного разу хтось сказав мені: «Уейне, ти любиш Боже Слово більше, ніж Ісуса». Напевно, це найбезглуздіша заява, яку я будь-коли чув, бо я люблю свою дружину. І кожен чоловік, який каже, що розуміє жінок – бреше. Я хочу дізнатися, про що вона каже, бо хочу, щоб вона була задоволена тим, що я роблю. Я знаю, що вона задоволена мною, але не завжди тим, що я роблю. До певної міри це схоже на наші взаємини з Христом. Ми маємо бути в Його Слові, щоб наш розум оновлювався, щоб Божий Дух – до Римлян дванадцять, один – два – щоб Божий Дух міг змінити нас зсередини…Провів метаморфози з нами.

Анкерберг: Що ти скажеш людям, які кажуть: «Мені важко читати Боже Слово й розуміти його»?

Уейн: Я скажу, що всі ми стикаємося з таким у нашому житті. Всі ми маємо лише двадцять чотири години. Всі мають лише двадцять чотири години. Як вони використовують ці двадцять чотири години – це питання вибору. І якщо ми не маємо в цьому пріоритету, якщо ми не розуміємо, що Ісус має бути пріоритетом, то пропустимо початок. Як я можу когось упізнати, якщо не проводжу з ним часу? І як я можу спілкуватися з кимось, якщо ця людина не звернеться до мене першою? Я маю отримати відповідну реакцію. Це є важливою частиною мого ходіння з Богом.

Анкерберг: Боже Слово, як каже до Євреїв чотири, дванадцять, «живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків». І ось про що я хочу, щоб ти порозмовляв – «і здатне судити думки та наміри» того, про що ми кажемо – нашого серця.Наше серце потребує проводу. І ми отримуємо його тут. Коли ви читаєте Біблію, то вона звертається до вас. Але настає час приймати рішення. Що це за рішення?

Уейн: Рішення полягає ось у чому: «Чи повірю я в це? Чи прийму я це? Чи я піду своїм шляхом?» Мені подобається, що тут сказано про думки та наміри серця. Знаєш, багато хто не розуміє, що гріх – це проблема серця. Мені здається, що кілька років тому хтось написав книгу «Серце проблеми – це проблема серця». Це добра назва. Я не читав цю книгу, але знаю її назву. І саме з цим нам доводиться мати справу. Це завжди проблема серця. Нам завжди доводиться приймати рішення. І Боже Слово – це не карта, а дзеркало. І воно вказує на те, де ми є. Ми бачимо це так ясно, як ніколи, коли Святий Дух відкриває це нашим серцям. Це має бути там.

Анкерберг: Друзі, я хочу, щоб ви почули музику. Я хочу, щоб ви відчули радість від того, що Христос у вашому житті та що Він може зробити, що Бог дав нам. Ми казали про ці обітниці, які Бог вилив на нас. І тепер я хочу, щоб ви дізналися, як вам пережити Бога в усій Його любові та Христову силу. Ми розмовляємо про те, як ці вірші мотивують нас здатися та як нам це зробити. Нам дуже нелегко це зробити. Але якою є мотивація, Уейне, для того, щоб ми здалися?

Уейн: Ми повернемося до тієї любові, яку маємо зрозуміти. Коли ця любов мотивує нас… Не забувай, що ми беремо участь у Божій природі. Ми стали співучасниками. Це Христос в нас. А Христос не робив нічого без Свого Батька. І бажання підкоритися походить не від нашого тіла, а від Божого Духа, який працює всередині нас. І що більше ми плекаємо його, то реальнішим Він стає в нашому житті. Але Павло в посланні до Римлян дванадцять, один та два дає нам практичний спосіб підійти до цього питання. Він каже: «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя»…Слово «милосердя» – це не звичайне слово, хоча воно й має просте значення. Це слово містить в собі ідею «Я нічого не можу зробити, щоб вплинути на те, до чого тебе закликаю».

Тобі доведеться самому прийняти рішення, щоб зробити це. Я благаю вас, я стаю на коліна, схиляюся перед Богом заради цього. Він каже: «браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу»…Не на мертву жертву. Ми знаємо, що більшість жертв убивають на жертовнику. Але в даному разі сказано про живу та Святу жертву…

Уейн: «…приємну Богові». А тепер зверни увагу – «як розумну службу вашу» або як духовне служіння поклоніння. Якщо я збираюся навчатися вклонятися Богові, то мені потрібен спосіб життя, а не музика, яку ми співаємо вранці в неділю й не мурашки, які біжать по моїй спині.В Новому заповіті є три слова, які означають поклоніння. Це слово «латреуо»…Це слово «себомай», яке означає жити певним чином з понеділка по суботу. Ви сказали всім, що вірите по неділях. І є слово «проскунео», яке означає «впасти долілиць перед Ним, повалитися долілиць». Воно використовується в книзі Об’явлення. Це розумне служіння поклоніння… Коли ми віддаємо себе Йому, то Його природа починає працювати в нас. Це проти нашої природи й тому постійно йде боротьба. Але коли ми починаємо приймати участь у тому, ким Він є в нашому житті, це повертає нас до того місця, де ми капітулювали перед Ним. Можливо, зараз варто додати, що дехто гадає, що послання благодаті – це ліцензія для того, щоб робити те, що вони схочуть. Аж ніяк!

Уейн: Послання благодаті – це сила робити те, що ви маєте робити. Це Христос у вас, який дає вам сили робити те, чого Бог вимагає від вашого життя. Людина, яка вважає, що це просто ліцензія, пропускає суть. Дух виснажить вас, а тіло обпече вас. В другому вірші він продовжує: «і не стосуйтесь до віку цього».Не наслідуйте його приклад. Слово «вік» означає «система світу». Є певна система мислення. Ми – прибульці в іншій країні. Ми просто проходимо поряд.Він каже: «але перемініться». Я в захваті від цього слова. Метаморфозіс – зсередини. «Але перемініться відновою вашого розуму». Слово оновлення означає «зробити ремонт»…

Уейн: Одного разу моя дружина сказала: «Зробімо ремонт на кухні». І я купився на це. Але потім я побачив те, що було написано дрібними літерами. Адже щойно ти закінчуєш ремонт на кухні, всі решта кімнат починають виглядати жахливо. «Отже, тепер зробімо ремонт у всьому решті будинку». Я пам’ятаю, як поїхав у поїздку до іншої країни. Коли я повернувся, вона зав’язала мені очі й провела до будинку. Я знав, що це був той самий будинок. Але він не був таким, як раніше. Все старе, що було в ньому, прибрали й поставили все нове. Ось що означає «оновлення розуму» – позбудьтеся того способу мислення та справ, який ви мали раніше, і прийміть все нове. «щоб пізнати вам, що то є воля Божа»…Я в захваті від цього! Ви маєте перевірити це самі. Ви можете слухати нас на цій передачі, як ми кажемо про різні речі. Але послухайте, ви можете перевірити все самі! Кожен наш слухач може зробити це, якщо просто дослухається до слів Павла. Зробіть вибір. І нехай цей вибір буде мотивований любов’ю Христа всередині вас.І тоді ви самі почнете переживати Божу волю, яка є добро, приємність та досконалість. Тому все, крім Божої волі (на користь якої я можу зробити вибір) гірше, менш бажане та менш всеосяжне.

Анкерберг: Гаразд. Але тобі довелося пережити ці уроки на особистому досвіді. Тобі довелося навчитися покори. І це не завжди було легко. Ти маєш чудовий приклад. Ти полюбляєш рибалити. Розкажи нам, що Бог зробив з тобою в цій сфері.

Уейн: Так, полюбляю. Я полюбляю риболовлю на окуня. Мій батько навчав мене й я навчився рибалити. Це була одна з тих кімнат у моєму житті, які були зачинені на замок. «Господи, Ти можеш торкатися всього іншого, але тільки не цієї сфери. Бо це те, що я вмію робити». Я пам’ятаю, як планував ретрити, коли ще займався молодіжним служінням.

Я планував їх так, щоб вони були в таборах, поряд з якими були добрі озера. Бог пробачив мені це. Але я робив все саме так. Я пам’ятаю, як одного разу планував ретрит у місці, де було розкішне озеро. Його площа була десь сто п’ятдесят акрів. Я чув про нього, а також про те, що в ньому ловили шестикілограмових окунів. Безумовно, я чув це від рибалок, отже, ніхто не знає напевно, правда це чи ні. І ось я приїхав. Я завжди беру порадників для спілкування з дітьми. Я мав спікера, отже, того тижня мені не потрібно було працювати. Я міг піти на риболовлю, отримати подяку за організацію, та ще й гроші на додачу. Це було чудово! Ми приїхали туди й я познайомив усіх вожатих з їхніми групами. Але в групі був один хлопець. Це мій близький друг. Зараз він перебуває на служінні в Ботсвані. Його звати Роберт Фортенбері. Ми з Робертом полюбляємо рибалити. Ми вже запланували, що щойно відпустимо групу, то йдемо на риболовлю. І ось ми поклали всіх спати. Нам потрібно було лягти спати з ними, бо доводиться поводитися так, немов ти один з них. Отже, ми лягли спати о дванадцятій, а встали о першій. І ми пішли на риболовлю на цілий день. Ми майже не спали. Ми поспали всього годину. Ти знаєш, як живе молодіжний табір: фрісбі, плавання й таке інше. До кінця дня я ледве стояв на ногах, ледве стояв на ногах. Ми прийшли на служіння й я не міг тримати очі. Вони постійно заплющувалися. Я пропустив усе, що було в тому посланні. Насамкінець спікер закликав дітей до каяття й я побачив, як Бог почав діяти так, як ніколи раніше. Діти, про яких ми молилися багато місяців, почали каятися. І раптом я подумав: «О, ні. Це відбувається. Я гадав, що для цього потрібен я». Я став на коліна й почав молитися: «О, Боже, допоможи цим дітям». І раптом Бог звернувся до мене. Я не маю на увазі, що це був чутний голос. Це було якесь спонукання всередині: «Агов, Уейне, я гадаю, що ми з тобою можемо хвилинку порозмовляти. Коли ти востаннє відчував таку радість від перебування зі Мною та пізнання Мене? Від перебування в Моєму Слові?» Я відразу ж зрозумів, у чому справа. Я знав у своєму серці, що ця кімната була там. Всі знали. Я не знав, що робити. Тоді я сказав: «Господи, мені шкода. Правда. Я хочу, щоб Ти знав, що я припиню робити це на час». Він сказав: «Ти зробиш так, а потім нам доведеться знову про це розмовляти». А всередині я подумав: «То чого Ти хочеш від мене? Ти хочеш, щоб я віддав це?» І було таке відчуття, ніби Бог сказав: «Це чудова ідея!» Тоді я подумав: «Це безумство». Я встав і сказав групі, щоб вони побули без мене. Вгадайте, хто підійшов до мене десь через п’ять хвилин? Всі пішли й сіли під деревом. Роберт Фортенбері підійшов до мене й сказав: «Уейне». А я сказав: «Так. Чим я можу тобі допомогти, сину?» Він сказав: «Я сів під деревом і почав молитися. Але Бог дав мені до серця підійти сюди й порозмовляти з тобою». Я сказав: «Чим я можу тобі допомогти?» Він сказав: «У цьому і вся проблема. Мені нема чого сказати тобі. Можливо, ти хочеш сказати щось мені?» Це відбувалося насправді. Я сидів і думав. Було таке відчуття, немов Бог казав: «Мені що, намалювати картинку або написати тобі на лобі?» Я сказав: «Слухай, Роберте». Я сказав: «Я хотів би дещо тобі розповісти». Я сказав: «Бог сказав мені, щоб я віддав тобі свої рибальські снасті. Все, що я маю. Мою скриньку для риболовлі з п’ятьма відділеннями на кожному боці. Всіх штучних черв’яків, приманки та інше». Я сказав: «А також дві нові котушки та вудлище «Ембасадор». Він подивився на мене так, ніби я з’їхав з глузду. Він сказав: «Що з тобою?» Я сказав: «Не чіпай мене». Щоразу я біжу до хреста з криками та кулаками. Але коли я приходжу до нього, то розумію, що саме там я й маю бути. І коли я поїхав додому, зі мною та моєю дружиною щось сталося. Я завжди вважав, що ми мали чудові взаємини. І так воно й було. Але був якийсь рівень, нижче якого ми не опускалися. І коли вона побачила зміну в моєму житті… Вона три тижні дивилася на мене, немов я мав вірус або щось схоже. Але в підсумку вона зателефонувала мені й сказала: «Уейне, я мушу порозмовляти з тобою». Вона плакала. Я вирішив, що щось трапилося з дітьми, отже, швидко поїхав додому. Вона сказала: «Уейне, тепер я побачила, що ти зробив. Я побачила зміну в твоєму житті. І через те, що ти віддав Богові те, що заважало Йому являти життя через тебе, я б хотіла попросити в тебе пробачення». Я подумав: «Чому?» Адже вона – одна з найдосконаліших людей, яких я тільки знаю. А вона сказала: «В мені було відчуття гіркоти, бо навіть коли народилася Стефані, ти залишив мене зі своєю матір’ю й поїхав полювати до західного Техасу». Вона сказала: «Було таке відчуття, що ти завжди робив своє. Але, Уейне, тепер, коли я бачу, що ти хочеш робити Божі справи, я хочу попросити в тебе пробачення». Бог взяв цей досвід, коли я відпустив те, що не хотів відпускати, й дав мені одного друга, ближче за якого я не маю на цій землі. І цей друг – моя дружина. Він поглибив наші взаємини до такого рівня, який я просто не в змозі описати словами, Джоне. Через три роки наш малюк Стівен підріс (йому виповнилося чотири) й він сказав: «Тату, поведи мене на риболовлю». А я сказав йому: «Я був залежний від цього. Я не можу піти”. А він сказав: «Ні, тату. Помолімося про це». Ми помолилися й Бог звернувся до мене через одну людину, яка сказала: «Я чув твоє свідчення». Він сказав: «Бог дав мені до серця дещо тобі передати». Я не знав, хто це був. Ми пішли до нього в будинок, зайшли до його гаража, який виглядав, як спортивна крамниця. І він сказав: «Вибирай будь-яке вудлище та будь-яку котушку». Я сказав: «Що ти маєш на увазі?» А він сказав: «Бог сказав мені віддати це тобі». Він дав мені щось краще, ніж те, що я віддав. І тепер, коли це повернулося до мене, то вже не було заради мене – це було заради Нього та заради мого сина. Я бачу, як Бог бере тебе, коли ти маєш дисбаланс на цьому боці та дисбаланс на іншому, щоб повернути до рівноваги.

Анкерберг: Друзі, ми хочемо, щоб ви спробували зробити те саме. Довіртеся Богові. Він любить вас. Він хоче працювати з вами. Просто відкрийте Йому себе й віддайте ті кімнати, які приховували від Нього. Попросіть у Нього пробачення. Попросіть у Нього допомоги. Перевірте, чи не дасть Він вам радість та наснагу через те, що ви скорилися Йому. Уейне, я ціную те, що ти прийшов і провів з нами весь цей час. Я вважаю, що наші глядачі також в захваті від Божих обітниць. Я сподіваюся, що ти ще повернешся до нас. Друзі, сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас наступного тижня.

Дякую, що були сьогодні з нами. Якщо вам сподобався сьогоднішній випуск і ви б хотіли подивитися його знову або хотіли б подивитися інші наші передачі та випуски, то заходьте на наш безплатний додаток «Шоу Джона Анкерберга» або дивіться на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані. Повторюю, ви можете подивитися будь-який з наших випусків безплатно через додаток «Шоу Джона Анкерберга». Ви можете завантажити будь-який випуск для особистого використання всього за п’ять доларів за випуск на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані…

Друзі, ми хочемо підбадьорювати та зміцнювати вас у ходінні з Господом. Можливо, сьогодні Бог звертається до вас і ви хочете дізнатися, як стати християнином або хочете помолитися й зробити Ісуса Христа своїм особистим Спасителем. В такому разі ви можете зайти на наш сайт і натиснути на кнопку «Стати християнином», яка розташована в верхній частині сторінки. Там ви побачите, як помолитися й зробити Господа Ісуса Христа своїм Спасителем від гріха, як пізнати Його та як особисто пережити зустріч з Ним.

Ми раді, що ви вирішили подивитися сьогодні нашу передачу. Ми сподіваємося зустрітися з вами наступного тижня, адже на вас чекає нова передача, яка підбадьорить вас і дасть необхідну інформацію для щоденного ходіння з Господом. До зустрічі. Нехай Бог поблагословить вас. До зустрічі наступного тижня.

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».