Тема: Подорож милості. Програма 2.

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Як можна жити й насолоджуватися Божою благодаттю щодня?

Уейн: Джоне, буду відвертий з тобою. Одного ранку я прокинувся й подумав, що не почуваюся християнином. Мені зовсім не хотілося бути християнином. Ось із якими думками я прокинувся. Ви чули історію про стару людину, яка сказала: «Господи, я не бажав, не мав пожадливих думок, я не брехав, не зраджував, але я збираюся встати з ліжка…» (сміх) Я не в змозі зробити те, що Господь каже мені робити. Я не можу жити християнським життям. А отже, хтось живе в мені, щоб зміцнювати мене, щоб давати мені сили та здібності робити те, чого Він чекає від мене.

Анкерберг: Сьогодні моїм гостем є спікер, автор та пастор – доктор УейнБарбер. Він є пастором чудової баптистської церкви «Вудленд Парк» у місті Чатануга, Тенесі.

Уейн: Він живе всередині нас, щоб реалізувати все те, чого Він вимагає від нас. Це й є добра новина. В цьому й є вся принадність Євангелії. Вона не зупинилася там, де почалося Спасіння. Христос приходить жити в нас. Він – наше вічне життя. Він – наше життя. І саме це люди мають зрозуміти. Як ви спасаєтеся, так і ходите – просто довіряючи Йому.

Диктор: Приєднуйтеся до нас на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми розмовляємо з доктором УейномБарбером. Він найкращий з відомих мені фахівців у сфері підбадьорення християн. Можливо, це стосується вас. Ви роздратовані. Ви все своє життя слухали проповіді про те, як жити християнським життям. Ви намагалися, докладали максимум зусиль і при цьому зазнавали страшної поразки. Або ви були такі зайняті своїм християнським життям, що в ньому не залишилося місця радості. Ви кажете: «Уейне, мені чогось бракує!» Ти пройшов через це. Розкажи нам.

Уейн: Будучи пастором, я був такий роздратований тим, що не можу задовольнити потреби всіх, що не можу зробити все, що не можу догодити всім…

Уейн: Я не міг зрозуміти, що зі мною було не так. Але потім Боже Слово почало відкривати мені, що я не мав ні найменшого поняття про те, що зі мною було. Це все одно, що знайти мільйон доларів у сумці й не знати, що вони твої. Я не розумів благословінь, які Бог дав мені. Насправді, якщо подумати, то люди, які дивляться нас… Павло не писав свої послання теологам. Він не писав їх людям, які є пасторами великих церков. Він писав їх звичайним людям. Він створював Послання до Ефесян, до Коринтян. Я дивуюся з того, як він все об’єднує. Він використовує слово «нас, нас, нас». Не його, не апостолів, а всіх нас. Бог не дивиться на обличчя. Він дивиться лише на віру. І коли ми готові довіритися Йому, ми можемо підключитися до цього потоку. Був один хлопець… Я ненавиджу купувати одяг. Вже краще нехай мені видалять зуб, ніж я піду купувати одяг. З моїм зростом (метр дев’яносто п’ять) дуже важко знайти одяг підходящого розміру. Моя дружина сказала: «Ти маєш піти й купити собі одяг». Ми поїхали до крамниці. Там був відділ зі штанами для великих та високих. Ми зайшли туди й. звідки й взявся, до мене підійшов чоловік. Я не знав, куди нам подітися, та й моя дружина теж. І ось, він підходить до мене й каже: «Ви УейнБарбер, чи не так?» А я сказав: «Так, сер». Він каже: «Я хочу, щоб ви дізналися дещо». Я спитав: «Що саме?» Він сказав: «Ваші слова поблагословили мене». А я думаю: «Гаразд. Ви член нашої церкви?» Того часу я саме працював пастором. А він каже: «Ні, я бачив вас по телевізору». Тоді я кажу: «Гаразд. А що такого я сказав, що поблагословило вас?» Він сказав: «Ви постійно казали про те, що Ісус приходить жити в особистості, в особистості Свого Святого Духа». Він сказав: «Це заінтригувало мене, але я не розумію цього». Потім він додав: «До речі, я керівник відділу для великих та високих». А я думаю: «Тепер я розумію». А Діана, моя дружина, просто зникла. Я підійшов до нього, а він сказав: «Ви б могли пояснити мені це?» Він мав костюм та краватку, як ми. Тоді я сказав: «Дозвольте позичити ваш піджак». А він сказав: «А це тут до чого?» А я сказав: «Ви спитали в мене й я хочу спробувати пояснити». І він зняв його. Я спитав: «Де ви знайшли цей піджак, коли купили його?» Він сказав: «Що ви маєте на увазі? Він був у крамниці». Я сказав: «Ні, ні, ні. Де саме він був у магазині?» А він сказав: «Висів на вішалці». Я сказав: «Гаразд. Підійдіть сюди”. Я взяв вішалку й повісив його піджак на вішалку. Тоді я сказав: «Тепер у нас виникла непроста ситуація, чи не так?» А він сказав: «Що ви маєте на увазі?» Я сказав: «Цей піджак тлітиме тут, висячи на вішалці, доки хтось не витягне його з цієї непростої ситуації. Він не може допомогти собі сам, чи не так?» «Ну, так». Я сказав: «А що ви зробили, коли отримали його? Скільки ви сплатили за нього?» Він сказав: «Я домовився, адже я тут працюю». А я сказав: «Так. Але ви все одно сплатили чималу ціну». Продавці одягу одного разу постануть перед Богом. Тоді він сказав: «Ну, так». А я сказав: «Тобто, іншими словами, піджак не міг сам прийти до вас. Ви прийшли до піджака і сплатили зависоку ціну за нього. Він не вартий того, що за нього просили, але ви все одно прийшли і сплатили за нього величезну ціну». Він сказав: «Так, сплатив». Я сказав: «Гаразд». Я зняв його з вішалки й спитав: «Тепер це ваш піджак?» Він сказав: «Так». Я сказав: «Він точно весь ваш?» А він сказав з усією щирістю: «Він вже не належить собі, бо я купив його за ціну».

Уейн: Він сказав ті самі слова, які Павло каже в Посланні до Коринтян. А потім він подивився на мене й сказав: «Про це сказано в Письмі, чи не так?» А я сказав: «Так, ви маєте рацію. Дозвольте, дозвольте». Я підняв піджак і сказав: «Чи може цей піджак зробити щось сам?» А він сказав: «Що ви маєте на увазі?» Я сказав: «Скажіть рукаву, щоб він помахав мені на знак подяки за все, що я зробив». Він сказав: «Цей піджак не може нічого робити сам». А я сказав: «Вуаля!» Тоді я сказав: «Одягніть піджак на себе». Він одяг піджак, а потім сказав: «Стривайте! Піджак може зробити це лише тоді, коли я буду в ньому». Я сказав: «Саме так!» Він сказав: «Я розумію!» А тепер скажіть цьому рукаву знову піднятися. І коли він це зробив, я сказав: «Бачите, справа не в піджаку, а в житті в піджаку». Ось що мені довелося усвідомити, Джоне. Я не розумів, хто живе в мені. Я не розумів, кому я належу. Я не розумів, хто Він такий. Все, чого мені бракувало… Він прийшов, щоб жити в мені й давати мені сили робити ці речі. Для мене в цьому й криється послання Письма. Завдяки цьому життя Павла цілком змінилося.

Анкерберг: Є люди, які можуть сказати: «Я пропустив перші кілька передач». Нагадай, що було минулого тижня. Почнімо знову з Послання до Ефесян. Що ти хочеш розповісти людям? Я хочу, щоб вони знали, що це відповідає Біблії. Я хочу, щоб вони знали, де саме про це сказано в їхній Біблії.

Уейн: Так.

Анкерберг: Бо вони кажуть: «Уейне, я ніколи не чув такого». Ми кажемо про Ісуса. Коли Він був тут, то жив досконалим життям. Якимось чином Він жодного разу не згрішив. Він мав це. Він знав, як це зробити. І цей Ісус прийшов жити в нас. Бог послав Його на хрест і викупив нас, щоб Він міг прийти в нас, пробачити наші гріхи. Ми маємо всередині життя, але ми не знаємо, як використовувати це життя. Ми не знаємо, як дозволити Богові, дозволити Христу жити через нас. І саме про це ти й кажеш через послання до Ефесян. Нагадай, про що ми казали.

Уейн: Нам варто почати з молитви. Павло каже в посланні до Ефесян три, чотирнадцять. «…Для того схиляю коліна свої перед Отцем». Що ж це за причина, Павле? «що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі». А потім іде прохання: «щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім». Слово «зміцнитися» означає «дати здатність»…І це відразу каже мені: «Немає нічого дивного в тому, що я пережив поразку. Я не маю сил зробити те, про що мені сказав Бог. Я не можу жити християнським життям». А це означає, що хтось живе в мені, щоб зміцнювати мене, щоб давати мені сили та здібності робити те, чого Він очікує від мене.Він каже: «щоб зміцнитися згідно». Ми казали про те, що слово «згідно» визначає міру.

Анкерберг: Ми маємо два грецьких слова: ек та ката.І слово «ката» в деяких перекладах переклали неправильно. В чому різниця?

Уейн: Вони переклали його, як «з чогось». Наприклад, якби я мав мільйон доларів і я б хотів дати тобі трохи грошей, то ти б не хотів отримати «з» цих грошей, з мого багатства. Ти б хотів отримати згідно з моїм багатством. Таким чином, мій дар має вказувати на те, що я маю.

Анкерберг:Так.

Уейн: В цьому й є Його сутність. Це має показувати Його сутність, яка живе в нас. Він каже…в чоловікові внутрішнім. Ми кажемо не стільки про фізичну силу, скільки про духовну силу, Божественну здатність.

Анкерберг: Гаразд. Про що ти б хотів розповісти нам сьогодні?

Уейн: Я б хотів розглянути деякі з тих багатств, які Він дав нам.

Анкерберг: Гаразд.

Уейн: Ми вже вивчили деякі з них. Коли ми розглядали перший вірш, то побачили, що всі ми святі. Я в захваті від цього.

Анкерберг: Так. Але люди не завжди вірять в це, бо в їхньому житті було стільки гріхів, що після визнання Господа вони кажуть: «Ви що, маєте на увазі мене?»

Уейн: Звичайно! Ми маємо на увазі їх…

Анкерберг: Чому?

Уейн: …якщо вони віруючі. Коли ми визнаємо Христа, то в Ньому ми, в першу чергу, отримуємо пробачення.Чого? Минулих гріхів, теперішніх гріхів і майбутніх гріхів. Про це вже подбали. Ми не повинні відповідати Його вимогам, бо Ісус відповідає їм за нас. Але ми маємо навчитися, як приймати те, що нам належить. Ми були відокремлені заради Його цілей. Хто такий святий? Ти святий Джон, а я святий Уейн, бо всі ми відокремлені заради Його цілей. Ми з тобою існуємо лише для того, щоб приносити Йому славу.

Анкерберг: Гаразд. Якщо про минуле, теперішнє та майбутнє подбали, то що означає поточний гріх в моєму житті?

Уейн: Він означає, що я маю повернутися до Ісуса. Ось чому ми сповідуємося: не для того, щоб отримати те, чого ми не маємо, а щоб прийняти те, що вже належить нам. Але є й другий момент.Ми приймаємо не лише пробачення, а й очищення, яке щодня оновлює нашу близькість спілкування з Ним. Ми з тобою можемо бути братами (і ми є духовними братами), але якби ми були фізичними братами, то нас могли б розділити й ми не мали б ніяких взаємин, ніякого спілкування. Точніше, ми могли б мати взаємини, але не мали б спілкування. Ось чому ми постійно сповідуємося. Я вважаю, що це дивовижний Божий задум, який щодня допомагає нам зрозуміти слабкість нашого тіла. Що більше я сповідуюся, то більше я усвідомлюю Божу благодать, те, що Він пробачив мені та як Він хоче творити нові справи в моєму житті.

Анкерберг: Що далі?

Уейн: Ну, Він показує, які ми особливі. Раніше по неділях після обіду я грав у прапор-футбол.

Анкерберг: Так.

Уейн: Мені не хочеться визнавати цього, але я прив’язував прапор до ременя (а цього не варто було робити). Але в старшій школі мене завжди вибирали останнім, бо я був високим, довготелесим і з поганим почуттям координації. Координацію роздавали кожні тридцять хвилин, але я жодного разу не прийшов за нею. Ось чому мене завжди вибирали останнім. І це відкидання з боку друзів поранило мене.

Він каже: «так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу». Знаєте, є теологи, які готові сперечатися через ці слова. Але для мене тут все просто: Він не відкинув мене. Я не відкинутий Ним. Відкинення існує в цьому світі, але не в Христі, бо Він вже довів нам Свою любов.

Ми не… Він каже в посланні до Римлян, що коли ми ще були ворогами, Він прийшов і помер за нас. Ми були Божими ворогами. Ми були втрачені. Але Він так полюбив нас, що помер за нас. Це встановлений факт. І тепер Він обрав мене. Він прийняв мене. І в цьому я бачу просту істину, а не теологічні битви, які влаштовують люди.

Потім, у п’ятому вірші він каже, що Бог призначив нас. Це добре слово. Він призначив щось для нас. І ось що. Він дав нам усиновлення, як синам.Це слово «уіосесіа». Воно означає: відокремлений як син в самій Божій родині. Ми маємо бачити перспективу. Уявімо мене та моє повсякденне життя. Джоне, буду відвертий з тобою. Іноді вранці я прокидаюся й гадаю, що не почуваюся християнином. Мені зовсім не хочеться бути християнином. Ось із якими думками я прокидаюся. Ви чули історію про стару людину, яка сказала: «Господи, я не бажав, не мав пожадливих думок, я не брехав, не зраджував, але я збираюся встати з ліжка…

…Зміни мене». Як це дорогоцінно. І питання не в тому, «хто ми в Христі». Мені це не подобається. Питання в тому «чиї ми в Христі»? Справа в тому, хто Він в нас та чиї ми в Ньому. І коли проста людина починає розуміти, що все її християнське життя будувалося навколо неї: вона намагалася й зазнавала поразки, вона робила це й зазнавала невдачі. І ось вона дійшла до моменту відчаю. Я називаю це «блаженним місцем відчаю». Коли я доходжу до межі себе й розумію, що не можу цього зробити, й сповідуюся перед Богом, я кажу: «Боже, я приходжу до Тебе зовсім слабким, віддаю себе Тобі». І я кажу: «Господи, роби в мені те, чого Ти чекаєш від мене». Ось коли ми підключаємося до того, що вже й так належить нам у Христі Ісусі.

Анкерберг: Гаразд. Ми ненадовго перервемося. І коли ми повернемося, я б хотів порозмовляти про те, що нас усиновили, зробили синами. Чому це дає нам таку впевненість? Друзі, ви б не хотіли пропустити цього. Залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося до вас.

Отже, ми знову з вами. З нами доктор УейнБарбер і ми розмовляємо про християн, про нас, кому доводиться боротися з тілом. Часто ми намагаємося жити християнським життям самотужки й зазнаємо страшної поразки. Ось чому ми вирішили повернутися до Письма, щоб побачити, що насправді Бог дав нам, що дає нам перемогу та як нам знайти силу Христа, щоб жити. Я хочу зупинитися на тому вірші, про який ти казав. Він призначив нас усиновити для Себе. Знов-таки, слово «усиновити». Я хочу, щоб ти коротко розповів про нього. Чому воно дає нам таку впевненість?

Уейн: Я вважаю, що є два слова, які важливі для людини, що стала віруючою. Перше – народжений згори. Тобто, відбувається народження. Але ми також бачимо усиновлення. Мені здається, що він каже тут про усиновлення (використовує саме це слово), бо в тій традиції не можна зректися дитини, якщо ти її усиновив.

 

Анкерберг: У Римі.

Уейн: В Римі. І вони розуміли це. Ефес був римською провінцією і тому вони розуміли, про що казав Павло.

Анкерберг: Так. Щойно римлянин когось усиновлював, робив своєю дитиною, то їх не можна було розділити на все життя.

Уейн: Ти маєш рацію.

Анкерберг: Попри будь-які причини.

Уейн: Так. І це показує, як ми були обрані, як Він обрав нас, як Він дозволив нам… Мені не подобається слово «обраний». Він дозволив нам стати частиною Його сім’ї. Є пісня, яку я полюбляю співати, і в ній сказано: «Який я радий, що є частиною Божої сім’ї». Ми часто співаємо такі слова, але чи розуміємо ми, що перебуваємо в Божій родині? Насправді, Ісус є нашим старшим братом. Ми – частина Божої родини. Він первісток. Це неймовірний образ Божої любові до нас. Насправді, Він каже в четвертому вірші: «у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити». Тобто, Він зробив це за свою любов.

Анкерберг: Порозмовляймо про цю любов. Любов часто з’являється в цих місцях Письма.

Уейн: Так. Особливо в молитві, в четвертому розділі – щоб ми пізнали любов…

Анкерберг: Порозмовляймо про це. Що він сказав? По-перше, прочитаймо це.

Уейн: В четвертому розділі він каже нижче… «щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання». Він не може пояснити її. «щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою».

Анкерберг: Поясни це.

Уейн: Той факт, що мене люблять… Це мотивує всі наші вчинки. Все це ми робимо з Божої любові. Ми робимо це не через почуття провини, сорому або чогось ще. Щойно ми визнаємо Христа, то Божа любов починає мотивувати всі наші вчинки. Все, що ми робимо, ми робимо, бо ми отримали. Тепер нас люблять. Ми не робимо цього для того, щоб Бог полюбив нас. Ми робимо це, бо Бог любить нас. Ми не робимо цього для того, щоб догодити Богові. Він вже задоволений нами в Христі. Це змінює весь наш підхід до життя.

 

Уейн: В посланні до Римлян два, чотири він каже: «Божа доброта веде людину до покаяння». Ось чому для мене так важливо те, що є любов, що хтось любить мене досконалою любов’ю. Знаєте, я можу мати матір або батька, які не люблять мене досконало. І я також не роблю цього. Але я маю небесного Батька, який любить мене досконало. Він полюбив мене через Свого Сина Ісуса. Його Син прийшов, щоб жити в мені. Мене постійно люблять, в усі часи. Я вважаю, що дуже важливо, щоб віруючий розумів це, попри те, скільки помилок він накоїв.

Анкерберг: Уейне, це просто дивовижно! Там не лише сказано, що ми усиновлені, а й що ми запечатані. Поясни це.

Уейн: Гаразд. Це означає, що ми в безпеці.Він каже: «У Ньому». Це тринадцятий вірш першого розділу послання до Ефесян. «У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували», – він звертається до віруючих, – «запечатані стали Святим Духом». Святий Дух став Його міткою на нас, яка запечатала нас. Наскільки ми запечатані? Є люди, які вважають, що Спасіння можна втратити. Правда? В четвертому розділі, тридцятому вірші сказано: «І не засмучуйте Духа Святого Божого».Дивіться – «Яким ви запечатані на день викупу». Він звертається до віруючих. Вони вже були викуплені від покарання гріха. Вони перебувають у постійному визволенні від сили гріха. Але одного разу нас визволять від присутності гріха. Це буде фінальний акт відкуплення, коли ми піднесемося, щоб бути з Ним. Ми запечатані. Ми в безпеці. Цього ніяк не оминути.

Анкерберг: Гаразд. У нас залишилося всього кілька хвилин. Я хочу, щоб ти крок за кроком провів нас у тому, як наші глядачі вдома могли б взяти ці речі й застосувати їх у своєму житті.

Уейн: Гаразд. Відповідь міститься в молитві в посланні до Ефесян три.Шістнадцятий вірш каже: «щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім». А де взагалі перебуває внутрішня людина? «щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях». Він пов’язує внутрішню людину з серцем. Це центр усього, що ми робимо. Це контрольна вежа нашого життя. Все обертається навколо неї – «щоб ви, закорінені й основані в любові».Ми маємо дозволити Христу жити в нашому серці через віру.Слово «катоікео» означає дозволити Йому почуватися, як вдома.

Анкерберг: Так. Ми порозмовляємо про це докладніше наступного тижня. Коли ти почав робити це з Христом, то не робив це ідеально.

Уейн: Ні.

Анкерберг: Ми досі не робимо цього ідеально.

Уейн: Так.

Анкерберг: Так? Розкажи нам, як це – щодня приймати ці обітниці.

Уейн: По-перше, це означає, що ви постійно зізнаєтеся в тому, ким ви не є. Ви постійно пам’ятаєте про те, ким ви є без Христа. Ви маєте навчатися казати Йому «так». Джоне, я б не міг сказати Йому «так», якби не Його Слово. Але ми маємо розум Христів і єдиний спосіб зрозуміти Його – це зануритися в Його Слово. Тому я хочу звернутися до всіх, кому важко, хто зазнає поразки – розгорніть послання до Ефесян. Почніть з цієї молитви. Ви маєте її зрозуміти. Навчіться за допомогою Письма казати: «Так, Господи. Так, Господи. Так, так, Господи». Коли ми навчаємося казати Йому «так»… Це й є ключ. Безумовно, ми не впораємося з деякими з цих завдань. Але ми маємо повертатися до того місця, з якого пішли. Це призведе до того, що в вас з’явиться рефлекс казати Йому «так».

Анкерберг: Я в захваті від того, що ти робиш наголос на підпорядкуванні Божому Слову. Іншими словами, якщо ти приходиш до Бога з відкритим серцем і кажеш: «Господи, навчи мене», то Біблія просто зістрибне зі столу і вкусить тебе за п’яту. Вона жива. Вона справді вміє розмовляти з людиною.

Уейн: Так.

Анкерберг: Візьміть цей уривок і скажіть: «Господи, мені важко зробити те, про що тут сказано. Але я хочу, щоб Ти почав працювати в мені, почав впливати на мої бажання. Господи, я хочу слухатися Тебе в цьому. Живи через мене».

Уейн: Так.

Анкерберг: Знов-таки, з досвіду ви почнете бачити, як Бог почне змінювати вас. Ви гадали, що щось є неможливим.

Уейн: Так.

Анкерберг: І ви досі можете гадати, що це неможливо. Але ви можете сказати: «Господи, почни працювати в мені». І дивовижним є те, що Бог насправді відповідає на ці молитви. Він так сильно любить нас. Це схоже на батька, який розмовляє зі своєю маленькою дитиною: «Дозволь, я допоможу тобі це зробити». Так?

Уейн: Ти маєш цілковиту рацію.

Анкерберг: Друзі, наступного тижня ми порозмовляємо ось про що: «Як зробити так, щоб Ісус почувався в вашому серці, як вдома». Так? Як зробити так, щоб Йому було комфортно? Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

Анкерберг: Дякую, що були сьогодні з нами. Якщо вам сподобався сьогоднішній випуск і ви б хотіли подивитися його знову або хотіли б подивитися інші наші передачі та випуски, то заходьте на наш безплатний додаток «Шоу Джона Анкерберга» або дивіться на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані. Повторюю, ви можете подивитися будь-який з наших випусків безплатно через додаток «Шоу Джона Анкерберга». Ви можете завантажити будь-який випуск для особистого використання всього за п’ять доларів за випуск на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані…

Друзі, ми хочемо підбадьорювати та зміцнювати вас в ходінні з Господом. Можливо, сьогодні Бог звертається до вас і ви хочете дізнатися, як стати християнином, або хочете помолитися й зробити Ісуса Христа своїм особистим Спасителем. В такому разі ви можете зайти на наш сайт і натиснути на кнопку «Стати християнином», яка розташована в верхній частині сторінки. Там ви побачите, як помолитися й зробити Господа Ісуса Христа своїм Спасителем від гріха, як пізнати Його та як особисто пережити зустріч з Ним.

Ми раді, що ви вирішили подивитися сьогодні нашу передачу. Ми сподіваємося зустрітися з вами наступного тижня, адже на вас чекає нова передача, яка підбадьорить вас і дасть необхідну інформацію для щоденного ходіння з Господом. До зустрічі. Нехай Бог поблагословить вас. До зустрічі наступного тижня.

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».