Тема: Подорож милості. Програма 1

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Як можна жити й насолоджуватися Божою милістю щодня?

Уейн: Джоне, буду відвертий з тобою. Одного ранку я прокинувся й подумав, що не почуваюся християнином. Мені зовсім не хотілося бути християнином. Ось із якими думками я прокинувся. Ви чули історію про стару людину, яка сказала: «Господи, я не бажав, не мав пожадливих думок, я не брехав, не зраджував, але я збираюся встати з ліжка…» (сміх) Я не в змозі зробити те, що Господь каже мені робити. Я не можу жити християнським життям. А отже, хтось живе в мені, щоб зміцнювати мене, щоб давати мені сили та здібності робити те, чого Він чекає від мене.

Анкерберг: Сьогодні моїм гостем є спікер, автор та пастор – доктор Уейн Барбер. Він є пастором чудової баптистської церкви «Вудленд Парк» у місті Чатануга, Тенесі.

Уейн: Він живе всередині нас, щоб реалізувати все те, чого Він вимагає від нас. Це й є добра новина. В цьому й є вся принадність Євангелії. Вона не зупинилася там, де почалося Спасіння. Христос приходить жити в нас. Він – наше вічне життя. Він – наше життя. І саме це люди мають зрозуміти. Як ви спасаєтеся, так і ходите – просто довіряючи Йому.

Диктор: Приєднуйтеся до нас на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Сьогодні на вас чекає чудовий випуск. Моїм гостем є доктор Уейн Барбер. Він один з найкращих фахівців, які тільки мені відомі з питання допомоги християнам, які все своє життя слухали проповіді про те, як жити християнським життям. Ви намагалися знову й знову, докладали максимум зусиль, але все одно зазнавали поразки. Вам здається, що вам чогось бракує, що з вами щось не так, бо в вас нічого не виходить. І сьогодні він підбадьорить нас. На Нас чекає дуже весела тема. Він має історії, які проілюструють вам Письмо. Це чудові місця Письма. Нашу сьогоднішню тему можна перефразувати так: «Насолоджуючись милістю Ісуса». Ви можете уявити собі, як ви чудово проводите час у своєму житті, в своєму будинку, в своєму бізнесі з Ісусом? Як таке можливе? Саме про це ми й розмовлятимемо сьогодні. Уейне, ти маєш чудову історію, яка стане відмінним початком для нашої сьогоднішньої теми. Вона пов’язана з динамітом та бобровими греблями. Мені не терпиться почути її. Розкажи нам, що сталося.

Уейн: Джоне, я полюбляю відпочинок на природі. Я полюбляю полювати, рибалити, та й просто бути на природі. Раніше я полюбляв кататися на лижах, але зараз я трохи залишив цю справу.

Уейн: Якось я проводив збори в Місісіпі. Мій друг має там великий шматок землі. І на цій землі можна полювати. Це дивовижне місце. Там багато чудових тварин, які відмінно йдуть на трофеї. Він має озеро й воно переповнене великими окунями. Це чудове місце. Якось він запросив мене приїхати й провести збори в його церкві. І я поїхав. Але проблема була в тому, що я поїхав туди в лютому. Сезон полювання на оленів закінчився. Озеро замерзло. Тоді я сказав: «Джордже, що ми робитимемо?» А він сказав: «Ми підриватимемо боброві греблі». Я подумав: «Навіщо?» Він сказав: «Ми маємо дерева, які ми хочемо продати». Їх там було десь дві тисячі акрів. Крім того, з тієї території течуть струмки, які вони називають річками, хоча насправді вони більше схожі на струмки. Він сказав: «Коли бобри приходять сюди, то починають будувати греблі, вода затоплює дерева й ми не можемо їх продати. Тому нам доводиться щотижня відловлювати бобрів і підривати боброві греблі. І цього разу ти підеш зі мною». Я подумав: «Клас!» Він сказав: «Ми маємо тринадцять шашок динаміту». Я відчув, як небеса заворушилися. Можливо, це Гавриїл та Михаїл почали казати: «Швидше, швидше, швидше, нам потрібно десять легіонів ангелів, просто зараз». «Навіщо?» «Барбер та Естер сіли на квадроцикл з тринадцятьма шашками динаміту». І ось ми приїхали до цього болота. Він натягнув гумові штани, спустився в воду, взяв шашку динаміту й засунув її під воду, просто в греблю, в боброву греблю. Я сказав йому: «Не можна класти динаміт під воду». Я ніколи не мав справу з динамітом. А він сказав: «Зараз побачиш». Він бере наступну шашку й чіпляє до неї наконечник з дротами. Він каже: «Візьми кінці цих дротів і встроми їх у землю». Я сказав: «Навіщо?» А він сказав: «Статична електрика активує динаміт, а я не хочу, щоб Патріція, моя дружина, шукала п’ятсот шматочків мого тіла в цьому болоті». Я взяв дроти і встромив їх у землю. Він причепив наконечник і знову засунув шашку під воду, в греблю. Потім він вийшов і сказав: «Уейне, сховайся десь». Я сказав: «Ні, я хочу подивитися». А він сказав: «Уейне, якщо щось злетить у повітря, то воно потім опуститься вниз». Мені варто було звернути на це увагу. Він мав батарейку й два кінці дроту, які він приклав до двох полюсів: плюса та мінуса. Потім він сказав: «Обережно, підриваю!» Динаміт вельми цікавий, бо, в першу чергу, ти не бачиш, а відчуваєш його. Спочатку було щось на кшталт «ууу», а потім «бах»! До речі, він мав рацію. Все злетіло в повітря й нам довелося пригинатися, бо воно почало падати на нас. У мене промайнула така думка, ніби вода почала казати: «Дайте мені текти, дайте мені текти, дайте мені текти». А коли ми підірвали греблю, то вона сказала нам: «Дякую! Нарешті я можу текти спокійно».

Минув рік. Я знову приїхав туди й сказав: «Джордже, що ми робитимемо цього разу?» Все тому, що я знову приїхав у лютому. Він сказав: «Ми створимо ядерний вибух». До речі, він вже звернувся до психолога, отже тепер його справи йдуть набагато краще. Я спитав: «Що ти збираєшся зробити?» Він сказав: «Нам набридло підривати ці боброві греблі. Ми вирушимо до лігва бобрів». Я сказав: «Дуже добре! Ми підемо до їхнього штабу». Він сказав: «Мені набридло займатися цим щотижня». Нам потрібно було пливти на човні, щоб дістатися до цього місця. Він взяв з собою двадцятилітрову каністру та п’ять шашок динаміту. Крім того, він взяв ще один хімікат, який сімдесят дві години просочувався дизпаливом. Він сказав: «Ми влаштуємо справжній вибух». Це був справді неймовірний вибух. Я ніколи не чув нічого схожого. Люди кажуть: «Ми переживаємо за бобрів». А я кажу їм: «Я не бачив там хоч чогось, що було б більше від мого нігтя». Багато людей думають, чому я розповідаю цю історію? Я розповідаю її, бо Ісус ясно сказав в Івана сім, тридцять вісім.

Уейн: Він сказав: з вас потечуть ріки живої води. В Івана чотирнадцять, п’ятнадцять та шістнадцять Він каже: «Я маю повернутися до Свого Отця». Безумовно, Петро почав сперечатися з Ним. А Він сказав: «Ні, якщо Я не повернуся, то Дух не зможе прийти. І Він не просто буде з вами», – як це було в Старому заповіті, – «Він буде всередині вас. Він зробить так, щоб з вас текли ріки живої води». І що ж ми робимо? Джоне, коли ми гадаємо, що зможемо жити християнським життям самотужки, ми перекриваємо потік греблею. Люди намагаються потрапити до кімнати, в якій вже є, й не знають цього. Вони хочуть цього благословіння й того благословіння, цього досвіду або іншого досвіду. Але вони мають максимум Христа, якого вони можуть отримати. Ключ у тому, щоб навчитися вивільнювати це вірою. Вірою ми приймаємо це й вірою ж ми вивільняємо це. Віра, простими словами, це коли ми здаємося Христу й кажемо Йому «так».

Анкерберг: Гаразд. Для багатьох християн це буде новинкою. Ось чому я хочу, щоб ми закріпили це Божим Словом. Так? Ти чудовий вчитель Божого Слова. Перейдімо до послання до Ефесян, щоб підтвердити те, про що ти кажеш. Почнімо з молитви, яка дається в третьому розділі (здається, з чотирнадцятого по двадцять перший вірш), на якій тримається все послання до Ефесян. Вона є завершенням перших трьох розділів і підводить нас до четвертого, п’ятого та шостого розділів.

Уейн: Так.

Анкерберг: Я хочу, щоб ти провів нас цією молитвою. Яку думку намагався передати Павло?

Уейн: Дивовижну. Бо це прекрасна молитва. В чотирнадцятому вірші він каже… «Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі». А потім ми бачимо шістнадцятий вірш: «щоб Він дав вам». Слово «дати» означає подарувати вам щось. Все, що ми отримуємо від Бога – це дар. Ми не заслуговуємо нічого. Але він каже: «щоб Він дав вам за багатством слави Своєї».

Уейн: Слово «за» не означає «з чогось». Деякі переклади кажуть «з». Ні, ні, ні. Це інше грецьке слово. «Ек» означає «з чогось». Але те слово, яке він використовує тут – це слово «ката».яке означає «згідно з». Воно визначає міру чогось. Гаразд, Джоне, якби я мав мільйон доларів (це було б чудово) й я збирався б дати тобі трохи грошей, то ти б хотів, щоб я дав зі свого багатства або згідно з моїм багатством?

Анкерберг: Згідно.

Уейн: Безумовно. Бо все, про що ми тут кажемо, вказує на те, що Він дав нам у Христі..Він сказав, що дасть нам «за багатством слави Своєї». Що це за багатство? Для чого воно? Щоб «силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім». Але повернімося до слова «багатство». Що це за багатство, яке ми маємо? В третьому розділі, восьмому вірші він каже…

«Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове». Невимірне. Потім він каже нам в першому розділі, вісімнадцятому вірші.«просвітив очі вашого серця». Це не те, чого можна навчитися в класі. Це те, що Бог має відкрити нашим серцям. «просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих».

Анкерберг: Я вважаю, що це дуже важливо, бо люди, які були християнами, які щиро запросили Христа в своє життя, вірять в Нього… Ми кажемо про щось нове для них.

Уейн: Так.

Анкерберг: І тут Павло каже: «Ось та таємниця, яку я хочу вам відкрити. Я молюся про те, щоб Бог просвітив, відкрив ваші очі, щоб ви побачили те, чого Він хоче для вас». Я вважаю, що потрібно ще раз сказати про те, що це те, що Бог покаже вам, що Бог піднесе вам і тоді ви зрозумієте, тоді над вами спалахне світло й ви зрозумієте, як це працює.

Уейн: Так. І ви вже це маєте. Це не питання того, щоб отримати більше від Бога. Це питання того, щоб Бог отримав більше нас, коли ми навчаємося казати Йому «так». Лише тоді ми почнемо розуміти й визнавати, що саме Він вклав у нас. Подивімося на ці багатства. Він починає в першому вірші. Ми розглянемо лише деякі з них.

Анкерберг: Гаразд.

Уейн: Він каже: «Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, святим, що в Ефесі…Це цікавий момент. У різних релігіях люди кажуть: «Ця людина свята, та людина свята», але не всі решта. Але в Письмі він називає всіх нас святими…

Слово «святий» означає, що ми відокремлені для Бога заради Його цілей, заради Його цілей. Ми на цій землі й наше серце б’ється, бо він має для нас мету. Він прийшов, щоб жити в нас. Він знає, ким ми не є. Але Він також знає, який Він. Він знає нас і тому приходить жити в нас. Він відокремлює нас для Своїх справ.

Анкерберг: Гаразд. Зупинімося на цьому моменті. Є люди, які кажуть: «Уейне, я вже давно визнав Господа. Я піддався пожадливим бажанням, піддався пристрастям. У моєму житті чимало гріхів. Мені потрібно, щоб Ісус прибрав це, бо річка не тече з мене». Так? Розкажи про те, що описує Павло та що Христос хоче зробити через нас для людей. Упевнений, що є люди, які кажуть: «Я наробив багато гріхів. Невже все це працює для людини, яка накоїла купу гріхів?»

Уейн: Безумовно! До речі, всі ми грішимо. Коли хтось каже мені: «Я багато грішу», то я відповідаю: «Візьми номерок і стань в чергу». Це стосується всіх нас і стосується щодня, якщо ми відверті. А багато людей відверті. Але Бог хоче змінити нас. Бог хоче допомогти нам зрозуміти, по-перше, через Його Слово, що Він дав нам. А потім, коли ми навчатимемося казати Йому «так», ми почнемо змінювати все те, ким ми не є – і це дивовижно – на те, ким є Він.

Анкерберг: Гаразд. Ми маємо ненадовго перерватися. Після перерви Уейн казатиме про те, що Бог дав нам всі духовні благословіння, яких ми потребуємо. Він казатиме про те, чому це так чудово. Залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося.

Ми знову вітаємо вас. Ми розмовляємо з доктором Уейном Барбером. Ми розмовляємо про те, що Бог дав через Христа всім нам, християнам, які борються зі своїм тілом. Багато хто з нас зазнавав поразки перед бажаннями, які в нас виникали. Ми не зовсім розуміємо всі ті обітниці, які Він дав нам. Уейн намагається пояснити на підставі послання до Ефесян, про що каже Павло. В першому розділі й третьому вірші він каже про, як ти його називаєш, «Перший національний Божий банк». Що це таке?

Уейн: Ми маємо все, що будь-коли знадобиться нам для життя в побожності, як каже Петро в другому Петра один, три. Ми маємо все в Христі. Все це в Христі. Це одна з найголовніших фраз всього послання до Ефесян.У Ньому. В ньому. В Христі. В Христі. В Христі ми маємо все, що нам потрібно. Він «Я є». Одного разу одна жінка спитала в мене: «Що таке«Я є»?» Я сказав: «Заповніть прогалини. Чим ви не є, тим є Він». І для всього, чого Він вимагає від нас, Джоне, Він дає нам силу, живучи в нас. У цьому вся принадність християнського життя. Це й є добра новина.

Анкерберг: Поясни це трохи докладніше, бо все це пролітає повз людей. «Так, Христос може зробити все це, але ж є я, Уейне».

Уейн: Так.

Анкерберг: Розкажи про те, як Христос в нас та як все це проектується на наші життя.

Уейн: Повернімося назад і на деякий час знову дістаньмо Баббу.

Анкерберг: Гаразд.

Уейн: Ось мій Бабба. Він допоможе мені проілюструвати цей приклад. Без життя всередині він зовсім мертвий. А закон вимагає від нього речей, яких він не може зробити. Так було до хреста. Але пізніше він побачив, що й після хреста все залишається по-старому. Він все одно не має сил робити це сам і виконувати те, чого вимагає Бог. Однак, коли він визнає, що в нього прийшло життя… Те саме стосується і християнського шляху. Бог прийшов жити в нас. Знаєте, В першому розділі послання до Ефесян Павло прославляє Бога: «Благословенний Бог і Отець». Слово «Благословенний» означає «той, про кого добре кажуть». Це слово хвали. Хвала Богові Отцю! І це каже апостол Павло.

Анкерберг: Справа в тому, що християни запросили Христа прийти в їхні життя. Вони довірилися Йому в тому, щоб Він спас їх від гріхів. Вони знають, що ніяк не можуть на це вплинути. Ніякі справи, ніщо не могло на це вплинути. Йому довелося зробити все це Самому. Так? І вони довірилися Йому в тому, що Він зробить все це Сам. І ось, ми спасаємося й тепер ми починаємо гадати, що маємо жити для Бога.

Уейн: Так.

Анкерберг: Так? Але чому Ісус прийшов у наше життя? Ось, про що ми кажемо.

Уейн: Саме так! Він прийшов, щоб дати нам сили бути такими, якими він хоче нас бачити. Ти маєш цілковиту рацію. Послухай, що він каже тут, у посланні до Ефесян один. Він каже, по-перше, що ми святі. Ми казали про це…

Уейн: Я був в Індонезії, проводив церемонію з закінчення семінарії. В інших країнах всі дивляться на американців, немов на нас намальований знак долара. Якщо ми їм допоможемо, то вони зможуть виконати те завдання, яке Бог поставив перед ними. Тоді я сказав: «Прокиньтеся вранці й скажіть:« Доброго ранку, святий!», І додайте своє ім’я, коли дивитиметеся в дзеркало». Вони не могли цього зрозуміти. Перші два-три дні вони думали: «Що він має на увазі?» Четвертого дня я вийшов, щоб проповідувати їм, навчати їх, і всі вони встали (там було понад двісті людей) і сказали: «Доброго ранку, святий Уейне». А людина, яка стояла на чолі цієї семінарії, сказала: «Уейне, послання до Ефесян допомогло цим людям зрозуміти, що вони мають все, що їм потрібно для того, чого Бог вимагає від їхнього життя. Вони святі. Вони відокремлені заради Його мети та призначення в їхньому житті». А потім, у третьому вірші, він каже: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа»…

…Подивіться на час – «що нас у Христі поблагословив усяким»… До речі, слово «усяким» грецькою – це чудове слово, яке означає «кожним» – «усяким благословенням духовним у небесах, благословенням духовним у небесах». Всі питають у мене: «Ти маєш друге благословіння?» Я маю десять мільйонів чотириста сімдесят дві тисячі благословінь. І все це я маю в Христі. Проблема в тому, що я не знаю, як підключитися до того, що вже маю. Ми вже казали: як я прийняв (вірою)… А що це означає? Це означає, що я маю залишити все й довіритися Йому. Ось як можна це висловити. Вірою я кажу «так». Не можна відокремити ствердну відповідь Христу й віру. Це й є віра. Вона не статична.

І коли ми навчаємося так жити, то починаємо опановувати те, що вже належить нам. Це все одно, що мати банківське сховище з нашим ім’ям на ньому, до якого можна потрапити лише схилившись перед Ним, здавшись Йому й сказавши Йому «так».

Анкерберг: А що відбувається, коли ми віддаємо себе Йому?

Уейн: Коли ми віддаємо себе, то підключаємося до життя, яке всередині нас. Про це сказано в деяких місцях Письма, які ми розглядали раніше, наприклад, у посланні до Галатів два, двадцять – «Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені». У посланні до Филип’ян один, двадцять один він сказав: «для мене життя то Христос, а смерть то надбання». До Колосян три, чотири…

 

Христос – наше життя. Це річка, до якої ми готові приєднатися. Але ми маємо навчитися здаватися Йому. І ось чому я кажу про капітуляцію, а не про покору. Фарисеї корилися. Так, покора важлива. Але я вважаю її наслідком, а не причиною. Кожен гріх бере свій початок у серці. Це проблема серця. І коли я приходжу до Нього, віддаючи Йому своє серце, то гребля руйнується й потік починає текти.

Анкерберг: Люди можуть сказати: «Уейне, чому мені так важко це робити?»

Уейн: Бо всім нам важко це робити. Насправді, ми не можемо так жити, але нам набагато легше, коли ми навчимося казати «так». Ми маємо це зрозуміти. Це рефлекс, який має виробитися в нас. Послухайте, найкраще сказати «ні» тілу – це сказати «так» Христу. Ми маємо припинити дивитися на тіло та на все те, що ми не можемо зробити, й почати дивитися на Нього та на все те, що Він може зробити.

Анкерберг: Мені подобається те, що ти сказав у своїй книзі: «Почніть молитися й казати:« Боже, я розумію, що Ти кажеш. Почни змінювати мене…»

Уейн: Так.

Анкерберг: «…бо я не почуваюся таким. Я не хочу цього робити. Але я знаю, що Ти хочеш, щоб я це робив, і я сповідуюся в цьому гріху, але зараз я не маю бажання…»

Уейн: Так.

Анкерберг: «…Господи, Ти маєш дати бажання, щоб я хотів слухатися Тебе в цій сфері».

Уейн: Так.

Анкерберг: Ти маєш чудові історії з особистого життя, коли Бог показав тобі щось, але ти не хотів цього робити. Але в підсумку Він все одно привів тебе до цього. Я згадував про жінку з одного служіння твоєї церкви. Вона збирала гроші на проповідь Євангелії.

Уейн: Так.

Анкерберг: Розкажи нам цю історію.

Уейн: Коли я щойно приїхав, щоб навчити цю церкву, вона підійшла до мене. Я пробув там три тижні. Вона сказала: «Юначе». Коли на тебе наставляють палець, то можеш не сумніватися – він заряджений. Вона сказала: «Юначе, я хочу, щоб ви дещо знали». Я спитав: «Що саме?» Вона сказала: «Я – президент нашої організації». Насправді вона мала назву Дабл-Ю-Ем-Ю, що означало Жіноча спілка євангелізації. Вона сказала: «Я президент і я хочу дещо вам сказати. Я знаю, що ви тут новенький і приїхали зовсім нещодавно, але ми робитимемо те, що робили завжди, й робитимемо це по-своєму. Ви мене розумієте?» Я відразу ж поступився й сказав: «Так, мем. Так, мем”. Мені знадобився певний час, щоб зрозуміти, що Дабл-Ю-Ем-Ю – це не Жіноча військова спілка. Десь є школа, в якій виховують злих жінок, і вона посилає їх туди, де я працюю пастором. Це дивовижно. Вони постійно йдуть за мною. Вона підходила до мене кожного сезона. На Різдво була Лоті Мун, а навесні – Ені Армстронг. Вона підходила до мене й казала: «Проповіднику. Проповіднику». Вона казала: «Проповіднику, вам потрібно стати за кафедру й натиснути на цих людей, бо ми не матимемо пожертв». Але я забував про це. Недільного ранку я можу забути своє ім’я , бо мій розум поглинений Словом та моїм посланням. У підсумку, якось одного разу вона підійшла до мене й сказала: «Не смійте забути сказати про пожертви для Ені Армстронг навесні».

Анкерберг: Це була пожертва на їхнє служіння.

Уейн: Так. Пожертви, які називали на честь різних служителів. Я б хотів порозмовляти з цими людьми, але вони на небесах, отже, вони мене не турбують. Я став за кафедру й проповідував з послання до Филип’ян два про те, що ми повинні мати таке саме ставлення, як і Христос Ісус. Але я забув оголосити про збір І це після такої проповіді. Коли я її побачив, то зрозумів, що забув це зробити. Богослужіння вже закінчилося. Вона підійшла до мене й сказала: «Проповіднику». А я сказав: «Що?!» В нас усе було добре. Ми прямо підключалися до джерела. Я сказав: «Що?!» Вона сказала: «Ви нічого не сказали про пожертви». А я спитав: «А яка ваша мета цього року?» Вона сказала: «Тисяча триста п’ятдесят доларів». Тоді я спитав: «А яка була минулого року?» Вона сказала: «Тисяча триста доларів». Я справді мав добрі слова, які я хотів їй сказати, але коли ти йдеш за тілом, то все виходить інакше. Я сказав: «Ви гадаєте, що Бог може дозволити Собі додаткові п’ятдесят доларів цього року?» Вона зробила так: «Ха!» – І пішла. Я теж зробив «ха» й пішов в інший бік. Це була погана ситуація. Це була погана ситуація. Дорогою додому Бог почав нагадувати мені про моє послання – майте в собі те саме ставлення, що й Христос Ісус.

І я почав розуміти, що щойно проявилося тіло. Я сказав: «Господи, я мушу сповідатися в цьому перед Тобою». Я відчув, ніби Бог сказав: «Ти любиш цю жінку?» А я думаю: «Вона навіть не подобається мені». Тоді Він сказав: «А як би ти хотів, щоб Я явив Свою любов цій жінці через тебе?» Знаєте, коли я почав казати: «Боже, я не люблю цю людину. Вона навіть не подобається мені. Але, Батьку, Ти наказав мені любити її й я хочу спитати в Тебе: «Чи виробиш Ти в мені ту любов, якої Ти вимагаєш від мене, для неї?» Впродовж наступних шістнадцяти – сімнадцяти років вона стала однією з моїх найкращих подруг. Вона та її чоловік стали дуже й дуже близькими мені. І це всього лише одна практична ілюстрація того, що ми не можемо любити людей так, як того вимагає Бог. Але Він живе в нас, щоб робити через нас те, чого ми ніколи не зможемо зробити самі. Це життя всередині нас.

Анкерберг: Друзі, ми тільки почали досліджувати послання до Ефесян. Наступного тижня ми розглянемо тему: «Як зробити так, щоб Ісус почувався в вашому серці, як вдома».

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».