Тема: Невже нові наукові докази про походження життя руйнують теорію еволюції Дарвіна? Програма 1.

 

Диктор: Чарльз Дарвін у своєму «Походженні видів» зізнався, що не знав, як з’явилася перша клітина, але стверджував, що кілька простих хімічних елементів якимось чином об’єдналися й перша примітивна клітина з’явилася зі споконвічних вод ранньої Землі.

Але сьогодні молекулярні біологи ставлять під сумнів еволюційні уявлення Дарвіна, бо вчені відкрили, що людська клітина є не простою, а неймовірно складною. Одна маленька клітина – це справжній мініатюрний завод, який складається з тисяч вишукано продуманих частин складних молекулярних пристроїв, які, в свою чергу, складаються з понад сотні тисяч мільйонів атомів. У ядрі кожної клітини міститься молекула ДНК, в якій зберігається три мільярди символів точного цифрового коду.

Цей код каже клітині, як створювати складні молекули, які названі протеїнами й які працюють, щоб клітина була жива. Звідки з’явилася ця точна інформація в ДНК? Чи є вона продуктом некерованих природних сил? Чи це продукт Розумного Дизайнера?Білл Гейтс, голова Майкрософт, сказав: «Людська ДНК схожа на комп’ютерну програму, але вона набагато складніша за все, що ми будь-коли створили».

Сьогодні ви довідаєтеся, чому цифровий код, який зберігається в ДНК людської клітини, є серйозним доказом на користь Розумного Дизайнера. Моїм гостем є доктор Стівен Маєр, співзасновник руху «Розумний задум».Він одержав ступінь доктора філософії від Кембриджського університету. Ми запрошуємо вас приєднатися до нас.

 

++++

 

Доктор Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Сьогодні на вас чекає цікавий випуск. Моїм гостем є доктор Стівен Маєр, філософ, який одержав свій учений ступінь у Кембриджському університеті, Англія. Він написав бестселер «Підпис у клітині: ДНК та докази розумного задуму». Стівене, в світі точаться дебати про біологію й ти приєднався до них. Розкажи мені, що це за дебати?

Маєр: Це старі дебати, які почалися ще в стародавніх греків і стосувалися походження життя. Чи є воно результатом некерованого процесу, матеріального процесу?Чи в цьому брала участь розумна дієва особа або дизайнер? Це стародавні дебати, які знову стали актуальними.

Анкерберг: Річард Докінз казав про ці дебати. На чиєму він боці?

Маєр: Він, як ми кажемо, на боці матеріалістів. Він вважає, що це зробив некерований процес. Він каже, що біологія – це дослідження складних речей, які виглядають так, ніби їх створили з метою.Для Докінза ключовим є слово «ніби». Вони виглядають так, ніби були створені, але насправді не були. Вони не з’явилися завдяки втручанню Розумного Дизайнера.

Анкерберг: Франсіско Аяла також каже про це. В минулому він був президентом, чого?

Маєр: Американської асоціації сприяння розвитку науки. І він каже, що «найбільшим досягненням Дарвіна було те, що він показав, що логічну організацію живих істот можна пояснити через природний процес, природний добір, без будь-якої потреби дизайнера або творця». В іншому місці він каже, що Дарвін дав нам задум, вид задуму без дизайнера.

Анкерберг: А тепер розгляньмо інший бік.

Маєр: Альтернативним поглядом є теорія розумного задуму, яка твердить, що живі істоти виглядають так, ніби вони мають задум, бо вони були створені, й це видно при вивченні наукових доказів.Теорія Розумного задуму є досить простою. Ця теорія каже, що ми можемо побачити дію розумної особистості в тих речах, які вона залишає. Наприклад, якщо поїхати до гори Рашмор і побачити обличчя на горі, то розумієш, що їх створив скульптор. клітин немає маленьких облич, але є інші індикатори розуму: цифровий код, складна нанотехнологія, мініатюрні пристрої та інші речі, які в будь-якій іншій сфері ми приписали б розумному інтелекту. Наш аргумент полягає в тому, що ті речі, які ми бачимо в біології, не просто мають вигляд дизайну, а насправді є доказами реального дизайнерського інтелекту.

Анкерберг: Ти сам зазнавав труднощів із цими питаннями. Того часу ти був геофізиком. А потім ти зустрівся з людиною, яку ми запрошували до себе в гості ще в тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятому році. Її ім’я доктор Чарльз Текстон. Розкажи мені про те, як він вплинув на тебе та як ти пішов навчатися до Кембриджу.

Маєр: Дебати про походження життя зацікавили мене досить дивним чином. У місті, в якому я працював, була конференція, на якій розглядалася ця тема.Я був шокований, коли пішов на конференцію й довідався, що лідери в цій сфері, по суті, визнавали, що ми не маємо еволюційної теорії про походження споконвічної форми життя. Я гадав, що еволюційні біологи давно розібралися з цим питанням, але все було інакше. Одним з запрошених учених була людина на ім’я Чарльз Текстон, який жив у Даласі, як і я тоді.

Він щойно написав книгу за назвою «Загадка походження життя», в якій представив досить здорову критику того, що мало назву «хімічна еволюційна теорія». Це була спроба пояснити походження першого життя з простих неживих хімічних елементів. Він презентував свій погляд, а інші вчені різних переконань погодилися, що ми не мали пояснення цього. Дарвін не розглядав це питання в тисяча вісімсот п’ятдесят дев’ятому році й воно не було розв’язане в наступні роки. Мене зацікавила ця тема й через рік я вирушив на навчання до Англії. Я почав вивчати це питання, питання походження першого життя.

Анкерберг: Гаразд. Ми маємо тут дерево життя Дарвіна. Поясни. Щойно ти сказав, що Дарвін не мав відповіді на це запитання. Розкажи про це дерево життя.

Маєр: Дерево життя – це його уявлення історії життя. Вертикальна вісь показує хід часу, а горизонтальна вісь – усі нові форми, які з’являлися з часом. Якщо подивитися на гілки наприкінці дерева, то вони презентують усі життєві форми, які існують сьогодні на планеті. Ідея теорії Дарвіна полягала в тому, що нові життєві форми з’являлися завдяки поступовому процесу еволюції, який перетворював прості форми, які існували раніше, на більш складні форми, які ми бачимо сьогодні. Найпростіша форма, з якої починався весь процес, представлена стовбуром біля підніжжя дерева.

Дарвін не розглядав питання походження стовбура та того, звідки на самому початку з’явилося перше життя. Хоча були спроби пояснити це після нього, але минуло сто п’ятдесят років, а ми так і не маємо некерованої еволюційної теорії про походження життя, яка могла б задовольнити наукове суспільство.

Анкерберг: Так. Унизу стовбура…

Маєр: Це загадка.

Анкерберг:Так, це загадка. Раніше казали, що був “первинний бульйон”, а тепер виявилося, що його немає. Ти сам відкрив це. Справа в тому, що тоді була популярна ідея про те, що був якийсь «бульйон» та що створити клітину було досить легко. Що казав Хакслі про клітину за тих часів?

Маєр: Так, ти маєш рацію. В дев’ятнадцятому столітті, коли Дарвін щойно презентував свою теорію, багато вчених досить швидко визнали її. Споконвічно були дебати, але в підсумку вони дійшли консенсусу, що Дарвін спростував аргументи на користь задуму. Він показав, що не було ніяких доказів реального задуму в природі, а лише вигляд задуму. Але було запитання, на яке він так і не дав відповіді. І це запитання про те, як споконвічно з’явилося життя. Але вчені, які дотримуються дарвінізму, не надто переживали з цього приводу, бо вважали, що клітина була вкрай простою та що її походження можна буде пояснити так само – завдяки зовсім некерованим процесам. Хакслі висловив свою думку досить яскраво. Він сказав, що клітина – це гомогенна глобула одноманітної протоплазми. По суті, він сказав, що клітина – це желе або щось схоже.

Анкерберг: Але ця ідея не протрималася довго. Іншими словами, з розвитком науки в нас з’явилися інструменти для кращого дослідження клітини й Опарін вигадав теорію, яка пояснювала б нові відкриття тих часів. Поясни нам цю теорію.

09:48 Маєр: Можливо, у першу чергу варто сказати про те, що наука щоразу відкривала, що життя набагато складніше, ніж вважалося. Клітина виявилася набагато складнішою, ніж було прийнято вважати. А це означає, що їхнім ідеям, еволюційним ідеям про походження життя, потрібно було рухатися разом з відкриттями. Вченим потрібно було якось пояснити це. І першою це спробувала зробити людина на ім’я Олександр Опарін, який розробив так звану «хімічну еволюційну теорію», яку іноді називають «еволюційним абіогенезісом» – появою життя з неживих часток.

Він уявляв собі процес, який складався не з одного або двох етапів (як вважали Хакслі та інші за часів Дарвіна), а процес, який складався з семи або восьми етапів, який починався з найпростіших хімічних елементів, які поєднувалися в різні групи з появою різних джерел харчування. І в підсумку вони мали дати відомі нам протеїни. А після цього мала з’явитися клітина, яка б об’єднала ці протеїни – і вуаля, ми маємо перше життя. Але споконвічно Опарін не знав про структуру та складність ДНК. Саме відкриття Ватсона та Кріка, а також інших учених, які вивчали протеїни в п’ятдесятих роках двадцятого століття… Ватсон та Крік вивчали ДНК, а інші вчені вивчали протеїни. І що більше ми дізнавалися, то менш імовірним здавався цей покроковий еволюційний процес.

Анкерберг: Коли вчені дісталися до ДНК, то що стало головною загадкою? Про що розповідає твоя книга?

Маєр: Є дві загадки. Ватсон та Крік розкрили першу – структуру молекули ДНК, а також пов’язану з нею – що вона робить. На екрані ви бачите чудову подвійну спіраль ДНК з хімічними блоками, які відзначені праворуч.Там видно, що є особливі хімічні елементи, які відзначені маленькими літерами. Мовою хіміків їх називають основами або нуклеотідними основами. В тисяча дев’ятсот п’ятдесят третьому році Ватсон та Крік відкрили структуру молекули ДНК.

А чотири роки потому Крік одержав справжнє об’явлення. Я вважаю, що це було найбільше об’явлення за всю історію біології. І воно було сформульовано в формі гіпотези, яку підтвердили наступні відкриття. Її назвали «гіпотеза послідовності».Його ідея (яка виявилася правильною) полягала в тому, що чотири хімічні речовини, які мають назву основи, функціонують так само, як літери алфавіту в тексті або цифрові знаки, нулі та одиниці, в машинному коді або програмному забезпеченні. Саме конкретний порядок цих основ дозволяє їм виконувати функцію спілкування в клітині. Порядок цих літер у буквальному значенні передає інформацію, яка дозволяє клітині створювати всі необхідні протеїни та пристрої, необхідні для підтримки життя клітини.

Анкерберг: Ти розповів глядачам про ДНК й зараз вони можуть побачити, як ці літери біжать по спіралі. Але тепер вони хочуть знати: «Що це за код? Що він робить? Чому він такий важливий?»

Маєр: Ця інформація, закодована в спіралі молекули ДНК, керує створенням протеїнів та протеїнових пристроїв. Протеїни – це набір інструментів клітини.Вони виконують важливі завдання. В наборі інструментів ми маємо молоток, пилку, ключ. І кожен з цих інструментів може виконувати функцію, яка пов’язана з тим, яку форму він має. Те саме стосується й протеїнів. Вони виконують різні функції в клітині залежно від їхньої тривимірної структури. Але ДНК дає інструкції для складних пристроїв, які збирають ці протеїни. Це трохи схоже на те, що відбувається на заводі Боїнг у Сієтлі, де я мешкаю. Там інженери використовують технологію САПР/АСУ

Це система автоматизованого проектування та виробництва. Вони вибирають параметри дизайну, які потім оцифровують і в буквальному значенні переносять у цифровий код. Потім інформацію передають дротом до обладнання. І вона каже обладнанню, де поставити заклепки на крилі літака, або як зробити механічну частину. Іншими словами, в сучасних технологіях виробництва ми використовуємо цифровий код для виробництва механічних частин. Виявляється, те саме відбувається і всередині клітини. Цифровий код зберігається в ДНК, а механічними частинами є протеїни.

І кожен з них виконує завдання, пов’язану з його тривимірною формою, цілком так само, як і інструменти в вашому наборі. Ви не можете забивати цвяхи пилкою, бо вона має не ту форму й не той склад. Те саме стосується й клітини. Форма протеїнів визначає ті завдання, які вони виконують. Вони мають безліч складних форм. Деякі з них ви зараз бачите на екрані.

Анкерберг: Скільки існує різних протеїнів?

Маєр: У клітинах існують тисячі різних протеїнів.І кожен з них виконує конкретне завдання. Саме це й дозволяє клітині жити. Але форма дуже важлива. Вона дозволяє протеїну виконувати свою роботу. На наступному слайді ми бачимо протеїн, який задіяний в ензиматичній реакції.Насправді він розділяє двоскладний цукор. У верхній частині ви можете побачити цукор, який схожий на гантель. Ви бачите, що він стає в ідеально підходящу форму для цієї «гантелі». Таке ідеальне припасування дозволяє ензиму провести реакцію розщеплення, яка не могла б відбутися без нього. В такий спосіб ми знову й знову бачимо так звану «специфікацію» або специфічність припасування. Це точне припасування. І саме прекрасна й складна тривимірна форма протеїну дозволяє йому цілком відповідати виконанню тієї роботи, заради якої він і створювався.

 Анкерберг: Гаразд. Друзі, ми ненадовго перервемося. Коли ми повернемося, то покажемо вам анімацію, що робить ДНК та яка складна ця інформація. Ця інформація вразить вас, коли ви побачите її. Це дивовижна анімація, яка допоможе вам зрозуміти, про що каже Стівен. Ми покажемо її вам після того, як повернемося з перерви.

 

++++

Анкерберг: Дякую, що були сьогодні з нами. Якщо вам сподобався сьогоднішній випуск, і ви б хотіли подивитися його знову або хотіли б подивитися інші наші передачі та випуски, то встановлюйте наш безплатний додаток «Шоу Джона Анкерберга» або дивіться на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані. Повторюю, ви можете подивитися кожен з наших випусків безплатно через додаток «Шоу Джона Анкерберга». Ви можете завантажити будь-який випуск для особистого використання всього за п’ять доларів за випуск на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані…

Ми знову з вами. Ми розмовляємо з доктором Стівеном Маєром, доктором філософії. Він написав дивовижну книгу про ДНК в клітині – «Підпис у клітині». Стівене, я хочу, щоб ми повернулися трохи назад і згадали те, про що казали раніше. Споконвічно наука вважала, що клітина була простою. Але тепер, з розвитком технологій, ми побачили, що вона дуже й дуже складна. Тіло кожного з нас складається з мільярда клітин. Ось про що ми кажемо. Що такого в нашому тілі ти побачив і чому це здивувало тебе, коли ти це відкрив?

Маєр: Це головне запитання: «Звідки споконвічно з’явилося життя?» Ми можемо казати про те, як воно змінювалося та еволюціонувало після появи, але якщо не можна пояснити, звідки воно з’явилося, то це свідчить про величезний пробіл.

В дев’ятнадцятому столітті, за часів Дарвіна, коли він створив свою теорію, вважалося, що клітина була вкрай простою, «простою однорідною глобулою плазми», як сказав один учений. Але зараз ми знаємо, що структура клітини вкрай складна. Це інтегрована складність. І це складність, яка ґрунтується на інформації. Ми довідалися, що всередині молекули ДНК зберігається цифровий код, який складається з чотирьох літер. Білл Гейтс сказав, що вона схожа на комп’ютерну програму, але набагато складніша за все, що ми будь-коли створили.

Сьогодні ми знаємо, що інформація в ДНК критично важлива для керування створенням інших складних молекул, які мають назву протеїни. Саме вони виконують важливу функціональну роботу всередині клітини. Це набір інструментів клітини. Отже, ми маємо інформацію, яка керує створенням пристроїв та складних молекул, які виконують важливу роботу. Якщо ти не проти, то я б хотів провести невеличкий урок, який пояснить, як інформація в ДНК створює протеїни. Я маю кілька кубиків з засувками. Я забрав їх у своїх дітей, коли вони ще були маленькі, й вони так і не пробачили мені цього. Але, в кожному разі, кожен із цих кубиків із засувками являє собою амінокислоту. Протеїни складаються з субблоків, називаних амінокислотами. Існує двадцять різних варіантів. І залежно від порядку цих двадцяти видів амінокислот, протеїн набуває різних форм. Він створює ланцюжки молекул, які залежно від порядку можуть закручуватися так. Якщо ж змінити порядок, то вийде інший набір сил між цими амінокислотами й вийде інша форма. Так? Протеїни покладаються в своєму функціоналі на правильну форму. Якщо амінокислоти йтимуть у правильному порядку, то ми одержимо правильну тривимірну форму й вийде протеїн, який може виконати свою роботу в клітині. Як усе це відбувається? Частина відповіді звучить так: вказівки на молекулі ДНК керують інформаційним апаратом виробництва, щоб робити ці протеїни. Але це не все. Бо цей апарат виробництва сам по собі неймовірно складний. Це дивовижний механізм. ми маємо анімацію, яка покаже вам весь процес. І це не схоже на цивільне право, де біль стає законом. Тут ми побачимо, як ланцюжок ДНК стає протеїном.

Анкерберг: Скільки амінокислот формує протеїн? Який найменший протеїн, а який найбільший?

Маєр: Середній протеїн складається з трьохсот амінокислот.

Анкерберг: Усі вони зв’язані воєдино, в потрібному порядку?

Маєр: Усі зв’язані воєдино. Так. ми маємо короткі протеїни, які складаються з дев’яти – десяти. Але зазвичай потрібно близько трьохсот. Деякі протеїни складаються з тисяч.

Анкерберг: Тисяч. Так.

Маєр: Насправді все залежить від того завдання, яке виконує протеїн. Саме воно визначає складність структури та те, скільки амінокислот потрібно застосувати.

Анкерберг: Знов-таки, друзі, ця інформація має міститися в правильному порядку, інакше протеїн не сформується. Він не матиме потрібної форми й він не зможе виконати своє завдання. Це «дохлий номер». Так?

Маєр: І саме інформація з ДНК дозволяє йому сформуватися правильно. Вона керує цим процесом.

Анкерберг: А зараз ми покажемо вам, який це складний процес. Головне запитання, яке ми намагаємося зрозуміти, звучить так: «Звідки з’явилася вся ця інформація?» Якщо ми починаємо з нуля, то чи могла ця інформація з’явитися випадково, завдяки природному добору? Отже, подивімося на цю анімацію. Я хочу, щоб ви це побачили. Дивіться.

фільму «Розкриваючи загадки життя» Ілюстра Медіа.

Диктор: Завдяки комп’ютерній анімації ми можемо зазирнути всередину клітини й подивитися, як працює ця дивовижна система… Після того, як ми потрапляємо до серця клітини, ми бачимо закручені стрічки ДНК – сховища інструкцій, необхідних для створення кожного протеїну в організмі… В процесі, відомому за назвою «транскрипція», молекулярний механізм спочатку розмотує частину спіралі ДНК, щоб взяти генетичні інструкції, необхідні для складання конкретної молекули протеїну… Інший механізм копіює ці інструкції для створення молекули, відомої як «інформаційна РНК»… Коли транскрипція закінчена, маленька стрічка РНК переносить інформацію через поровий комплекс ядра – воротаря для всього, що входить та виходить з ядра клітини… Стрічка інформаційної РНК вирушає на двофазну молекулярну фабрику, яку називають «рібосомою». Після фіксації починається процес трансляції… Всередині рібосоми молекулярна складальна лінія починає створювати конкретний ланцюжок амінокислот. Ці амінокислоти переносяться з інших частин клітини, а потім поєднуються в ланцюжки, які можуть складатися з кількох сотень елементів. Їхній порядок визначає те, який вид протеїну буде зроблений… Коли ланцюжок закінчений, його переносять з рібосоми до діжкуватого механізму, який допомагає йому набути форми, необхідної для виконання його функцій… Після того, як ланцюжок складається в протеїн, інший молекулярний механізм дістає його й перевозить до того місця, де він необхідний.

Анкерберг: Друзі, це лише одна клітина. Всі ці частини були в одній клітині. Інформація вкрай важлива. Вона керує всіма цими частинами. Все набагато складніше, ніж те, що Стівен показав вам. Стівене, звідки з’явилася ця інформація?

Маєр: Це запитання на шістесят чотири тисячі доларів, як казали раніше. Я називаю це «загадкою ДНК».І загадка ДНК полягає не в тому, якою є структура ДНК. Ватсон та Крік розкрили цю загадку. Вона навіть не пов’язана з тим, що робить ця інформація. Ми щойно бачили це в анімації. Питання в тому, звідки з’явилася ця інформація. І є дві відповіді.Або ця інформація з’явилася завдяки некерованому, безконтрольному, безцільному матеріальному процесу. Або це продукт якогось дизайнерського інтелекту, того, що ми називаємо «розумним задумом». Це ті варіанти, які були доступні, й саме їх я й досліджував, коли зацікавився цим питанням у середині вісімдесятих.

Анкерберг: Гаразд. Друзі, ми лише почали. Наступного тижня ми розглянемо питання… Коли була відкрита ця інформація й виявилося, що все набагато складніше за те, що ми показували сьогодні, то людям, які не схотіли ставати на бік розумного задуму, знадобилося вигадати натуралістичну теорію про те, як ця інформація з’явилася споконвічно. Ми пройдемося по натуралістичних теоріях, які кажуть про те, звідки з’явилася ця інформація. Ми подивимося, чи мають вони краплю істини. Так? Ми порозмовляємо про це наступного тижня. Друзі, вам не варто пропускати цей випуск.

 

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».