Тема: Невже нові наукові докази про походження життя руйнують теорію еволюції Дарвіна? Програма 5.

 

Диктор: Чарльз Дарвін у своєму «Походженні видів» зізнався, що не знав, як з’явилася перша клітина, але стверджував, що кілька простих хімічних елементів якимось чином об’єдналися й перша примітивна клітина з’явилася зі споконвічних вод ранньої Землі.

Але сьогодні молекулярні біологи ставлять під сумнів еволюційні уявлення Дарвіна, бо вчені відкрили, що людська клітина є не простою, а неймовірно складною. Одна маленька клітина – це справжній мініатюрний завод, який складається з тисяч вишукано продуманих частин складних молекулярних пристроїв, які, в свою чергу, складаються з понад сотні тисяч мільйонів атомів. У ядрі кожної клітини міститься молекула ДНК, в якій зберігається три мільярди символів точного цифрового коду.

Цей код каже клітині, як створювати складні молекули, які названі протеїнами й які працюють, щоб клітина була жива. Звідки з’явилася ця точна інформація в ДНК? Чи є вона продуктом некерованих природних сил? Чи це продукт Розумного Дизайнера?Білл Гейтс, голова Майкрософт, сказав: «Людська ДНК схожа на комп’ютерну програму, але вона набагато складніша за все, що ми будь-коли створили».

Сьогодні ви довідаєтеся, чому цифровий код, який зберігається в ДНК людської клітини, є серйозним доказом на користь Розумного Дизайнера. Моїм гостем є доктор Стівен Маєр, співзасновник руху «Розумний задум».Він одержав ступінь доктора філософії від Кембриджського університету. Ми запрошуємо вас приєднатися до нас.

 

++++

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми розмовляємо про дебати, які вирують у нашому світі. Де з’явилося життя? Як воно з’явилося? Де з’явилася перша клітина?І з нами людина, яка перебуває в центрі виру. Це філософ, доктор Стівен Маєр. Він написав бестселер, який заполонив інтернет. Багато хто каже про його книгу “Підпис у клітині: ДНК та докази розумного задуму”. Фактично, він каже про те, що життя не з’явилося випадково та що докази цього криються в самій клітині. Стівене, розкажи нам трохи про ДНК та про те, що люди кажуть про це.

Маєр: Критично важливим доказом походження першого життя є інформація, яка керує всім всередині клітин. І більша частина цієї інформації зберігається в формі чотиризначного цифрового коду, який розташований уздовж хребта молекули ДНК. Біл Гейтс порівнює цю інформацію з комп’ютерною програмою. Річард Докінз називає її машинним кодом. Він стверджує, що цей код дуже схожий на машинний код. Отже, ми маємо справу з чимось, що дуже схоже на дизайн. І при цьому немає некерованого еволюційного процесу, який міг би раціонально пояснити походження цієї інформації.

Ці дебати почалися ще в дев’ятнадцятомустолітті. Невже це лишевигляд дизайну? Ілюзія дизайну? Чи ми дивимося на справжній дизайн у живомусвіті? І коли ми розглядаємо саму основу життя, найменшу одиницю життя, першу клітину, то ми бачимо технології цифрової інформації, нанотехнології, мініатюрні технології для зберігання та обробки інформації, а також різні пристрої, які читають цю інформацію. Це новий день для біології. Я та мої однодумці кажемо про те, що ми бачимо не просто інформацію… не просто докази гаданого дизайну, ілюзії дизайну, а щось, що насправді єпродуктом інтелекту.

Анкерберг: Так. І якщо ви не вірите в те, що це створив хтось з інтелектом, то вам потрібно вигадати якусь натуралістичну теорію. Ми вже казали про випадковість. Ти стверджуєш, що зараз усі вчені відкинули варіант із випадковістю. До чого вони звернулися? Які наступні дві теорії?

Маєр: Так, випадковість… це може здатися контр-інтуїтивним для багатьох людей. Вони вважають, що випадок… Якщо ви не варитеся в науковомусвіті, то вам може здатися, що всі вони покладаються на випадковість. Але всіпровідні біологи, які займаютьсяпитанням дослідження походження життя, відкинули випадковість, починаючи з шістдесятих років двадцятого століття через те, що відкриття показали, якою складною та інтегрованою структурою єклітина та скількиспецифічної інформації зберігається навіть в одномугені, необхідному для створення одного протеїну. І коли чиста випадковість була відкинута, люди почали намагатися поєднувати її з іншими механізмами, з іншими натуралістичними механізмами. Це класична дарвіністична стратегія. Дарвін не намагався пояснити походження нових форм життя тільки самим випадком. Він поєднував випадкові варіації з віяльним механізмом природного добору. І вчені, які намагаються пояснити походження першого життя, намагалися чинити так само.

Анкерберг: Гаразд. Поясни, які докази свідчать проти цього?

Маєр: Це стратегія, яка вимагає ставити запитання. Якщо ви хочете пояснити походження першого життя й при цьому використовувати природний добір, то виникає проблема. Ви вкрай розтягуєте концепцію природного добору до пункту розриву, бо природний добір був механізмом виживання найсильніших Дарвіна. Ви маєте групу організмів. Вони розмножуються і в наступномупоколінні в вас виходить ще більша група. Вони починають змагатися один з одним. Якщо в одномуорганізміз’явилася риса, яка дає перевагу в виживанні над іншим організмом, то ця риса передається далі й починає змінювати характеристики популяції. Ось що просуває еволюцію – відмінності в потомстві та суперництво. Але якщо застосувати природний добір до того, як з’являються організми, то як йому працювати? Ви не маєте суперництва. Ви не маєте розмноження. Так? І це реальна проблема. Щоб запрацював природний добір, необхідні організми, здатні на самореплікацію. На екрані ми бачимо слайд, який явно вказує на цю проблему.Природний добір покладається на раніше існуючі організми, які здатні на самореплікацію, саморозмноження. Але…

Анкерберг: Ці організми мають вже існувати.

Маєр: Ці організми мають вже існувати. Але, крім цього, є ще фундаментальнішепитання. Ви повинні мати багату інформацією ДНК в протеїнах, бо в усіх організмах, які розмножуються, наприклад, при поділіклітини, ми маємо раніше існуючі багаті на інформацію протеїни та молекули ДНК, які керують цим процесом. То що ж ми намагаємося пояснити?

Ми намагаємося, в першу чергу, пояснити походження ДНК та протеїнів і при цьому намагаємося покластися на процес, який вже припускає існування цих речей. Один вчений, лауреат Нобелівської премії з біології, КрістіандеДюв, який серйозно займався дослідженнями питання походження життя, досить лаконічно підбив підсумок проблеми з цим класом теорій. Він сказав ось що. Він сказав, що теорії пребіотичного природного добору не можуть дати пояснення, бо їм “потрібна інформація”. А це означає, що вони вже покладаються на існування того, що їм потрібно пояснити. В цьому й криється головна проблема таких підходів.

Анкерберг: Гаразд, Стівене. Отже, це не випадковість і не природний добір. Але як щодо популярної теорії про РНК? Що це за “РНК гіпотеза” та що з нею не так?

Маєр: Це має назву “гіпотеза РНК світу”. Вона також намагається об’єднати природний добір на пребіотичномурівні з деякими видами випадкових варіацій. Але замість того, щоб представити організм, який самовідтворюється, вона представляє ранню молекулу, яка самовідтворюється. Молекулу РНК, яка може копіювати себе. Завдяки цьому молекули-нащадки можуть, теоретично, змагатися одна з одною й активувати процес природного добору набагато раніше. Споконвічно цю гіпотезу не пропонували для розв’язання проблеми походження інформації. Насправді, вона й не робить цього (я поясню це за хвилину). Споконвічно її пропонували для пояснення того, що називають проблемою “курки та яйця” в біології. Я маю слайд, який показує, в чому тут справа.Якщо подивитися на клітину, то ми побачимо неймовірно інтегровану складність. Інженери точно зрозуміють мене…

Анкерберг: Так. І ми дивимося лише на одну клітину.

Маєр: Будь-яка клітина в тіліприводить нас до проблеми курки та яйця – взаємозалежності, функціональної взаємозалежності між частинами. Вам потрібна ДНК та інформація, яка зберігається в ній, щоб побудувати протеїни, які необхідні для підтримки життя.Але вам також потрібні протеїни, щоб обробляти інформацію, яка зберігається в молекулі ДНК. Таким чином, ДНК покладається на протеїни, а протеїни покладаються на ДНК. То що ж було першим? Ви не зможете одержатиодне без іншого й сподіватися на якусь функціональність. Щоб розібратися з цією дилемою, виникла теорія, яку назвали “РНК світу”.Вона ґрунтувалася на тому, що існують молекули, які можуть як зберігати інформацію, так і активізувати хімічні реакції. Їх назвали РНК. Замість залишити тільки ДНК та протеїн, деякі вчені висловили припущення про те, що життя споконвічно з’явилося… що еволюційний процес почався з молекул, які самокопіюються.

Анкерберг: Які робили все в одній клітині.

Маєр: Вона має зберігати інформацію й каталізувати реакції, як це роблять протеїни. Але насправді з усім цим виникає безліч проблем. По-перше, існує різниця між простим каталізом, який можуть виконувати навіть маленькі молекули, та тим, що може робити РНК й що роблять ензими. Каталіз ензимів – це те, що насправді виконують протеїни. Ензими протеїнів поєднують енергетично несприятливі й сприятливі реакції, які не могли б відбутися інакше, в багатоетапні реакції. А це те, чого ми не бачили в виконанні молекули РНК. І ми відразу ж бачимо, що ця теорія не здатна розв’язати проблему курки та яйця. Але, крім того, мене дивує те, що є дві критичні інформаційні проблеми, пов’язані з цією гіпотезою РНК світу. Я маю невеличку діаграму, яка показує РНК світу в семи кроках.

Я повернуся на один слайд назад, щоб показати, що уявляють собі послідовники теорії РНК світу. Вони уявляють, що складові частиниРНК, які досить схожі на ДНК (виток нуклеїнової кислоти), містять у собі цукор та фосфатні основи. Вони уявляють, що ці компоненти раптово з’явилися на землі. Виявляється, що це досить непростий крок. Але вони уявляють, що вони з’єдналися з молекулою РНК. А потім, як вони вважають, ці молекули РНК почали копіювати себе й виникладарвіністична боротьба за виживання молекул. І тут ми маємо зупинитися. Стоп. Третій крок критично важливий, бо він має на увазі потребу інформації. Ми побачили, що РНК, по-перше, змогла скопіювати лише десяту частину себе. Ми намагалися створити молекули РНК, які матимуть здатність до самокопіювання, й найкраще, чого нам вдалося досягти – це створити молекулу РНК, яка здатна копіювати десяту частину себе. Але навіть для того, щоб вона могла це зробити, молекулі РНКдоводиться покладатися на молекули, які мають украй точний порядок нуклеотидних основ. РНК, як і ДНК, має основи, які переносять інформацію. Третій крок у гіпотезі РНК світу включає молекулу, яка має нести велику кількість інформації. І ніхто, навіть творці теорії про РНК світу, не можуть пояснити, звідки має з’явитися ця інформація.

Анкерберг: І ми кажемо не про малу частину, а про велику кількість інформації.

Маєр:Цевеличезна кількість інформації. Якщо зробити ще кілька кроків уперед і перейти до п’ятого кроку теорії РНК світу, то нам доведеться залишити РНК світу, де РНК копіює РНК, й перейти до тієї системи, яку ми бачимо сьогодні, до процесу, який має назву трансляція. Ми маємо інформація (як ми бачили в анімації кілька тижнів тому), яка перетворюється на протеїни завдяки апарату трансляції – спеціальному механізму, який перетворює інформацію з ДНК на протеїни. Цей апарат трансляції задіює величезне число протеїнів. Отже, в певниймомент уже не РНК має копіювати РНК, а інформація з ДНК має почати транслюватися завдяки протеїнам. У нас має з’явитисябезліч протеїнів, які створять трансляційну систему. Ми бачимо це сьогодні в житті й саме це ми й маємо пояснити. І це знову стає серйозною інформаційною проблемою, бо трансляційна система складається з різних протеїнових компонентів… Це лишетри перші проблеми.РНК не працює, як справжнійензимний каталізатор. Ми не можемо пояснити інформацію, яка необхідна для того, щоб РНК почала копіювати РНК й активувала процес самореплікаціїРНК. І ми не можемо пояснити інформацію, яка необхідна для створення сучасної трансляційної системи, яка є частиною клітини сьогодні.

Анкерберг:Стівене, якого висновку доходять учені, які провели це дослідження?

Маєр: По суті, гіпотеза РНК світу не працює. КрістіанДеДюв, якого я цитував хвилину тому, Нобелівський лауреат, який працював над питанням походження життя, тепер каже, що їм потрібна теорія, яка б пояснювала пре-РНК світу, бо одержати такі критичні кроки з нізвідки вкрай складно.

Анкерберг: Тобто, вони вирішили зробити крок назад.

Маєр: Так, вони вирішили відступити назад. Роберт Шапіро, якого в світі досліджень походження життя називають “доктор всезнайко”, бо він знає, на що здатна хімія, постійно каже: “Хлопці, це не спрацює. Це не спрацює. Реальний світ не працює так”. І тому люди шукають інший підхід.

Анкерберг:Ясно. І вони пропонують іншу теорію. Що це за теорія?

Маєр: Інший підхід учені іноді називають «необхідністю». Вони покладаються на природні закони. Зараз у сфері вивчення походження життя став популярним термін «теорії самоорганізації».Першу з них наприкінці шістдесятих представилалюдина на ім’я Дін Кенйон.Він мав ідею, яка того часу здавалася логічною . Ця ідея звучала так: «Можливо, нам вдасться пояснити інформацію, необхідну для створення, наприклад, молекули протеїну через сили хімічного притягання, які самовпорядковуються, самоорганізовуються. Представляючи цю теорію, він провів аналогію з формуванням кристалів. У хімічному світі ми бачимо вкрай упорядковані структури, які названі кристалами. Якщо взяти кристал солі, то ми маємо соду, маємо хлорид. І якщо помістити їх разом в одному розчині, то позитивний заряд у соді та негативний заряд у хлориді…

Анкерберг: Автоматично…

Маєр: Автоматично організуються в упорядковану структуру. А якщо ви матимете багато іонів, то вони вишикуються в одну лінію і в вас вийде повторювана структура кристала.

Анкерберг: Це шаблон.

Маєр: Так, це шаблон. І їхня ідея полягала в тому, що, можливо, це зможе пояснити специфічний порядок амінокислот та протеїнів, а, можливо, й самих основ молекули ДНК.Це була ідея Кенйона. Він висловив її в книзі за назвою «Біохімічне призначення». Цей підхід розкривав одну з трьох категорій Жака Моно. В попередньому випуску я казав про Жака Моно.

Якщо ви вчений і хочете щось пояснити, то вам потрібно покладатися на випадок, необхідність або комбінацію з цих двох. Тут ми бачимо приклад, коли намагаються покластися на необхідність. Призначення, біохімічне призначення. Молекули самі набудуть потрібного порядку завдяки хімічним силам між ними. Варто відзначити один факт, щоб закінчити цю історію: професор Кенйон, відомий учений у сфері пошуків походження життя, відкинув свою власну теорію.

Певної миті він зрозумів , що вона не працює. Він зрозумів, що навіть якби вона спрацювала для протеїнів (а пізніше стало ясно, що таке неможливо), то вже точно не спрацювала б для ДНК. А ДНК містить у собі інформацію для створення протеїнів. Це було те критичне питання, з яким потрібно було розібратися.

Анкерберг: Отже, це теж не спрацювало. Що ж далі?

Маєр: Я вважаю, що важливо пояснити, чому це не спрацювало. Це критично важливий момент. І щоб зрозуміти це, нам потрібно повернутися до хімії ДНК. Це дуже цікаво. Якщо подивитися на хімічну структуру ДНК, то на двох боках ми бачимо маленький «Пі» та п’ятикутники. Це цукор. Він має форму п’ятикутника. А «Пі» – це молекула фосфатів. Вони представлені колами.

Це хребет молекули. Але це не та частина, в якій міститься інформація. Інформація представлена літерами «ей», «Сі», «Джі» та «Ті» у внутрішній частині хребта. Саме там містяться основи . І саме порядок цих основ передає інформацію для створення протеїнів та протеїнових пристроїв. Виникає запитання: «Чи можна пояснити інформацію в ДНК завдяки силам хімічного притягання?» Виявляється, що не можна. Якщо уважно подивитися на молекулу на екрані, то ми побачимо маленькі палички. Ці палички являють собою хімічні зв’язки, силипритягання, які працюють у молекулі. Зверніть увагу на те, що існують зв’язки між цукрами та фосфатами. Крім того, є зв’язок між основами та цукрово-фосфатним хребтом. Але зверніть увагу на те, що ми не маємо зв’язків, не маємо паличок, які з’єднують основи в вертикальній осі. Це вісь передачі інформації. Але при цьому немає ніякої хімії, яка б диктувала, як одна основа взаємодіє з іншою. Іншими словами, немає ніякої хімії, яка б диктувала порядок основ. Я маю візуальну аналогію. Це послання, яке я одержав нещодавно. Насправді, я вигадав його, коли мої діти були маленькими. Зараз мій син навчається в коледжі. Це послання, яке я міг одержати від нього. Тату, надішли грошей.Зазвичай я бачив такі послання на холодильнику. Все тому, що холодильник зроблений з металу, а на цих літерах є магніти. Сили притягання можуть пояснити нам, чому літери тримаються на дошці, на металевій дошці.

Анкерберг: Так.

Маєр: Цілком так само сили притягання пояснюють нам, чому символи, які передають інформацію в ДНК, тримаються на хімічному хребті. Так? Сили притягання пояснюють це. Але чи пояснюють вони порядок? Зверни увагу на те, що ніякі магнітні сили не задіяні між цими літерами. Немає сил, які б змусили літери сформуватися в такому порядку. Магнітні сили пояснюють лише те, чому літери тримаються на дошці. Порядок не визначається магнетизмом. І я можу продемонструвати це, змінивши порядок літер і знищивши ту інформацію, яка тут була. Ми бачимо, що магнітні сили залишилися незмінними. Те саме справедливо й щодо молекули ДНК. Сили притягання, які відповідальні за передачу повідомлення, що тримаються за хребет, не відповідають за порядок символів. І ми бачимо це, вивчаючи хімічну структуру ДНК. Ідея про самоорганізацію, про те, що сили притягання диктують порядок, не відповідає тому, що ми знаємо про хімію ДНК.

Ця теорія також зазнала невдачі. І першим, хто це визнав, була людина, яка створила цю теорію – професор Дін Кенйон.

Анкерберг: Стівене, це просто дивовижно. Але якщо це був не випадок, не природний добір і не комбінація цих двох, то що залишається?

Маєр: Учені намагалися розвивати теорію необхідності, але вона також виявилася невірогідною. І її головна проблема вказує нам напрямок, у якому необхідно рухатися далі. Адже якщо повернутися в моїй ілюстрації до послання на дошці, то ми бачимо, що воно не з’явилося завдяки магнетичним силам притягання. То звідки ж воно з’явилося? Очевидно, що воно з’явилося завдяки інтелекту. Мій син поставив ці літери в такому порядку. Це форма розумного задуму. І це та інтуїція, яку всі ми маємо щодо інформації. Інформація – це продукт розуму. Це щось, що, як ми знаємо на особистому досвіді, походить від інтелекту. І після того, як я дослідив ці різні натуралістичні підходи, я замислився: «Чи можна сформулювати розумний задум у вигляді точної наукової теорії?»

Теорія Розумного задуму є досить простою. Ця теорія каже, що ми можемо побачити дію розумної особистості в тих речах, які вона залишає. Наприклад, якщо поїхати до гори Рашмор і побачити обличчя на горі, то розумієш, що їх створив скульптор.Всередині клітин немає маленьких облич, але є інші індикатори розуму: цифровий код, складна нанотехнологія, мініатюрні пристрої та інші речі, які в будь-якій іншій сфері ми приписали б розумному інтелекту. Наш аргумент полягає в тому, що ті речі, які ми бачимо в біології, не просто мають вигляд дизайну, а насправді є доказами реального дизайнерського інтелекту.

Анкерберг: Стівене, в книзі ти сказав, що є інші наукові відкриття, нові наукові відкриття, які підкріпили теорію задуму. Це інші ознаки задуму. Що це за ознаки?

Маєр: У книзі я даю зважений погляд теорії розумного задуму на підставі того, що ми довідалися з кінця шістдесятих років двадцятого століття про те, як цифровий код керує інформацією в ДНК. Але на додачу до інформації в ДНК, ми також багато довідалися про те, як клітина зберігає, організовує та обробляє цю інформацію. І кожне з цих нових відкриттів ще більше підкріплює теорію про розумний задум.

Анкерберг: Вони просто вражають!

Маєр: Так, вони вражають. Наприклад, усередині клітини є засіб обробки інформації, який здатен провести «перевірку правопису». Клітина копіює інформацію.

І якщо в копіюванні відбувається збій і губиться інформація, то спеціальний протеїновий комплекс фіксує її, відвозить назад і робить так, щоб помилка була виправлена в процесі реплікації. Є режим організації інформації… Інформація в клітині організовується ієрархічно, як в ієрархічній файловій системі в комп’ютері. Ми маємо файли в папках, папки в кореневих папках. Ми навіть бачимо вкладений код, коли одне генетичне послання вбудовується в інше, як у матрьошці. Ця техніка використовується в криптографії.

Анкерберг: Ми зазирнули в мікроскоп і побачили складну інформацію, яка могла з’явитисялише завдяки інтелекту. Наступного тижня ми зазирнемо в телескоп. Ми подивимося на те, що вчені довідалися про великий вибух та про тонке налаштовування всесвіту. Ми розглянемоантропніпринципи, які нам відкрила наука. Ми порозмовляємо про те, чи бачимо ми задум там. А після цього ми об’єднаємо обидві сфери й дійдемо якихось висновків про науковий спектр у контексті дизайну. Друзі, ви б не хотіли пропустити цього. Це буде дивовижно. Стівен знає, як це пояснити. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до мене наступного тижня.

 

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».