Тема: Невже нові наукові докази про походження життя руйнують теорію еволюції Дарвіна? Програма 3.

 

Диктор: Чарльз Дарвін у своєму «Походженні видів» зізнався, що не знав, як з’явилася перша клітина, але стверджував, що кілька простих хімічних елементів якимось чином об’єдналися й перша примітивна клітина з’явилася зі споконвічних вод ранньої Землі.

Але сьогодні молекулярні біологи ставлять під сумнів еволюційні уявлення Дарвіна, бо вчені відкрили, що людська клітина є не простою, а неймовірно складною. Одна маленька клітина – це справжній мініатюрний завод, який складається з тисяч вишукано продуманих частин складних молекулярних пристроїв, які, в свою чергу, складаються з понад сотні тисяч мільйонів атомів. У ядрі кожної клітини міститься молекула ДНК, в якій зберігається три мільярди символів точного цифрового коду.

Цей код каже клітині, як створювати складні молекули, які названі протеїнами й які працюють, щоб клітина була жива. Звідки з’явилася ця точна інформація в ДНК? Чи є вона продуктом некерованих природних сил? Чи це продукт Розумного Дизайнера?Білл Гейтс, голова Майкрософт, сказав: «Людська ДНК схожа на комп’ютерну програму, але вона набагато складніша за все, що ми будь-коли створили».

Сьогодні ви довідаєтеся, чому цифровий код, який зберігається в ДНК людської клітини, є серйозним доказом на користь Розумного Дизайнера. Моїм гостем є доктор Стівен Маєр, співзасновник руху «Розумний задум».Він одержав ступінь доктора філософії від Кембриджського університету. Ми запрошуємо вас приєднатися до нас.

 

++++

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. ми підготували для вас чудовий випуск. Ви б не хотіли його пропустити. ми розмовляємо про протиріччя, які оточують питання походження життя. Звідки з’явилася перша клітина? Звідки з’явилася вся та інформація, яка є в ДНК?ми запросили одного з найкращих наукових дослідників у світі – доктора Стівена Маєра. Він написав бестселер «Підпис у клітині. ДНК та докази розумного задуму». Стівене, освіжи нашу пам’ять. ми казали про різні теорії, які пропонуються, про натуралістичні теорії, які наші діти чують у шкільних класах. Ти сам розповідав їх в університеті. Ти вивчав усі ці теорії. Ти провів нас натуралістичними припущеннями того, звідки з’явилася ця перша клітина з усією складною інформацією в ній. Нагадай нам про це. Почнімо з цього.

Стівен: Можливо, в першу чергу варто згадати ключове запитання: «Що потребує пояснення?»Адже саме це запитання й породило різні підходи до пояснення походження життя. ми намагаємося пояснити походження першого життя. І зараз учені розуміють, що їм також потрібно пояснити походження інформації. Все це почалося з Ватсона та Кріка, які зробили дивовижне відкриття: спочатку структури ДНК, а потім і того факту, що ДНК містить інформацію. Відкриття подвійної спіралі, хімічної структури ДНК, було зроблене в тисяча дев’ятсот п’ятдесят третьому році. А в тисяча дев’ятсот п’ятдесят сьомому році ФренсісКрік презентував так звану «гіпотезу послідовності».Це було велике об’явлення про функцію ДНК, а саме про те, що вона зберігає інформацію.

По хребту молекули ДНК йдуть чотири хімічні речовини, які виконують ту саму функцію, що й літери в мові або цифрові символи в машинному коді. А це означає, що певна послідовність цих хімічних речовин, а не їхня форма або хімічні особливості, дозволяють їм виконувати конкретну функцію в клітині. Що вони роблять? Послідовність цих цифрових символів у ДНК подає інформацію, інструкції для створення необхідних протеїнів та протеїнових пристроїв, які ми бачимо всередині клітини.Інформація в ДНК відповідає за впорядкування амінокислот, частин протеїнів. Якщо амінокислоти розташовані в правильному порядку, то протеїни складаються в чудові тривимірні структури. ми казали про це кілька тижнів тому. І ці тривимірні форми виконують важливі завдання в клітині. Інформація дозволяє створювати протеїни, які виконують усі важливі функції в клітині. І нам потрібно пояснити походження цієї інформації.

Анкерберг: Так. І дивлячись на протеїни, ми можемо побачити, які складні їхні форми. І це лише чотири протеїни. А їх існує кілька сотень. Усі вони мають різну форму й запрограмовані ДНК. То звідки ж з’явилася вся ця інформація?

Стівен: Це й є головне запитання. Це те, що я називаю «загадкою ДНК». І загадка не в тому, яка структура молекули ДНК.ми знаємо про те, що її відкрили Ватсон та Крік. Це не питання про те, де міститься інформація. ми знаємо, що інформація зберігається в молекулі ДНК.Питання навіть не в тому, що інформація робить. ми досить добре розуміємо це. Питання в тому, звідки ця інформація з’явилася споконвічно.Це й є загадка ДНК.

Анкерберг: Гаразд. Які теорії були запропоновані та чому вони були відкинуті?

Стівен: Перший підхід – це підхід випадковості. Його прихильники стверджували, що всі ці структури, основи, як їх називають у світі ДНК, субблоки, що передають інформацію, всі вони є випадковістю. Вони казали, що всі ці речі з’явилися випадково в пребіотичному бульйоні або чомусь схожому. Вони стверджували, що був якийсь прадавній океан, в якому плавали хімічні речовини. І ось вони взяли й самі об’єдналися. Коли я почав докладно досліджувати це питання в своїй книзі, то побачив, що жоден серйозний біолог, який займається питанням дослідження життя, не ставився серйозно до цієї теорії, починаючи з шістдесятих років двадцятого століття.По-друге, на те була досить добра причина. Але складність та велика кількість необхідної інформації перевершували будь-яке логічне уявлення про те, що вона могла з’явитися сама з волі випадковості.

Якщо підрахувати, скільки існує способів комбінації амінокислот у протеїні або основ, які передають інформацію в молекулі ДНК, й порівняти з числом подій, які відбулися з часів Великого вибуху або часу мінімальної взаємодії з елементарною часткою, то виявляється, що число можливих комбінацій набагато більше за число подій, які сталися з часів Великого вибуху.

Фактично, це ситуація, коли сліпий шукає голку в копиці сіна. Ось тільки копиця сіна стала розміром, як всесвіт, і дається дуже мало часу, щоб її знайти. Це просто неможливо.відкинули гіпотезу випадковості, як малоймовірну. Наступний підхід – це об’єднання випадковості з природним добором.Але головна проблема цієї теорії полягає в тому, що природний добір є серйозною силою лише тоді, коли є життя, здатне розмножуватися, давати потомство, створювати суперництво серед потомства в боротьбі за виживання. Іншими словами, коли ви намагаєтеся пояснити перше життя, то не можете задіяти процес, який передбачає існування життя. А природний добір робить саме це.

Ось приклад, який покаже вам, у чому ж полягає логічна проблема. Є неуважний професор філософії. Він іде додому з роботи і в нього з’являються чудові думки. Можливо, це думки про ДНК. І він не звертає уваги, куди йде. Він вже загубив свій мобільний телефон, свої ключі. І раптом він падає в яму. Це глибока яма, глибиною чотири метри. Йому пощастило, що він вижив. І ось він встає, струшує з себе пил і каже: «Нічого. Я піду додому й візьму драбину, а потім повернуся й вилізу з ями. Мені потрібна лише драбина». Він вилазить з ями, йде додому, бере драбину, повертається назад, стрибає в яму, а потім вилазить назад. Очевидно, що з моєю історією щось не так. Людей хвилює запитання, як цей неуважний професор виліз з ями за першим разом. Те саме стосується пропозицій про пребіотичний природний добір. Розглядаючи їх, у нас виникає запитання про походження ДНК та протеїнів, які необхідні для того, щоб запустити процес природного добору. ми намагаємося пояснити походження ДНК та протеїнів за допомогою процесу, який передбачає існування тих речей, які ми споконвічно намагалися пояснити. Цей підхід також уважають тупиковим. Третій підхід намагається задіяти базові закони фізики та хімії.

Він каже: можливо, ми можемо пояснити порядок часток, які несуть інформацію в молекулі ДНК, за допомогою сил хімічного притягання. Якщо подивитися на хімічний склад ДНК, то по боках молекул ми бачимо маленькі кружечки та п’ятикутники. Цукри мають форму п’ятикутників, а кружечки – це молекули фосфатів. Це хребет молекули. Це не та частина, в якій міститься інформація. Інформація представлена літерами «Ей», «Сі», «Джі» та «Ті» у внутрішній частині структури. Саме там розташовані основи . І саме порядок цих основ передає інформацію для створення протеїнів та протеїнових пристроїв. Виникає запитання: «Чи можна пояснити інформацію в ДНК завдяки силам хімічного притягання?» Виявляється, що не можна. Якщо уважно подивитися на молекулу на екрані, то ми побачимо маленькі палички. Ці палички являють собою хімічні зв’язки, сили притягання, які працюють у молекулі. Зверніть увагу на те, що існують зв’язки між цукрами та фосфатами. Крім того, є зв’язок між основами та цукрово-фосфатним хребтом. Але зверніть увагу на те, що ми не маємо зв’язків, не маємо паличок, які з’єднують основи в вертикальній осі. Це вісь передачі інформації. Але при цьому немає ніякої хімії, яка б диктувала, як одна основа взаємодіє з іншою. Іншими словами, немає ніякої хімії, яка б диктувала порядок основ. Я маю візуальний приклад, який допоможе прояснити це питання.

Анкерберг: Гаразд.

Стівен: Це послання, яке я нещодавно одержав. Насправді, я вигадав його, коли мої діти були маленькими. Зараз мій син навчається в коледжі. Це послання, яке я міг одержати від нього. Тату, надішли грошей.Зазвичай я бачив такі послання на холодильнику. Все тому, що холодильник зроблений з металу, а на цих літерах є магніти. Сили притягання можуть пояснити нам, чому літери тримаються на дошці, на металевій дошці.

Анкерберг: Так.

Стівен: Цілком так само сили притягання пояснюють нам, чому символи, які передають інформацію в ДНК, тримаються на хімічному хребті. Так? Сили притягання пояснюють це. Але чи пояснюють вони порядок? Зверни увагу на те, що ніякі магнітні сили не задіяні між цими літерами. Немає сил, які змусили б літери сформуватися в такому порядку. Магнітні сили пояснюють лише те, чому літери тримаються на дошці. Порядок не визначається магнетизмом. І я можу продемонструвати це, змінивши порядок літер і знищивши ту інформацію, яка тут була. ми бачимо, що магнітні сили залишилися незмінними. Те саме є слушним і щодо молекули ДНК. Сили притягання, які відповідальні за передачу повідомлення, що тримаються за хребет, не відповідають за порядок символів. І ми бачимо це, вивчаючи хімічну структуру ДНК. Ідея про самоорганізацію, про те, що сили притягання диктують порядок, не відповідає тому, що ми знаємо про хімію ДНК. Ця теорія також зазнала невдачі.І першим, хто визнав це, була людина, яка створила цю теорію – професор Дін Кенйон.

Анкерберг: Це просто дивовижно. Але якщо це був не випадок, не природний добір і не комбінація цих двох, жодна з вищерозглянутих теорій, то що залишається?

Стівен: Я почав розглядати можливість того, що теорія розумного задуму може бути вірогідною.На підставі моєї ілюстрації з магнітною дошкою стає ясно, що головним фактором, головною причиною впорядкування символів був розум, інтелект. І я почав думати: «А чи не можемо ми віднести це й до ДНК, адже інформація, по суті, це інтелектуальний продукт?»ми знаємо на підставі особистого досвіду, що вона з’являється завдяки розуму, а не завдяки некерованим варіаціям хімії, фізики та випадковості.

Анкерберг: Насправді мені подобається, як ти сказав у книзі: «це єдине джерело, від якого вона виходила». Я маю на увазі зовнішній інтелект. Іншими словами, ця інформація не могла з’явитися від іншого джерела, крім інтелекту.

Стівен: Так мені підказувала інтуїція. І коли я взявся до розв’язання «загадки ДНК» та розгляду різних натуралістичних підходів, які, нібито, мали пояснити походження інформації, й побачив, що всі ці підходи не є вірогідними, я повернувся до споконвічної інтуїтивної підказки: «Можливо, інтелект – це єдине джерело, здатне дати інформацію».І це привело мене до запитання: «Чи може гіпотеза дизайну, ідея розумного задуму, стати серйозним науковим аргументом?» Не просто інтуїтивний здогад, а щось, що можна підтвердити на підставі стандартних методів наукової логіки, стандартних наукових методів.

Анкерберг: Гаразд. І що ти зробив?

Стівен: В тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятому році я зустрівся з людиною на ім’я Чарльз Текстон.Саме він був першим, хто підказав мені ідею про те, що інтелект може бути відповідальний за інформацію в ДНК. Він написав важливу книгу, яка має назву «Загадка походження життя». Ця книга стала класикою в даній сфері. В ній була здорова критика теорій хімічного походження життя. Але в епілозі книги він не лише критикував стандартні теорії, а й презентував альтернативну гіпотезу. Він назвав її «ідеєю розумного задуму». Того часу для нього це був інтуїтивний здогад. Цілком логічно, що для створення інформації необхідний розум. ДНК наповнена інформацією. Можливо, розум був причиною її появи.

Через рік після цього я закінчив школу. мене заінтригувала ця ідея, але я не був переконаний у ній. Я вирішив, що займуся дослідженням цього питання в своїй докторській роботі. І я написав дисертацію про питання походження життя. І я мав ключове запитання: «Чи можна перетворити ідею Текстона про те, що інформація вказує на інтелект, на серйозний науковий аргумент?»Природно, в першу чергу я вивчав праці Чарльза Дарвіна. І ось чому. Дарвін вигадавши метод дослідження, який має назву абдукція. Насправді, це вчені назвали його так пізніше. А споконвічно цей метод мав назву метод безлічі гіпотез, які суперничають.Учені використовують цей метод, коли не можуть повернутися назад і простежити за чимось прямо. Тоді вони представляють різні пояснення того, що сталося в давній давнині. Наприклад, ми використовуємо цей метод у геології. У східному Вашингтоні є шар попелу. Як його найкраще пояснити? В першу чергу ми пропонуємо всі можливі варіанти. Можливо, був землетрус, або потоп, або вулкан. А після цього ми вибираємо ту гіпотезу, яка найкраще відповідає доказам. Це логічно. але виникає запитання: «А що є найкращим поясненням?»

Анкерберг: Так.

Стівен: І коли я докладніше дослідив цю тему, то зрозумів, що Дарвін та його наукові наставники вже вигадали добрий та логічний критерій для розв’язання цього питання.

Анкерберг: І що ж це був за критерій?

Стівен: Це ідея, згідно з якою ми маємо шукати причину, яка, згідно з нашим досвідом, здатна дати той ефект, який ми намагаємося пояснити. Це цілком логічно. ми можемо повернутися до мого вулканічного попелу. ми знаємо, що вулкани дають шари вулканічного пилу. Я закінчив навчання в тисяча дев’ятсот вісімдесятому році, коли сталося виверження вулкана на горі Сент Хеленс. ми знаємо на підставі нашого звичного досвіду, що вулкани здатні на таке. Але ми ніколи не бачили, щоб таке з’являлося завдяки потопам або землетрусам. І з цих трьох гіпотез гіпотеза про вулканічне виверження, мабуть, є найкращою. Я просто застосував цю логіку до питання походження життя. І одного разу мене осяяло. Я читав… Я хочу показати вам кілька слайдів.Я читав праці людини на ім’я Чарльз Лаєль. Лаєль був науковим наставником Дарвіна, одним з його ключових наставників. Дарвін додержувався методів Лаєля, коли писав «Походження видів». І ось я читав першу сторінку цієї наукової книги дев’ятнадцятого століття.

Це довга та нудотна назва, яка може приспати більшість. Там було написано: «Принципи геології: спроби пояснити… (хррр)… колишні зміни поверхні землі». І раптом я прокинувся. Все тому, що остання фраза просто осяяла мене. Там було написано: «на підставі сил, які діють сьогодні». Це принцип логіки. ми шукаємо причину, яку знаємо на підставі сьогоденного досвіду, яка діє, яка дає той ефект, який ми намагаємося пояснити. І раптом я подумав: «А що, коли ми застосуємо це до питання походження інформації?»Яка причина діє сьогодні й виробляє цифровий код? Яка причина діє сьогодні й виробляє інформацію в її різних формах? Я зрозумів, що є лише одна причина – інтелект. Я дослідив інші передбачувані причини й на досвіді зрозумів, що вони не працюють. І коли я звернувся до літератури, яка досліджує питання походження життя, то виявилося, що існували величезні проблеми для того, щоб зробити випадок, необхідність або їх комбінацію причиною для появи інформації. Але якщо звернутися до здорового глузду, до звичайного й повторюваного досвіду, то ми відразу ж бачимо причину – інтелект. Я почав міркувати над цим. Був ще один учений, який думав про питання походження інформації. Він був одним з перших учених, які застосували інформаційну теорію до молекулярної біології. Він не був прихильником розумного задуму, але зробив дивовижне спостереження, в якому я відразу ж побачив здоровий глузд. Це спостереження стало для мене ще одним об’явленням. Він сказав: «Створення нової інформації за звичкою асоціюється зі свідомою активністю».

І я подумав: «Це правда». І я подумав, що це також відповідає критерію Лаєля про добре наукове пояснення.

Анкерберг: І тут головне слово – завжди.

Стівен: Завжди.

Анкерберг: І тільки.

Стівен: І ми знаємо це на особистому досвіді. Це єдина відома причина. І ця причина працює сьогодні. Сам Лаєль казав, що ми маємо шукати її зараз.Це та причина, яка дає даний ефект. Сам Дарвін казав, що ми маємо шукати цю причину.Отже, що ж ми намагаємося пояснити? Ми намагаємося пояснити інформацію в ДНК.Біл Гейтс сказав, що ДНК схожа на комп’ютерну програму, але набагато складніша за все, що ми будь-коли створили. Це досить логічне спостереження, бо на підставі досвіду ми знаємо, що програми з’являються завдяки програмістам. Ми знаємо, що інформація, хоч би в якій формі ми її знаходили, чи то заголовки в газетах, чи абзаци в книгах, ієрогліфи й навіть інформація, вкладена в радіосигнал…

Якщо простежити шлях інформації до її споконвічного джерела, то ми повернемося до розуму: чи то репортера, чи писаря, чи автора або ведучого. Ми ніколи не вийдемо на некеровані процеси. Інформація завжди є продуктом інтелекту.Коли ми знаходимо інформацію, яка зберігається в цифровій формі в молекулі ДНК, то за логікою Дарвіна та Лаєля вона вказує на розумну причину. Нам відома лише одна причина, здатна дати інформацію. Ми бачимо конкретний ефект або мітку інтелекту в інформації. І це вагомий доказ.

Анкерберг: Так. Досить іронічним є те, що ти використовував логіку Дарвіна, щоб дійти недарвіністичного висновку.

Стівен: Я покажу ще один іронічний момент, після чого я б хотів показати загальну структуру свого аргумента. Існує наукова дослідницька програма, яка шукає неземний розум, розум у космосі. Що ж шукають учені? Вони шукають інформацію, вбудовану в радіосигнал. Вони розуміють, що інформація завжди є продуктом інтелекту. Якщо вони знайдуть інформацію, код, вбудований у радіосигнал, то скажуть, що прибульці є джерелом цієї інформацію. Ніхто не знайшов такої інформації, вбудованої в радіосигнал. Але суть у тому, що якщо використовувати ту саму логіку й застосувати її до відкриття інформації в клітинах, то стає ясно, що ми маємо річ, яка вказує на розумне джерело появи цієї інформації. На моєму малюнку написано: «Наскільки я розумію, ми одержали послання з космосу, в якому сказано, щоб ми припинили закидати їх нерозумними посланнями».

Анкерберг: Ти розповідав про науковий проект, який шукає розумні послання.

Стівен: Так. Але суть у тому, що вони приймають ту логіку, яка лежить в основі мого аргументу, а саме, ідею про те, що інформація може з’явитися лише завдяки інтелекту. Ось чому вони й шукають інформацію. Вони хочуть довідатися, чи є докази існування інтелекту десь ще. У книзі «Підпис у клітині» я розробив справу про розумний задум, використовуючи метод аргументації, який сам Дарвін використовував в «Походженні видів». Я використовую метод, який має назву метод безлічі гіпотез, що змагаються, або метод пошуку найкращого пояснення.

Я розглядав теорії, які ґрунтуються на випадковості, які ґрунтуються на необхідності, які ґрунтуються на комбінації цих двох речей, та теорію розумного задуму, щоб зрозуміти, яка з них найкраще пояснює ключові моменти, які необхідні для пояснення походження життя. І головною особливістю клітини, яка потребує пояснення, є питання походження інформації, яку ми називаємо певною складністю.

Цей ланцюжок з установленим порядком, про який ми кажемо, є критично важливим для функціонування клітини. І за останні кілька випусків, коли ми досліджували різні підходи, що змагаються, ми побачили, що лише один дає причину, яка здатна справити необхідний ефект – і це теорія розумного задуму. Теорії, які ґрунтуються на випадковості, на природних законах, необхідності, самоорганізації, так само, як і теорії, які ґрунтуються на комбінації випадковості та необхідності, не можуть пояснити нам походження інформації. І це залишає нас із єдиною відомою причиною. І тому, що є лише одна причина, яка дає такий ефект, то при зустрічі ефекту ми можемо відразу ж назвати причину. І ця причина – розумний задум. І для визначення цієї теорії я використовував той самий метод, що й сам Дарвін.

Анкерберг: Гаразд. Наступного тижня ми порозмовляємо про заперечення вбік теорії розумного задуму. І співзасновник руху «Розумний задум» відповість на них. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

 

+++

Якщовихочетезнайтивзаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресоюджей-ей-шоу крапкаорг і натискайте на вкладку «Помолитися, щобвизнатиІсуса Христа, як Рятівника».