Тема: Виклик учнівства. Програма 5

 

Диктор: Що, на вашу думку, є головною, першорядною річчю, яку Ісус хоче бачити в кожного християнина в Америці, Канаді, Центральній Америці, Південній Америці, Європі, на Близькому Сході, в Африці, Азії, на Філіпінах та в Австралії?Ісус сказав: «Тож ідіть і навчіть».Хто такий учень? Як навчити народи? Мій сьогоднішній гість розповість нам про це. Його звати Робі Галаті. Він є пастором церкви, яка складається з трьох тисяч двохсот членів і яка проводить по чотири ранкові служіння. І кожен із членів церкви навчає сімох – вісьмох людей за рік.Вони, в свою чергу, навчають інших. Якщо ви ніколи нікого не навчали, то чи зможете ви це зробити?Які практичні речі вам необхідно знати? Сьогодні ви довідаєтеся про це в нашому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

++++

 

02:35 Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми підготували для вас чудовий випуск. Ми розмовляємо про те, як робити учнів. Ми розмовляємо про практичні аспекти того, що робити, що казати. Багато хто знає Велике доручення Ісуса.«Тож ідіть і навчіть всі народи» або зробіть учнів з усіх народів. Так? Але мало хто застосовує ці слова до себе. Люди кажуть: «Я не пастор. Я не вчитель. Я ніколи не викладав навіть у недільній школі. Невже ви гадаєте, що я зможу навчити іншу людину? Я ніколи не робив нічого такого. Я не знаю, що сказати». Ми поділимося з вами практичними порадами про те, як ризикнути, взятися до справи, підкоритися Господові й спробувати це зробити. Господь допоможе вам. Ваше християнське життя стане захопливим, динамічним. Ви побачите, як Бог почне діяти через вас так, як ви навіть і не мріяли. Я можу казати це на підставі того, що пережив сам. Я гадав, що не зможу цього зробити. Коли я став християнином і зрозумів, що Ісус сказав: «Тож ідіть і навчіть всі народи»…

 

то подивився на своїх друзів у школі й подумав: «Я не знаю, що сказати. Я ніколи цього не робив. Якщо в мене про щось спитають, то я можу й не знати відповіді на це запитання. Це буде справжня катастрофа». Я мав безліч причин, чому не варто цього робити. Але в підсумку я сказав: «Гаразд, Господи. Я коритимуся Тобі. Я спробую. Якщо я зазнаю поразки, то хоча б зможу сказати, що спробував». І Бог допоміг мені на цьому шляху. Ми намагаємося показати вам, як Бог допоможе вам, якщо ви ризикнете й візьметеся до справи. Я запросив у гості одного з найкращих Біблійних учителів нашої країни – Робі Галаті. Він має велику церкву – три тисячі двісті членів. Вони проводять по чотири служіння. А проте його пріоритетом є навчання окремих людей. І протягом семи – семи з половиною років він навчив триста людей. Половина цієї групи вже покинула тебе й тепер вони самі навчають інших. Це одна з тих речей, про яку ми розмовлятимемо: «Як тобі вдалося виштовхнути їх за двері й сказати: так, вам настав час іти, множитися»? Робі, повернімося до того, як навчали тебе. Чи легко тобі було прийняти ці взаємини? Тебе просто запросили. Я хочу, щоб ти підбадьорив людей і показав, що вони також можуть запросити когось до взаємин наставництва.

Робі: Так. Усе просто, Джоне. І зробити це зовсім не важко. Ми починаємо нервувати й лякатися, бо гадаємо, що люди не хочуть цим займатися. Але ми здивуємося, коли побачимо, скільки людей готові цим зайнятися, якщо ми спитаємо в них. Я молився кілька місяців, коли Девід Плетт підійшов до мене й сказав: «Робі, ти б хотів вивчати Біблію, молитися разом, запам’ятовувати місця Письма?» І я відповів йому: «Так». Він сказав: «Чому б тобі не помолитися про це». А я сказав йому: «Мені не потрібно, бо я вже молився». Ми зустрічалися протягом шести місяців. Потім ще одна людина, брат Тім Лафлер, з’явився в моєму житті. Він також навчав мене. Ці люди показали мені, яким було Біблійне веління. І воно стало викликом для мене. Це було не просто веління від Господа, як ми бачимо в Матвія двадцять вісім, вісімнадцять – двадцять – ідіть і навчіть, зробіть учнів.

веління стосується всіх. І це має підбадьорити нас. Велике доручення дане не лише великим апостолам або учням Ісуса. Воно було дане всім і залишається актуальним і сьогодні.

 

Анкерберг: Мені здається, що нам потрібно сказати людям, що перед тим, як вони спитали в тебе, ти блукав, будучи відродженим християнином. Ти сюди метався. Тобі потрібна була допомога.

Робі: Так.

Анкерберг: Ти був «міцним горішком». Ти залишив жахливе життя в гріху на тому боці. І коли тебе побачили, то комусь довелося сказати: «Робі, я б хотів підбадьорити тебе. Я хочу допомогти тобі». Розкажи про цей аспект.

Робі: Так. Напевно, я був найневідповіднішим хлопцем у церкві. Я вийшов з життя в наркотичній залежності, залежності від героїну та кокаїну. Я під два метри на зріст і важу сто двадцять кілограмів. Я брав участь у боях без правил. І коли я прийшов до Господа, то найнижчий з усіх чоловіків (Девід Плетт на зріст метр сімдесят – сімдесят п’ять) спитав у мене, чи не хочу я стати частиною групи наставництва. Цікаво те, що він не судив про мене за зовнішністю. Він не судив про книгу за її обкладинкою. Він не дивився на те, яким я був зовні, й не казав собі: «Цей хлопець явно не хоче бути частиною групи наставництва». Важливо, щоб ми пам’ятали про те, що не варто судити про людей за тим, як вони виглядають. Я пам’ятаю свою першу групу наставництва. Один з тих, кого я запросив до групи, сидів у в’язниці, коли я познайомився з ним. Мені зателефонувала його мати, яка була членом церкви, й сказала: «Мого сина щойно заарештували за зберігання наркотиків та збройне пограбування». Вона сказала: «Він у в’язниці й може одержати дванадцять років. Ти б міг порозмовляти з ним?» Я зателефонував йому й сказав: «Я вірю, що Бог може врятувати тебе з цієї ситуації, якщо ти цілком віддаси Йому своє життя». І з Божої благодаті, дивовижним чином він вийшов з в’язниці. Він почав зустрічатися зі мною. Цей хлопець був найбільш малоймовірним кандидатом. На першій зустрічі я спитав у нього: «Що ти думаєш про Бога?» А він сказав: «Бог – це енергетична сила. І всі ми – енергії. Ти та я». Я сказав йому: «Це цікаво. А де ти почув про це?» Він сказав: «Ну, я сам це зрозумів». А я сказав йому: «Я волію ґрунтувати своє життя на Біблії». Я почав навчати його Біблії. Сьогодні ця людина присвятила себе служінню, Джоне. Він прийняв заклик до євангелізаційної діяльності. Він служить Господові. Це дивовижний приклад того, що Бог може зробити з людиною, якщо хтось вкладе істину в її життя.

Анкерберг: Гаразд. Згадаймо те, про що ми розмовляли в попередніх випусках. Ти запрошуєш людину приєднатися й вона каже: «Так, я радо займуся цим». Коли тобі потрібно провести першу зустріч, то де її варто проводити і що варто казати?

Робі: Її можна провести де завгодно. Я б запропонував провести її не в церкві, а десь у місті. Ви можете провести її в кав’ярні, в книгарні, за обідом, в офісі, вдома. Якщо ви домогосподарка, то зустріч можна провести у вас вдома. І вона має тривати десь годину, годину з чвертю.

Ви маєте разом вивчати Слово. Я ділився своєю системою, яку я назвав «чути».Ви маєте разом молитися. Ви маєте молитися один про одного.Ви маєте звітувати один одному в вивченні Письма. Крім того, ви маєте сповідуватися один перед одним, якщо в вашому житті є щось, про що потрібно помолитися, ви маєте бути підзвітні в групі.

Анкерберг: Так. Я вважаю, що важливо казати: «Ми спробуємо зустрічатися один з одним раз на тиждень у певний час у певному місці». Я вважаю, що студенти мають свої місця, в яких вони зазвичай збираються. Бізнесмени теж проводять десь свої бізнес-ланчі. Їм потрібно пообідати й це відмінний час для таких зустрічей. Лікарі зустрічаються з лікарями, а медсестри з медсестрами, вчителі з учителями. Всі мають свій час, у який найкраще з кимось зустрітися. Я вважаю, що якщо ми маємо такий час, то ми можемо запросити людей зустрітися з нами, хоча б раз на тиждень. Коли ти почав вивчати Боже Слово, то яким був твій пріоритет? Ми розповідали про першу зустріч, на якій ми кажемо: «Послухай, ми разом проходитимемо це протягом такого проміжку часу». Як ти викладаєш їм план на майбутнє?

Робі: Так. Я намагаюся дати їм план. І я не казав про це раніше, але мені варто сказати про це зараз. Суть усього процесу, мета процесу наставництва криється в тому, щоб ці чоловіки або жінки колись самі повторили те саме в життях інших людей.

Процес наставництва не закінчується, доки та людина, в яку ви вкладали, не повторить цей процес у житті іншої людини. Знаючи це, вірячи в це, я насаджую насіння під час цього процесу. Я можу й не казати цього спочатку. Адже якщо зібрати людей у групу й сказати: «Послухайте, хлопці, під кінець усього цього ви самі навчатимете когось ще, навчатимете когось ще», то вони можуть сказати: «Мене це не цікавить». Ось чому з самого початку я кажу: «Ми з вами вступаємо в заповіт. І протягом наступного року – півтора років ми будемо підзвітні один одному». Цієї миті дехто може сказати: «Це занадто для мене. Мене це не цікавить». І немає нічого страшного, якщо ми їх відпустимо. Все тому, що нам потрібні люди, які хочуть, щоб їх навчали, які хочуть зростати, хочуть навчатися.

Анкерберг: Так. Розгляньмо це питання з Біблійного погляду. Ми маємо друге до Тимофія два, два. Розгляньмо це місце, а потім розгляньмо життя Ісуса, подивімося на Його приклад.

Робі: Так. В другому до Тимофія два, два апостол Павло каже Тимофієві наприкінці свого життя…«А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити». В цьому одному вірші ми бачимо чотири покоління наставництва.Павло каже: «А що чув ти від мене» – від Павла до Тимофія. один та два. Ти, Тимофій, передай вірним людям. Це два та три.

«…що будуть спроможні й інших навчити». Це три та чотири. Ось що ми бачимо в цьому процесі. Дехто може сказати: «Чому це важливо?» Я вважаю, що нам варто подивитися на життя Ісуса. Уяви, Джоне, що ти підеш сьогодні додому й хтось скаже: «Я дам тобі ліки від раку. Я їх винайшов і я довірю тобі цю інформацію». Що б ти зробив із цією інформацією? Ти щойно одержав ліки від раку. Ти можеш змінити долю світу. Ти б виступив на телебаченні, розмістив би рекламу в газетах, виступив би на радіо й сказав би: «Я знайшов найкращі з ліків, ліки від раку». Уяви собі Бога в Його безмежній мудрості. Коли Ісус Христос прийшов у світ, то Він мав не ліки від раку. Він мав ліки від гріха. Проблема з гріхом та раком полягає в тому, що наприкінці вашого життя рак теж закінчується. Гріх же продовжує працювати в вічності. А це означає, що Ісус Христос приніс найбільшу новину у всесвіті! І коли я читав Новий заповіт, то думав: «Чому Ісус не ходив із хмарою над головою та стрілкою, на якій було б написано «Спасіння настало». На мою думку, так його було б набагато легше побачити. «Овва! Схоже, спасіння настало». Або чому Бог не сказав у всесвітній мегафон з небес: «Ісус Господь». Це ж так просто?! Але Ісус вирішив донести найбільше послання світу не через небеса або мегафон. Він довірив його дванадцяти чоловікам. Один з них відвернувся від Нього. Але завдяки цим дванадцяти чоловікам сьогодні ми перебуваємо тут. Ми бачимо, що це був «план А» для Господа. Не було іншого плану з повідомлення послання наставництва, Божого послання, послання відкуплення світу, крім через цих дванадцять чоловіків.

Анкерберг: Одного разу я повіз групу людей на екскурсію по семи церквах книги Об’явлення. І коли ми були неподалік від берегів Туреччини, я сказав: «Якби я висадив вас тут (там було близько сотні людей), якби я висадив вас тут і повернувся через триста років, то чи була б ця місцевість, аж до Іспанії, наповнена християнами?»

Ви маєте розуміти, що було дванадцятеро людей, які почали з Єрусалиму, а потім пішли до Малої Азії, через Грецьку імперію, Рим та Іспанію. І всього за триста років імперія стала християнською.

Робі: Так.

Анкерберг: Ось що сталося. Або ось ще один приклад, Робі. Ми вже використовували цей приклад. Ісус є споконвічним джерелом води. І якщо ви бачили, як вода починала текти через трубу, то це була вода Ісуса. Після цього з’явилося дванадцять труб – учні. Він поставив їм завдання: доправити цю воду. І вода пішла по трубах. До речі, за останні тисячу дев’ятсот – дві тисячі років ця вода дійшла до нас. Питання в тому, чи продовжимо ми передавати цю воду через себе навколишнім, чи зупинимо потік води. Невже потік води зупиниться на нас просто тому, що ми не розповіли про це іншим, не навчили інших?

Робі: Так. Люди питають у мене: «Скільки часу потрібно зустрічатися в групі наставництва?» Я б сказав так: від дванадцяти до вісімнадцяти місяців. В одних групах люди навчаються швидше й легше розвивають близькі взаємини. В інших для цього потрібно більше часу. Але я б сказав, що це не повинно тривати більше двох років. І ось чому. Вам потрібно показати їм, що мета всього цього – не просто наповнитися інформацією. Ви намагаєтеся змінити їхні життя. Коли я залишив свою попередню церкву, щоб вирушити до Брейнерду, Чатануга, то я мав групу з трьох хлопців, з якими я пробув два роки. Ці хлопці були в боргу переді мною. Вони добре знали мене, любили мене й я теж цінував їх. Коли я зібрався їхати, то сів із цими хлопцями й сказав їм першим, що Господь закликає мене до Чатануги. І зі сльозами на очах вони сказали: «Що нам робити? Ми не знаємо, як робити це без тебе? Ми не знаємо, як навчати. Ми не знаємо, як навчати». А я сказав їм: «Хлопці, ви знаєте». Вони не вірили мені, доки я не виїхав. Я ніколи не забуду, як через два місяці після того, як я приїхав сюди, вони зателефонували мені й сказали: «Робі, ти нізащо не повіриш. Тепер кожен з нас навчає по троє-четверо людей». Вони зрозуміли це! Це схоже на той випадок, коли Ісус сказав: «Послухай, Петре, ти можеш піти по воді. Тобі лише потрібно вийти з човна й спробувати це зробити». І саме це вони й зробили. Вони вийшли з човна й тепер навчають інших.

Анкерберг: Гаразд. Нам потрібно ненадовго перерватися. Після перерви ми порозмовляємо про інших людей, яким допомогло те, що вони залишилися самі. Ми порозмовляємо про ту радість, яку відчуваємо, чуючи історії тих, кого ми навчали. Нам важко повірити в те, як Бог використовує їхні життя. Але ми в захваті від їхніх історій. Ми порозмовляємо про це. Крім того, друзі, це може статися й з вами. Залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося.Отже, ми знову з вами. Ми розмовляємо з Робі Галаті – одним з найкращих Біблійних учителів нашої країни. Ми розмовляємо про практичні моменти наставництва інших.

Коли ви навчаєте когось у вірі, регулярно зустрічаєтеся з цією людиною, то ви робите це для того, щоб у підсумку він залишив групу й сам почав навчати інших, повторюючи свій шлях. Робі, Ісус дав нам приклад. Розгляньмо його.

Робі: Ісус дав нам приклад у Новому заповіті.Спочатку Ісус працював, а учні спостерігали. Згадай, як Ісус навчав під час Нагірної проповіді або як Він почав чинити дива й зцілив прокаженого, очистив людину, яку мучили демони. Вони спостерігали за тим, як Він це робив.Другий крок у процесі наставництва звучить так: Ісус працював, а учні допомагали. Згадай, коли Ісус нагодував п’ять тисяч людей. Він доручив учням роздати їжу, а потім зібрати її в кошики. Вони взаємодіяли з Ним у служінні. Третій крок був таким: тепер учні працювали, а Ісус допомагав їм.

Якщо пам’ятаєш, була одна ситуація на горі Перетворення. Після того, як Ісус зійшов з гори, учні підвели до Нього хлопчика, який мав демонів. Його батько прийшов до учнів і сказав: «Ви можете щось зробити?» Але вони не змогли. І тоді Ісус зійшов з гори й сказав: «Відійдіть». Він зцілив хлопчика. Тоді вони спитали в Нього: «Чому ми не могли цього зробити?» А Ісус сказав: «Цей рід виганяється постом та молитвою». І останній крок виглядав так: учні працювали, а Ісус спостерігав.

Робі: Хочу зробити невеличке зауваження: Ісус ніколи не спостерігає байдуже. Він завжди бере активну участь у служінні. Біблія каже, що Він молиться про нас навіть зараз. Святий Дух живе в нас і ми знаємо про це. Але в останній частині служіння на землі Ісус дав силу учням, щоб вони пішли далі, а Сам Він відійшов на задній план. І після того, як Він послав сімдесят двох учнів, вони повернулися й сказали: «Ісусе, Ти не повіриш, що трапилося. Ми виганяли демонів. Ми пророкували в Твоє ім’я». І це та прогресія, яку ми використовуємо в нашому процесі наставництва. Ми навчаємо людей, показуємо їм приклад, а потім просимо їх рухатися далі й робити все самим.

Анкерберг: Так. Порозмовляймо про те, як потрібно ділитися вірою з іншими. В підсумку нам потрібно навчити інших, як ділитися вірою.

І якщо ти хочеш навчати інших, то, як ми вже казали, спочатку ти сам маєш пройти процес наставництва. Ти покладаєшся на Господа Ісуса, шукаючи в Нього сили, відповіді та допомоги в цій справі. Але в підсумку, якщо комусь доведеться ділитися вірою з іншими людьми, то все повертається назад, до лідера, до наставника, й вони можуть сказати: «Ну, я знаю вірші. Я знаю суть. Я знаю Євангелію, чудову Євангелію, яка каже: Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

«Я знаю все це. Але я хочу, щоб ти показав мені, як усе це працює». Я пам’ятаю, як люди приходили до мене й казали: «Послухай, ми спостерігатимемо за тим, як ти це робиш. Так? І коли ми побачимо, як ти це робиш і люди визнаватимуть Господа, то в нас з’явиться сміливість і ми самі почнемо це робити». Я пам’ятаю моменти, коли я молився й казав: «Господи, допоможи мені в цій ситуації». Я пам’ятаю, як я приводив людей до Господа. Це було ще тоді, коли я був в університеті. Я казав своїм співучням: «Виберіть людину» й вони вибирали найскладнішу людину з усього студентського союзу. Ми молилися й казали: «Господи, допоможи нам». Це не працювало завжди, але працювало в більшості випадків. У підсумку вони почали казати: «Гаразд. Ми бачили, як ти це робиш. Тепер піди з нами й ми робитимемо це».

Робі: Так.

Анкерберг: Я йшов з ними й вони робили це. Іноді, коли навчаєш людей, настає час для повторення. Їм потрібна допомога. Їм потрібен приклад, який вони наслідуватимуть. Що ще відкрилося тобі?

Робі: Я вважаю, що все це відповідає статистиці. Останнім часом статистика показує, що сімдесят п’ять відсотків членів церков, за їхнім власним визнанням, перебувають або в статиці, або в занепаді в своєму християнському житті. І я вважаю, що одна з причин цього криється ось у чому: ми зробили відвідування церкви фінальним пунктом. Люди думають: «Якщо я прийду до церкви, прийду на служіння в неділю, поставлю галочку, то все буде добре». Ми не беремо людей за руку й не проводимо їх через процес наставництва. Ми не навчаємо людей того, як себе годувати. Я вважаю, що ти правильно сказав, Джоне: ми не лише маємо навчити їх свідчити та розповідати людям про Христа. Наш приклад не повинен закінчуватися на цьому. Ми маємо показати їм, як жити святим життям для Господа, як правильно ставитися до свого чоловіка або до своєї дружини, як виховувати дітей, як жити для Господа в повсякденних ситуаціях. Ось чому так важливо розуміти, що цей процес наставництва не обмежується лише свідченням. Цей аспект життя містить у собі всі інші частини.

Анкерберг: Робі, мені здається, що це стосується тих парафіян, які слухають нас зараз, які відвідують церкви в цій країні, а також в усьому світі.

Тільки подумай: якби п’ятдесят відсотків парафіян взялися до справи, встали з дивана, вступили в гру й запросили когось зустрічатися з ними раз на тиждень на годину, вивчали Боже Слово, були підзвітні один одному, молилися, щоб у підсумку їхні учні пішли й повторили цей шлях з іншими… Чи можеш ти уявити таке в наших церквах?

Робі: Так. Це те, що нам потрібно, Джоне. Традиційно ми зосереджувалися на числах, будинках та бюджетах. Якщо ви маєте великий будинок, то вас вважатимуть успішною церквою. Якщо ви маєте великий бюджет, то вас вважатимуть успішною церквою. Або якщо до вас приходить величезна кількість людей. Але в Брейнерді ми зрозуміли ось що: ми не хочемо ростити церкву кілометр завширшки й сантиметр завглибшки. Ми хочемо заглиблюватися. І це нагадує мені про те, що Джон Макартур сказав Господові на початку свого служіння. Він сказав: «Господи, я зосереджуся на глибині, а Ти зосередься на ширині». Ось який менталітет потрібен нам, віруючим. Ми маємо зосередитися на людях, допомогти їм заглиблюватися в розумінні життя з Богом.

Робі: Господь Ісус Христос сказав багато років тому: «Ідіть і навчіть всі народи». Господь Ісус Христос передав естафету апостолам. Після цього апостоли передали її першим отцям церкви. Протягом століть вона передавалася далі й далі. Естафета передавалася знову й знову. І сьогодні естафету передали нам. Ось чому я хочу сказати людям: «Подивіться на свої руки». Вам передали естафету. І виникає запитання: «Що станеться наприкінці нашого життя, коли ми постанемо перед Господом Ісусом Христом, коли ми повернемо Великому Цареві, а не королеві цієї країни, Цареві всесвіту цю естафетну паличку?» Чи подивиться Він на нас і чи скаже Він: «Добре, вірний та добрий рабе»? Я вірю, що просто зараз є люди, які чекають, щоб їх наставили й навчили. І я хочу кинути виклик нашим глядачам: «Хто в вашому житті чекає запрошення до взаємин у наставництві?»

Анкерберг: Так. Друзі, якщо ви хочете, щоб вас навчили, то ви можете спитати в когось, кого ви поважаєте і хто, як вам здається, може допомогти вам. А якщо ви не можете нікого знайти, то знайдіть двох-трьох інших християн, які готові коритися Божому Слову, які готові зустрічатися разом і молитися, бути підзвітними один одному. Я вірю, що Бог Святий Дух доглядатиме за вами. Я пам’ятаю, як коли я щойно почав зростати в вірі, мені не було до кого звернутися. В нас зібралася група хлопців, які вирішили звітувати один одному. Бог навчав нас. Бог працював з нами. Ми були підзвітні Богові й зростали в вірі. Це саме може відбутися й з вами. Якщо ви християнин, то можете запросити когось зустрітися з вами. Дозвольте Богові використовувати вас. Я кажу про те, що є багато людей, які б хотіли приєднатися до вас. Набагато більше, ніж вам здається. Просто віддайте Богові своє життя й скажіть: «Я коритимуся Тобі». Робі, дякую, що прийшов і поділився з нами всією цією інформацією. Ти став наставником для багатьох, пояснивши те, як потрібно навчати інших. Друзі, сподіваюся, що ви приєднаєтеся до мене знову наступного тижня.

Дякую, що були сьогодні з нами. Якщо вам сподобався сьогоднішній випуск і ви б хотіли подивитися його знову або хотіли б подивитися інші наші передачі та випуски, то встановлюйте наш безкоштовний додаток «Шоу Джона Анкерберга» або дивіться на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані. Повторюю, ви можете подивитися кожен з наших випусків безкоштовно через додаток «Шоу Джона Анкерберга». Ви можете завантажити будь-який випуск для особистого використання всього за п’ять доларів за випуск на нашому сайті, адресу якого ви бачите на екрані.

Друзі, ми хочемо підбадьорювати та зміцнювати вас у ходінні з Господом. Можливо, сьогодні Бог звертається до вас і ви хочете довідатися, як стати християнином, або хочете помолитися й зробити Ісуса Христа своїм особистим Спасителем. У такому разі ви можете зайти на наш сайт і натиснути на кнопку «Стати християнином», яка розташована в верхній частині сторінки. Там ви побачите, як помолитися й зробити Господа Ісуса Христа своїм Спасителем від гріха, як пізнати Його та як особисто пережити зустріч з Ним.

Ми раді, що ви вирішили подивитися сьогодні нашу передачу. Ми сподіваємося зустрітися з вами наступного тижня, адже на вас чекає нова передача, яка підбадьорить вас і дасть необхідну інформацію для щоденного ходіння з Господом. До побачення. Нехай Бог поблагословить вас. До зустрічі наступного тижня.

 

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».