Тема: Битва за скинення Ісуса з престолу. Програма 1

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга» ми розглянемо запеклі дебати між двома фундаментально різними історіями, які розповідають про Ісуса.Одна з цих історій – християнство. Вона каже, що Ісус – Месія, Божий Син. Він помер за наші гріхи. Воскрес із мертвих.

І може особисто очистити та змінити нас, дати нам вічне життя. Другу історію можна назвати ісусіянством. У цій історії Ісус є всього лише людиною, яка не чинить див, не називає Себе Месією або Божим Сином, не помирає за будь-чиї гріхи й не приймає віру в Себе або поклоніння.Ця радикально нова історія ісусіянства з’явилася в сучасних засобах масс-медіа завдяки популярним романам, величезному числу наукових книг та спеціальним випускам передач на телебаченні.

Люди хочуть знати, яка історія правильно описує історичного Ісуса. І сьогодні ви довідаєтеся про це.Приєднуйтеся до нас на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Сьогодні на вас чекає цікавий випуск. Ми розмовляємо про нову інформацію, яка доноситься до всіх нас через медіа. Під медіа я маю на увазі популярні романи на кшталт «Коду да Вінчі», наукові книги, спеціальні випуски шоу на телебаченні – всі засоби інформації. Нам підноситься нова інформація про Ісуса. І насамкінець нас просять дати нове визначення й змінити традиційне християнство, яке ми знаємо.

Нашими гостями є двоє людей, які є одними з найкращих теологів світу. Дереле, нещодавно ти написав цікаву статтю, яка має назву «Коли мас-медіа зловживають правами». Мене дуже вразив той факт, що ти сказав, що в нашому суспільстві щось змінилося в тому, як ми одержуємо інформацію про Ісуса. До чого це нас приведе? У вступі ми казали, що є дві історії про Ісуса, які розповідають зараз. Розкажи нам про це.

Бок: Методи подачі інформації змінюються. Тепер вона прямо йде до публіки.

Бок: Вона йде не через університетські канали й не обмежується самими теологами. Багато теологів намагаються інформувати публіку про те, що відбувається на університетських кампусах у контексті іншої подачі Ісуса. Якщо ми кажемо про громадську думку, то в ній є дві історії про Ісуса. Обидві ці історії називають християнством, але вони досить різні. Ось чому одну я назвав християнством. В ній особистість Ісуса перебуває в центрі історії. Його справи та Його послання важливі для неї. І є «ісусіянство». В цій історії сказано про Ісуса з Назарету. Ця історія каже, що важливими є Його вчення, але не Його особистість. В одній історії Ісус є Христом, Божим Обранцем, Помазанцем, навколо якого обертається вся Божа програма. В іншій історії Ісус – усього лише посланець. Він пророк. Це означає, що Його поважають. Але Його не вважають кимось особливим у контексті тих справ, які Він чинить. Він просто має передати послання.

Анкерберг: Так. Ти кажеш, що людям почали ставити запитання, які ставлять хрест на розмовах. Тобто, якщо хтось каже про Ісуса… Сьогодні завдяки медіа в людей з’явилися запитання, які ставлять хрест на розмовах. Наведи нам кілька прикладів.

Бок: Наприклад: «Що робити з усіма іншими Євангеліями, які були написані, але які не потрапили до Біблії, хоча й мали потрапити?» Або: «Хіба ви не розумієте, що історію пишуть переможці? Адже Новий заповіт був написаний переможцями…»

Бок: «…А тепер ми знайшли речі, які написали переможені. А це означає, що тепер усе має змінитися, бо ми побачили повноту картини».

Анкерберг: Так. У цьому першому випуску я б хотів, щоб ми почали відповідати на це запитання, поділившись інформацією, історичним корінням християнства. Чому ми вважаємо, що та інформація про Ісуса, яку ми маємо, бере свій початок від Ісуса та апостолів? Сьогодні багато хто намагається заперечити даний факт і вони використовують різні методи, про які ми порозмовляємо. Я маю на увазі «Код да Вінчі», «Ісусові Папери», «Династію Ісуса» або «Втрачений склеп Ісуса», «Сімейний склеп Ісуса».

Всі ці речі концентруються на факті ісусіянства. Вони проштовхують цей погляд. Щоб протидіяти цьому погляду… я помітив один вразливий момент, що проявляється в християн, які їх слухають. Вони не знають нашого боку, яким є наше коріння. Я дам вам начерки, а ви потім заповните пробіли. Гаразд? Отже, ось які ми маємо начерки. Перше. Людина на ім’я Ісус Христос насправді жила.Друге. Він вибрав зі Своїх послідовників дванадцятьох апостолів.

Напис: Він вибрав 12 апостолів.

Анкерберг: Третє. Він помер. Ми казатимемо про воскресіння… Але Він, принаймні, помер. Потім, через п’ятдесят днів після того, як Він пішов зі сцени, сталася подія за назвою «П’ятидесятниця».

Анкерберг: Все це відбувалося в Єрусалимі. Там апостоли, які три роки були з Ісусом, встали й проповідували послання. І три тисячі євреїв навернулися до християнства. Від цієї групи людей… Ми доходимо до наступного пункту, де з цієї групи навернених (хоч би яким було це послання, ми порозмовляємо про те, яке послання вони проповідували п’ятдесят днів потому), люди пішли в усі кінці Римської імперії до п’ятнадцяти народів: від Риму до Саудівської Аравії, Туреччини, Єгипту, тощо. Факт у тому, що ці люди засновували церкви на підставі цього послання. Так? І далі ми бачимо час до появи книг та послань Нового заповіту. Виникає запитання: «Куди люди дивилися? Що вони використовували для того, щоб відповідати на запитання: «Що є ортодоксальним християнським переконанням, а що – ні?»?» Я хочу, щоб ви розповіли про те, що вони мали. По-перше, були живі апостоли, які ходили по церквах. Якщо було запитання, то можна було сказати: «Петре, прийдеш до мене на каву?» Це по-перше. Крім того, були заяви про доктрини, віровчення. Ми порозмовляємо про те, що це таке. Але вони були й вони відсилали до самого початку. Також були гімни або пісні. І крім того, були таїнства: хрещення та причастя. Після цього почали з’являтися послання та книги апостолів. І ми порозмовляємо про те, коли вони почали з’являтися. Скільки минуло часу з того моменту, як Ісус пішов зі сцени, як вони проповідували в день П’ятидесятниці, до того, як почали з’являтися перші книги? Крім усього цього були учні живих апостолів та учні учнів, отці церкви, лідери християнства. Трохи нижче в нас перебувають втрачені Євангелії, гностичні Євангелії та інше. Отже, це наша схема. Почнімо ось із чого: «Звідки нам знати, що Ісус Христос насправді жив і був історичною особистістю?»

Бок: Ми маємо серйозні докази за межами Біблії – від Йосипа Флавія. В «Старожитностях», в вісімнадцятій книзі, він каже… І в цьому уривку є речі, які багато хто заперечує, бо єврей ніколи б їх не сказав.

Бок: Це фрази на кшталт: «Він був Христом». Крім того, там є визнання воскресіння. Йосип Флавій точно не міг написати такого.

Бок: Але більшість людей, коли дивляться на ці цитати, кажуть, що вони вказують на те, що Ісус існував. Він мав незвичайне служіння, на якому Він робив незвичайні справи. Він був розп’ятий за часів Пилата на вимогу єврейських лідерів, і що завдяки Його смерті в Нього з’явилися послідовники. Це базові ключові факти. Але тому, що є люди, які стверджують, що Ісус Христос насправді ніколи не існував, ця праця є важливим джерелом доказів. Вона написана єврейським істориком, який описував цей період історії.

Анкерберг: Так. Покажімо книгу нашого друга Гарі Хабермаса «Історичний Ісус», у якій він розглядає…

… щонайменше сімнадцять нехристиянських джерел, які розповідають про життя Христа. Він підносить сто двадцять дев’ять фактів. Так? І це до Нового заповіту. Вони відповідають Новому заповіту або кажуть про те саме, про що каже Новий заповіт. Крім того, ми маємо сказати, що ми маємо докази в історичних записах. І найдавніші історичні записи — це…

Бок: Найдавніші історичні записи, які ми маємо – це матеріали, які ми бачимо в Новому заповіті. Це Євангелії, книга Дій, ті речі, про які сказано в посланнях Павла та в інших посланнях. Отже, є кілька матеріалів, які з’явилися в першому столітті й які стали частиною нашого Нового заповіту. І коли ми про них кажемо, важливо відзначити те, що це історичні документи. Вони кажуть нам про те, в що вірили люди в першому столітті. Наразі ми не кажемо про ці документи, як про Богонатхненне Боже Слово. Але їхній зміст висвітлює те, у що вірили люди, які жили в першому столітті і вважали себе послідовниками Ісуса.

Анкерберг: Так. Коли я прийшов у християнство, то не зупинився й не сказав: «Ось книга, яка впала з небес і яка є Богонатхненною та спадкоємною». Я ставився до цих книг так само, як до Геродота, Катулла або іншого представника прадавньої історії. Я питав у себе: «Чи дає вона мені справжню інформацію про цей період часу, про особистість, яка живе в цьому періоді часу?» Ось що я маю на увазі: якщо ви починаєте з цього, то ідея Богонатхненності та спадковості приходить трохи пізніше, після того, як ви приймаєте кілька інших речей. Але ми не починаємо з цього. Ми починаємо з запитання: «Чи маємо ми достовірну історичну інформацію?» Так? Тоді всі ці джерела та інші джерела після цих кажуть: «Від групи людей, яка йшла за Ісусом»… Усі казали про те, що люди йшли за Ісусом, хоч би з якої причини це відбувалося. Так?

З цієї групи Він вибирає дванадцятьох апостолів. Розкажіть мені про те, звідки ми знаємо, що Він вибрав дванадцятьох?

Бок: Ми маємо чітку традицію, яка каже, що було вибрано дванадцятеро людей. У цій групі був Юда. Ісус вибрав людину, яка в підсумку зрадила Його. Іноді люди можуть сказати: «Число дванадцять надумане. Це паралель із дванадцятьма племенами Ізраїля. Це лише спосіб додати кілька літературних зворотів, щоб проходження за Ісусом відбивало ситуацію в Ізраїлі». Але якщо ви це вигадали, то це означає, що ви вигадали правила. І якщо ви вигадуєте правила, то точно б не вигадали, щоб Божий Син вибрав когось, хто зрадить Його. В текстології це має назву «критерій ганьби». Це щось, що не відповідає плану. І тому, що це не відповідає, то набагато ймовірніше, що ця подія сталася, ніж те, що її вигадали.

Анкерберг: Гаразд. Ісус помирає, Дене. І факт у тому, що щось відбувається. Так? Трохи пізніше ми порозмовляємо про воскресіння. Але скажімо, що всі згодні в тому, що Він помер. Джон Доміно на семінарі «Розп’яття Ісуса» каже, що одним з найдостовірніших фактів історії є те, що Ісус помер. Навіть атеїст Герд Людеманнкаже, що Він помер. Так? Якщо Він помер, то це означає, що Він не виїхав до Єгипту, не виїхав до Індії, не виїхав до Іспанії,, тощо. Він помер. Так? Через п’ятдесят днів після того, як Його поклали до гробниці, відбувається інша подія, єврейське свято, яке має назву «П’ятидесятниця». І що відбувається?

Уолес: За десять днів до дня П’ятидесятниці Ісус піднісся. Він сказав: «Через певний час на вас зійде Дух. Він дасть вам силу». І вони почали розмовляти мовами перед людьми, які зібралися з усього Середземномор’я, перед усіма євреями з діаспори, які перебувають у розпорошенні. І цього дня Євангелія вирушила в усі місця. Тут є ймовірність… І семінар «Ісус» каже про це: «Ми бачимо втрату пам’яті в цих апостолів». Ця втрата пам’яті мала б статися до дня П’ятидесятниці, щоб вони могли відновити саму сутність Ісуса.

Анкерберг: Виникає запитання: «Та годі?!»

Уолес: Я знаю, я знаю.

Анкерберг: «Ви хочете мені сказати, що вони були з Ним три роки й за п’ятдесят днів забули б про все, чого Він їх навчав та що вони бачили?»

Уолес: Вони не лише мали б забути все, що знали про Нього, а й мали б замінити це правдоподібним міфом. І крім того, було не лише одинадцять – дванадцять апостолів. З ними було ще близько сотні людей, які сказали б: «Постривайте, такого не було, такого не було. Ось що казав Ісус». Вони мали «пам’ять громади», якщо так можна сказати, яка б нагадала про те, що вони чули від Ісуса та як сприймали Його.

Анкерберг: І не лише це. Вони звертаються до юрби в Єрусалимі, яка зовсім нещодавно бачила, як Ісуса розіп’яли.

Уолес: Саме так.

Анкерберг: І Петро… Порозмовляймо про це. Ми ненадовго перервемося, а потім повернемося й заповнимо цей пробіл. Вам потрібно це знати, тому залишайтеся з нами.Отже, ми знову з вами. Ми розмовляємо з доктором Дерелом Боком та доктором ДеніеломБіУолесом. Ми ведемо захопливу розмову про ту історичну інформацію, яка дійшла до нас, про коріння християнства, на яке сьогодні накидаються медіа, намагаючись його спростувати. Вони кажуть: «Ми повинні мати альтернативне християнство, а не те, з чим ви, хлопці, виросли». Ми ж кажемо: «Не поспішайте. Розгляньмо це питання ще раз».

+++

Анкерберг: Ми почали з того факту, що Ісус був та що Він вибрав дванадцятьох апостолів.Потім Він помер. Ми вважаємо, що Він воскрес із мертвих, і ми про це казатимемо. Але факт у тому, що Він, принаймні, помер.Потім, через п’ятдесят днів Його апостоли… Я просто не можу повірити в те, що хтось може припускати, що вони забули все, чого Ісус навчав їх протягом трьох років.Що вони забули про Його дива. Крім того, як щодо тих, хто просто стояв і слухав Його? Петро звертається до цих людей у проповіді, яка записана в книзі Дій.

Бок: Фактично, він каже, що те, що Бог обіцяв під час приходу Месії та настання нового часу, відбувається просто зараз. Месія прийшов. Дух зійшов на Божий народ. І через це ми бачимо свідчення того, як Бог чинить Свої справи всередині людини. Він, Петро, наголошує на тому, що «ми були свідками цих подій».

Бок: Насправді Ісус вибрав апостолів для того, щоб зібрати навколо Себе, по суті, учнів. Учнів, які навчатимуться біля Його ніг, навчатимуться того, чого Він навчає, а потім понесуть послання в різні частини світу з тією надією, яку представляло це послання: «Бог займається відновленням зруйнованих взаємин з людьми».

Анкерберг: Гаразд. Дене, завдяки цьому посланню навертаються три тисячі євреїв. Так? Вони беруть його й повертаються назад, до різних частин Римської імперії. І ці церкви, які утворювалися через п’ятдесят днів після смерті Ісуса, коли вони вирушили до своїх місць… Вони почали створювати церкви. Виникає запитання: «Яким було послання, яке вони проповідували під час створення цих церков?»

Уолес: Цікаво, що після цієї гіпотетичної «втрати пам’яті», якої насправді не могло бути, виникає втрата контролю з боку апостолів. У день П’ятидесятниці, в день народження церкви, послання поширюється по всьому Середземномор’ю. Але при всьому цьому ми бачимо незмінність ключових переконань цих людей у різних місцях. Завдяки цьому навіть через кілька років Павло міг написати до римлян та солунян, кажучи, що Євангелія поширилася від них по всьому світу. Фактично, основою цього послання були такі пункти: «Ісус Христос помер на римському хресті й воскрес із мертвих. Він той, хто приводить нас до Бога, пробачаючи наші гріхи».

Анкерберг: Гаразд. Це підводить нас до наступного запитання: «Гаразд. Припустимо, що з’явилися ці нові церкви, а живі апостоли ходили між ними. Тобто, їм можна було поставити запитання. Вони також навчали церкви. Вони виправляли інформацію». Це відповідь на запитання: «Звідки ранні християни (коли не було Нового заповіту, коли він ще не був написаний), звідки вони знали, що є ортодоксальним, а що – ні?» Вони мали живі голоси, які мали владу. Я завжди думав ось про що: «Якщо вони могли прийти й воскресити мертвого, то це явно привертало увагу людей». Ви розумієте, про що я? Певен, вони казали: «Їх варто послухати. Вони можуть зцілювати людей, виганяти демонів». Усі ці речі роблять тебе особливою людиною. Ці люди ходили по церквах. Вони були з Ісусом і тепер вони діляться інформацією, розповідаючи про те, що правильно, а що – ні. Але крім того, коли їх не було, церкви мали віровчення, як ти його називаєш, або заяву про переконання.

Бок: Я називаю це настановою.

Анкерберг: Розкажи мені, що це таке та як у ньому розібратися.

Бок: Настанови – це короткі, ясні та сконцентровані доктринальні заяви. Вони дуже короткі.

До Римлян один, три – чотири каже про те, що Ісус був одночасно й людиною, й Богом. Усе це сказано в одному реченні. Перше до Коринтян вісім, п’ять – шість каже про те, що в світі є багато богів та панів, але для нас, для християн, є лише один Бог Батько та один Господь Ісус Христос.

Бок: Це приклад рівняння Батька та Сина. Ми маємо заяви на кшталт першого до Коринтян п’ятнадцять про воскресіння, де сказано про фізичну природу воскресіння, воскресіння через три дні.

Анкерберг: Процитуй її.

Бок: Що Христос помер за Писанням, що був похований і що третього дня Він воскрес за Писанням. Там також дається перелік людей, яким Він потім явився.

Анкерберг: Павло каже: «Я передав вам те, що сам прийняв».

Бок: Передав вам.

Анкерберг: Коли все це сталося?

Бок: Якщо казати словами великого теолога Кріса Бермана, то «з самого, самого, самого, самого початку» Павло каже тут ось про що: «Те послання, яке навернуло мене в середині тридцятих – це те послання, яке ми передаємо вам, коли я пишу вам у п’ятдесяті». Таким чином, ми бачимо послання, яке, як ми знаємо, було там із самого початку. Ніхто не сумнівається, ніхто не сумнівається, що учні на всі сто відсотків були переконані в тому, що Ісус Христос воскрес із мертвих. Вони сперечалися лише про те, що було джерелом цієї події.

Анкерберг: Але крім цих віровчень або доктринальних переконань, які передавалися від одного християнина іншому, ми також бачимо співи людей.

Бок: Так, у Новому заповіті ми бачимо гімни. Найвідоміші з них записані в посланні до Филип’ян п’ять – одинадцять та до Колосян один…

Уолес: До Филип’ян, другий розділ.

Бок: Так, до Филип’ян, два. До Филип’ян два, п’ять – одинадцять та до Колосян один, п’ятнадцять – двадцять. Ці два місця є чудовими прикладами життя та служіння Ісуса. В одному випадку Він умалив Себе, зодягся в тіло й Бог підняв Його. Це до Филип’ян, два.

Анкерберг: Я хочу, щоб ви показали мені, по-перше, шостий вірш другого розділу до Филип’ян.

Бок: У шостому вірші сказано: «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним».

Анкерберг: Я просто хочу сказати, що це не схоже на «сім – одинадцять». Знаєте, що таке «сім – одинадцять»? Це коли ви маєте сім слів і ви співаєте їх одинадцять разів. Сьогодні таке часто буває в церквах.

Бок: Це черговий «анкербергізм»?

Уолес: Так.

Анкерберг: Справа в тому, що я читав ці гімни. Якщо взяти ці гімни й сказати: «Це та теологія, яка була в їхніх гімнах»… Так? А в посланні до Колосян… Як там усе почалося?

Уолес: В посланні до Колосян сказано про Ісуса, як про первородного Божого, первородного з мертвих. Головна тема послання до Колосян зосереджується на двох речах (До Колосян один, п’ятнадцять – двадцять), що Він Творець.

Анкерберг: Він – образ Бога невидимого.

Уолес: Саме так. До того ж, Він – Відкупитель.

Анкерберг: Так.

Уолес: Ми спасенні завдяки Його крові.

Анкерберг: В обох випадках сказано про кров Христа та про Його рятівні справи. Отже, ми маємо доктринальні вчення, гімни, які ґрунтуються на тій самій темі…

Бок: Ми маємо настанови та співи.

Анкерберг: Так.

Бок: Ми маємо настанови та співи. Як ти знаєш, коли люди щось бачать і запам’ятовують слова – це напоумляння, яке відбувається під час поклоніння.

Анкерберг: Отже, все це відбувалося всередині церкви. Крім того, були таїнства.

Бок: Так.

Анкерберг: Водохрещення та Господня вечеря, причастя. Розкажи мені про те, що йде разом із цим та як усе це бере свій початок у Христі.

Бок: В випадку хрещення ми кажемо про образ обмивання та нового народження. Це образ того, як Дух входить у людину, як ми казали, коли обговорювали П’ятидесятницю. А Господня вечеря – це нагадування про те, якою важливою є смерть Ісуса. Ми маємо тіло та кров, життя Ісуса, якщо так можна сказати, які були віддані для того, щоб сплатити ціну за гріх. Тільки так ми можемо навернутися й запропонувати пробачення людям, які грішать і яким потрібно сплатити ціну перед Богом. Господня вечеря або остання вечеря свідчить саме про це. Ми маємо фундаментальну, ключову, центральну теологію християнства в кожній з цих трьох категорій: в настанові, в співі та в таїнствах. Вони зв’язують усе воєдино й кажуть: «Це ортодоксія». Ця картина чудова, бо кожна з цих сфер окремо і всі три разом були частиною щотижневого служіння.

Анкерберг: Саме так.

Бок: Це відбувалося регулярно. Ці речі повторювалися. Люди співали Йому хвалу знову й знову, щоб у підсумку вивчити слова гімну напам’ять. Це схоже на те, як ми вивчаємо різдвяні пісні. Я не сідав і не вивчав слова «Тихої ночі», кажучи: «Так, сьогодні я запам’ятаю чотири рядки «Тихої ночі». Ні, я співав цю пісню знову й знову, доки не настав момент, коли я запам’ятав слова напам’ять.

Анкерберг: Гаразд. Усі ці речі йшли одна за одною протягом короткого історичного проміжку часу. Наступного тижня ми дещо додамо до нашого плану. Ми так і не дісталися до послань апостолів. Живі апостоли почали писати книги та послання. Ми маємо чотири Євангелії й маємо іншу частину Нового заповіту. Я хочу порозмовляти про те, коли це сталося. Крім того, ми мали учнів живих апостолів, які починають писати про те, що вони чули від цих апостолів. І ці учні теж мали учнів. Мені подобається те, що інформаційний ланцюг залишається послідовним в будь-якому напрямку. Ми казали про те, що історичне коріння відсилало нас назад до Ісуса. Якщо люди зрозуміють те, про що ми казали, то це зруйнує більшу частину неправильної інформації, яка ллється з медіа про протистояння ісусіянства та християнства. Ти хочеш сказати щось наостанку?

Бок: Так. Ми не звинувачуємо медіа. Медіа всього лише відбивають ту розмову, яка відбувається в суспільстві. Це їхнє завдання. Але ми довідуємося про це завдяки медіа. Важливо розуміти цю розмову й бути готовими до того, щоб прийняти в ній участь. Ось що потрібно зрозуміти. Християни мають бути готові до таких розмов з людьми, бо люди вважають, що християнство є таким.

Анкерберг: Гаразд. Дерел та Ден написали книгу «Скидаючи Ісуса з престолу». В ній сказано про ті ідеї, які намагаються перевести людей з ортодоксального християнства до ісусіянства. Ми докладніше порозмовляємо про ці ідеї в продовженні нашого циклу. А наступного тижня ми продовжимо заповнювати прогалини в наших базових переконаннях та в тому, що було передано. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

 

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».