Тема: Битва за скинення Ісуса з престолу. Програма 4

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Деякі критики християнства стверджують, що історичний Ісус ніколи не називав Себе Божим Сином, або Месією, або будь-яким іншим Божественним титулом.Чи це правда? Що кажуть нам найраніші історичні докази?Сьогодні ви дізнаєтеся відповіді на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми розмовляємо про історичного Ісуса та альтернативні погляди, які популяризуються через засоби медіа: романи, книги, телепередачі. Дехто каже, що традиційному Ісусові, Ісусові християнства, потрібно дати нове визначення або навіть замінити Його. З нами два найкращі теологи світу: доктор Дерел Бок – професор досліджень Нового заповіту в Далаській теологічній семінарії. І доктор Деніел Бі Уолес – професор досліджень Нового заповіту в Даласі. Отже, ми хочемо порозмовляти про те, що є в документах, у доказах. Дене, якщо ти підеш до університету й звернешся до студентів, які зараз кажуть: «Я б хотів більше довідатися про Ісуса». Ті докази, які ми маємо, історичні… З чого б ти порадив їм почати, щоб зрозуміти, ким Ісус Себе називав?

Уолес: Я б хотів, щоб вони почали з Євангелії від Марка.Безумовно, їм би довелося почати з Євангелії. І якщо вони почнуть з Євангелії від Марка, то побачать документ, який, як визнають обидві сторони теологічної суперечки, є найпримітивнішою з Євангелій. Тут відсутні всі шари теологічних домішок, про які сказано в Матвія, Луки та Івана. Коли ми розглядаємо Євангелію від Марка, то опиняємося ближче за все до основи. І навіть тут ми бачимо важливі натяки на те, що Ісуса вважали Богом. Один з моїх улюблених текстів, який припускає це… Насправді, є три тексти, які я б хотів зв’язати, якщо можна. Марка два, п’ять. Ісус опиняється в будинку Петра. Люди розбирають дах, щоб спустити вниз паралізовану людину. Вони просто не могли потрапити крізь двері. В цьому будинку не можна було проштовхнутися.

Вони акуратно спускають цю людину, після чого Ісус каже їй: «Відпускаються, сину, гріхи тобі!» А інші думають: «Що? Цей хлопець прийшов не для того, щоб йому пробачили гріхи. Він прийшов для того, щоб знову піти». Ми бачимо релігійних лідерів, які сиділи там і бурчали собі під ніс: «Він зневажає бога. Тільки Бог може пробачати гріхи». Але в їхніх словах була лише половина правди. Так, тільки Бог може пробачати гріхи. Але перша частина була неправдою. Після цього Ісус відповідає на те, що вони бурчали собі під ніс. Він каже: «Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі», – і наказує цій людині піти.Тут ми бачимо, як Ісус виконує дії, на які здатен тільки Бог: пробачає гріхи.

А коли Він каже, що Син Людський має владу це робити, то каже про Себе те, що можна сказати тільки про Бога. Релігійні лідери це розуміли, а учні – ні. Релігійні лідери розуміли, ким називав Себе Ісус, бо вони не були вірні Йому. Вони були вірні єврейському кодексу. Вони щодня читали «шма», де сказано: «Слухай, Ізраїлю: Господь – Бог наш, Господь єдиний!» І коли Ісус пробачає гріхи, то каже про те, що діє в ролі Бога. З іншого боку, учні, які не були навчені в теологічному плані, але були вірні Ісусові й були вірними євреями, тепер ставлять для себе величезний знак питання з приводу того, ким же Ісус є насправді. Вони знають, що Він добра людина. Вони знають, що Він пророк. Вони знають, що Він може зцілювати людей. Вони це бачили. Вони знають, що Він може виганяти демонів. Але вони й досі не мають для Нього категорії. Два розділи потому ми бачимо щось наприкінці. Це четвертий розділ Марка. Тут Ісус щойно заспокоїв бурю.

Він зробив це за допомогою двох слів: «Мовчи, перестань». Ось і все. Він не казав: «Я велю тобі в ім’я Бога». Він просто звертається до бурі й та відразу ж заспокоюється. В сорок першому вірші учні кажуть: «Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?» Вони й досі не мають для Нього ніякої категорії. Вони вірні Йому. Але вони не знають, кому вони вірні. Трохи пізніше, в восьмому розділі Марка, ми бачимо зцілення сліпого, під час якого Ісус плюнув йому в обличчя. Це дуже огидна історія, про яку, я сподіваюся, ми порозмовляємо в наступних випусках. Але після цього, після того, як Петро називає Ісуса Месією, учні однаково не розуміють, що означає той факт, що Ісус є Месією. Він мав померти на хресті й воскреснути з мертвих. Для цього вони також наразі не мали категорії. Після цього ми йдемо до Євангелії від Луки… Матвія… пробачте, Марка, дев’ятого розділу й десятого вірша, де після перетворення Ісус сходить з гори з трьома Своїми учнями. І тепер Він каже: «Нікому не розповідайте про це, доки Я не воскресну».

А в наступному вірші, в Марка дев’ять, десять сказано: «І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих». Усе це вказує на те, що ми маємо справу зі справжнім історичним матеріалом. Учні не розуміли, що Ісус має воскреснути в людській історії, а не наприкінці часів, як про це навчав юдаїзм. Це дивовижна річ. І наразі вони не мали для неї категорії. Це показує нам, що вони не могли вигадати цю доктрину відразу після розп’яття. Вони не могли цього вигадати. Це мало бути чимось, чого їх навчав Ісус, бо вони цього не розуміли. І лише коли Він воскрес із мертвих, вони сказали: «А, то Ти мав на увазі фізичне воскресіння з мертвих».

Анкерберг: Як ти гадаєш, коли в них «спалахнула лампочка»? Коли вони зрозуміли те, про що Він казав?

Уолес: Після воскресіння (і завдяки воскресінню) учні почали розуміти, що ця особистість відрізняється від усіх решти. Він не схожий ні на кого з пророків. Він не використовував людські сили, щоб воскресити Себе з мертвих. Я вважаю, що найкраще це зрозумів апостол Павло, який завдяки своєму наверненню дорогою до Дамаску, опинився з конфліктом двох ідей. Одна з них звучала так: «Я знаю, що Бог прокляв цю людину. Звідки я це знаю? Бо Повторення закону двадцять один каже, що повішений Боже прокляття». Павло був упевнений в тому, чого навчала Біблія. Ось чому він так палко виступав проти християн. Він вважав, що якщо Бог прокляв цю людину, повісивши його на дереві, то як ви, християни, можете казати, що Він поблагословив Його, воскресивши з мертвих? Єдине, що ми можемо сказати Павлові, це те, що в підсумку й переконало його. Він ішов дорогою до Дамаску й пережив об’явлення. Він побачив Христа на небесах і сказав: «Хто Ти, Господи?» «Я той, кого ти переслідуєш». Тепер він має дві істини, в яких він має розібратися. Одна каже про те, що Бог прокляв Його. Цього навчає Біблія. Інша каже про те, що Бог мав поблагословити Його, і про це йому каже незаперечний досвід. Йому знадобився час і він на три роки вирушив до Аравії, щоб розібратися в усьому цьому. В підсумку Павло розуміє, що Ісус не міг померти за Свої гріхи. А це означає, що Він має бути безгрішним. Отже, якщо Він був безгрішним, то до якої категорії Він тоді потрапляє? Він проста людина? Так нічого не виходить. Йому знадобилося трохи часу й я зараз не вдаватимуся в подробиці, але певної миті він зрозумів, що Ісус Христос помер замість нас за наші гріхи. А це означає, що Він має Свою категорію й це категорія справжнього Божества.

Анкерберг: Дереле, ти не завжди був християнином. Насправді, ти з єврейської родини. Коли ти був у коледжі, то ні в що не вірив. Що привернуло тебе в Ісусі? Які Його слова торкнулися тебе?

Бок: Я вважаю, що, по-перше, ситуація прояснилася для мене тоді, коли я почав читати Новий заповіт. Хтось дав мені Новий заповіт і сказав: «Ти сприймаєш Ісуса в контексті своєї культури. Твоя культура каже, що Ісус – це великий вчитель. Можливо, Він навіть був пророчою особистістю. Все це чудово, але прочитай цей матеріал і спитай у себе: «Проблемою є вчення Ісуса чи сам Ісус?» Ми вважаємо, що ти досить розумний для того, щоб розібратися з цим». Вони дали мені Біблію й я почав читати. І коли я прочитав Євангелії, мені стало очевидно, що проблема була не лише у вченнях Ісуса, а в Його особистості. Він заявляв, що, принаймні, є Месією, принаймні, є Месією. Він був Сином Людським – звеличеною особистістю, яка одержує владу від Старого Днями. І ось що торкнулося мене. Я вважаю, що це можна назвати «другою відповіддю» на те запитання, яке ти поставив Денові. Я вважаю, що перша церква нарешті прийшла до усвідомлення цього, коли зрозуміла, що Бог запросив Ісуса для того, щоб розділити Його присутність та владу, бо в юдаїзмі ніхто не міг розділити Божу славу. Потрібно бути певною особистістю, щоб розділити цю славу та присутність. І це призводить до природного запитання: «Хто може сидіти поруч із Богом, по Батьковій правиці? Це має бути хтось, хто може розділити Його славу та присутність. А це, в свою чергу, означає, що ця особистість також має бути Божеством».

Анкерберг: Гаразд. Ми ненадовго перервемося. Після перерви ми порозмовляємо про те, що під час показу «Страстей Христових» Дайан Соєр запросила тебе на Ей-Бі-Сі, щоб оцінити історичний зміст фільму. Ти написав велику книгу про те, що Матвій, Марко та Лука розповідають у Євангеліях про суд над Ісусом. І ти дав відповідь, яку дав сам Ісус, коли Йому поставили запитання: «Ти Месія, Божий Син?» Ми почуємо твою відповідь та твою думку з цього приводу після того, як повернемося. Залишайтеся з нами.

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. Ми розмовляємо з доктором Дерелом Боком та доктором Деніелом Бі Уолесом. Ми розмовляємо про те, яку пораду вони б дали студентам, які досліджують історичного Ісуса й хочуть зрозуміти ті речі, які Він про Себе казав. Ми маємо на увазі Його заяви. З чого їм почати? В нашому суспільстві всі знайомі з фільмом «Пристрасті Христові» та тим, що в ньому показано. Єврейські лідери зустрілися й провели суд над Ісусом. На цьому суді вони ставили Йому певне запитання, яке повторюється в Євангеліях від Матвія, Марка та Луки. Я хочу, щоб ми розібралися з цим запитанням. Я знаю, що ти багато писав про це. Ти був одним з ключових історичних свідків на спецвипуску Дайан Соєр на Ей-Бі-Сі. Розкажи нам про це.

Бок: Я дам трохи контексту, поставивши таке запитання: «Ким називав Себе Ісус?» Є три місця, які кажуть нам про це. Останнє з них ми показували минулого тижня. Перше ж пов’язане з тим моментом, коли Ісус увійшов до синагоги, розгорнув текст шістдесят першого розділу Ісаї й почав його читати.

В ньому сказано про те, що Дух помазав певну особистість і що проголошується ювілейний рік, рік звільнення. Ісус сідає й каже: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!» Це свідчить про те, що Ісус є обіцяною особистістю Спасіння, яка належить до часу, названого теологами «есхатон». Це час Спасіння, час обіцяного Богом Спасіння. Це перший уривок. Другий уривок пов’язаний з тим моментом, коли Іван Хреститель сидів у в’язниці й питав у себе: «Що я роблю у в’язниці? Якщо я провісник прийдешньої ери, якщо я проголошую, що наближається Боже Спасіння, Спасіння та допомога, то як я міг тут опинитися?» Він посилає людей до Ісуса й питає через них: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»

Дивлячись на відповідь Ісуса, я розумію, що він неправильно поставив запитання. Він мав спитати так, як це роблять у фільмах: «Чи Ти Той, хто має прийти, чи чекати нам іншого? Так чи ні?!» Бо та відповідь, яку він одержав, насправді вже звучала в юдаїзмі. Якщо ви читатимете чотири кью п’ятсот двадцять один (один з текстів сувоїв Мертвого моря)…

Уолес: Четверта печера…

Бок:Четверта печера Кумрана п’ятсот двадцять один. Там сказано ось що: «Бо небо й земля слухатимуть його Месію й не відвернуться від заповідей його…»

Напис: «Бо небо й земля слухатимуть його Месію і не відвернуться від заповідей його… і він матиме вічне царство. Він випустить бранців на волю, відкриє очі сліпим, підніме тих, хто стоїть на колінах…»

Бок: І він матиме вічне царство. Він випустить бранців на волю, відкриє очі сліпим, підніме тих, хто стоїть на колінах. І це ще не кінець… «…Він оживить мертвих і пошле радісну звістку пригнобленим». Якщо прочитати відповідь Ісуса в Луки сім та в паралельному місці від Матвія, то фактично ми бачимо ті самі фрази.

Там сказано: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули». Він каже про те, що глухі чують, криві ходять, і навіть убогі слухають Євангелію. Це все відповідає тому, що ми бачимо…

Уолес: Це практично ідентично…

Анкерберг: Це схоже на цитату, взяту звідти.

Бок: Так. Таким чином, коли Ісус заявляє про те, Хто Він, то ми бачимо певний контекст, що дозволяє нам зрозуміти частину слів, які каже Ісус. Останній фрагмент прямо пов’язаний з тим, про що ти казав трохи раніше. Коли Ісус вийшов перед синедріоном, перед єврейськими лідерами, то в Нього спитали: «Ти Христос, Син Бога Живого?» Я вважаю, що Кайяфа насправді питає: «Ти називаєш себе Месією або царем?» Я вважаю, що він зробив це для того, щоб мати звинувачення, яке він міг би представити Пилату, щоб Ісуса стратили або розіп’яли. Одним з найкращих приводів для цього була заява про те, що Ісус – цар, якого не призначав цезар. М’яко кажучи, римляни не були в захваті від таких заяв. Це підстава. Таким було запитання. Але Ісус відповідає в Марка чотирнадцять. Це одне з найважливіших місць у Євангеліях. І воно звучить так.

Запитання було таким: «Чи Христос Ти, Син Благословенного?» (це завуальоване відсилання до Бога). А відповідь звучала так: «А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?» Навіщо він роздер свій одяг? Він роздер свій одяг, бо Ісус заявляв не просто про те, що може ввійти до храму, до найсвятішої святині (це міг робити тільки первосвященик раз на рік, це було святе закрите місце, яке представляло Божу присутність). Але ні. Він сказав: «Бог запросить Мене сісти перед Ним і виступити в ролі всесвітнього судді, який сидить на хмарах і має владу». В юдаїзмі (надягніть на хвилинку свої ярмулки або кіпи,) в юдаїзмі щоразу, коли ви йшли до синагоги, щоразу, коли було служіння, ви вставали й читали «шма» – «Слухай, Ізраїлю: Господь – Бог наш, Господь єдиний!» Ніхто не міг розділити Божу славу. І коли Ісус заявив про те, що може розділити Божу славу та Божу присутність, то ця заява про піднесення стає образою для єврея, який каже, що є лише один Бог. І виникає зіткнення, теологічне зіткнення, в якому піднесення зустрічається з богозневагою. Або Ісус має рацію, або ні. І коли Він каже про те, що вони це побачать, Він фактично має на увазі ось що: «Через кілька днів Моя гробниця буде порожньою й тоді ви знатимете не лише, куди Я вирушив, а й кого Бог з Мене зробив». Це потужне свідчення про те, ким Ісус Себе називає. Зверніть увагу на те, що Він не каже цього прямо. Я Божий Син і Я чудовий. Ні. Він не робить цього прямо, але робить через Свої справи та те, що Бог робить через Нього.

Анкерберг: У цьому є сенс. Адже якщо ти не можеш називати ім’я Бога, то не можеш робити таких заяв у такому суспільстві.

Бок: Так. Потрібно знати, як зробити так, щоб люди замислилися над тим, що ти розбиваєш їхню скляну стелю.

Анкерберг: Пророк Даниїл, сьомий розділ Даниїла… Що каже нам?

Бок: Титул «Син Людський» – це один з тих дивовижних титулів, який містить у собі безліч інформації. Син Людський – це спосіб звертання до людини. Але це особлива людина. Це людина, яка сидить на хмарах. У Старому заповіті лише Бог або боги могли сидіти на хмарах. Так про це сказано в псалтирі щодо Ваала, та в інших місцях про те, що робить Бог. Це те, що робить божество. Ми бачимо людину, яка робить Божественні речі. Людину, яка робить Божественні речі. І це Ісус.

Анкерберг: Ісус застосовує ці слова до Себе.

Бок: Він застосовує ці слова до Себе. Ісус робить це. Воскресіння – це Божий голос щодо слів Ісуса про Його сутність.

Анкерберг: У нас залишилося дві хвилини.

Уолес: Я б хотів повернутися до чотирнадцятого розділу Марка. Я вважаю, що Дерел сказав правильну річ. Це ключовий момент, який ми маємо зрозуміти.  Я хочу додати ще кілька моментів. Ісус виходить перед Кайяфою на суд. Кайяфа, первосвященик, заходить до найсвятішої святині раз на рік. Він перебуває в Божій присутності, принаймні, в категорії храму на землі. Ісус же каже про те, що не лише зможе потрапити до Божої присутності, а й зможе залишитися в справжньому храмі, де насправді перебуває Бог. Це приклади або шаблон, якщо так можна сказати. Таким чином, Він міняється ролями з Кайяфою й каже: «Це ти на суді. Я суджу тебе». Він міг просто сказати: «Я цар». І цього б вистачило. Але Він каже: «Я перебуваю в тому самому тронному залі, де й Сам Бог. Я сиджу на Його престолі. Я твій суддя». Це дивовижна річ. Якщо подивитися на інший чотирнадцятий розділ (цього разу чотирнадцятий розділ Дій), то ми побачимо, як Павло та Варнава проповідували в Лістрі. Люди почали казати про те, що до них зійшли два грецькі боги. Коли Павло довідується про це, як написано в Діях чотирнадцять, чотирнадцять, то, в першу чергу, здирає з себе одяг. Він робить це для того, щоб символічно сказати: «Ви зневажаєте Бога». Кайяфа зробив це, коли Ісус заявив про те, що Він чинить. Павло зробив це, коли мешканці Лістри заявили про те, що Павло та Варнава були богами. І якби Ісус насправді не був Богом, то така заява з Його боку була б богозневагою.

Бок: Для нас також важлива ідея про те, що Павло відмовлявся приймати цю концепцію або титул, які приймав Сам Ісус. Це показує нам різницю між Ісусом та Його послідовниками. Іноді люди, які дотримуються «ісусіянства», кажуть, що Ісус намагався відкрити, що всі ми Божі діти в тому самому сенсі, що й Він. Ні, ні, ні. В жодній мірі. Ісус унікальний і Його заяви унікальні. Він робить нас Божими дітьми, Божими синами, але не в тому унікальному сенсі, в якому Сам Ісус є Божим Сином.

Уолес: І не лише це. В Об’явленні дев’ятнадцять ми бачимо, що Іван був такий вражений появою ангела, що схилився перед ним. А ангел каже йому: «Встань, не роби цього. Я такий самий слуга, як і ти». Тобто, це стосується не лише людей. Навіть ангели не належать до тієї самої категорії, що Ісус Христос.

Анкерберг: Це дивовижні речі. І все це міститься в історичних документах. Із цим потрібно щось робити. Я пам’ятаю, як подивився на все це, коли ще був студентом, і сказав собі: «Мені потрібно щось із цим зробити».

Бок: Це неймовірно. Але це неймовірно не в тому розумінні, в якому казав Борг (що в це важко повірити). Це неймовірно, бо це послання, яке йде від Бога, яке несе унікальну Божу владу та печатку, а не просто якусь інформацію, в яку важко повірити.

Анкерберг: Я хочу порозмовляти про те, що ця інформація була неймовірною для деяких людей, які жили за тих днів. Це було для них каменем спотикання. В якому сенсі воно було каменем спотикання?

Уолес: Борг каже, що це перешкода для віри. Звичайно, це перешкода для віри. Ось чому Павла переслідували. Ось чому він казав про те, що це камінь спотикання для євреїв та глупота для греків. Адже коли ми починаємо розглядати найранішу форму християнства (те, що ми бачимо в Новому заповіті), то це було послання, яке не можна було назвати приємним ні для греків, ні для римлян, ні для євреїв. Коли ми доходимо до другого століття й бачимо гностицизм, рух, який добре відповідав неоплатонічному світогляду, то він виявляється для них досить приємним. Але в підсумку такий погляд не переміг, бо це не був погляд, який змінював життя, бо це не був погляд, який корінням сягав Ісуса, апостолів або учнів.

Бок: Послання Ісуса було політично некоректним, але було коректним з погляду Бога.

Анкерберг: Гаразд. Ми продовжимо нашу розмову наступного тижня. Ми порозмовляємо про наступний крок. Ми бачимо безліч критики щодо того, як перша церква вибирала книги Нового заповіту. Коли їх визнали такими, що мають владу? Чому ті книги, які зараз є в каноні, не були визнані відразу? Це одні з найпопулярніших запитань, які сьогодні ставить наше суспільство. Певен, ви б не хотіли пропустити цю розмову. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».