Тема: Битва за скинення Ісуса з престолу. Програма 3

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Дехто хоче знати, звідки ранні християни знали, що було справжньою християнською вірою, коли вони ще не мали на руках книг Нового заповіту. А коли книги почали писатися, звідки вони знали, які книги включати до канону Нового заповіту, а які не включати?

Диктор: І наостанку сьогодні ми порозмовляємо про те, що ми не маємо оригінальних копій рукописів книг та послань апостолів.Звідки нам знати, що те, що ми маємо – це те, що вони написали від початку? Сьогодні ви дізнаєтеся відповіді на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: В сьогоднішній передачі ми розмовлятимемо про історичного Ісуса та про альтернативні погляди, які просуваються через мас-медіа: романи, книги, телепередачі. Вони кажуть, що потрібно дати нове визначення традиційному Ісусові, Ісусові християнства, або замінити Його. З нами два найкращі теологи світу: доктор ДерелБок, професор досліджень Нового заповіту з Даласької теологічної семінарії та доктор ДеніелБіУолес – професор досліджень Нового заповіту з Даласу. Маркус Борг із семінару «Ісус» має друга на ім’я Роберт Дабл-Ю Фанк. Він також із семінару «Ісус». В своїй книзі Фанк каже… «Зараз Євангелії вважають історіями, в яких пам’ять про Ісуса прикрашається міфічними елементами, які віддзеркалюють віру церкви в Нього». Отже, насправді він має на увазі… Що саме, Дереле?

Бок: Насправді, вони мають на увазі, що заяви Ісуса такі піднесені та неймовірні, що є заявами Його послідовників про Нього, а не заявами самого Ісуса. По правді кажучи, якщо ви не вірите в те, що Бог активно діє й може творити особливі речі, то вам доводиться приймати таку думку через той зміст, який ми бачимо в Новому заповіті. Ми маємо пояснити, чому учні дотримувалися такого погляду щодо Ісуса. Якщо Ісус не дивився на Себе так, то що спонукало їх це зробити? Я вважаю, що іноді люди не ставлять собі це запитання, хоча їм і варто подумати над ним.

Анкерберг: Гаразд. Останні кілька тижнів ми розмовляли про те, як нам ставитися до критики, як нам ставитися до викликів, що виходять з боку людей, які кажуть про «ісусіянство». Для них Ісус – особлива особистість, але не Бог.Він не пробачає гріхи людей і не чинить дива. Того часу, як у християнстві Він стверджує, що є Богом і прийшов для того, щоб сплатити за наші гріхи, пропонує нам вічне життя, змінює та очищує нас.

Отже, ми маємо різні думки, історії про Ісуса. Але ми кажемо, що реальне історичне коріння вело до християнства, а не до «ісусіянства». Але для того, щоб довести це, ми намагаємося заповнити нашу схему. Кілька тижнів тому ми почали з того факту, що Ісус жив на землі, вибрав дванадцятьох апостолів. Усі згодні в цьому. Факт у тому, що Ісус помер. Ми віримо в те, що Він воскрес із мертвих. Але, принаймні, факт у тому, що всі вірять у Його смерть. Через п’ятдесят днів після того, як Його поховали, відбувається подія за назвою «П’ятидесятниця», єврейське свято, на якому дванадцятеро апостолів виходять перед юрбою в тому самому місті, в якому Його розіп’яли, й проповідують послання, після якого навертаються 3000 євреїв. Люди з числа навернених вирушають по всій Римській імперії, засновуючи церкви в п’ятнадцяти різних народностях.

На чому вони ґрунтувалися? На посланні апостолів, яке вони чули на П’ятидесятницю. Між П’ятидесятницею та заснуванням церков ми бачимо живих апостолів, які ходили по країні.Петре, зайди до мене на каву. Я б хотів поставити тобі запитання». Вони могли розповісти вам про те, що було ортодоксальним, а що – ні, бо вони були з Ісусом. Після цього ми бачимо ключові елементи, традиційні вчення, які проявляються в віровченні. Також є пісні, гімни, які переповнені теологією. До того ж, є таїнства: хрещення та Господня вечеря. Але після цього починають з’являтися послання апостолів.

Ми казали про те, що вони з’явилися досить рано, в сорокові. Якщо Ісус помер у тридцятих, то це всього лише через п’ятнадцять років після Його смерті. Це досить малий проміжок часу. Після цього, в шістдесятих та сімдесятих роках апостоли починають помирати. Іван дожив практично до сотого року, але після сотого року всі вони вже були мертві. Та інформація, яку вони нам дали й на якій ми зосереджуємося зараз – це те, що вони стверджували. А вони стверджували, що несли Боже слово. А коли вони писали свої книги, свої послання, то громади вважали, що їхні слова були Письмом. Вони вірили – і я не намагаюся казати про єресь – я просто кажу, що християнська громада того часу казала: «Це щось особливе». Вони збирали ці речі. І все це закінчилося, коли ми підходимо до сотого року нашої ери. Це можна побачити завдяки тому, що апостоли мали учнів. Так? бачимо Климента Першого, який жив десь в дев’яносто п’ятому році нашої ери. Ми бачимо Полікарпа, який був учнем Івана. Також ми бачимо Ігнатія та Папія. Трохи пізніше ми бачимо Іринея. Ми бачимо цілий перелік учнів цих учнів. Але ось на чому я хочу зосередитися (і в цьому мені знадобиться твоя допомога, Дереле) – що казали деякі учні про послання апостолів, про те, хто їх написав та кому вони призначалися?

Бок: З самого початку, фактично з перших послань, написаних поза апостольським періодом, ми бачимо визнання того, що він унікальний та що в цьому періоді відбувається щось унікальне, з чим пов’язана церква та те, що будується навколо неї. Наприклад, Климент Перший пише в своєму посланні, в першому Климента. Апостоли… Це записано в сорок другому розділі.

Напис: «Апостоли були послані проповідувати нам Євангелію від Господа Ісуса Христа, Ісус Христос – від Бога. Христос був посланий від Бога, а апостоли від Христа; те й інше було в порядку з Божої волі. Отже, прийнявши веління, апостоли, цілком переконані через воскресіння Господа нашого Ісуса Христа та зміцнені в вірі Божим словом, з повнотою Святого Духа пішли благовістити настання Божого царства. Проповідуючи по різних країнах і містах, вони первістків з віруючих, після духовного випробування, настановляли на єпископів та дияконів для майбутніх віруючих». Климент Римський.

Бок: «Апостоли були послані проповідувати нам Євангелію від Господа Ісуса Христа, Ісус Христос – від Бога. Христос був посланий від Бога, а апостоли від Христа; те й інше було в порядку з Божої волі. Отже, прийнявши веління, апостоли, цілком переконані через воскресіння Господа нашого Ісуса Христа та зміцнені в вірі Божим словом, з повнотою Святого Духа пішли благовістити настання Божого царства. Проповідуючи по різних країнах і містах, вони первістків з віруючих, після духовного випробування, настановляли на єпископів та дияконів для майбутніх віруючих». Таким чином, ми бачимо Христа, бачимо апостолів, які презентують послання Христа. Ми бачимо, як вони проповідують по всьому світу. Вони насаджують церкви й залишають на чолі єпископів та дияконів. Ось про що каже ця цитата. Але він також визнає, що з апостолами відбувається щось особливе. В нас уже не з’явилося апостолів після того, як апостоли померли, в технічному понятті цього терміна, бо це була унікальна група, яка мала прямий зв’язок з Ісусом Христом.

Анкерберг:Дене, також цікавий той факт, що Петро призначив Климента… Хіба не Петро настановив його римським єпископом?

Уолес: Так.

Анкерберг: Таким чином, ми знову бачимо живого учня апостола, який робить таку заяву. В категоріях історичної літератури це досить серйозні речі.

Уолес: Саме так. Насправді, ми бачимо чимале число доказів. Коли Євсевій почав замислюватися про канон, то пройшовся по аналах усіх записів, які він мав. Він зміг простежити так звані гомологумени – книги, основні книги (я знаю, що ми порозмовляємо про них в окремому випуску), ключові книги, які всі прийняли. Під кінець другого століття було, принаймні, двадцять книг, про які вони могли сказати: «Ми знаємо, що вони беруть свій початок від апостолів». Євсевій простежив у посланнях більшості церков Середземномор’я шлях від єпископа до єпископа до єпископа до єпископа й до апостолів.

Анкерберг: Гаразд. Наведи мені ще якусь цитату, наприклад, Полікарпа. Це учень апостола Івана. Так?

Бок: Це учень апостола Івана. Насправді, я маю цитату Іринея, учня Полікарпа. Вона написана в книзі «Проти єресей» в триста одинадцятому році. Тут сказано про традицію того, звідки з’явилися Євангелії. «Матвій видав свою Євангелію серед юдеїв (євреїв) їхньою рідною мовою, того часу, як Петро та Павло проповідували Євангелію в Римі й засновували там церкву. Після їхнього відходу (це натяк на їхню смерть під час гоніння Нерона в шістдесяті)». Отже: «Після їхнього відходу», – тобто після їхньої смерті, – «Марко, учень та перекладач Петра, сам передав нам у листі сутність Петрової проповіді. Лука, послідовник Павла, виклав у книзі Євангелію, яку проповідував його вчитель. Потім Іван, учень Господа, який також лежав на Його грудях, сам написав свою Євангелію, коли мешкав в Ефесі, в Азії». Таким чином, ми маємо чотири Євангелії: два апостольські Євангелісти, якщо так можна сказати – Матвій та Іван.

Крім того, ми маємо Марка, який пов’язаний з Петром, та Луку, який пов’язаний з Павлом. Дехто каже, що все не так однозначно. Дехто каже: «Євангелія від Луки не була написана Павлом. Вони просто взяли людину й прив’язали до неї Павла». Але ось у чому проблема з таким припущенням. Подумайте про всіх тих сподвижників, яких мав Павло, які також могли стати «асоційованими авторами» таких праць, як Євангелія від Луки та Дії. Був Тимофій, був Тит, був Варнава, був Сила. Ми маємо довгий перелік потенційних кандидатів. Я хочу вибрати послідовника Павла, щоб написати цю книгу, щоб ми мали апостольську особистість, пов’язану з нею. Є безліч кандидатів. Але в традиції церкви є одна маленька проблема. Ця традиція незмінно каже, що це був Лука. А Лука цікавий тим, що не був серед відомих сподвижників Павла. Він не так тісно пов’язаний з Павлом у порівнянні з тими людьми, чиї імена я щойно назвав. Якби ви вибирали навмання, якби ви вигадували правила й самі вибирали ім’я автора, то точно не вибрали б Луку. Проблема в тому, чому Лука виявився таким пов’язаним з Павлом, якщо тільки Лука справді не був з ним? Ось у чому суть.

Анкерберг: У чому важливість того, що учні казали: «Ось що апостоли мені сказали» або «Ось що ми знаємо про цей матеріал»?

Бок: Суть тут у тому, що церква розвивається і вкорінює цей матеріал в апостолах та в тих, хто йшов за апостолами. Знов-таки, припустімо, що ви самі можете вигадувати правила. Ви самі вигадуєте правила. Так каже ісусіянство: «Церква вигадувала правила на шляху свого розвитку. Вона вигадувала теологію на льоту». Гаразд. Але вони приходять і кажуть: «Ми не матимемо тільки чотири Євангелії, які написали апостоли та сподвижники апостолів. Ми повинні мати чотири Євангелії, які були написані винятково апостолами». Так? Я вважаю, що якби ви вигадували правила й хотіли б, щоб ваша основа була недоторканою, то сказали б, що Євангелії написали чотири апостоли, а не два апостоли та два сподвижники апостолів.

Уолес: І один із цих сподвижників пов’язаний з апостолом, який не був очевидцем. Іншими словами – Павла додали пізніше.

Анкерберг: Ти маєш рацію.

Уолес: Таким чином, Лука в цьому аспекті опиняється за два кроки від мети. Крім того, ми вже казали, що він не був особливо відомим сподвижником.

Бок: І є ще одна річ, яку варто відзначити. Деякі люди сперечаються про те, що Марко показує Євангелію Павла. В його уявленні учні виступають один проти одного. Матвій, Петро та Іван перебувають на одному боці християнства – вони більше євреї. А Павло з Марком перебувають на іншому боці спектра – вони більше орієнтуються на поган. У цій моделі Марка пов’язують з Павлом, але традиція не пов’язує його з Павлом. Традиція пов’язує Марка з Петром. Так? Виходить, що Марко був одночасно членом демократичної та республіканської партії. Ми бачимо протиріччя в тому, як ісусіянство зображує ці взаємини.

Анкерберг: Крім того, ми бачимо внутрішнє суперництво. В першому до Коринтян п’ятнадцять Павло каже: «Не має значення, були це ми чи вони – факт у тому, що всі ми дотримуємося одного й кажемо про одне».

Бок: Ти маєш цілковиту рацію.

Напис: Доктор ДерелБок. Професор досліджень Нового заповіту в Далаській теологічній семінарії.

Бок: Уявлення про те, що християнство суперечить самому собі, роздувається тими, хто виступає за ісусіянство. Їм доводиться це робити. Їм потрібно зруйнувати основу Біблії. Якщо вони зможуть розвінчати Біблію, як історичний документ, то вони матимуть можливість насадити інші свої уявлення про те, яким було християнство того часу. Але якщо Біблія залишається непорушною, а ці особистості пов’язані одна з одною, то вони нічого не зможуть зробити. Щоразу, коли я буваю в Римі або в інших країнах Європи, то бачу безліч картин, на яких Петро та Павло зображені разом у тій або іншій формі. Ви заходите до церкви Святого Павла й бачите Петра та Павла поруч. Ми бачимо мозаїки, на яких Павло та Петро зображені поруч. Ви виходите на площу Святого Петра й бачите статую Петра й статую Павла. Церква каже щось про взаємини цих особистостей. І це те, в що вірили в найперші дні християнства.

Анкерберг: Ми маємо сказати ще раз, що до сотого року були написані всі апостольські свідчення. Так? Учні апостолів визнавали це й казали про це. Вони розрізняли своє вчення та послання апостолів, яке існувало. Церкві знадобився час, щоб зрозуміти, що Бог дав їй те, що їй дісталося. Але в підсумку церква зрозуміла й повернулася до того самого критерію: «Це були апостольські послання або ці люди були сподвижниками апостолів? Чи це все правда?» Коли ми повернемося, я б хотів порозмовляти про те, коли були написані гностичні Євангелії. Так? Після цього я б хотів порозмовляти про разючі заяви, які ви знайшли, коли розглядали апостольське свідчення, яке дав Ісус і яке вони чули від Нього: про те, що Він Божий Син, що Він Месія. Це разючі заяви. Які з них торкнулися вас найбільше? І якщо хтось схоче розгорнути свою Біблію, то зможе знайти їх. Так? Ми порозмовляємо про це після перерви.

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. Ми розмовляємо з доктором Дерелом Боком, провідним теологом з питань історичного Ісуса, а також з доктором ДеніеломБіУолесом, який є одним з найкращих текстологів у світі, авторитетним експертом з грецьких копій рукописів Нового заповіту. Ми хочемо продовжити з того, на чому зупинилися до перерви. Ми розмовляли про той факт, що ми маємо Ісуса, апостолів, П’ятидесятницю, заснування церков, послання та книги, учнів апостолів, які казали: «Ось те, що має авторитет». А тепер ми маємо розглянути ідею про те, коли з’явилися гностичні Євангелії, так зване «втрачене християнство», про яке сьогодні так багато кажуть.

Бок: Вони почали з’являтися наприкінці першого століття, на початку другого. Що ж робить працю «гностичною»? Це історія створення, яка відрізняється від того, що ми бачимо в Старому заповіті, відрізняється від того, що християнство успадкувало від юдаїзму. І ця історія фактично звучить так…

Вона каже, що світ – це двоїстий світ. Є матерія, яка є злом, і є ідея про духовний світ, який є добром. І тому, що Бога не можна асоціювати з чимось злим, Бог не несе прямої відповідальності за створення. Є люди, створені Богом, які намагалися створити речі за образом Божим, але не впоралися з цим завданням. Ось чому твориво в їхньому уявленні є занепалим із самого початку. Цьому можна протиставити єврейське переконання, яке записане в Бутті один та в кількох інших місцях Старого заповіту. В них сказано, що коли Бог створив, то створив добрі речі. Його твориво споконвічно було добрим. А падіння – це процес, який ішов за створенням. Таким чином, ми відразу ж бачимо цю проблему.

Анкерберг: Є матеріал, ключові елементи якого відкине будь-який християнин, що дотримується інших поглядів.

Бок: Крім того, також важлива ідея про те, що матеріал, який християни вважають ортодоксальним (щодо створення), відбиває погляд юдаїзму, від якого пішло християнство, того часу, як гностичне вчення про створення не має коріння, яке вело б до того самого вчення. Воно має єврейські ідеї, має єврейські особистості, але не має єврейського переконання в тому, що твориво було добрим із самого початку. Це має відразу ж послати сигнал людині: «Це щось інше».

Анкерберг: Коли з’явився цей матеріал, гностичний матеріал?

Бок: Гностичний матеріал з’явився, як усталена система, на початку другого століття.

Анкерберг: Гаразд. Це досить далеко від тих матеріалів про Ісуса, які мала християнська церква.

Уолес: Ти маєш цілковиту рацію. Ми бачимо образ Христа, який був вкладений у перші християнські гімни. Матеріали гностиків не можуть зрівнятися з цим. Вони намагалися зробити це за допомогою двох методів. По-перше, вони прикріплюють ім’я апостола або важливої особистості на кшталт Марії, Пилипа, Хоми, Юди або когось ще. Але вони додали якийсь «момент» до Юди, щоб усе вийшло, бо інші не поважали його. І на те були добрі причини. Крім того, їхні Євангелії не розповідні. Все це пов’язане з їхнім двоїстим уявленням про те, що матерія – це зло, а дух – добро. Маючи нерозповідну Євангелію, вони одержали щось, що не має зв’язку зі світом і не може бути підтверджене з історичного погляду. Я вважаю, що це головна різниця між тим, що ми бачимо в гностичних матеріалах, та тим, що ми бачимо в Євангеліях Нового заповіту. Новий заповіт представляє себе історичному дослідженню і в такий спосіб стає вразливим для історії, того часу, як гностицизм цього не робить.

Анкерберг: Я вважаю, що ми маємо згадати про те, що є одна хитра заява, яка звучить у спеціальних випусках про Ісуса, а також у книгах про ісусіянство, які з’являються на прилавках. І знову ми бачимо різницю між найранішими документами та ранніми документами. Багато християн цього не бачать і студенти теж. Я хочу, щоб ти розповів про це.

Бок: Часто в спецвипусках кажуть: «Раннє християнство містило в собі альтернативні види християнства». Фактично, вони мають на увазі ті розмови, які звучали в другому, третьому та четвертому століттях, які вони намагаються спроектувати на перше століття. Але ми не маємо документів першого століття, які б відбивали подібні погляди. Єдині погляди, які ми бачимо в першому столітті, виходять із традиційних джерел. Люди стверджують, що ці матеріали були придушені й тому ми їх не маємо. Але ми навіть не бачимо, щоб про це було сказано в тих документах, які ми маємо, де ведуться суперечки між деякими з авторів апостолів та людьми, які вірять в інші речі. Ми не бачимо цієї альтернативної історії створення в цих працях. Те, що назване гностицизмом другого, третього та четвертого століття, практично невидиме в першому столітті. Ось чому його проектують назад, фактично, як анахронізм першого століття, для того, щоб пояснення альтернативних видів християнства працювало так, як того хочуть «альтернативні християни» або «ісусіяни».

Уолес: Молодець.

Анкерберг: Ми б хотіли…

Уолес: Я б хотів додати ще дещо.

Анкерберг: Так.

Уолес: Питання не лише в тому, що ми не маємо цих документів з першого століття. Ми також не маємо авторів з отців ранньої церкви початку другого століття, які б казали про них. Бо таких людей ще не було. Нам потрібно дістатися до другої половини другого століття, коли ми починаємо бачити таких авторів, як Іриней, Тертуліан та інші, які кажуть: «Це неправильні документи. Це не офіційне християнство. Це не те християнство, яке бере свій початок від апостолів».

Бок: Ми починаємо бачити натяки на це десь у сто двадцятому – сто тридцятому році, але серйозно вони починають заявляти про себе лише в другій половині другого століття.

Анкерберг: Гаразд. Тобто, найкращі історичні докази беруться з найраніших документів про рух або особистість.

Бок: Так кажуть і ми в цьому згодні.

Анкерберг: Так. І факт у тому, що це ті двадцять сім книг, які ми бачимо в Новому заповіті. Наступного тижня ми порозмовляємо про деякі моменти, в яких вирізнявся Ісус і які відрізняються від будь-якої іншої світової релігії. Християнство каже: «Він називав Себе Богом. А потім Він підтвердив це, воскресши з мертвих». Ми дістанемося до, як я їх називаю, ваших улюблених заяв, які ви знайшли в рукописах і які кожен може знайти в своїй Біблії. Після цього ми порозмовляємо ще про одну стрілу, пущену проти християнської церкви: «Звідки нам знати, що писарі не втручалися в текст? Адже ми маємо так багато варіантів копій, які збереглися». Ти знаєш це питання, як свої п’ять пальців. Будь ласка, не пропустіть цей випуск. Це важлива інформація, яка потрібна людям у нашому суспільстві. Вона прямо пов’язана з протистоянням ісусіянства та християнства.

 

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».