Тема: Битва за скинення Ісуса з престолу. Програма 2

 

Диктор: Популярні романи та величезне число наукових книг стверджують, що Ісус був усього лише простою людиною й ніколи не називав себе Божим Сином.

Диктор: Після смерті Ісуса апостоли написали цілком нову історію про Ісуса. Матвій, Марко, Лука та Іван.

Диктор: І тому, що перші християни не мали Нового заповіту, вони не знали, що таке справжня християнська віра. Через це з’явилася безліч різних поглядів на Ісуса. Як сучасним християнам відповідати на ці нападки?

Диктор: Сьогодні ви дізнаєтеся відповіді в цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ви читали книгу Річарда Докінза «Бог як ілюзія»? Він атеїст і каже, що будь-які докази того, що Ісус заявляв про якийсь вид Божественного статусу, мінімальні.Чи так це? Сьогодні ми спробуємо в цьому розібратися. Маркус Борг, автор семінару «Ісус», каже: «Передбачувані автори Євангелій – Матвій, Марко, Лука та Іван – описують низку подій, яких ніколи не було «давним-давно» в житті людини, яка не жила «давним-давно».Що ви скажете на це? Ось ще одна цитата Маркуса. «Біблійний Ісус, в цілому, вигадка».Щоб відповісти на ці запитання, ми запросили двох гостей, які є одними з найкращих теологів світу. З нами ДерелБок. Ви бачили його на Ей-Бі-Сі та Ен-Бі-Сі, а також на Сі-Ен-Ен та Фокс. Щоразу, коли хтось знімає історичний спецвипуск, то практично завжди запрошують Дерела. Ми раді, що він тут. Він написав нову книгу за назвою «Скидаючи Ісуса з престолу» в співавторстві з доктором ДеніеломБіУолесом, який також сьогодні з нами. Він один з найкращих текстологів у світі. Крім того, він полюбляє читати й збирати тексти Нового заповіту. Я маю на увазі копії рукописів, які дійшли до нас. До того ж, він є професором Даласької теологічної семінарії. Друзі, я дуже радий, що ви тут. Нагадаймо дещо глядачам, які пропустили попередній випуск. Ми казали про те, що ми повинні мати схему того, що відбувалося в історичному плані. Ми почали з того факту, що Ісус був реальною особистістю й жив приблизно з п’ятого року до нашої ери по тридцятий рік нашої ери (дехто доходить до тридцять третього року нашої ери, але більшість теологів зупиняються на тридцятому році нашої ери).Крім того, вони кажуть (і ми чуємо про це зі світських джерел, а також з нехристиянських релігійних джерел), що Ісус не просто мав послідовників, а що з цих послідовників Він вибрав дванадцятьох людей.Дванадцятьох апостолів. Ми навіть маємо їхні імена. В гностичній Біблії, в гностичних Євангеліях згадуються їхні імена. Факт у тому, що ми бачимо згоду в цьому. Ми маємо дванадцятьох людей, маємо їхні імена. Ми знаємо, ким вони були. Вони три роки жили з Ісусом, спостерігали за тим, як Він робив різні справи (дива, вигнання демонів, воскресіння людей з мертвих). Вони слухали Його вчення. Ісус помер і воскрес із мертвих.

Деякі люди, теологи, не хочуть казати про цю сферу, але вони вважають, що щось сталося, бо через п’ятдесят днів після того, як Ісуса поклали до гробниці, ці дванадцятеро апостолів, які були з Ним три роки, виходять на вулиці Єрусалиму й звертаються до інших людей, які бачили Ісуса. Вони проповідують послання й три тисячі євреїв навертаються й стають християнами.З цієї юрби, з трьох тисяч навернених, люди пішли по Римській імперії.

І на підставі того, що їм було проповідано, вони засновували церкви в Римі, Єгипті та Туреччині. І справа в тому, що ці церкви ґрунтувалися на цьому первинному посланні. Далі ми бачимо часовий період, де є… Розкажи мені цю історію. Тепер ми маємо церкви й виникає запитання: «Що робили християни? Звідки вони знали, що було ортодоксальним християнством, а що – ні? Адже вони не мали Нового заповіту, який вони могли б носити з собою до церкви. Він навіть ще не був написаний».Так? Звідки вони знали, що робити?

Бок: Вони мали доктринальні вчення, частини яких ми бачимо в найстаріших християнських документах першого століття. Вони мали зміст гімнів, які вони регулярно співали. В них часто підносився Ісус Христос і було сказано про Його взаємини з Батьком.Також вони мали таїнства, які зображували в релігійному ритуалі, якщо так можна сказати, народження згори, обмивання від гріха та смерть для гріха. Між усіма цими частинами ми маємо ключову теологію, яку ми зараз називаємо ортодоксією. Вона передавалася через звичаї та традиції, які були в церкві, щоб підкріпити послання, яке приніс Ісус і яке проповідували апостоли.

Анкерберг: Дехто каже, що всередині церкви був конфлікт і церква мала різні погляди на християнство, про які сказано в Новому заповіті. Що ти скажеш на це?

Бок: в Новому заповіті ми бачимо певні докази якихось напружених моментів. Коли разом сходиться єврейська громада, яка має певний спосіб життя, та поганська громада, яка має інший спосіб життя, то при спробі об’єднати ці дві групи в єдине ціле виникає напруга. І ми бачимо це. Але, як правило, вони сперечалися про питання, як ми їх називаємо, ортопраксії – того, як застосовувати ортодоксію на ділі, а не про питання самої ортодоксії. Були деякі євреї, пов’язані з Ісусом, які казали: «Юдаїзм ніяк не змінився. Все, що потрібно – це додати до нього Ісуса. А це означає, що потрібно жити, як раніше», тощо. Після деяких конфліктів церква ухвалила рішення, що це не так. У посланні до Галатів ми бачимо докази цієї напруги, навіть між Петром та Павлом. Але, разом з тим, ми бачимо заяву про те, що між різними ключовими гравцями існувала рука спілкування, бо їхня теологія була однаковою. Вони сперечалися лише про те, як її практикувати.

Анкерберг:Дене, одного з наших друзів, члена команди мрії, «НейшенелДжіогрефік» вибрали для того, щоб дослідити Євангелію від Юди. Його звати КрейгЕванс. Він написав книгу «Сфабрикований Ісус». У ній він каже про те, що ідея про існування різних видів ортодоксальних переконань…

Ось якими були підстави: «Якщо ви не вірили, що Ісус був Месією Ізраїля, якщо ви не вірили в те, що Ісус Христос насправді помер на хресті й сплатив за наші гріхи, називав Себе Божим Сином, що Він воскрес із мертвих – ви не були християнином». Ви згодні з цим?

Уолес: Я скажу на це «амінь». Безумовно.

Анкерберг: Ось у чому справа. Припустимо, що Ісус помирає в тридцятому році нашої ери. В цей період ми бачимо живих апостолів, які можуть виправити неортодоксальні переконання. Вони ходять по церквах. Скільки часу жили ці люди, Дереле?

Бок: Більшість із них дожило до шістдесятих. Крім того, ми маємо докази того, що дехто з них дожив до дев’яностих.

Анкерберг: Отже, вони починають помирати ще до того, як ми доходимо до сотого року нашої ери. Так?Ці люди ходили й виправляли церкву. Також були доктринальні заяви, віровчення, які теологи датують ранніми роками (серединою тридцятих).Крім того, були гімни – до Филип’ян два та до Колосян один – які просто переповнені теологією.Також були таїнства хрещення та Господньої вечері. Яка доктрина виходить із хрещення та Господньої вечері, які вони практикували постійно?

Бок: Доктрина, яка бере свій початок у хрещенні – це образ нового життя. Стара людина помирає. Крім того, разом з цим ми бачимо образ обмивання, очищення. Людина воскресає для нового життя. Вони були народжені згори. Це образ нового життя, нового початку, духа та людини, яка представляє відновлені взаємини з живим Богом. А коли ми розглядаємо вечерю Господню, то бачимо образ Нового заповіту в Його крові. Ісус Христос почав те, що Бог обіцяв колись почати – взаємини Нового заповіту з Його людьми, в яких Він працює зсередини. Насправді, саме ця робота всередині така необхідна, бо без неї ми не будемо тими людьми, якими Бог створив нас.

Уолес: Я б хотів дещо додати.

Анкерберг: Звичайно.

Уолес: Водохрещення зосереджується на початку християнського життя.

Ти присвячуєш себе Христу, а Він присвячує Себе тобі, даючи Святого Духа. Ось чому водне хрещення та хрещення Духом були практично синонімами, які годі було розрізнити. В вечері Господній або причасті було сказано про постійне спілкування з Ним. Церква робила це щотижня. Звичайно, хрестилися люди лише раз. Але вони щотижня приймали причастя, нагадуючи собі про те, ким був Господь та що Він зробив для них.

Анкерберг: І що ж Він зробив для них?

Уолес: Він помер за них на хресті. Він сплатив за їхні гріхи. Він воскрес із мертвих. Але головне, як я вважаю, в вечері Господній – це органічний зв’язок людей з Христом. Ви їстимете Моє тіло. Ви питимете Мою кров.

Бок: Я вважаю, що дуже важливо розуміти, що Євангелія – це не просте пробачення гріхів. Євангелія – це відновлення зруйнованих взаємин з живим Богом. Пробачення гріхів – це засіб, за допомогою якого це досягається. Але якби послання звучало як «Євангелія – це просте пробачення ваших гріхів», то ми пропустили б усе те, що Бог робить через це пробачення.

Анкерберг: Отже, Ісус помирає приблизно в тридцятому році нашої ери, йде зі сцени. Цього часу залишаються жити й навчати апостоли. Ми також бачимо гімни та віровчення. Мені подобається одне віровчення. Його дуже легко запам’ятати. Петро каже: «Ви вбили Його, але Бог воскресив Його».

Бок: Так, так, так.

Анкерберг: Як на мене, тут усе дуже просто: «Ви вбили Його, але Бог воскресив Його». Але порозмовляймо про таїнства. Ми бачимо незмінність послання, яке передається. І ось тепер апостоли починають висловлювати його. Я хочу поставити два запитання: «Як вони називали те, що казали? І як вони називали те, що писали?»

Бок: Це два запитання з однією відповіддю.

Уолес: Саме так.

Бок: Вони називали й те, й інше Божим словом.

Бок:Проповідане слово Євангелії було Божим словом. Написані слова апостолів у посланнях, які вони посилали церквам у Євангеліях, написаних ними або тими, хто працював з ними – було Божим словом. Це було послання від Бога. Насправді, це частина Божого слова. Це послання від Бога, об’явлення або відкриття, яке виходить від Нього. Саме від Нього воно бере свою владу, свою авторитетність. Це послання Євангелії було посланням для людства від Живого Бога.

Анкерберг: Це дивовижна річ! Ми віримо в те, що коли ці люди казали, то казали Боже слово; а коли вони писали, то насправді писали Боже слово, яке дісталося нам. Ми ненадовго перервемося. Після перерви я хочу поставити вам запитання: «Коли Петро ходив пити каву, чи була його розмова з іншими людьми Божим словом?» Порозмовляймо про це та про те, що це означає. Ми повернемося до вас за хвилину.

Отже, ми знову з вами. Ми розмовляємо з доктором Дерелом Боком та доктором ДеніеломБіУолесом про історичного Ісуса. Ми кажемо про ту основу, яку християни повинні розуміти для того, щоб казати, протистояти новим думкам, які з’являються сьогодні щодо Ісуса. Дерел та Ден розповідали про протистояння «ісусіянства» та християнства. І ось та схема, пробіли в якій ми заповнюємо.

Ісус жив. Він вибрав дванадцятьох апостолів. Ісус помер, воскрес із мертвих. Потім була П’ятидесятниця, п’ятдесят днів потому. Ми не вважаємо, що за п’ятдесят днів учні забули все, чого Ісус навчав їх протягом трьох років.Завдяки їхній проповіді навернулося три тисячі людей. Вони пішли по всій Римській імперії й почали засновувати церкви.

Крім того, були живі апостоли, які ходили по церквах, виправляючи людей. Вони також мали вчення, основні доктрини, яких навчали в церкві, мали віровчення, гімни й таїнства. І коли ми переходимо від тридцятого року нашої ери до сорокових, п’ятдесятих та шістдесятих, то бачимо, що апостоли вже починають помирати. Але перш, ніж померти, вони починають писати послання та книги. Які книги з’явилися першими?

Бок: Ми вважаємо, що перші книги з’явилися в сорокові. Дехто відносить до цього періоду книгу Якова. Крім того, до кінця сорокових часто відносять послання до Галатів. А в п’ятдесятих роках «видавничий будинок» виходить на повні обороти. В шістдесяті з’являється безліч послань.Традиційно прийнято вважати, що Павло та Петро були страчені, померли мученицькою смертю за віру, за те, що проповідували, в середині шістдесятих. А останні книги… Багато хто вважає, що книга Об’явлення була написана в дев’яності й навіть пізніше.

Анкерберг: Але я хочу, щоб ви подумали ось про що. Якщо Ісус помирає в тридцятих, а книги починають з’являтися в сорокових, то виходить, що відтоді, як Ісус був на землі, минуло лише десять – п’ятнадцять років. Ми бачимо живих апостолів, які ходять по землі. З’являється церква. Виникає запитання: «Чи могли їхні послання цілком змінити те, що було в церквах, чого навчали з першого дня, що казали апостоли? Чи могли статися такі кардинальні зміни, щоб релігійний Ісус почав геть відрізнятися від історичного Ісуса?» Отже, вони почали писати свої послання. Але що мене вражає (ми закінчили на цьому перед перервою), так це те, що коли вони навчали, то заявляли, що проголошували Боже слово. І справа в тому, що їхні праці також уважаються Божим словом. Я хочу, щоб ви навели докази на користь цього.

Бок: Я вважаю, що тут важливо пам’ятати, що коли ми думаємо про Боже слово, наш розум відразу ж переходить до книги.Ми думаємо про Біблію в шкіряній палітурці з написом «Свята Біблія». Але насправді, коли в різних місцях Нового заповіту сказано про Боже слово, то мається на увазі проповідане послання Євангелії, а також те, що несли апостоли. Є кілька місць, які кажуть про це. Ден має такий чудовий голос…

Анкерберг:Дене, почнімо з самого Ісуса. Наші глядачі хочуть побачити докази того, що, по-перше, Ісус уважав, що Його слова були Божим словом. Апостоли стверджували те саме. Те саме стосується й їхніх послань. Ми маємо порозмовляти, в якому сенсі. Але почнімо з заяви самого Ісуса.

Уолес: Ми маємо Івана три, тридцять чотири, де Ісус каже про Себе ось що: «Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє».

Анкерберг: Ця заява сама по собі вражає. Гаразд. Подивімося на апостолів.

Уолес: Ми маємо добрий приклад в першому до Солунян два, тринадцять. «Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже (або, як дехто перекладає, послання), прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже (або послання), що й діє в вас, віруючих». Це місце, в якому Павло, в нашому перекладі, не каже: «Ви чули Письмо». Він каже про Боже послання, яким є апостольське вчення про Христа.

Анкерберг:Перейдімо до наступного моменту. Ми розуміємо, що коли Петро пив каву, то не кожне його слово було Письмом. Але ми кажемо, що його послання в цілому – це те, що Бог хотів нам передати? Гаразд. Але дорогою ситуація трохи змінилася, коли вони почали писати. Тепер запитання до вас: «Коли вони писали… Звідки нам знати, що написане ними є Божим словом? І в якому сенсі воно є Божим словом?»

Бок: Вони вважали, що писали те саме послання від Бога. Вони продовжували писати Євангелію в широкому сенсі цього слова, бо тепер вони торкалися різних питань, які впливали на церкву. Але в своїх посланнях вони кажуть речі на кшталт: «Якщо ви не вірите тому, що я пишу, то знайте, що це не я пишу, а Дух пише». Або він каже: «Ми навчаємо вас так, бо поєднуємо не слова людської мудрості, а те, що об’єднує в собі духовну істину та духовні слова». Вони наголошують на тому, що передають мудрість від Бога, слово від Бога, тощо.

І в цьому немає нічого дивного. В юдаїзмі ми мали пророків, які робили те саме. Ми бачимо прецедент для цього в юдаїзмі. Люди спокійно сприймали цю ідею, цю думку. Їхні слова знаходили авторитет не тому, що їх сказав Павло або що їх сказав Петро, а тому, що їх вважали посланням від Живого Бога, яке Бог промовляв через цих авторів, і що послання, в підсумку, належало Йому.

Анкерберг: Гаразд. Відійдімо трохи назад. Якщо я не християнин, то, принаймні, я бачу, що християни вважали ці слова важливими.

Бок: Ти маєш цілковиту рацію. Чому ми маємо апостолів… Насправді, слово «апостол» означає «хтось, кого послали». Це довірений посланець, у певному сенсі. Коли Юда вибув із числа апостолів, вони сказали: «Потрібно знайти когось, хто був з нами з самого початку служіння Ісуса й бачив усе, що було». Це була частина вимог до апостола в технічному плані.

Уолес: Тобто, ти кажеш, що апостол має бути справжнім очевидцем подій від зустрічі з Іваном Хрестителем до піднесення.

Бок: Безумовно.

Уолес: Це ключова вимога.

Бок: Це ключова вимога. Він мав брати участь у житті живого Ісуса. Одним з винятків у цьому технічному плані, про який ми кажемо, є Павло. Але Павло зіткнувся з воскреслим Господом, що саме по собі теж досить непогано. Це показує нам другу частину рівняння: не Його земне служіння, а воскреслий Ісус. Насправді, саме цей досвід зробив з Павла-переслідувача того Павла, якого переслідували за те, в що він увірував.

Уолес: Він також виконує роль ворожого свідка.

Бок: Ти маєш рацію.

Уолес: Він переслідував християн і він мав на те причини.

Анкерберг: Гаразд. Уточнімо кілька моментів. Ми маємо двадцять сім книг, які можна відстежити або до самих апостолів, або до сподвижників апостолів. Вони або передають інформацію очевидців, або самі були з Ісусом у цей проміжок часу. Коли вони померли, то цьому настав кінець у контексті такої інформації. Чому?

Бок: Бо вони померли.

Анкерберг: Я хочу, щоб люди зрозуміли це. Факт у тому, що практично всі вони померли до сотого року нашої ери.

Бок: Також можна сказати, що слово живих очевидців померло з останнім апостолом. Тепер все, що сказано про Ісуса, належить до іншого класу коментарів.

Анкерберг: І ми можемо довести це, подивившись на Ігнатія та на інших учнів апостолів, які ніколи не класифікували свою інформацію як апостольські послання. Наведи нам приклад.

Уолес: В посланні до Тралійців три, три, а також у своєму посланні до мешканців Магнезії та в інших місцях Ігнатій каже: «Послухайте, я не Петро й не Павло. Я не апостол. Я всього лише послідовник. Я не можу давати вам вказівки, як давали вони». Він каже такі речі, фактично, натякаючи: «Хоч я маю владу над вами, моя влада походить від їхньої влади».

Бок: І коли вони кажуть про Боже слово, то роблять це лише тоді, коли цитують щось, що було написано раніше, або їхнє послання перегукується або пов’язане з реальним посланням Євангелії, до якого церква ставилася, як до Божого слова.

Уолес: Так.

Анкерберг: Отже, сьогодні йдуть постійні суперечки між ісусіянством та християнством. І вони використовують невеличкий трюк зі словами «ранній» та «найраніший». Я хочу, щоб ти пояснив це. В нас залишилася десь хвилина.

Бок: Ранній. Фактично, під цим мається на увазі проміжок часу з першого по четверте століття. Зазвичай друге, третє або четверте століття.Найраніший. Означає перше століття. Таким чином, вислів на кшталт «Раннє християнство було різноманітним»…. Тобто, були альтернативні види «християнства». Технічно правильно буде перекласти це як: «В другому, третьому та четвертому столітті ми маємо докази різноманітності варіантів». Але в найстаріших текстах цього немає. Прихильники «ісусіянства» стверджують, що те, що ми бачимо в другому, третьому та четвертому столітті, відбувалося і в першому столітті, хоч для цього немає серйозних доказів.

Анкерберг: Так. Факт у тому, що коли ми кажемо про християнство, ми маємо серйозні докази, документи, в той час, як інша сторона намагається проектувати на перше століття те, що було в другому.

Уолес: Вони хочуть цього.

Бок: Вони стверджують, що ці матеріали були затиснені, що найраніші джерела були затиснені.

Уолес: Але вони не мають доказів цього.

Бок: Але на придушення можна списати безліч гріхів. Вони не мають ніяких доказів цього. Насправді, вони навіть не знають, чи можна проектувати це так далеко. Набагато важливіше те, що за змістом теології можна показати, що малоймовірно, щоб він брав початок так далеко.

Уолес: Крім того, ми маємо найраніші документи. І це винятково християнські документи. Ми маємо докази того, що ці документи з’явилися в першому столітті.

Анкерберг: На мою думку, ми побудували досить міцну справу. Ми маємо історичну нитку, сталість послання. Але ми ще не закінчили з цим. Наступного тижня ми продовжимо заповнювати нашу схему. Ми порозмовляємо про те, що насправді писали учні апостолів і що вони казали про апостольські послання, а також, коли їх написали. Після цього ми звернемося до деяких отців церкви. А після них ми розглянемо втрачені Євангелії, гностичне християнство, яке сьогодні так часто обговорюють. Друзі, я сподіваюся, що ви подивитеся цей випуск, бо ця інформація дуже важлива для розуміння того, чому це запитання викликає таке бурхливе обговорення та чому люди в суспільстві так часто ставлять його. Дякую, що були з нами. Побачимося наступного тижня.

+++

Якщовихочетезнайтивзаємини з ІсусомХристом, заходьтенанашсайтзаадресоюджей-ей-шоукрапкаорг і натискайтенавкладку «Помолитися, щобвизнатиІсусаХриста, якРятівника».