Тема: Битва за дискредитацію Біблії. Програма 4

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Як можна відповісти на деякі запитання про Ісуса Христа, Його життя, смерть та воскресіння?

Чи справді Ісус одружився з Марією Магдалиною, в якої потім народилася дочка у Франції? Чи воскрес Ісус із мертвих фізично, чи тільки духовно? Чи правда, що кістки Ісуса були знайдені в передмісті Єрусалиму, в Його родовому склепі? Ви довідаєтеся про це сьогодні в спеціальному випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми порозмовляємо про речі, про запитання, які ставлять хрест на розмовах. Вони з’явилися в нашому суспільстві завдяки книгам, спеціальним випускам на телебаченні та іншим речам: підручникам,тощо. Коли ти кажеш про Ісуса, хтось раптово може сказати: «А як щодо цього?» І ми порозмовляємо про ці запитання, які звучать сьогодні в нашому суспільстві. Вони з’являються скрізь. З нами два найкращі теологи світу. Доктор ДерелБок брав участь у зйомках практично всіх історичних випусків про Ісуса на телебаченні. Він професор досліджень Нового заповіту в Далаській теологічній семінарії та автор величезного числа книг. І нещодавно він написав нову книгу за назвою «Скидаючи Ісуса з престолу». Його співавтором став доктор ДеніелБіУолес, який є одним з найавторитетніших текстологів копій грецьких рукописів Нового заповіту. Він також директор Центру дослідження рукописів Нового заповіту та старший редактор Нового заповіту НЕТ Біблії. Він написав книгу «Стандартна грецька граматика за межами основ. Екзегетичний синтаксис Нового заповіту». Дереле, розкажи мені трошки більше про ці запитання, що ставлять хрест на розмовах, адже ти сам вигадав цей вислів.

Бок: Це запитання, які ставлять хрест на розмові про Ісуса. Ти починаєш казати про Нього, але хтось чув щось у спеціальному випуску по телевізору або прочитав про це в книзі… І це запитання, як таке, не стосується Біблії. Але воно пов’язане з тим, що відбувається навколо Біблії або з припущенням про те, як формувалася Біблія. Люди часто ставлять такі запитання. І якщо ви не знаєте, як відповісти на це запитання, розмова зупиняється. Ви так і не дістанетеся до Ісуса й не зможете порозмовляти про те, про що хотіли порозмовляти, бо це запитання ставить хрест на розмові.

Ми сподіваємося, що цей цикл передач допоможе вам знайти відповіді на такі запитання. Можна сказати, що це огляд. Усі професори люблять робити огляди.

Анкерберг: Тест.

Бок: Так. Діставайте аркуш паперу й робіть перелік з десяти пунктів. Поїхали! Ми маємо для вас десять запитань, які ставлять хрест на розмовах.

Анкерберг: Гаразд. Перше запитання. Воно пов’язане з «Кодом да Вінчі». Якщо людина піде до будь-якої світської книгарні, то знайде в одній частині крамниці безліч книг, де буде написано «Біблія гностиків», «Втрачені Євангелії християнства». Там буде книга Хоми, Євангелія Петра, Марії. Люди дивляться на все це й згадують запитання, яке Ден Браун вклав у свій «Код да Вінчі» – «Як щодо всіх тих інших Євангелій, які не потрапили до Біблії?» Він каже, що було вісімдесят інших Євангелій і з них вибрали лише чотири. Почнімо з цього.

Бок: Зазвичай це подають так… Принаймні, Ден Браун каже, що за цей вибір відповідає Костянтин. Костянтин ніяким боком не був пов’язаний з каноном.

Анкерберг: Образно висловлюючись.

Бок: Образно висловлюючись. Буквально – ніяк. Н І Я К. Він ніяк не був пов’язаний з цим процесом. Ті книги, які не потрапили до Нового заповіту, не потрапили до нього, бо теологія відрізнялася від того, що було прийнято більшістю (і ми вже казали про це в шоу). Я кажу про основу ортодоксії, яка була ще до визнання канону. Ми бачимо це в доктринах, у гімнах і таїнствах. Або вони були занадто світськими. В деяких випадках було й те, й інше. Точніше, в більшості випадків було й те, й інше. Вони не могли потрапити до канону, бо не відображали віру – і не віру батьків, а віру апостолів та Ісуса. Вони не потрапили до канону. Але їх не було вісімдесят штук. Мені здається, що раніше Ден казав про сорок п’ять Євангелій. Їх десь близько сорока штук. Це те число Євангелій, які ми маємо на руках. Це наполовину менше за те, про що каже Ден Браун. І більшість із цих праць приймалося без суперечок. Єдина робота, яка була ближче всього до того, щоб потрапити до канону – це Євангелія від Хоми. Євангелія від Хоми – це гібридна Євангелія. Вона, скоріше за все, містить частину інформації, яка бере свій початок у ранній традиції, пов’язаній з Ісусом. Якщо ви почнете читати Євангелію від Хоми й прочитаєте двадцять п’ять відсотків, то скажете: «Слухай, яке ж усе це знайоме». Воно виглядає знайомим, бо каже майже про те саме, що Марко, Матвій, Лука та Іван. Потім ви прочитаєте наступні двадцять п’ять відсотків і скажете: «Це здається мені знайомим». І це здається вам знайомим, бо воно частково схоже на Євангелії від Марка, Матвія, Луки та Івана. Але залишається ще п’ятдесят відсотків – «Я ніколи не чув і не бачив такого». І це тому, що ви ніколи не чули й не бачили такого. Це щось нове. Воно з’явилося від когось іншого. Євангелія від Хоми – це гібридна Євангелія. Це Євангелія початку другого століття. І тому, що воно перегукується з синоптичними Євангеліями, то привернуло чимало уваги. Однак, на початку третього століття Оріген сказав нам, що Євангелію від Хоми не читають у церквах. У такий спосіб він показав, що цю Євангелію не вважали Письмом.

Уолес: Я хочу дещо до цього додати. Ден Браун стверджує, що ці Євангелії наголошують на людяності Ісуса, а не на Його Божественності. Але це повна протилежність тому, що ми бачимо.

Уолес: Більшість цих неканонічних Євангелій наголошують на Його Божественності або на інших, але тільки не людських, аспектах. Вони не вважали Його цілком людиною. Є одна Євангелія, в якій сказано: «Я бачив Ісуса й Його ноги не залишали ніяких слідів на піску». Ось про що я кажу. Це надлюдина. Його навіть не можна вважати людиною.

Бок: Насправді є лише одна християнська група, яка не вірить у Божественність Ісуса, наскільки мені відомо. Це евіоніти. Вони настільки були євреями, що не могли повірити в Божественність Ісуса. Вони гадали, що тільки Бог Батько може бути Богом. Це єдина група з усіх. Ось чому логіка Дена Брауна є помилковою. І те, що ми бачили з самого початку – це звеличений погляд на Ісуса. Це особливо цікаво в контексті того, ким «ісусіянство» хоче зробити Ісуса. Вони хочуть, щоб Він не був Божественним. І це не відповідає прадавнім доказам.

Анкерберг: В чому різниця між ісусіянством та християнством?

Бок:Ісусіянство – це ідея, що вчення Ісуса важливі, що Він пророк, що Його можна поважати за це, але Його особистість не має значення для Божої програми або для природи християнської віри. Християнство каже, що Ісус – Помазанець та що Його особистість перебуває в центрі того, що робить Бог, що Його особистість актуальна для християнства. Ортодоксальне християнство завжди було християнством.

Анкерберг: Я знаю, що наступне запитання є одним з твоїх улюблених. На жаль, воно залишається актуальним і сьогодні. Напевно, попереду на нас чекають спеціальні випуски, в яких обговорюватиметься ця тема. Запитання: «Хіба ви не знаєте, що історію пишуть переможці? І тепер, коли ми почули, що програли (гностичні Євангелії), ми маємо переглянути Біблійну історію».

Бок: Це цікаве запитання, бо, по суті, це правда. Історія, яка залишається, приходить до нас від тих, хто переміг. І правда в тому, що сьогодні ми одержали доступ до багатьох матеріалів, яких ми не мали раніше. І це дозволяє нам заповнити деякі пробіли в розумінні історії. Все це правда. Але ось у чому вони помиляються. Ця ревізія, те, що ми довідалися з того, що знайшли, не вимагає, щоб традиційне розуміння християнства, яке було вкорінене в апостолах, в Ісусі, потребувало значних змін. Також це не змінює того факту, що це «гностичне християнство» або християнський гностицизм насправді є відхиленням від історичного християнства, яке з’явилося від юдаїзму. Ці два ключові факти не змінюються через те, що ми знайшли. Цікаво, що християнство – це насправді праця, яку писали переможені. Якщо подивитися на часи, коли християнство квітло, починало рости, коли воно поширювалося. Я б сказав, що в римлян все «було схоплено».

Анкерберг: Гаразд. Розгляньмо наступне запитання. Я дивуюся з цього запитання: «Хіба Ісус не одружився з Марією Магдалиною, після чого в Нього народилася дочка у Франції?» хочеш дати відповідь?

Уолес: Я дозволю Дерелові відповісти на це запитання.

(сміх)

Анкерберг: Все так просто, що ми дамо йому можливість відповісти на це запитання.

Бок: Це дурне запитання. Я полюбляю посміятися з нього, бо коли це запитання з’явилося вперше… Вперше це запитання порушили в книзі «Свята кров, святий грааль». Вона з’явилася давно. Але це запитання знову порушив у своїх працях Ден Браун. І це запитання знову виникло в зв’язку з тим, що відбувалося в «Команді Ісуса». Це запитання «білив нет крапка ком» ставили мені та Джонові Доміно, бо я був консерватором, а він – ні. На своєму сайті вони мають таку річ, як «Вирішальний двобій». Це щось схоже на всесвітню федерацію реслінгу, тільки з питань теології. Я розумію, що це жахливий образ. Не думайте про те, хто був у білих трусах, а хто в чорних. Але в кожному разі вони влаштували нам «Вирішальний двобій». Вони гадали, що консерватор прийме одне положення, а ліберал – інше. Але насправді я казав про те, що Ісус ніколи не одружувався та що це не має ніяких історичних доказів. І Джон Доміно, ліберал, також казав про те, що Ісус ніколи не одружувався та що Він не мав дітей. Не було ніякого «Вирішального двобою». Це було свято любові. Я кажу своїм студентам, що якщо вам вдасться знайти щось, у чому згодні як консервативні, так і ліберальні історики, які досліджують Ісуса (таке буває вкрай рідко, але якщо таке й відбувається), то це означає, що дана річ, скоріше за все, є правдою. Справа в тому, що немає добрих, серйозних доказів на користь того, що Ісус із кимось одружився, і вже тим більше з Марією.

Анкерберг: Ми маємо ненадовго перерватися. Після перерви ми порозмовляємо про запитання, які залишилися. Ми почнемо з запитання: «Хіба вони не знайшли кістки Ісуса в передмісті Єрусалиму разом з іншими членами Його родини?» Ти входив до складу команди, яка аналізувала цю подію. Ти з’являвся на телепередачах і після перерви ми хочемо почути твою відповідь.

Анкерберг: Отже, ми знову з вами й ми розмовляємо про запитання, які ставлять хрест на розмовах. Такі запитання часто порушуються в нашому суспільстві. Це запитання про Ісуса, які просто обривають розмови. І вам потрібно знати відповіді на ці запитання. Розберімося з черговим запитанням, яке порушується в нашому суспільстві. Воно з’явилося після спеціального випуску на телебаченні, який вийшов не дуже давно. І ось як звучить це запитання: «Хіба вони не знайшли кістки Ісуса в передмісті Єрусалиму, Талпіоті?» В цьому склепі були інші члени Його родини. І все це пов’язане з наступним запитанням: «Знаєте, воскресіння Ісуса було лише духовним воскресінням. Це не було фізичне воскресіння, отже, воно насправді не має значення».

Уолес: Дозволь я почну.

Анкерберг: Гаразд.

Уолес: Насправді в цьому плані я не згоден з Дерелом. Я вважаю, що вони знайшли кістки Ісуса в могилі в Талпіоті.

Уолес: Ми знаємо, що це був Ісус, бо на лівому зап’ясті був невеличкий браслет з написом «Що б я зробив?» (сміх) Це мав бути Ісус. Твоя черга.

Анкерберг: Так, твоя черга.

Бок: Що я ще можу додати? Ні, серйозно…

Бок: Що я можу сказати з приводу могили в Талпіоті? Ці імена були занадто популярними, щоб на підставі цього робити якісь заяви. По-перше, сімейний склеп родини Ісуса розташований зовсім не в тому місці. Він мешкав у Галілеї. Його сімейний склеп мав бути розташований десь там. Можливість того, що цей склеп відкрили й перепоховали через рік, і зробили все це в цілковитій таємниці, тощо – таке вкрай малоймовірно. І не варто забувати про соціальні фактори, про популярність цих імен. Не знадобилося більше одного-двох тижнів, щоб усі… Знов-таки, про це кажуть консервативні християни, не особливо консервативні християни, світські євреї, консервативні євреї, атеїсти. Практично всі теологи в світі були згодні з тим, що в цьому відкритті не було нічого особливого.

Анкерберг: Ти провів час з Амосом Клонером у Єрусалимі відразу після спеціального випуску з ТедомКаплом. Що він сказав?

Бок: Амос Клонер стояв на чолі перших розкопок цього місця. Фактично, він сказав, що в цьому випуску практично кожні п’ять хвилин звучала помилка.

Анкерберг: Ти також зустрічався з Таль Ілан. Розкажи, хто така Таль Ілан.

Бок: Таль Ілан – експерт з імен цього часу та з частоти використання імен у цьому періоді. Коли в неї брали інтерв’ю, то, як вона каже, вона почувалася «свідком, який перебуває в заручниках з питання захисту вбивства», бо її намагалися загнати в кут. У підсумку вони поставили запитання: «Отже, гіпотетично…» Вона мала відповісти на запитання так, як вони того хотіли, але вона прекрасно розуміла, чого вони хотіли.

Анкерберг: Ти попереджав людей про цей випуск. Ти попереджав їх про реакцію та про те, що вони не знають, у що влазять. Після цього ти взяв участь у спеціальному випуску з ТедомКаплом. Ти казав про те, що ідея про те, що це було лише духовне, а не фізичне воскресіння, має серйозні наслідки та що вони не знають, у які води лізуть. Розкажи нам, чому?

Бок: Це була порада, яку продюсер, єврей за національністю, одержав від свого консультанта християнина, людини на ім’я ДжімТейбор. Він займається археологією й викладає в Університеті Північної Кароліни в Шарлоті. Я сказав, що ідея про те, що може бути воскресіння без фізичного тіла, в юдаїзмі досить і досить неправдоподібна. Всі тексти, що ми маємо, які розповідають ро те, в що вірили юдеї, припускають фізичне воскресіння. І про це ясно сказано в таких книгах, як друга та четверта книга Макавейська.

Насправді одна з цих подій, один з цих текстів розповідає про те, як сім синів були вбиті в певний час, спотворені по черзі. І коли третій син іде на смерть, то простягає свої руки та свого язика й каже: «Ви можете забрати їх, бо колись Бог поверне їх мені». Це досить фізичне ставлення до воскресіння. Безумовно, прославлене воскресле тіло буде не лише фізичним. Це не лише матерія. Але в ньому є щось фізичне. І Павло захищав це вчення та доктрину в першому до Коринтян п’ятнадцять. Насправді він успадкував цей погляд від свого фарисейського минулого, яке було вкорінене в єврейському погляді на воскресіння. Ідея про духовне воскресіння в християнській вірі має ігнорувати не лише докази Нового заповіту, а й докази єврейського коріння, від якого походить Новий заповіт.

Анкерберг: Порозмовляймо про перше до Коринтян п’ятнадцять. Це важливе питання, яке прямо пов’язане з часом, коли воскрес Ісус і незабаром після цього. Розкажи глядачам, про що там сказано.

Бок: На початку міститься одна з доктрин, про які ми казали. В ній сказано, що Ісус помер за Писанням, що був похований і що Він воскрес третього дня за Писанням. Там дається образ порожньої могили та поява фізично воскреслого Ісуса. Павло досить відвертий для того, щоб посередині розділу сказати: «Якщо Ісус не воскрес, то ми були б найнещаснішими з усіх людей». Фактично він каже, щов протилежному разі ми б вірили неправді й сподівалися на неправду. Павло ясно каже про те, яким важливим для християнської віри є буквальне воскресіння. Бо частиною надії християнської віри є непорушні та невпинні взаємини з живим Богом, які будуть вічно. І для цього необхідне воскресіння.

Анкерберг: Якщо взяти перелік людей, які записані в першому до Коринтян п’ятнадцять… Як далеко він іде?

Бок: В якому плані?

Анкерберг: У плані дат.

Бок: Там сказано про появи, які були відразу після воскресіння. Павло пише про це десь у середині та ближче до кінця п’ятдесятих років. Але в цьому відбивається його досвід передачі традиції, яка, скоріше за все, з’явилася десь у тридцяті. Ми кажемо про кілька років відразу після самої події.

Анкерберг: І перелік очевидців, який дали йому, містить у собі понад п’ятсот людей. Хтось додав…

Бок: П’ять сотень людей за один раз.

Анкерберг: Так, одного разу відразу п’ятсот людей побачили Ісуса. Але якщо зібрати весь перелік, то вийде десь п’ятсот п’ятнадцять людей або близько того. І якби кожному з них дали хоча б п’ятнадцять хвилин у суді, то знадобилося б сто двадцять дев’ять годин…

Бок: Ти б не хотів бути там присяжним.

Анкерберг: Це свідчення, яке тривало б п’ять днів поспіль. Хто б міг сказати після того, як прослухав сто двадцять дев’ять годин свідчень: «Та нічого не було!» Такого не буває. Гаразд, перейдімо до наступного запитання: «Хіба імператор Костянтин не вигадав Божественність Христа в триста двадцять п’ятому році на Нікейському соборі? Перед цим християни вважали Ісуса звичайною людиною».

Бок: Це чергова вкрай помилкова заява. Ми маємо листа, якого Пліній молодший написав імператорові Траяну в двадцятих роках другого століття. Пліній був губернатором тієї території, яку ми сьогодні називаємо центральною Туреччиною. Ця місцевість мала назву Віфінія. Він пише листа, намагаючись розібратися з гнаними християнами. Він намагається зрозуміти, чи може він відновити християн, яких він переслідував, якщо вони зроблять певні речі, чи зможе він пробачити їм, чи зможуть вони одержати помилування від держави. Він пише: «Мені сказали, що справжній християнин не схилить коліно перед статуєю цезаря. Ми подивилися на їхні служіння поклоніння. І коли ми прийшли на їхні служіння поклоніння, то вони співали гімни Ісусові, як Богові, Христові, як Богові». В його листі відкриваються вчення про служіння поклоніння церкви в Туреччині, яка була далеко від Ізраїлю, на початку другого століття. Ми знаємо, що перша церква, більша її частина (безумовно, ми знали про це на підставі наших документів) уклонялася Божественній особистості Ісуса. Костянтин не вигадав таке сприйняття Ісуса. Скажімо так: «Християнство не стало тим, чим стало, завдяки Костянтинові. Костянтин став тим, ким він став, завдяки християнству».

Анкерберг: Я в захваті від цього.

Уолес: Я б хотів дещо додати до цього, якщо можна. Ми бачимо самі Біблійні рукописи. В Івана один, один ми маємо «Пі шістдесят шість» та «Пі сімдесят п’ять», два ранні папіруси, які з’явилися за понад сотню років до Костянтина. І в них сказано те саме, що й в інших рукописах: що Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Якщо Костянтин вигадав Божественність Христа, то це означає, що він мав жити в другому столітті. Я не думаю, що він був таким старим.

Бок: Іноді ми бачимо варіацію в суперечці, згідно з якою Костянтин відповідальний за створення канону, або щось схоже на це. Але, знов-таки, як ми вже казали, це не так. Що зробив Костянтин? Він прийняв християнство й це відчинило християнству двері по всій Римській імперії, головою якої він був. Безумовно, це допомогло християнству зміцнити свої позиції, як єдиній релігії Європи. В цьому немає ніяких сумнівів. Але він не відповідає за теологічний зміст.

Анкерберг: Гаразд. Наступне запитання: «Звідки нам знати, що церковні писарі не втручалися в тексти? Адже те, що ми маємо зараз, це не те саме, що писали апостоли».

Уолес: Насправді ми знаємо, що іноді вони втручалися в тексти. І головне, що вони робили, коли змінювали текст – це намагалися зробити його яснішим. Наприклад, у Марка з шостого по восьмий розділ йдуть вісімдесят дев’ять віршів, у яких Ісуса жодного разу не згадують на ім’я або за титулом. Писарі мали схильність до того, щоб додавати слова. Ось чому в трьох різних місцях вони додали ім’я Ісуса або назвали Його Господом, щоб люди розуміли, про кого йдеться.

Анкерберг: Особливо в статутах.

Уолес: Так, саме так, у статутах. У літургічних книгах, які церква читала щотижня по фрагменту (в тому розумінні: «Ось фрагмент, який ми читатимемо цього тижня»). Їх не можна було починати з «Він зробив це». Його потрібно було назвати. Вони змінили текст. Але протягом чотирьохсот років копіювання рукописів самі рукописи виросли лише на два відсотки. Я не думаю, що це та інвестиція, в яку хтось схотів би вкласти. Це не принесе особливих грошей.

Двовідсоткове зростання тексту протягом чотирьохсот років – це не така вже велика зміна. Безумовно, відмінності є. Але вони не торкаються жодної з ключових доктрин, про які ми кажемо.

Анкерберг: Гаразд. У нас залишилося півтори хвилини. Запитання: «Хіба в Новому заповіті немає протиріч? Наприклад, хіба Павло та Петро не суперечили один одному в посланні до Галатів?».

Бок: Вони суперечили один одному в посланні до Галатів, але також простягли один одному руку спілкування в контексті того, чого навчає їхня теологія. Вони не були згодні в тому питанні, як мали поводитися євреї та погани. Але вони погоджувалися в тому, що Ісус навчав про такі речі, як «золоте правило», й віра в Ісуса означала, що люди мали жити певним чином. Вони були згодні один з одним у цьому питанні.

Анкерберг: Підбиймо підсумок із цих питань, які ставлять хрест на розмовах, і даймо поради християнам, що їм робити.

Бок: Я вважаю, що, в першу чергу, християни мають «не відставати від теми», якщо так можна сказати. Цей цикл створювався для того, щоб якнайшвидше показати вам, як відповідати на такі запитання, щоб дати вам підказки, дати вам добрі матеріали, які обговорюють такі запитання. І все це допоможе вам не губитися в розмові. І продовжуйте розмовляти. Не потрібно сперечатися.

Анкерберг: Саме так.

Бок: Намагайтеся почути, звідки бере інформацію інша людина, коли вона ставить вам своє запитання. В більшості випадків люди просто ставлять щирі запитання, бо почули щось на телебаченні або прочитали щось у книзі. Спілкуйтеся з ними, а не сперечайтеся. Ви не переможете в суперечці. Вам потрібно спілкуватися. Я вважаю, що по третьому пункту потрібно навчитися пояснювати свою християнську віру не лише в категоріях особистого досвіду, а й у категоріях історичного коріння християнської віри, які залишаються відкритими й зараз.

Анкерберг: Друзі, для мене було справжньою перевагою розмовляти з вами, приймати вас, як гостей на цій передачі. Я знаю, що наші глядачі одержали від вас багато корисної інформації. Дякую вам. І дякую вам за вашу нову книгу «Скидаючи Ісуса з престолу».

 

 

+++

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».