Робіть учнів Програма 5

Робіть учнів

 

Програма 5

 

 

 

 

 

Робі Галаті

Джон Анкерберг

Копірайт 2012 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Робіть учнів

 

Ведучий: Що, на вашу думку, головне?

Чого в першу чергу Ісус хоче від усіх християн Америки, Канади, Центральної Америки, Південної Америки, Європи, Близького Сходу, Африки, Азії, Філіппін та Австралії?

Ісус сказав: «Ідіть і робіть учнів». Хто такий учень? Як робити учнів?

Сьогодні я маю в гостях Робі Галаті, пастора церкви, в якій три тисячі двісті членів. Він має чотири ранкові служіння, але при цьому він особисто навчає від семи до восьми людей на рік, які, в свою чергу, навчають інших.

Чи можливо зайнятися цим, якщо ви ніколи такого не робили? Які практичні речі ви маєте знати?

Сьогодні ви одержите відповіді на ці запитання в спеціальному випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

+++

Програма 5

+++

 

 

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми розмовляємо про дивну статистику, яка впливає на наші життя. Наприклад, на планеті живе сім мільярдів людей. Ми, християни, маємо зрозуміти, що чотири з половиною мільярдів не знають Господа Ісуса. Сам Ісус дав нам план для досягнення цих людей. Він має назву «Велике доручення». Ми маємо йти й піднімати учнів. Ми подивимося на обітницю, яку Ісус дав із цим велінням – «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно». Це дивовижна обітниця. Ми порозмовляємо про неї та про те, як вона змінила наші життя та життя святих за всю історію церкви.

Сьогодні ми маємо почесного гостя – Робі Галаті, відомого вчителя. Він знає, як пояснювати Боже Слово. Робі, я хочу, щоб сьогодні ти почав з дивовижної обітниці. Це просто бонус або доповнення до Великого доручення. Це одна з його головних особливостей. Поясни її нам.

Галаті: Ісус дав нам цю обітницю наприкінці Великого доручення: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!».

Цікаво те, що, судячи з контексту, обітниця пов’язана з дорученням. Ми казали про нього кілька тижнів тому– «йдіть і піднімайте учнів». І ось що Він має на увазі: «Коли ви підете в світ і підніматимете учнів, Я буду з вами до кінця віку». Це не щось, що спливло потім, як ти вже казав. Це не просто добре слівце на останок. Ці слова важливі. Вони є невід’ємною частиною Великого доручення.

Джоне, цікаво те, що Він починає зі Своєї влади. В вісімнадцятому вірші Він сказав: «дана Мені всяка влада на небі й на землі». А після цього Він закінчує обітницею про Свою присутність. І ось про що Він каже: «Я буду з вами, хоч би куди ви пішли». Уяви собі, що подумали учні, коли почули це. Він мав дванадцятьох розбишак, які пішли за Христом з різних сфер життя. Вони жили з Ним. Вони дивилися, як Він навчав. Вони дивилися, як Він чинив дива. Вони бачили, як юрба кричала на Нього. Вони бачили все. І тепер Ісус каже: «Хлопці, Мені доведеться залишити вас». Певен, що тієї миті учні сказали б Йому: «Але, Ісусе, ми нізащо не зможемо зробити цього без Тебе. Та й з Тобою ми ледь поралися. Як же ми впораємося без Тебе?»

В Біблії є чотири кроки, які Ісус відкриває нам у формі учнівства. Я хочу показати їх вам. Перше, що робив Ісус: Він робив так, щоб учні спостерігали. Якщо ти пам’ятаєш, у Нагірній проповіді Ісус закликав учнів піти за Ним. Вони сиділи в юрбі й спостерігали за тим, як Він пояснював Боже Слово. Другий крок ми бачимо трохи далі – учні допомагали. Згадай історію про те, як Ісус нагодував чотири або п’ять тисяч людей. Ісус поламав хліб, роздав рибу. Він навчав. А потім Він сказав: «Хлопці, роздайте їжу. А потім зберіть залишки в кошики і принесіть Мені». Ісус чинив, а учні допомагали.

Але ось поворот. Ісус каже: «Ви це робитимете, а Я допомагатиму». Пам’ятаєш, як Ісус зійшов з гори перетворення? Він зустрівся з батьком, який привів свого сина до учнів. Він сказав: «Я привів свого сина до Твоїх учнів, щоб вони зробили бодай щось, але вони не змогли. Ісусе, Ти можеш допомогти?» Ісус сказав: «Хлопці, посуньтеся. Чи можу Я допомогти? Це що, жарт? Я можу все. Чи ти Віриш?» І Ісус допоміг. Коли учні потребували допомоги, Він допоміг їм.

А ось і останній крок: учні робили, а Ісус дивився. Ми знаємо, що Ісус ніколи не дивиться просто так. Але Він відійшов. Згадайте, як Він послав сімдесят учнів. Він сказав: «Я дав вам силу та владу виганяти демонів, зцілювати та пророкувати в Моє ім’я». Після цього вони повернулися й сказали: «Ісусе, Ти не повіриш, що відбувалося. Ти мав рацію. Ми проповідували й зцілювали, як і Ти».

Ми, віруючі Нового заповіту, не маємо такого, щоб Господь не працював з нами, бо Він обіцяв бути поруч. Учням було нелегко. В Івана чотирнадцять, п’ятнадцять – дев’ятнадцять записані Ісусові слова, які підбадьорять нас, віруючих в усьому світі. Послухайте, що сказав Ісус: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте! І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває». Ось воно: «і в вас буде Він. Я не кину вас сиротами», – каже Ісус, – «Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас! Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!». Ключовим є двадцятий вірш: «Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас».

Матвій розкрив цю таємницю на початку та наприкінці своєї Євангелії. Ми читаємо про це в Матвія один. Пам’ятаєш цю історію? Господній ангел приходить і каже: «Ти даси Йому ім’я Еммануїл», як про це пророкували в Старому заповіті, що означає «з нами Бог». Матвій вставляє це на самому початку. Хіба не дивовижно, що наприкінці Євангелії, в Матвія двадцять вісім, двадцять, Він каже нам: «Я завжди буду з вами»? Це суть Євангелії від Матвія. Він підбадьорює нас, віруючих, кажучи: хоч би що відбувалося, хоч би куди ми пішли, Господь Ісус Христос буде не лише з нами, а й в нас.

Анкерберг: Я б хотів порозмовляти про особисті приклади того, що Ісус Христос зробив у нашому житті. Але спочатку розгляньмо приклад одного з героїв Старого заповіту, а саме Мойсея.

Галаті: Так. Мойсей є відмінним прикладом. Згадай Мойсея. Він був недорікуватим. Він був заїкою. Він не гадав, що Господь зможе використовувати його. Йому було вісімдесят, коли Господь з’явився йому в пустелі й сказав: «Мойсею, Я хочу, щоб ти промовляв за Мене». А Мойсей каже: «Я не можу промовляти за Тебе». І тоді Він дає йому обітницю. Прочитайте Вихід три, дванадцять:

«І сказав Мойсей до Бога: Хто я, що піду до фараона, і що виведу з Єгипту синів Ізраїлевих? А Він відказав: Та Я буду з тобою! А це тобі знак, що Я послав тебе». Це Божа обітниця. Коли стоїш перед фараоном, перед тогочасним президентом світу, то тобі не легко. Це наймогутніший з людей на землі. Але ж Мойсей був пастухом, який більшу частину життя займався тим, що пас худобу. Але він мав постати перед фараоном і сказати: «Відпусти мій народ». Бог каже: «Не хвилюйся, Мойсею, бо Я буду з тобою».

Ми можемо копнути ще глибше. Пам’ятаєш, як Мойсей вів ізраїльтян через пустелю? Вони бурчали. Вони постійно скаржилися. Бог каже: «Я вестиму вас. Вас вестиме стовп вогненний вночі і стовп хмарний вдень». Бог виконав ті обітниці, які дав Мойсеєві.

Анкерберг: Так. І ось що я хочу, щоб люди зрозуміли. Нас слухає багато християн. Вони знають, що Ісус звелів нам йти по світу і піднімати учнів. Це означає, що їм потрібно з кимось розмовляти. Люди дивляться й кажуть: «Вам це легко». Ні, мені не завжди було легко. Я пам’ятаю, як вперше довелося промовляти. Я мав прийняти рішення. Чи Зроблю я це? Я вирішив, що, якщо скажу про це комусь – тоді я ще навчався в старшій школі – то втрачу друзів, популярність, вплив. Що вони подумають про мене? Тощо. Але Господь викрив мене і в підсумку я сказав: «Хоч би якою була ціна, я спробую це зробити». Я не знав про те, що потрібно готуватися до того, щоб розмовляти з людьми. Але я пам’ятаю, як повернув за ріг і сказав: «Якщо Ти хочеш, щоб я це зробив, я спробую».

Люди можуть сказати: «А що робити, коли тобі ставлять запитання, відповіді на яке ти не знаєш?» Я носив із собою Біблію разом з іншими своїми книгами й люди дивилися на неї й казали: «Ти християнин?» Я відповідав: «Так». Тоді я запитував: «А ти християнин»? «Ну, ні». І після цього мені починали ставити запитання. Після того, як я прийняв рішення, я сказав: «Господи, я свідчитиму про Тебе. Я намагатимуся розмовляти з людьми». Я пам’ятаю, що моєю стандартною відповіддю того часу було: «Я не знаю». Але я додавав до неї ось що: «Знаєш, я повернуся сьогодні додому, спробую знайти відповідь і дам її тобі завтра». Люди казали: гаразд. Вони не очікували, що я знатиму все. Я приходив додому й починав досліджувати вірші, перегортати гори інформації. Саме так люди й навчаються. Рано або пізно ти знайдеш те, що шукаєш. Вам варто спробувати.

Я пам’ятаю, як робив те, що казав мені Господь, але при цьому не вірив, що Бог робитиме щось зі мною. Мені було важко повірити в те, що це спрацює зі мною. Певен, що деяким нашим слухачам теж важко повірити в те, що, якщо вони підуть до своїх друзів і почнуть розмовляти з ними, то щось станеться й Бог втрутиться в це. Ось про що ми кажемо. Ісус сказав: «Я буду з вами». Святий Дух викриватиме. Він казатиме. Він використовуватиме вас. Можливо, ви не маєте теологічного ступеня. Можливо, ви не маєте всієї інформації. Але почніть. Почніть зі свого свідчення. Почніть ділитися ним з людьми й ви здивуєтеся з того, що почне відбуватися.

Друзі, сподіваюся, що це надихне вас хоча б спробувати. Якщо ви не маєте відповідей, то почніть шукати їх крок за кроком. Ваші друзі не вважають, що ви маєте знати все. В кожному разі те, що ви знаєте, здивує їх. Просто почніть із того, що Бог зробив з вами. Ти хочеш додати щось до цього?

 

Галаті: Ось у чому справа. Вам не потрібна теологічна освіта. Вам не потрібен ступінь з Біблійного коледжу, щоб ділитися вірою. Ми щодня зустрічаємося з людьми. Ми йдемо з ними обідати, пити каву, відвідуємо ті самі місця. Чому б не почати казати тим, хто оточує нас, чому ми так поводимося? Чому ми любимо Господа? Або про те, що відбувається в нашому житті?

Я згадую історію Давида Лівінгстона. Ми часто гадаємо, що бути християнином легко, особливо в Америці. Але є безліч братів та сестер, які пройшли через труднощі. Джоне, я вважаю, що це надихаюча історія. Давид Лівінгстон поїхав до Африки в ролі проповідника. Він не знав інших проповідників, які ділилися б там Євангелією. За своє життя він пройшов пішки п’ятдесят тисяч кілометрів. Тільки уяви собі: він пройшов п’ятдесят тисяч кілометрів, проголошуючи Євангелію. Одного разу на нього напав лев. Більшу частину свого життя він служив, будучи частково сліпим. Люди, які підтримували його вдома, почали нападати на нього. Одного разу він написав у своєму щоденнику такі слова. Він сказав: «Господи, пошли мене куди завгодно, тільки піди зі мною. Поклади на мене будь-який тягар, тільки підтримуй мене. Відітни від мене всі зв’язки, крім тих, які пов’язують мене зі служінням Тобі». Мені цікаво, скільки віруючих можуть повторити ці слова сьогодні: «Боже, забери з мого життя все, крім того, що пов’язує мене з Тобою»?

Йому випав шанс повернутися до Шотландії й він виступав в університеті Глазго. Він почав розповідати студентам про те, що робив Бог. Було видно, що ця людина прожила непросте життя. Він пережив двадцять сім хвороб. На нього напав лев і одна його рука була паралізована. І ось він став за кафедру й сказав такі слова: «Вам цікаво, як мені вдалося пройти через важкий час». І ось що він сказав: «Вам розповісти про те, що утримало мене посеред труднощів та самотності заслання? Це була Христова обітниця: «Ото Я з вами до кінця віку». І ось що надихає мене. Ісус дав цю обітницю учням дві тисячі років тому, але ми можемо застосувати його й сьогодні.

Анкерберг: Робі, я був у Кенії, йшов шляхом Давида Лівінгстона й чув, як у джунглях ревіли леви. Я був вражений тим, що йому вистачило присутності Христа для того, щоб піти цим шляхом і пройти п’ятдесят тисяч кілометрів.

А тепер я б хотів повернутися до наших глядачів. В Африці, на Сході, в Європі або в інших місцях можуть бути люди, які слухають нас зараз і кажуть: «Гаразд. А як щодо мене? Я не Давид Лівінгстон. Я не Мойсей». Ми хочемо показати, що ця обітниця стосується й цих людей. Ісус каже: «Я буду з вами».

Нам потрібно ненадовго перерватися. Після перерви ми поділимося особистим досвідом, а також порозмовляємо про справжню силу. Коли ми йдемо, то маємо покладатися на Христа. Ми покажемо вам обітниці, тому залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося.

 

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. Ми маємо в гостях Робі Галаті й ми розмовляємо про Велике доручення. Коли ми підкоряємося велінню Ісуса, йдемо до сусідів, до друзів, ділимося Євангелією, навчаємо їх, то, як каже Ісус, Він буде з нами. Не лише з тими, хто має докторський ступінь. Не лише з тими, хто ходив до семінарії. Не лише з пасторами. Він каже про всіх християн, які йдуть. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що Ісус піде з вами. Робі, пояснімо це з Біблійного погляду, а потім розповімо про особистий досвід.

Галаті: Так. Джоне, важливо розуміти, що це не ґрунтується на наших здібностях. Це ґрунтується на нашій відкритості Господові. Бог не кличе споряджених. Він споряджає покликаних. Ось що нам потрібно. Нам потрібні люди, які готові йти. Ці обітниці не стосуються тих, хто сидить удома й цілими днями думає тільки про себе. Ми маємо застосовувати їх на практиці.

Виникає запитання: «Як усе це застосувати в житті віруючого?» Брат Тім, мій наставник, одного разу відвів мене вбік і сказав ось що: «Християнське життя або легке, або неможливе. Воно неможливе, якщо намагатися прожити його самотужки. Воно легшає, коли ми дозволяємо Христу працювати в нас та через нас». Цей принцип має назву «життя Христа» й ми бачимо його в Писанні. Це підбадьорює всіх віруючих, бо ми знаємо, що не ми робимо все це, а Христос, який живе в нас.

Послухайте, що сказано в другому До Коринтян чотири, сім. Павло каже: «А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас». Він каже, що Божий Дух працює в нас, і це не від нас. Павло каже про це знову, коли розповідає про свою діяльність. До Колосян один, двадцять сім – двадцять дев’ять – це Павлове кредо. І ось що Павло каже: «що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона Христос у вас, надія слави!». Двадцять восьмий вірш: «Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній людині й навчаючи кожну людину всякої мудрости, щоб учинити кожну людину досконалою в Христі». Як же ти робиш це, Павле? «У тому й працюю я, борючися силою Його», – ось воно, – «яка сильно діє в мені». Павло каже, в чому секрет: я роблю роботу, але знаю, що насправді за мною стоїть Христос, який і робить усе це.

Анкерберг: Мені подобається, що він каже «борючися». Це означає, що він трудиться. Іноді перед тим, як проповідувати, потрібно як слід щось вивчити. Але насправді за всім цим стоїть не твій інтелект або дослідження, а Христос, який дає силу та сенс. Коли йдеш із кимось розмовляти, то потрібно підготуватися. Потрібно знати, про що казати. Але насправді, коли йдеш і робиш це, то саме Христос дає силу словам. Він використовує їх так, як ми навіть і не могли уявити.

Галаті: Безумовно. Павло каже про це в посланні До Филип’ян та До Ефесян. До Филип’ян два, дванадцять: «Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності», – ось воно, – «зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння». Павле, як же нам це робити? «Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю».

Анкерберг: Він каже, що дає нам дещо й ми маємо працювати з цим.

Галаті: Саме так.

Анкерберг: Так. Бери й використовуй. Справа в тому, що в іншому вірші Бог каже, що дає бажання. Він дає вам бажання досягати загублених. Він дає вам бажання йти до людей. І коли Він дає вам бажання й ви починаєте виконувати його, то Він дає вам здатність. «Хотіння і чин». Слово «чин» означає, що Він дає здатність виконати його. Як я вже казав, якщо копати, то ви знайдете щось. Хтось має прийняти рішення. Бог не бреше, даючи обітниці. Він дасть нам силу, якщо ми з чогось почнемо.

Галаті: Так. Мені на думку спадає До Ефесян два, вісім. Це чудовий вірш про пробачення. Але багато хто зупиняється на дев’ятому вірші: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився». Десятий вірш: «Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували». Він каже про «твориво», маючи на увазі майстра або гончара. І це показує нам, віруючим, що Бог працює в нас. Він дає нам і робить Свої справи через нас. Ми бачимо це До Ефесян два. Але звернімося до послання До Ефесян три, двадцять: «А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава». Павло каже про це в Писанні.

Анкерберг: Робі, я полюбляю ці вірші. Але люди просто слухають їх, а не застосовують на практиці. Я хочу, щоб вони підвелися з канап і взялися до діла. Як тобі вдалося підвестися з канапи і взятися до діла, адже ти й сам не завжди вірив у ці обітниці? Що змусило тебе перевірити їх? Що сталося?

Галаті: Так. Будучи відродженим віруючим, я мало знав про Господа. Я був віруючим усього півроку, коли почав читати Біблію. Я ніколи не ходив до семінарії. Я не мав теологічного ступеня. Я мало що знав про Бога. Але мені було цікаво. По п’ятницях ми з друзями збиралися й робили ось що. Ми не йшли до кіна або до кав’ярні. По п’ятницях вечорами ми збиралися й проводили сорок п’ять хвилин у молитві. Ми падали долілиць перед Господом, сідали в авто й молилися: «Боже, відчини нам двері, щоб казати людям про Тебе». Тоді це було досить радикально.

Ми їздили містом. А потім хтось із моїх друзів казав: «Ця людина потребує Господа». Ми зупиняли авто, виходили й казали: «Ми віримо, що Бог послав нас сюди, щоб розповісти вам про Христа». Джоне, я навіть не знаю, скільки разів ми приводили людей до Господа на стоянці Уолмарта або Уолгрина. Цікаво, що деякі з цих людей казали нам: «Я збирався покінчити життя самогубством», або «Я збирався зрадити свою дружину», або «Я думав про розлучення, але Бог привів вас у моє життя». Ми знали, що справа не в нас. Ми просто корилися велінню та заклику Христа в нашому житті.

Анкерберг: Я знаю, що ти мав випадок з хлопцем, який їхав автом і шукав місце, де б можна було помолитися. Розкажи нам про нього.

Галаті: Так. Після того, як ми закінчували свідчити, ми йшли до однієї кав’ярні. Власник цієї кав’ярні був наркоманом, який пройшов курс лікування. Ми завжди розповідали йому про Христа. Ми запрошували його до церкви, на молитовні збори. Але він завжди казав: «Дякую, але я не хочу. Я скажу вам, якщо мені знадобиться Господь». Одного разу вранці, коли ми молилися – ми щодня вставали й молилися від п’ятої до сьомої ранку – отож, одного разу, коли ми молилися, посеред молитви я відчув, як хтось зайшов до будинку й сів поруч зі мною. Я гадав, що це хтось із наших хлопців, і не розплющив очей.

За кілька хвилин, коли молитва закінчилася, я розплющив очі й побачив власника кав’ярні. Він прийшов на молитовні збори того ранку. Після цього ми спитали в нього: «Як ти знайшов нас?» Він сказав: «Вчора я збирався покинути свою дружину та родину». Він сказав: «Сьогодні вранці я прокинувся й зрозумів: я маю знайти те місце, де моляться ці хлопці. Я знав лише назву вулиці». Він розповів, що їздив вулицею сюди. Потім він вийшов з машини й подумав: «Схоже, це потрібний будинок». І щойно він взявся за ручку, то почув голоси людей, які молилися. Він вирішив повернутися до свого авто, бо подумав, що ці люди збожеволіли. Але Господь не дозволив йому піти. Він знову вийшов з авто й зайшов до будинку. Він сів і сказав: «Це те місце, де я маю бути». Джоне, трохи згодом ми привели його до Господа. Всі тому, що Бог використовував нас.

Питання насправді не в тому, «А чи з нами Ісус?» На підставі Слова ми знаємо, що Ісус із нами.

Питання не в тому, «Чи маємо ми силу, щоб закінчити своє завдання або завершити його?» Відповідь на це запитання – так. Він дав нам силу. Насправді ми маємо спитати в себе: «Чи вистачає нам Ісуса? Ісусе, чи піду я туди, куди Ти поведеш мене? Чи робитиму я те, що Ти кажеш мені?»

Анкерберг: Друзі, я знаю, як це: сидіти й слухати, як проповідники кажуть про вірші. Але я сподіваюся, що ви почуєте те, що ви самі маєте перевірити їх на практиці. Це змінить ваше життя. Це центр Божої волі. Це головне веління, яке Ісус залишив нам. З ним пов’язано багато чого. Просто спробуйте. Ісус каже, що Він буде з вами.

Наступного тижня ми повернемо за поворот. А що, коли ні? Що буде, якщо християнин не кориться велінню Ісуса йти і підніматими учнів? Ми обговоримо це питання. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

Дякую, що були з нами сьогодні. Якщо вам сподобався цей випуск і ви б хотіли подивитися його знову або подивитися інші випуски, то завантажте безплатний додаток «Шоу Джона Анкерберга» або заходьте на наш сайт джей-ей-шоу крапка орг.

Ви можете подивитися будь-який випуск через додаток «Шоу Джона Анкерберга» або завантажити будь-який випуск для особистого користування за п’ять доларів на нашому сайті джей-ей-шоу крапка орг.

Друзі, ми хочемо підбадьорити та зміцнити вас у вашому ходінні з Господом. Можливо, сьогодні Бог звертається до вас і ви хочете стати християнином, хочете помолитися й запросити Ісуса Христа стати вашим особистим Рятівником. Якщо так, то просто зайдіть на наш сайт і натисніть кнопку «стати християнином» у верхній частині нашої сторінки. Ви довідаєтеся, як помолитися й попросити в Господа Ісуса Христа врятувати вас від гріха. Ви можете пізнати Його й зустрітися з Ним особисто.

Ми раді, що ви вирішили подивитися нашу сьогоднішню передачу. Сподіваюся, ми побачимося з вами наступного тижня, коли вийде чергова передача, покликана підбадьорити вас у вашому ходінні з Господом. Усього найкращого. Нехай Бог поблагословить вас. До зустрічі наступного тижня.

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».