Робіть учнів Програма 4

Робіть учнів

 

Програма 4

 

 

 

 

 

Робі Галаті

Джон Анкерберг

Копірайт 2012 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Робіть учнів

+++

Ведучий: Що, на вашу думку, головне?

Чого в першу чергу Ісус хоче від усіх християн Америки, Канади, Центральної Америки, Південної Америки, Європи, Близького Сходу, Африки, Азії, Філіппін та Австралії?

Ісус сказав: «Ідіть і робіть учнів». Хто такий учень? Як робити учнів?

Сьогодні я маю в гостях Робі Галаті, пастора церкви, в якій три тисячі двісті членів. Він має чотири ранкові служіння, але при цьому він особисто навчає від семи до восьми людей на рік, які, в свою чергу, навчають інших.

Чи можливо зайнятися цим, якщо ви ніколи такого не робили? Які практичні речі ви маєте знати?

Сьогодні ви одержите відповіді на ці запитання в спеціальному випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

 

+++

Програма 4

+++

 

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Ми розмовляємо про дивовижні факти, про населення світу та про тих, хто знає Христа. Статистика свідчить, що в світі живе понад сім мільярдів людей і чотири з половиною мільярди з них не знають Господа Ісуса Христа. Ісус Христос дав нам, християнам, план для досягнення інших людей. Цей план має назву «Велике доручення». Ми маємо йти й піднімати учнів з народів. Що це означає? Як це робити? Як виконувати цей план у повсякденному житті? Ми розмовляємо про практичні аспекти, а також про обітниці, які йдуть разом з Великим дорученням. Я запросив одного з найвідоміших Біблійних учителів нашої країни, Робі Галаті, й попросив його пояснити ці речі на підставі Писання.

Робі, сьогодні ми хочемо порозмовляти ось про що. Ісус сказав: «навчаючи їх зберігати все, що Я вам заповів». Схоже, це непросте завдання. Як нам виконати його?

Галаті: Так. Це добре запитання. В світі люди знаходять знання, наповнюючи свій розум інтелектуальною інформацією.

Але в Писанні ми бачимо щось інше. В Писанні ми навчаємося не лише того, щоб знати, а й щоб робити. В Писані Ісус завжди казав: «Ви маєте не лише знати, а й робити. Ви маєте слухати й чути. Ви маєте навчатися й жити». Питання в тому, чого ж Ісус хотів навчити нас? Він каже в Великому дорученні, що всього: «навчаючи їх зберігати все, що Я вам заповів».

У цій частині передачі я б хотів показати три кроки. По-перше, ми подивимося на Павла вчителя. По-друге – на Тимофія, учня. І по-третє – на навчання нас. До чого Бог покликав нас та як нам зберігати все те, що Він заповів нам?

Анкерберг: Звучить непогано.

Галаті: По-перше, апостол Павло являє найбільший приклад учителя. Павло пережив кардинальне навернення. Ми знаємо свідчення Павла, записане в Діях дев’ять. Він переслідував християн. Він навіть був присутній при вбивстві Стефана. В Діях дев’ять описано, що він ішов до Дамаску. Він побачив світло й почув голос. Господь Ісус Христос сказав: «Павле, Павле, чому ти Мене переслідуєш?». Павло осліп. Ананій зустрівся з ним і помолився про нього. Щось схоже на лушпиння впало з його очей.

Тепер Павло міг бачити. Після цього сказано, що він пішов до Тарсу й почав казати про Господа.

Але ось у чому запитання: «Що зробив Павло після свого кардинального навернення?» Ми гадаємо, що він пішов проповідувати або євангелізувати. Але послухайте, що він каже в Посланні до Галатів один. На початку Послання до Галатів ми бачимо свідчення Павла. Послухайте, що сказано в шістнадцятому вірші: «я не радився зараз», – каже він, – «із тілом та кров’ю, і не відправився в Єрусалим до апостолів, що передо мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск. По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п’ятнадцять».

Виникає запитання: «Що ці три роки робив Павло?» Він пішов до Аравії й я вважаю – як і багато інших – що його навчав Господь Ісус Христос. Він проводив час із Господом. Ісус напоумляв його, навчав його доктрин віри, навчав його всього того, що Він заповів. Коментар «Байбл Нолідж» каже ось що. Послухайте, що тут написано: «Сумнівно, щоб він пішов туди, щоб євангелізувати. Скоріше за все, він пішов, щоб опинитися вдалині від людей, наодинці з Господом, для особистого навчання, міркування та одержання об’явлень. Цей ревний учень закону міркував над значенням свого навернення й дивився на Христа через призму Старого заповіту. Плід тих днів, проведених в Аравії (це цікаво) Павло пояснює в своєму посланні до Римлян». Джоне, подивімося на схожі моменти. Господь Ісус Христос покликав дванадцятьох учнів, які мали йти за Ним. Він провів три роки, навчаючи їх. Апостол Павло сам каже: «Я був тим, хто народився в інший час». Але після того, як Бог покликав його, він послав його до Аравії, де Ісус три роки навчав його так само, як і учнів.

Анкерберг: Це підводить нас до запитання: «Що Ісус сказав Павлові, що він передав нам і виявив у своєму житті?»

Галаті: Мені здається, Він сказав Павлові відмовитися від того життя, яке він знав. Одна справа знати, і зовсім інша – робити в своєму житті. Я хочу зосередитися на слові «зберігати», даному в Великому дорученні. Ісус сказав: «навчаючи їх зберігати все, що Я вам заповів». Слово «зберігати» досить цікаве. Воно означає «берегти», «доглядати». Але воно також означає зберігати, захищати. В Біблії воно використовується не так, як у світі. Якщо я захищаю щось, то це означає, що я не пускаю до цього людей. Але в Біблії все інакше. Коли людина «зберігає» або захищає щось, то робить це, поширюючи інформацію.

Саме цього Господь Ісус Христос навчив Павла. Ми бачимо це у всьому Писані. В Писані Павло показує нам зв’язок між вченнями та справами, між навчанням та життям. Послухайте, що він каже До Филип’ян три, п’ятнадцять – вісімнадцять: «Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. Та до чого дійшли ми (до істини), поступаймо в тім самім далі. Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас. Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового». Він каже щось дивовижне. Він каже, щоб ми трималися істини. Це означає, що ми маємо слухати, й не лише навчатися, щоб знати, а жити тим, що нам відкриває Господь Ісус Христос.

Анкерберг: Він також сказав «йдіть». Що означає «йдіть»?

Галаті: Так. «Йдіть» – це дивовижне слово. Воно часто використовується в Писані. Коли Ісус каже: «Піди за Мною», то насправді Він каже: «Йди за Мною». Йти за вчителем означає не лише знати те, що знав учитель, а й робити те, що він робив. Це й є віра в дії. Багато хто каже: «Я знаю про Бога», або «Я вірю в Бога», або «вірю в Ісуса». Але навіть диявол може це сказати.

Ми знаємо це на підставі Писання. Чи знаєте ви, що диявол знає доктрини віри краще, ніж більшість парафіян? Насправді він знає все, що стосується Бога. Він був на небесах. Але проблема в тому, що він не має рятівної віри.

Яків каже нам про це в Якова два, вісімнадцять: «Але скаже хто-небудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх. Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять». Різниця між рятівною вірою та вірою демонів полягає в тому, що рятівна віра завжди супроводжується справами. Джоне, ми не чинимо для того, щоб врятуватися. Ми врятовані благодаттю через віру. Це не наша заслуга, як каже До Ефесян два, це Божий дар, щоб ніхто не похвалявся. Ми не можемо знайти порятунок через справи, але ми чинимо справи, здобувши порятунок.

Анкерберг: Це плід. Так.

Галаті: Одна справа знати благодать, а інша – проявляти її. Одна справа знати милість, а інша – виявляти її. Одна справа знати любов, а інша – виявляти її до тих, кого важко любити. Ось що Павло показує нам через Біблію.

Анкерберг: Напевно, Ісус сказав йому: «Послухай, Павле, ти маєш поділитися цим з іншими». І він почав передавати свої знання Тимофієві. Він показав нам, що означає бути вчителями. Розкажи нам про Тимофія.

Галаті: Тут ти влучив у десятку. Павло знайшов хлопця на ім’я Тимофій. Скоріше за все, йому було шістнадцять. Тимофій мав мати та бабусю, які впливали на його життя. Його батько був греком. Ми можемо дійти висновку, що батько не впливав на нього. Ми бачимо це в другому Посланні до Тимофія один, п’ять: «Я приводжу на пам’ять собі твою нелицемірну віру (це каже Павло), що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась». Тобто, Павло каже: «Послухай, я знаю, що ти став таким не завдяки своєму батькові, а завдяки праці твоєї матері та бабусі».

Це має підбадьорити матерів. Знаєш, у світі багато самотніх батьків. Це підбадьорення для вас. Якщо ви виховуєте дитину самі, то завдяки вашому бажанню водити її до церкви, ви колись можете виростити Тимофія.

Анкерберг: Так. Це просто дивовижно. Павло також каже Тимофієві: «Зберігай те, що було тобі дане». Що це означає?

Галаті: Так. Він каже: «Добро припоручене стережи». Хіба не дивовижно, що Ісус Христос наприкінці Свого життя використовує ту саму термінологію? Ісус каже Своїм послідовникам: «Зберігайте все, що Я вам заповів». Тут одне значення. Павло каже Тимофієві: «Добро припоручене стережи». Згадай, що я казав раніше: зберігати – означає давати. Тимофій розумів цей принцип. Павло каже: «Якщо ти не зрозумів, то я повторю ще раз: Отож, сину мій, зміцняйся (другий розділ, перший вірш) Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона! А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити». Тимофій розумів, що він має не лише знати ці речі, а й жити згідно з ними.

Анкерберг: Так. Крім того, Павло навчав Тимофія, коли брав його в свої подорожі.

Галаті: Так. Знаєш, Джоне, я вже казав, що навчаю дев’ятьох людей. Я намагаюся навчити їх різних речей. Ми вивчаємо доктрину та теологію. Кілька місяців тому ми вивчали молитву згори. Я маю на увазі те, що Бог все знає і все контролює. І Він каже нам, віруючим, молитися. І вони почали ставити мені запитання: «Якщо Бог знає все, то навіщо нам молитися? Якщо Бог контролює все, то навіщо нам молитися?» І я почав казати їм про те, що так, Бог знає все, але Він звелів нам молитися. Я показав їм, як молитися, й молився з ними в офісі.

Одного разу в мене з’явився шанс виступити у в’язниці. Я взяв із собою трьох своїх учнів. Це була «виробнича практика». Ми поїхали разом. Я проповідував, а після проповіді закликав ув’язнених до каяття. І ось, з Божої благодаті, люди почали виходити вперед. І тут капелан бере мене – а я не планував цього робити – й каже: «Ми маємо помолитися з цими людьми». І що я зробив? Я повернувся до своїх хлопців і сказав: «Ходімо». Вони сказали: «Ми?» Я сказав: «А хто ще? Ми йдемо туди». Вони багато тижнів розмовляли про молитву. І ось через п’ять хвилин після того, як ми почали молитися про порятунок цих людей, я почув, як один з моїх хлопців навчав іншу людину й плакав перед Господом.

Я подивився ліворуч і побачив, як інший хлопець, який раніше соромився молитися, молився про ув’язненого, щоб той визнав Христа. Він плакав перед Господом. Ми сіли в машину й вони всі дали мені п’ять і сказали: «Пасторе, це було неймовірно». Вони сказали: «Сьогодні, протягом часу цієї «практики» ми довідалися про молитву більше, ніж за весь час навчання в офісі».

Анкерберг: Так. Ми ненадовго перервемося. Після перерви ми повернемося й порозмовляємо про три великі істини, які кожен християнин має знати й передати іншим. Залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося.

Анкерберг: Ми знову з вами. Ми маємо в гостях Робі Галаті, великого Біблійного вчителя. Ми розмовляємо про Велике доручення. Як його виконати? І ось що ми маємо знати. Тобі слово, Робі.

Галаті: Джоне, до цього моменту ми розглядали життя Павла, як учителя, який навчався в Господа Ісуса Христа. Він жив за цими принципами. Він навчався й жив на підставі цих речей. Ми бачили, як Павло вкладав у життя Тимофія. Тимофій навчався й жив на підставі цих речей. Ми маємо поставити собі запитання: «Чого Бог хоче навчити мене?»

Чарльз Сперджен сказав: «Біблія, яка розвалюється, зазвичай належить тому, хто не розвалюється». Ми маємо зануритися в Боже Слово, щоб воно просочило нас. Я вивів із цього три ключові доктрини. З цих доктрин виходять усі інші. Я вважаю, що кожен віруючий має знати ці доктрини.

Ось вони. Перше – виправдання. Виправдання – це законна декларація, яку Бог виголошує в житті віруючого. Ми бачимо це До Римлян три, двадцять вісім. Дозвольте, я прочитаю: «Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону». Це законне поняття. Це можна порівняти з тим, коли ми заходимо до зали суду, а суддя стукає молотком і оголошує рішення: винен або не винен. Коли ми приходимо до Господа Ісуса Христа, відкидаючи справи закону, ми визнаємо, що не можемо нічого зробити, щоб врятуватися. Ми в розпачі. Нам потрібен рятівник. Ми мертві в гріхах та злочинах. Не ми обрали Бога. Він першим обрав нас. Ісус сказав: «Не ви обрали Мене, а Я обрав вас. Не ви полюбили Мене першими. Я першим полюбив вас». «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого». Коли ми каємося в гріхах і визнаємо Христа, Бог починає дивитися на нас, як на Своїх дітей, виправданих у Його очах.

По-друге, справа не лише в виправданні, а й в освяченні. Освячення починається в мить порятунку. І ось що це означає. Віруючий починає перетворюватися на Христів образ. Ми починаємо слухати Боже Слово й жити на його підставі. Є дві частини освячення. По-перше, є прогресивне освячення. Це процес у житті віруючого, під час якого він постійно перетворюється на Христів образ. Ми бачимо це до Євреїв десять. Послухайте, що тут сказано: «Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується». Суть у тому, що ми постійно перетворюємося на Христів образ.

Але є й позиційне освячення. Джоне, ми постійно кажемо про процес перетворення на Христа. Але ми забуваємо, що Бог обрав нас перед заснуванням світу, щоб зробити святими. Ми бачимо це до Євреїв десять, десять: «У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз».

Отже, ми маємо виправдання, освячення – процес перетворення на образ Христа. Але не варто забувати й про прославлення. Ми маємо розуміти останні часи, майбутнє: розуміти небо та пекло. Ми маємо розуміти, що колись ми матимемо прославлене тіло.

Ми залишимо це тлінне тіло і приймемо тіло нетлінне.

Анкерберг: Так. У своєму освяченні ми дедалі більше й більше стаємо схожими на Христа. Але доки ми живемо на Землі, ми ніколи не досягнемо Його. Є люди, чия святість більша за інших, бо всі ми ростемо з різною швидкістю, залежно від того, як Господь відкривається нам. Але коли ми потрапимо на небеса, нам уже не потрібно буде рости. Ми одержимо прославлені тіла. Ми не зможемо грішити. Ми вже не матимемо спокус, не матимемо сліз. Ми одержимо тіла, які не знають хвороб, розкладання та болю. Все це залишиться в минулому. Це й є прославлення.

Отже, є виправдання (коли нас оголошують праведними), прогресивне освячення. Ти згадував вірш, де сказано: «Бо жертвоприношенням одним вдосконалив (або освятив) Він тих, хто освячується». Ми бачимо, що ці два поняття об’єднані в одному вірші. І в підсумку ми будемо прославлені, бо Христос дасть нам нові тіла.

Галаті: Так. У наступному випуску ми порозмовляємо про «Христове життя». Все починається з віри. Віра тримає нас, доки Бог працює в нас та через нас. Бог завершить цей процес.

І як сказали Ісус та Павло: «той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса». Виникає запитання: «Як же нам так жити?» Гадаю, багато хто ставить собі це запитання. «Як нам так жити?» Для цього ви маєте робити те, що знаєте. В Біблії знання не дорівнює силі. В Біблії знання є силою лише тоді, коли його застосовують на практиці. Ми, віруючі, знаємо, що робити, але виникає запитання: «Чи робимо ми це?»

Нещодавно мені розповіли історію про те, як хтось виховував дитину. Це був урок для батьків. Джоне, як ти знаєш, я маю сина, якому майже два роки. Він навчає нас терпіння та того, як бути батьками.

Анкерберг: Він такий милий!

Галаті: З ним непросто, але він дивовижна дитина. Він навчає нас терпіння. Отож, я розмовляв з однією людиною про виховання. І вона сказала мені: «Робі, є різниця між навчанням на основі бунту або на невіданні». Порозмовляймо про виховання. Якщо дитина поводиться погано, то ти підходиш до неї й кажеш: «Ти не знав, як поводитися?» Якщо дитина відповідає «Я знаю, що потрібно робити, тату», то ви скажете: «Ні, ти не знав, що робити. Адже якби ти знав, то зробив би так. А тому, що ти не зробив цього, то виходить, що не знав». «Але, тату, я знав». І цієї миті в мене, як у батька, з’являється вибір: провести виховні заходи проти бунту чи проти невідання?

Ось чому я хочу спитати в вас: «Чому ви не йдете за Господом: через бунт чи через невідання?» Якщо це невідання, це одне, але якщо бунт – це зовсім інше.

Анкерберг: Господові доводиться карати тих, хто перебуває в бунті.

Галаті: Так. Біблія каже, що Бог карає тих, кого любить.

Анкерберг: Робі, сьогодні є люди, яким потрібно прийняти рішення, чи вони бунтуватимуть, ігноруватимуть Боже Слово, чи почнуть іти за ним. Ти маєш приклад про двох людей, які прийняли рішення й це змінило їхнє життя, а також життя оточуючих. Що це були за люди?

Галаті: Так. Я хочу розповісти про двох чоловіків: Зіґмунда Фрейда та Клайва Льюїса. Батько Зіґмунда Фрейда був євреєм. Він народився в тисяча вісімсот п’ятдесят шостому. В дитинстві він мав няньку-католичку, яка водила його до церкви.

Кажуть, що в ранньому віці він навіть любив Господа. Але в житті Зіґмунда щось трапилося. Його батько став банкрутом. І замість піти до церкви й прийняти Господа, він опинився в світі, намагаючись заробити гроші для родини. Він пішов до коледжу і в сімдесятих роках дев’ятнадцятого століття почув про дарвінізм. Він почав читати праці Дарвіна і перетворився на справжнього атеїста. Саме в цьому він знайшов себе. Ось одна його цитата, яка повною мірою показує його думки. Він сказав: «Релігію можна відкинути. Її доктрини несуть відбиток часів, за яких вони були створені – за днів наївного дитинства людської раси».

Фрейд вірив, що люди можуть самі творити своє майбутнє, своє життя. Він вважав, що люди не повинні для цього покладатися на релігію. В тридцяті роки двадцятого століття він взяв життя до своїх рук. Він ввів собі смертельну дозу морфіну і вчинив самогубство.

З іншого боку, людина на ім’я Клайв Льюїс, ще в дитинстві мала щось схоже на любов до Бога. В десять років він навіть молився про зцілення своєї матері. Його мати лежала в лікарні. Але він відвернувся від Бога, коли Він не відповів на цю молитву.

Цікаво, що сорок два роки потому Фрейд почав впливати на Льюїса. Він почав читати його праці й навіть пішов до коледжу вивчати психологію. Але з Клайвом Льюїсом щось сталося. Хтось дав йому Новий заповіт грецькою. Він почав читати його й слухати таких людей, як Толкієн та Барфілд. Він почав звертатися до Господа.

Він прийняв Бога й Бог кардинально змінив його життя. Після цього він почав вести п’ятнадцятихвилинні передачі, які мовилися по всій країні. Люди закохалися в його передачі. Він розглядав питання про віру та релігію, пояснюючи їх людям. Ці передачі стали такими популярними, що на їхній основі вийшла книга, яку сьогодні знають за назвою «Просто християнство». Багато хто знає Льюїса завдяки його книгам. Він написав «Чотири любові», «Досліджуючи скорботу» та досить популярні «Хроніки Нарнії».

І ось чому ці історії такі цікаві. Один з цих чоловіків почав свій шлях з Господом та Словом, але відвернувся від Нього. Інший же просто був номінальним християнином, який відвернувся від Бога, а наприкінці життя прийшов до Христа. Двоє чоловіків, два шляхи, дві долі, два результати. Виникає запитання: «Який кінець чекає на нас?»

Знаєш, я б хотів підбадьорити наших глядачів, які колись ішли за Господом, але відійшли від Нього. Можливо, ви мали взаємини з Богом, але вам набридла церква або вас уже не торкаюся заповіді Христа. Я б хотів підбадьорити вас і сказати, що сьогодні ви можете почати все знову. «Як мені це зробити, Робі?» Почніть із того, що знаєте. Почніть з Божих заповідей. Почніть з Божого Слова. Багато хто каже: «Як би мені хотілося знати, до чого мене закликає Бог». Ви й так знаєте. Він відкрив вам це в Своєму Слові. Ось чому ми можемо почати сьогодні з того, що вже знаємо.

Анкерберг: Гаразд. Наступного тижня ми продовжимо нашу розмову. Ми порозмовляємо про обітниці Великого доручення. Ісус каже, що коли ми коримося Йому, починаємо виконувати Велике доручення, навчаємо, робимо учнів, то Він обіцяє нам: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!». Так? Ми порозмовляємо про великі обітниці, які сховані в цих словах. Так? Усе це чекає на вас наступного тижня. Залишайтеся з нами.

 

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».