Робіть учнів Програма 2

Робіть учнів

 

Програма 2

 

 

 

 

 

Робі Галаті

Джон Анкерберг

Копірайт 2012 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Робіть учнів

Ведучий: Що, на вашу думку, головне?

Чого в першу чергу Ісус хоче від усіх християн Америки, Канади, Центральної Америки, Південної Америки, Європи, Близького Сходу, Африки, Азії, Філіппін та Австралії?

Ісус сказав: «Ідіть і робіть учнів». Хто такий учень? Як робити учнів?

Сьогодні я маю в гостях Робі Галаті, пастора церкви, в якій три тисячі двісті членів. Він має чотири ранкові служіння, але при цьому він особисто навчає від семи до восьми людей на рік, які, в свою чергу, навчають інших.

Чи можливо зайнятися цим, якщо ви ніколи такого не робили? Які практичні речі ви маєте знати?

Сьогодні ви одержите відповіді на ці запитання в спеціальному випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

+++

Програма 2

+++

 

Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Сьогодні ми приготували для вас чудовий випуск. Я б хотів особливо привітати тих, хто дивиться нас у Європі, на Близькому Сході та в Африці. Нещодавно нам писали з Тегерана (Іран), з Гонконгу та Сінгапуру, а також з Індії. Нам часто пишуть глядачі з Англії, Шотландії, Франції, Німеччини та Швейцарії. Ми також часто одержуємо листи з Африки та Південної Америки. Мушу вам сказати, друзі, я в захваті від того, що Бог дав нам таку платформу, щоб звертатися до вас. Сьогодні ми обрали тему, яка стосується християн понад двохсот країн, які дивляться сьогодні нашу передачу. Це головне веління Ісуса, яке Він дав церкві та кожному християнинові особисто. Ми називаємо його Великим дорученням. І сьогодні з нами один з найкращих Біблійних учителів нашої країни Робі Галаті, який пояснить нам його на підставі Божого Слова. Це підбадьорить та підніме вас.

У Великому дорученні є обітниці, про які ви, скоріше за все, не знали. Робі має багато цікавої інформації, й тому я запросив його поділитися нею з нами. Робі, в Великому дорученні ми знаходимо одну з найдивовижніших заяв, які будь-коли робив Ісус Христос. Що ж це?

Робі Галаті: Так, у Матвія двадцять вісім, шістнадцять – двадцять записане Велике доручення. Ісус сказав: «дана Мені всяка влада на небі й на землі». І після цього Він каже: «Тож ідіть, і навчіть всі народи» або зробіть учнів з усіх народів.

І виникає запитання, Джоне: «Як ми могли так багато років не помічати цього? Як ми пропустили це?» Я провів дослідження й вирішив подивитися на оригінальний переклад короля Якова. Протягом багатьох століть люди не помічали в ньому заклику. В Великому дорученні слово «ідіть і робіть учнів» перекладене, як «навчіть». Я хочу прочитати вам, що сказано в оригінальному перекладі короля Якова:

«Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів». Цікаво, що слово «навчіть» використовується в перекладі короля Якова в двох місцях. Слово «матетеуо» перекладене з грецької, як «учень». Це слово означає «робити учнів». Воно не означає «навчити», а спонукує робити учнів. Відтоді цей переклад виправили. І в усіх наступних версіях написано: «робіть учнів».

Анкерберг: Так. Є різниця між тим, щоб просто навчати, євангелізувати, та робити учнів. Саме про це ми й хочемо порозмовляти в сьогоднішньому випуску.

Галаті: Так. Я хочу розділити цю тему на дві. По-перше, перед тим, як почати робити учнів, ми маємо самі стати учнями. А по-друге, Джоне, на нашому шляху наставництва ми маємо здобувати учнів. Це не опція, не пропозиція, не варіант. Це веління Господа Ісуса Христа.

Анкерберг: Робі, розберімося з цими пунктами.

Галаті: Так. Для того, щоб робити учнів, ми самі маємо бути учнями. В Біблії слово «християнин» використовується в Новому заповіті лише тричі. І в двох із трьох випадків (воно вперше з’являється в книзі Дій одинадцять) ми бачимо його в негативному значенні. Цей термін використовувався для висміювання, як каже один з Біблійних словників. У першому столітті ніхто не думав називати себе християнином, бо це було однаково, що називати себе «маленьким Христом». Сьогодні ми використовуємо це слово в позитивному значенні. Отже, слово «християнин» з’являється лише тричі. Вгадай, як часто використовується слово «учень»?

Анкерберг: Часто.

Галаті: Часто. В Новому заповіті слово «учень» використовується двісті шістдесят дев’ять разів. Ісус використовує його в Євангеліях двісті тридцять вісім разів. Виникає логічне запитання: «Чого Ісус очікував від нас: щоб ми були християнами чи учнями?» Відповідь проста.

Він хоче, щоб ми були учнями.

Слово «учень» – досить цікаве. Я хочу, щоб ми розібрали його. Учень – це той, хто навчається. Це підмайстер. Людина може робити учнів або сама бути чиїмось учнем. Наше суспільство розуміє цей термін. Ми знаємо, що в медицині є таке поняття, як ординатура, коли молодий лікар навчається в більш досвідченого. Ми знаємо, що в слюсаря може бути підмайстер, який допомагатиме йому. Те саме буває й в електриків.

Анкерберг: Які характеристики мають учні?

Галаті: В Біблії є багато характеристик учнів і я раджу вам подивитися їх. Я ж назву три головні характеристики. По-перше, учень – це той, кого виховують. Павло каже Тимофієві в першому до Тимофія чотири: «Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті». Слово «вправляйся» звучить грецькою, як «гімназо».

Саме від нього походить слово гімназія. Отже, Павло каже Тимофієві: «Тренуйся». Це те, що нам наказано виконувати, й те, чим ми маємо займатися щодня.

В Луки дев’ять, п’ятдесят сім три людини підійшли до Ісуса. Гадаю, ти пам’ятаєш цю історію. Один з них сказав: «Я піду за Тобою». А Ісус сказав: «Послухай, Я не маю будинку. Я не з тих рабінів, хто літає лише бізнес-класом. Я не зупиняюся в найкращих готелях. Я навіть не маю місця, де прихилити голову». Другий хлопець підійшов і сказав Йому: «Я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку поховати мого батька». Ісус відповів йому: «Ні, царство заважливе. Нехай мертві самі ховають своїх мерців. А ти йди за Мною». А останній сказав: «Ісусе, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з матір’ю та батьком». Ісус сказав йому: «Ні. Зараз важливе царство. А це ти можеш зробити й потім». Ісус показує, що для того, щоб бути учнями, ми маємо бути не лише навченими, а й присвяченими. Ми маємо забути про себе. Знаєш, у Писанні Ісус каже:

«Ви маєте відмовитися від своєї родини, від своїх братів, від усього, і навіть від себе, щоб бути Моїми учнями».

Анкерберг: Дехто не готовий платити ціну учнівства. Можливо, їхня ціна не така висока, як була в минулому, коли людей убивали за віру. Але вони не готові платити навіть малу ціну. Минулого тижня ми розмовляли про те, що Ісус сказав: «Дехто з цих людей потрапить на небеса, але вони не будуть гідні Мене. Вони втратять нагороду». І хоч ви й живете зараз, ви можете втратити життя. Вам здається, що ви мертві, що ви стоїте на місці, не зростаєте в вірі. Чому? Бо не виконуєте одне з найголовніших доручень, які Він дав нам. Це може принести вам радість, увести вас у Божу волю.

Галаті: Так. Я б хотів пояснити це. Ти маєш цілковиту рацію. Учень – це той, хто постійно навчається. І виникає запитання: «Чи може людина бути учнем без семінарії або Біблійної освіти?» Відповідь на це запитання – може.

Анкерберг: Безумовно.

Галаті: Може. Але є й зворотний бік медалі. Чи може людина не бути учнем і при цьому закінчити семінарію, одержати докторський ступінь і багато років бути пастором церкви? І відповідь на це запитання також ствердна. І ось чому. Ці люди припиняють навчатися, зростати, розвиватися. Вони припиняють плекати взаємини з Господом Ісусом Христом.

Анкерберг: Робі, я бачив опитування, які показують, що в середньостатистичній церкві лише десять відсотків займаються всіма служіннями, а дев’яносто відсотків лише приходять, сидять і слухають. Велике доручення показує нам, що ми не повинні так поводитися. Пастори не повинні робити все заразом. Вони не повинні ходити на всі служіння. Що ж мають робити пастори? І як з усім цим пов’язане Велике доручення?

Галаті: Так. Люди в церквах уважають, що пастори та служителі мають робити всю роботу в служіннях. Я пам’ятаю, як почув одну історію, коли ще був молодим віруючим. Це була історія досвідченого пастора, якому зателефонував один молодий пастор. Він зателефонував йому й сказав: «Справи в нашій церкві йдуть просто відмінно. У нас христиться стільки людей, як ніколи раніше. Дедалі більше людей визнають Христа й приходять до нас. Наша недільна школа росте». А потім він додав: «Але є одна проблема». Він сказав: «Я дивлюся на церкву й розумію, що не бачу жодного, хто передавав би своє життя іншим». Він сказав: «Мені потрібен хтось, хто не лише відноситиме мої касети до архіву». Він сказав: «Мені потрібен хтось, хто не лише ходитиме по бізнес-зустрічах або навчатиме в недільній школі». Він сказав: «Ось що мені потрібно – мені потрібен хтось, хто зможе приводити людей до Христа, вести їх на шляху віри й передавати своє життя іншим». Він додав: «Дивлячись на свою церкву, я розумію, що таких людей у ній немає».

Ісус дав нам Біблійний мандат і передав його словами апостола Павла до Ефесян чотири, одинадцять – дванадцять. Послухайте слова Павла. В одинадцятому вірші він каже: «І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів ( для чого?), щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового». Павло дає церкві таку вказівку: ваше завдання, як служителів, передати своє життя в серця інших членів церкви.

Пастори захоплюються адмініструванням, проведенням бізнес-зустрічей, відвідуванням одних служінь. Якщо ми змінимо наш фокус і припинимо намагатися виростити церкву в цифрах, а зосередимося на духовному зростанні, то все зміниться. Знаєш, я б хотів, щоб моя церква росла не в ширину, а в пізнанні Божого Слова, Його волі, Його заповідей, Божих шляхів у нашому житті.

 

Анкерберг: Я вважаю, що це дуже важливо. Гадаю, варто повторити це ще раз.

Галаті: Я хочу, щоб усе стало ясно. Робити учнів – це не завдання самого пастора. Це завдання всіх віруючих. Ісус дав веління всім віруючим: «Ідіть і робіть учнів». Біл Хайбелз є пастором церкви, яка має двадцять п’ять тисяч членів. І після того, як він провів дослідження своєї церкви, він пережив «пробудження в служінні». Він зрозумів, що приводить багато людей до церкви, але не робить із них учнів.

Анкерберг: Так. Ми ненадовго перервемося. Робі, після перерви я хочу, щоб ти пояснив людям, як робити учнів. Гаразд? Ми розмовляємо про те, хто такий учень. Але нам потрібно знати, як робити учнів. Залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося.

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. Ми маємо в гостях Робі Галаті й ми розмовляємо про головне веління Ісуса Христа для всіх християн. Це Велике доручення. Ми розмовляли про різні його аспекти. Ми казали про те, що для того, щоб робити учнів, потрібно, в першу чергу, самому бути учнем.

Але перейдімо до другого пункту: «Як робити учнів?»

Галаті: Так. Для цього ми маємо бути переконані в тому, що нам необхідне наставництво в житті. Але питання ось у чому: «Робі, як нам робити учнів та для чого нам це?» Я хочу назвати три пункти.

По-перше, це веління Ісуса. Ще запитання? Ісус сказав: «Ідіть і навчіть». Це веління. Протягом багатьох років ми хибно розуміли це веління. Ми гадали, що «йти» і «навчити» – це веління або «христити» – це веління. Але це лише частини, які спрямовують нас до головного – робіть учнів. Це веління Ісуса.

По-друге, Він дав нам приклад. В Івана сімнадцять ми бачимо первосвященницьку молитву. Це молитва Ісуса наодинці з Батьком перед тим, як вирушити на хрест. Він залишається наодинці з Богом і в четвертому вірші каже цікаві слова: «довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати». Джоне, слово «довершив», яке Він тут каже – це те саме слово, яке Він сказав на хресті, перекладене, як «звершилося». Він каже, що це питання вирішене: «Ти поставив мені завдання й Я виконав його». Виникає запитання: «Що ж за завдання йому поставив Бог?» Більшість скаже, що Він мав піти на хрест, померти за гріхи всього світу. І це правильно. Але проблема в тому, що цього ще не сталося. Це було перед розп’яттям. Дехто може сказати: «Бог звелів Йому чинити дива». Це теж правильно. Але про це не сказано в даному місці. Можливо, Бог поставив Його навчати? І це теж правда. Але знову-таки, про це не сказано в даному уривку.

Якщо вивчити контекст Івана сімнадцять (і я раджу вам зробити це), то ви побачите, що в цьому місці Ісус сорок разів каже про людей, яких Бог дав Йому. Послухайте, що сказано в Івана сімнадцять, шість: «Я Ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово». Бачите? Ісус каже: «Боже, Ти дав Мені завдання й Я його виконав». Завдання полягало в тому, щоб передати Його життя іншим, а точніше, апостолам.

Анкерберг: Робі, апостоли також були для нас прикладом у цьому. Розкажи про це.

Галаті: У Діях два, коли Петро встав і проповідував у день П’ятдесятниці, три тисячі людей пізнали Господа. Вони зробили не так, як ми б зробили сьогодні. Їх не хвилювали картки з даними, не хвилювали підняті руки, не хвилювало число людей. Вони намагалися зрозуміти, як їм навчити три тисячі людей. Це було непросте завдання. Апостоли показували нам приклади цього в книзі Дій та в Новому Заповіті.

Я вважаю, що найкращим прикладом цього є друге до Тимофія два, два. Апостол Павло перебував у в’язниці й наприкінці свого життя він звертається до Тимофія: «Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона! А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити». Джоне, в цьому вірші представлені чотири покоління учнів.

Павло вкладає в Тимофія: це один та два. Тимофій вкладає в вірних – два та три, які здатні навчити інших – три та чотири. Чотири покоління учнів представлені в одному вірші Писання.

Джоне, Білі Грэм сказав, що цей вірш вплинув на нього більше, ніж будь-який інший вірш Біблії про учнівство. Виникає запитання: «Чи можна зробити учнів за допомогою самої лише проповіді Євангелії?» Цієї осені я захищав свій докторський ступінь на цю тему. Я написав листа Эвері Уїльямсу, авторові «Життя Пана», великому наставникові, і спитав у нього: «Чи може проповідь дати учнів?» Він відповів мені й написав: «Мені не хотілося б руйнувати твою статтю, але намагатися одержати учнів за допомогою проповіді однаково, що бризкати на дітей молоком і казати: «Я їх погодував». Хоч це й може комусь допомогти, учні з цього не вийдуть».

Анкерберг: Ми маємо статистику, яка показує, що відбувається зараз у церкві.

Галаті: Так, ми залишили це поза увагою, Джоне. Я вважаю, що причина в тому, що ми зробили євангелізацію фіналом. Знаєш, ми непогано євангелізуємо. Ми закликаємо людей відреагувати на заклик Христа, дати обіцянку, вийти вперед. Але що нам робити після цього? Ми сказали людям, що вони можуть прийти до Ісуса, уникнути пекла й потрапити на небеса. Але ми не допомогли їм перейти рису віри, щоб вони почали самі харчувати себе.

Я знайшов цікаву статистику. Боб Гіліам з Ті-Нет Интернейшенал провів опитування серед чотирьох тисяч парафіян із тридцяти п’яти деномінацій і побачив цікаві речі. Послухайте, що він каже. Він стверджує, що двадцять чотири відсотки парафіян кажуть про те, що їхня присвята падає. Він також каже, що сорок один відсоток парафіян каже, що вони не ростуть духовно. Майже три чверті парафіян вважають, що не ростуть духовно. Виникає запитання: «Чи таким має бути життя християнина? Чи мають віруючі рухатися назад або стояти на місці?» Гадаю, ні.

Ось дослідження Дей Центру теологічної баптистської семінарії Нового Орлеана, яка опитала сорок чотири тисячі баптистів півдня на підставі семи критеріїв. Вони побачили, що дев’ять з десяти баптистських церков на Півдні або не ростуть, або зменшуються. Тільки уявіть собі – дев’ять з десяти церков або не ростуть, або зменшуються. Виникає запитання: «Чому?» Я вважаю, що вся справа в тому, що в церквах безліч ненавчених учнів. Ми бачимо чоловіків та жінок, які б хотіли читати Біблію, молитися, запам’ятовувати Писання, але не знають, як це зробити. Ніхто не взяв їх за руку й не провів шляхом наставництва. Джоне, наші церкви зараз відчайдушно потребують цього.

Анкерберг: Що робити з цим, Робі? Певен, люди хочуть знати відповіді на це запитання.

Галаті: Я можу лише сказати, чого не варто робити.

Анкерберг: Гаразд.

Галаті: Не варто підходити до людини й казати: «Ти б хотів, щоб я навчав тебе?» Такий підхід рідко працює. Він зарізкий, запрямий. Краще сказати так: «Ти б хотів вивчати Біблію разом зі мною? Ти б хотів зустрічатися раз на тиждень і вивчати Писання? Ти б хотів зустрічатися раз на тиждень, щоб разом обговорювати процес наставництва?» Мені кинули виклик – робити учнів. Коли я зробив крок віри, в моєму житті з’явилося дві людини: Тім Ляфлер та Дэвід Плат. Ці двоє зіткнулися з людиною, яка щойно покинула кокаїн та героїн, покинула алкоголь і зробила крок віри. Вони прийшли в моє життя й провели мене шляхом наставництва. Це торкнулося мене. Я й сам є результатом наставництва. Ось чому я вкладаю своє життя в інших. Зараз я маю в наставництві дев’ятеро людей. Щотижня я вкладаю в них своє життя, навчаю їх молитися, йти разом по життю. Ми звітуємо один перед одним, вивчаємо доктрини віри, теологію. Але ми також навчаємося того, як правильно ставитися до дружин, як виховувати дітей, як досліджувати Писання.

Анкерберг: Скільки часу ти проводиш з ними?

Галаті: Десь по дві години на тиждень. Ми зустрічаємося в кав’ярні, йдемо на обід. Ми живемо разом. Це наставництво тет-а-тет. Ми шукаємо моменти для навчання. І це досить цікаво. В процесі наставництва виникають моменти навчання. Їх не можна створити, не можна вигадати. Вони приходять завдяки Божому втручанню, коли Він дозволяє вам промовляти в їхнє життя. Ти починаєш це робити й їхнє життя кардинально змінюється.

Анкерберг: Отже, друзі, в наших наступних передачах Робі ще порозмовляє про те, як робити учнів. Але що ти б хотів, щоб люди винесли з цієї передачі?

Галаті: Джоне, я не був би тут, якби в мене не вкладали, не приділяли мені часу, не вливали в моє життя. Я хочу спитати в наших глядачів: «Що ви вкладаєте в життя інших? Зі скількома людьми ви зустрічаєтеся?» Хтось може сказати: «Пасторе, я вперше чую про таку концепцію». І це нормально. Але сьогодні ви маєте прийняти рішення й сказати: «Я хочу почати процес наставництва». Не забувайте, що ви не зможете робити учнів, доки самі не станете учнем. Коли ми потрапимо на небеса, то не зможемо здивувати Бога розміром нашого будинку, вартістю машини або грошима на рахунку в банку. Він поставить нам лише одне запитання. Я гадаю, що Він спитає в нас: «У скількох людей ви вклали себе? Скількох ви зробили учнями з народів?»

Анкерберг: Так. Я хочу звернутися до тих пенсіонерів, які дивляться нас. Ви зустрічаєтеся за філіжанкою кави зі своїми друзями. Ви можете принести в це спілкування Господа й навчити своїх друзів. Ви можете почати це й зрозуміти, чи хочуть вони вивчати з вами Боже Слово. Якщо ж ви занадто зайняті, то можете зустрічатися з людьми за обідом. Є безліч різних шляхів. Можливо, ви працюєте зі студентами. Ви можете зустрічатися з ними й розмовляти. Ми ще обговоримо цей момент у наступних випусках.

У наступному випуску ми звернемося до іншого питання. Чи може християнин спокійно сказати: «Ні. Я цього не робитиму»? Ми маємо істину, маємо послання, яке може дати людям взаємини з Богом, вічне життя й ви не хочете ділитися ним? Це означає, що ви так не любите свого сусіду, що не хочете, щоб він довідався Добру звістку? Ми порозмовляємо про це в нашому наступному випуску. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

Дякую, що були з нами сьогодні.

Якщо вам сподобався цей випуск і ви б хотіли подивитися його знову або подивитися інші випуски, то завантажте безплатний додаток «Шоу Джона Анкерберга» або заходьте на наш сайт джей-ей-шоу крапка орг. Ви можете подивитися будь-який випуск через додаток «Шоу Джона Анкерберга» або завантажити будь-який випуск для особистого користування за п’ять доларів на нашому сайті джей-ей-шоу крапка орг.

Друзі, ми хочемо підбадьорити та зміцнити вас у вашому ходінні з Господом. Можливо, Бог звертається сьогодні до вас і ви хочете стати християнином, хочете помолитися й запросити Ісуса Христа стати вашим особистим Рятівником. Якщо це так, то просто зайдіть на наш сайт і натисніть кнопку «стати християнином» у верхній частині нашої сторінки. Ви довідаєтеся, як помолитися й попросити в Господа Ісуса Христа врятувати вас від гріха. Ви можете пізнати Його й зустрітися з Ним особисто.

Ми раді, що ви вирішили подивитися нашу сьогоднішню передачу. Сподіваюся, ми побачимося з вами наступного тижня, коли вийде наступна передача, покликана підбадьорити вас у вашому ходінні з Господом. Усього найкращого. Нехай Бог поблагословить вас. До зустрічі наступного тижня.

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».