Раві Захаріас відповідає скептикам Цикл 1 Програма 1

Раві Захаріас відповідає скептикам

Цикл 1

 

Програма 1

 

 

Д-р Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Раві Захаріас відповідає скептикам

– Цикл 1 –

+++

Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга» доктор Раві Захаріас відповідає скептикам.

Він виріс в Індії, де його предки належали до однієї з найвищих каст індуїстських священиків. Але одного разу він почув слова Ісуса Христа і став християнином. У підсумку він став одним з найкращих християнських апологетів у світі. Він побував у понад сімдесяти країнах і виступав у таких престижних університетах, як Гарвард, Прінстон, Дартмут, університет Джона Хопкінса та Оксфорд. Він звертався до письменників світу в ПАР та військових офіцерів у військовій академії Леніна в центрі геополітичних стратегій у Москві.

Його тричі запрошували виступати на щорічному молитовному сніданку в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Він звертався до урядів на національних молитовних сніданках в Оттаві (Канада) та Лондоні (Англія), й навіть виступав у ЦРУ в Вашингтоні. Дивіться сьогодні спеціальний випуск «Шоу Джона Анкерберга».

 

 

+++

Програма 1

+++

 

 

 

Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до нас. Можливо, друзі запрошували вас подивитися сьогодні нашу передачу, щоб почути нашого дивовижного гостя. Якщо це так, то я б хотів привітати вас і сказати, що ви не будете розчаровані почутим сьогодні. Мій гість – геніальний християнський апологет Раві Захаріас. Він побував у сімдесяти країнах світу, виступаючи в найпрестижніших університетах, даючи відповіді на найскладніші запитання в житті. І він не просто дає логічні відповіді, а робить це з любов’ю.

Він також виступав перед лідерами уряду в різних частинах світу. Він тричі виступав у штабі ООН у Нью-Йорку на щорічному молитовному сніданку, який проводять перед початком генеральної асамблеї ООН. Друзі, цю передачу мовлять у двохста шести країнах. Її перекладають багатьма мовами. Я попросив Раві відповісти на запитання студентів. По-перше, ми приділимо тиждень тим, хто живе на Далекому Сході, потім перейдемо до Близького Сходу, потім до Європи та Америки. Гадаю, вам сподобається.

А сьогодні я хочу познайомити вас із цією людиною. Він народився в Ченаї (Індія). Раві, світ перебуває в сум’ятті. Люди шукають відповідей, але не можуть знайти бодай щось, що має значення. Ти й сам був хлопцем, який заплутався. Повернімося до Ченаї. Ти не знав чіткого вчення Ісуса Христа. Як ти став віруючим та послідовником Ісуса Христа?

 

Раві Захаріас: По-перше, я радий бути з тобою, Джоне. Я знаю тебе вже багато років і ціную нашу дружбу. Ти маєш рацію. Сум’яття – це найпоширеніша проблема в нашому світі, яка не пов’язана з якоюсь окремою культурою. Хоч би куди я поїхав, зали завжди наповнюються молодими людьми. Я відвідую університети та школи, бо молоді люди перебувають у найбільш непростому періоді життя. Є китайське прислів’я, яке каже: «Якщо хочеш довідатися, що таке вода, не питай у риб». Коли ти занурюєшся в щось, то часто не думаєш про перспективу, не думаєш про своє середовище. Цікаво те, що ви можете бути занурені в щось зовні, але вам не уникнути того, що є всередині.

Отже, так, ти маєш рацію. Я народився в Ченаї (Індія). Тоді це місто мало назву Мадрас, але кілька років тому його перейменували на Ченаї. Бомбей перейменували на Мумбаї. Тепер потрібно стежити за всіма цими назвами. Я ріс на півдні. Моя мама народилася й виросла в Ченаї. Мій батько приїхав зі штату Керала, що ще далі на південь. Вони познайомилися в Ченаї й одружилися. Мій батько розмовляв мовою малаялам, а мама – тамільською. Я знав лише лайки мовою батька, то й не казатиму їх. Отже, Ченаї був моїм рідним містом до трьох-чотирьох років, доки ми не переїхали до Делі.

Але справа в тому, Джоне, що люди не розуміють, що Індія – це найрелігійна країна в світі. Люди шукають відповіді через церемонії, через історичні традиції, через усе те, що йде з релігією. За фактом, індійські богослови скажуть, що в пантеоні індуїзму триста тридцять мільйонів богів. Але мешканці Індії регулярно вклоняються лише деяким з них. У цій культурі високо цінується приналежність до найвищої касти індійського священства – до намбудірі. Мій батько був з Кералы, а мати з Ченаї. Як я вже казав, я ніколи серйозно не замислювався про релігійні речі. Чому? Я був з головою занурений в труднощі навчання. Індія завжди славилася суперництвом у сфері освіти. Якщо погано навчатися, то нікуди не потрапиш. Ось чому на дітей починають тиснути з самого дитинства.

 

Анкерберг: Учні стикаються з неймовірним тиском.

 

Захаріас: Так. Потрібно не просто скласти тест, а одержати високу оцінку, опинитися на вершині переліку. І я мав проблеми з цим. Крикет був у мене в крові. Я грав у крикет та теніс. Я полюбляв займатися спортом, але ненавидів навчання. У підсумку це призвело до того, що в мене виникли серйозні проблеми з батьком. Я не справлявся. Але, разом з тим, я хотів бути прийнятим. Крім того, культура Індії орієнтована на сором. Якщо ти не робиш щось добре, то на тебе насаджують почуття сорому, щоб ти став успішним. Статистика самогубств зростає відразу ж після оголошення результатів іспитів. По всій країні діти починають стрибати з дахів будівель, обливатися бензином і спалювати себе живцем. Так зробив мій близький друг. Такою була культура, в якій я ріс. У моїх братів та сестер усе було добре, а в мене – ні. Я був білою вороною в родині й до мене це дійшло.

 

Анкерберг: Так. Я бував у Мумбаї, коли їхав до Калькути. Я бачив, як люди щиро додержувалися традицій своєї релігії. Вони були щирими, але, разом з тим, не мали відповідей. Вони продовжували шукати. Розкажи нам про це.

 

Захаріас: Так. Головні релігії в Індії – це індуїзм, іслам, буддизм, сікхізм, джайнізм і трохи бахаїзм. Християн там не надто й багато. Люди часто гадають, що християнство – це ексклюзивний світогляд. Усі вони ексклюзивні, інакше б вони просто не з’явилися. Вони з’явилися заради певної мети й мають певні відмінності. В пошуку відповідей я опинився ні з чим. Я відчував порожнечу, самотність та свою неспроможність у школі. Доречі, я не мав жодного друга християнина. Більшість моїх друзів були індуїстами. Вони дуже цінували свої родини. Цілком так само виховували й мене. Але всередині я почував порожнечу. Я не мав відповідей, а мав лише запитання. Традиції, традиції, традиції. Просто додержуйся їх. Я знав, що це нікуди мене не приведе, й вирішив покінчити з життям.

 

Анкерберг: Розкажи про це. Як ти пішов на таке?

 

Захаріас: Знаєш, Джоне, по правді кажучи, я багато років не міг розмовляти про це, доки були живі батько з матір’ю. Для них це був жахливий сором. Так було до того, доки батько прямо не спитав у моєї дружини, а потім і в мене. Знову-таки, це питання сорому. Ніхто не хоче визнавати, як низько він упав у житті. Я хочу, щоб слухачі розуміли, що причиною цього не був психологічний розлад, проблема з наркотиками або щось таке. Я просто шукав сенс. Я хотів зібрати життя в єдине ціле, а воно не збиралося.

Я пішов до свого класу в коледжі, а потім зайшов до наукової лабораторії. Я побачив якісь хімікати й взяв їх. Я не знав, що це були за хімікати. Я просто взяв ті, де був намальований знак «отруйна речовина». Я приніс їх додому й одного ранку вирішив налити в склянку. В будинку нікого не було. Я пішов до ванни й… Вміст моєї склянки почав вирувати. Я перемішав його ложкою й випив.

Раніше я всім казав «нажаль», але один доктор виправив мене, сказавши: «На щастя». Розчин виявився занадто солоним і мій шлунок відмовився приймати його. І ось я стояв біля раковини, вивергаючи вміст шлунку. Я впав на коліна й закричав «допоможіть». Слуга почув мене. Більше в будинку не було нікого. Він забіг до мене. Не знаю, можливо, він виламав двері. Я не пам’ятаю. Він побачив мене в такому стані, посадив у таксі й повіз до лікарні. І коли я знову опам’ятався, то побачив, що в моїй руці була голка, яка подавала ліки від зневоднювання. Мати з батьком були поруч зі мною. Я відчував цілковите спустошення. Я не знав, як жити, й не знав, як померти. Це був перехідний момент для мене, щоб копнути ще глибше в пошуках відповіді на моє запитання.

 

Анкерберг: До твоєї кімнати зайшла одна людина й щось зробила.

 

Захаріас: Це щось дивовижне. Ось чому я вірю в Божествені зустрічі. Я нікого не чекав. Я й досі не розумію, як вони могли пропустити його. Напевно, все тому, що він відрекомендувався служителем. Він приніс мені маленький червоний Новий заповіт. Він хотів прочитати його мені, але моя мати заборонила йому, бо я був у критичному стані. Він розгорнув чотирнадцятий розділ Івана. В ньому Ісус звертався до Хоми, який приніс Євангелію до Індії. Він читав намбудірі, моїх предків.

В чотирнадцятому розділі Івана Ісус сказав: «бо живу Я і ви жити будете!». Я схопився за цей вірш і сказав: «Ісусе, якщо Ти пропонуєш мені те життя, якого я ніколи не мав, то я хочу прийняти його від Тебе». Це був поворотний момент у моєму житті. Я запросив Ісуса Христа, творця життя, дати мені таке життя, яке міг дати тільки Він. Мені було сімнадцять. Він дав Біблію моїй матері, бо я не міг тримати її через зневоднювання. Мати читала мені її з акцентом. Я повторив молитву. Це був початок тієї подорожі, яка триває й сьогодні, на мою велику радість. Так, бувають повороти, зльоти та падіння. Але, коли в твоєму серці є Божа карта, ти ходиш з Ним, тримаючись за руки.

 

Анкерберг: Я маю в гостях Раві Захаріаса, дивовижного християнського апологета, який виступав у багатьох університетських містах світу. Тебе запросили до Гарварду, щоб провести три лекції на непросту тему: «Чи може людина жити без Бога?» З цих лекцій з’явилася книга. Але повернімося до запитання «Чи може людина жити без Бога?»

 

Захаріас: Так, Джоне, для мене це був пам’ятний час. Це було на початку дев’яностих, коли проводили перший форум Верітас. Зараз їх проводять по всій країні в різних університетах. Мені дали запитання «Чи може людина жити без Бога?» Це була цитата Уїлла Дюранта. Він сказав: «Головне питання нашого часу, це не питання протистояння півночі та півдня, сходу та заходу, комунізму та капіталізму. Найбільше питання нашого часу: чи може людина жити без Бога?» Я взяв останню частину його фрази і вставив у назву своєї лекції. Я провів дві лекції за підтримки різних груп, філософських спільнот, християнських груп, тощо. Місцем проведення лекцій була Гарвардська школа права. Я пам’ятаю дві цікаві речі. Лекція була на вихідних, коли Гарвард грав у футбол проти Єля

 

Анкерберг: У футбол?

 

Захаріас: Так. Вони переживали за те, скільки людей прийде. А другий момент – тоді я вперше за півмісяця встав на ноги. Я був у Шотландії, займався дослідженням справ Девіда Лівінгстона й травмував спину, одержав грижу в диску. Моє тіло не було в порядку. Я пролежав п’ять днів у ліжку в Глазго. Один з моїх друзів прилетів, щоб забрати мене. Я пролежав у ліжку аж до того дня, як мені потрібно було вилітати до Бостона. Я прекрасно пам’ятаю ці дві речі. Я не знав, як усе пройде.

Але запитання було й залишається тим самим. Є два шляхи, щоб дати на нього відповідь. Теоретично – так, люди можуть жити так, немов Бога не існує. Атеїсти, агностики, антитеїсти в своїй більшості саме так і живуть. Але з логічної точки зору це неможливо, особливо, якщо ви маєте моральну відповідь на всі запитання. Жан-поль Сартр пережив це. З тим самим зіткнувся й Ентоні Флю, як ти знаєш. Я кажу про непослідовні спроби побудувати світогляд на фундаментальному питанні життя. Цього не можна зробити за допомогою логіки або сприйняття. Екзістенціально люди роблять це й намагаються жити день у день. Але якщо ви хочете жити повноцінно й мати відповіді на запитання, які непокоять вас, то ви не зможете жити без Бога. В цьому був виклик Дюранта. Чи житимемо ми так, немов Його не існує? І якщо це так, то в якому хаотичному світі ми опинимося? Як сказав Ніцше, двадцяте століття має стати найкривавішим століттям в історії через популяризацію «смерті Бога» й так воно й було. Воно було кривавішим, ніж попередні дев’ятнадцять сторіч разом взяті.

 

Анкерберг: Так, дуже цікаво, що роботи Ніцше вплинули на Гітлера. Гітлер дав їх Сталіну та Муссоліні. Ми всі знаємо, що сталося з цими трьома націями.

 

Захаріас: Так. Якщо ти читав книгу Пола Джонсона «Нинішні часи», то знаєш цю історію. Він розповідає про трьох вождів початку двадцятого століття: Гітлера, Сталіна та Муссоліні. Іронія полягає в тому, що в певний час Сталін збирався зайнятися служінням, але зневірився в Богові. Гітлер хотів створити надрасу, надлюдину, яка захопить усе. Ідеї життя без Бога стали досить популярними. Іронія в тому, що Ніцше був сином пастора, а обидва його діда були служителями.

Він сказав у дев’ятнадцятому столітті, що, коли ми зрозуміємо, що Бог помер, почнеться божевілля. Останні тринадцять років свого життя він провів у чергуванні божевілля та здорового розуму. Він часто безперервно мовчав протягом тижнів. Але ось яку притчу він залишив. Він сказав: «Ви не чули про людину, яка взяла ліхтар і пішла до міста, кажучи: «Я шукаю Бога, я шукаю Бога». Вона викликала в людей сміх. Люди дивилися й гадали, що вона збожеволіла. Після цього вона сказала: «Куди подівся Бог? Невже ми втратили Його? Чи Він вирушив у подорож?» Ось такими були його запитання.

Але Ніцше подобається мені тим, що він був відвертим у застосуванні своїх висновків. Сучасні філософи не люблять іти до кінця логічного шляху. Ніцше був щирим. Він казав такі речі, використовував метафори: «Хто дав нам губку, щоб стерти обрій? Чи залишилися ще зльоти та падіння? Чи потрібно запалювати ліхтарі о ранковій порі? Як нам досягти найбільших зі справ людства?» Не залишилося обрію. Не залишилося вихідного пункту. Він розумів, що смерть Бога означала смерть абсолютів та визначень.

Отже, ось його запитання: «Які священні ігри нам доведеться вигадати, щоб знайти заспокоєння та задоволення?» Про що він каже? Їм потрібна якась духовність, якась містика, щось із абсолютної природи. Як нам знайти все це зараз?

Джоне, я вважаю, що це найбільше запитання нашого часу. Бог вже не перебуває в людській парадигмі. Де нам знайти визначення? Де знайти вихідний пункт? Ніцше влучив просто в десятку. Він сказав: «У двадцятому столітті стануться дві речі: воно стане найкривавішим століттям в історії, бо дев’ятнадцяте століття вбило Бога – в філософському сенсі – й назовні вийде все всесвітнє божевілля».

Чи потрібно нам дивитися на дані, щоб зрозуміти, що відбувається сьогодні в світі? Коли ми дивимося на те, що було в двадцятому столітті, на Освенцим та інше… Знаєш, люди не люблять слухати про це. Вони кажуть: «Ти вдаєшся до крайнощів». Ні, ні, ні. Гілберт Кіт Честертон сказав так: «Трагедія невір’я в Бога не в тому, що людина починає вірити в порожнечу. Вона набагато гірша, адже людина може почати вірити в усе, що завгодно».

 

Анкерберг: Так. Ти казав, що виникає чотири проблеми, якщо ми забираємо Божу присутність із нашого культурного та особистого життя. Перше, як ти казав… ніхто ніколи не зміг логічно заперечити відповіді на ці проблеми. Перше: якщо Бога не існує, то немає об’єктивних вихідних пунктів моральних меж. Поясни це.

 

Захаріас: Знаєш, я народився на сході, але живу на заході. Я поєднав обидві ці культури. Я бачу сильні та слабкі сторони як у тій, так і в іншій. Західний світ думає, чи є Бог. Східний світ думає, якому богові вірити. Знаєш, там є схожі тенденції. Але насправді нам потрібні моральні межі, на підставі яких ми будуватимемо своє життя. В Америці ми кажемо про коріння закону. Ми маємо коріння закону, маємо стовбур політики, маємо гілки культури, які розростаються. Але що тримає коріння? Його тримає моральний ґрунт. Ось як створювалася Америка. З ладом та всім рештою. То де ж нам знайти моральну точку відліку?

Навіть найвідоміші атеїсти визнали це. Лише популісти шукають якихось рішень. Я кажу про Семів Гарисів та інших, хто бажає знайти моральну логіку без Бога. Вони лише підіймають старі теорії, в яких нема рації. Австралієць Мекі сказав: «Складно казати про добро та зло без теїстичних меж». Він прямо сказав про це.

Кай Нільсен, канадський атеїст, сказав: «Не можна прийти до морального прийняття рішень через розум, попри те, хоч би скільки фактів ви навели». А потім він сказав: «Сам цей факт тривожить мене». Бертран Расел сказав, що він вибирав між добром та злом так само, як між жовтим та зеленим. Він сказав це Коплстоуну й той відповів: «Ти вибираєш між жовтим та зеленим за допомогою зору, чи не так?» Він відповів: «Так. Але як зробити вибір між добром та злом?» Він відповів: «На підставі почуттів». Знаєш, я часто кажу людям: «В одних культурах сусідів люблять, в інших – їдять». Чи мав преференції Бертран Расел?

Доречі, сам Ніцше сказав, що слова, по суті, не мають змісту, адже вони перебувають у дзеркальному залі, відбиваючись одне від одного. Він сказав: «Але я також занадто набожний, щоб схилити коліна перед вівтарем за назвою істина». Про що він казав? Про моральне застосування істини.

Джоне, як і ти, я маю родину. Я батько, чоловік і тепер уже дід. Я бачу, що зараз роблять академії з нашими молодими людьми. Релятивізм, абсолютизація релятивістського мислення. Вони намагаються зафіксувати ноги в польоті. Пошуки моральних абсолютів без трансцендентної точки відліку неможливі з логічної точки зору.

 

Анкерберг: Так. Ми ще порозмовляємо про це наступного тижня, адже це дуже важливе питання. В нас залишилося дві хвилини й я б хотів, щоб ти провів зв’язок зі своїм життям. Люди шукають сенсу, шукають відповідей. Ти не знайшов їх у світі, не знайшов їх у релігії, а знайшов їх в особистості. Розкажи про те, як ця особистість, Ісус Христос, відповіла на всі чотири проблеми, з якими всі ми стикаємося, та про які ми ще порозмовляємо докладніше.

 

Захаріас: Знаєш, коли мене запросили до ООН, то попросили порозмовляти про пошуки абсолютів. Я казав про чотири речі. Ми шукаємо визначення зла, шукаємо визначення справедливості, визначення любові та обґрунтованого пробачення. Зло, справедливість, любов та пробачення. Всі слухали мене уважно. Я сказав: «Тепер я хочу поставити вам запитання: в який момент історії всі ці речі зійшлися воєдино? Вони зійшлися воєдино на горі за назвою Голгофа в особистості Ісуса Христа. В Ньому відкрилася досконала Божа праведність та любов. Він зосередився на справедливості, понісши покарання за гріх, і запропонував нам пробачення». Ви ніде більше не знайдете, щоб усі ці речі сходилися воєдино. Він запропонував пробачення та благодать. Я знайшов їх в Ісусі Христі. Я хочу сказати те саме нашим глядачам. Якщо ви шукатимете Його, розмовляти з Ним, молитися Йому, Він дасть вам Свою любов, пробачення та відкуплення.

 

Анкерберг: Друзі, це дивовижні речі. Якщо вони змусили вас замислитися й ви хочете довідатися більше, то можете відвідати наш сайт. Там ви можете довідатися, як звернутися до Ісуса Христа в молитві, подібно до того, як це зробив Раві. Можливо, вам потрібно довідатися трохи більше, перш ніж зробити це. Сподіваюся, ви залишитеся з нами. В найближчих випусках ми розмовлятимемо про те, як людина шукає Бога, шукає відповіді, які є, але які вона ніяк не може знайти. Ми попросимо Раві провести нас через усе те сум’яття, яке панує в світі. Наступного тижня ми на прикладах порозмовляємо про те, чи може людина жити без Бога. Сподіваюся, ви знову приєднаєтеся до нас.

Якщо хочете, ви можете довідатися більше про наш новий цикл «Раві Захаріас відповідає скептикам». У цьому циклі Раві розповість про те, як ріс в Індії, де його предки належали до однієї з найвищих каст індуїстських священиків. У країні з трьомастами тридцятьма мільйонами богів він шукав сенс життя, але втратив будь-яку надію й вирішив покінчити життя самогубством. Коли він був у лікарні, чоловік подарував йому Біблію. Він прочитав слова Ісуса: «бо живу Я і ви жити будете!». Тоді він віддав своє життя Ісусові Христу й став одним з найкращих християнських апологетів у світі. В цьому циклі він також відповість на запитання: чи може людина жити без Бога, й завершить лекцією, яку прочитав у Гарварді. Крім того, він відповість на найпопулярніші запитання студентів з Далекого Сходу.

 

Наш другий цикл має назву «Раві Захаріас відповідає на запитання з Європи, Близького Сходу та Америки». Хіба всі релігії, по суті, не однакові? Хіба Ісус не один з багатьох пророків? Хіба справедливо заявляти, що всі люди, які жили до Христа, приречені на пекло? Чи не суперечить християнська доктрина Трійці, яка каже про те, що Бог єдиний і триєдиний, закону непротиріччя? Якщо Бог всемогутній і любить усіх, то чому створив світ, який розпався на частини й приніс стільки зла та страждання?

 

Не забувайте, що ви можете безкоштовно подивитися сьогоднішній випуск через додаток «Шоу Джона Анкерберга» або на нашому сайті джей-ей-шоу крапка орг. Якщо ж ви хочете зберегти собі копію цієї передачі, то можете завантажити її всього лише за п’ять доларів за випуск на нашому сайті джей-ей-шоу крапка орг.

 

Захаріас: Як ми вже з тобою казали, це питання було актуальним ще раніше. Воно було актуальним на самому початку книги Буття. Знаєш, я вважаю, що питання того, їсти з дерева пізнання добра та зла чи ні, залежить від правильної його постановки. Бог сказав людству, що, якщо воно зробить це, то достеменно помре. А спокусник сказав: «Ні, ні, ні. Коли з’їсте плід, то зробитеся схожими на Бога». Ми бачимо два кардинально відмінні погляди. На кону стояло те, хто буде Богом? Чи намагатимешся ти зіграти роль бога, чи дозволиш Богові бути Богом? Це питання бере свій початок ще за часів створення.

А тепер ми намагаємося так жити. І ми раптово усвідомлюємо, що парканів уже не залишилося. В нас не залишилося відправних пунктів для визначень.

 

Можливо, Бог звертається сьогодні до вас. Якщо ви хочете, щоб хтось помолився з вами або відповів на ваші запитання, то можете зателефонувати за номером, який бачите зараз на екрані. Зателефонуйте за цим номером і ми радо помолимося з вами. Дякую, що були з нами. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас і наступного тижня.

 

 

 

 

Щоб подивитися інші передачі, завантажте наш безкоштовний додаток «Шоу Джона Анкерберга»

 «Помоліться, щоб визнати Христа» @ Jashow.org

Копірайт 2015 АТРИ

 

Фільм Ісус

Як стати християнином

Як ви можете стати християнином? Християнин це людина, яка є послідовником Ісуса Христа і повірила в Нього. Біблія дає чітку відповідь, тому ви можете бути впевненими, що ви є християнином, Натисніть сюди.

Аудіо Біблія