Раві Захаріас відповідає скептикам Цикл 2 Програма 3

Раві Захаріас відповідає скептикам 

Цикл 2

 

Програма 3

 

 

Д-р Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Раві Захаріас відповідає скептикам

– Цикл 2 –

+++

Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга» доктор Раві Захаріас відповідає скептикам.

Він виріс в Індії, де його предки належали до однієї з найвищих каст індуїстських священиків. Але одного разу він почув слова Ісуса Христа і став християнином. У підсумку він став одним з найкращих християнських апологетів у світі. Він побував у понад сімдесяти країнах і виступав у таких престижних університетах, як Гарвард, Прінстон, Дартмут, університет Джона Хопкінса та Оксфорд. Він звертався до письменників світу в ПАР та військових офіцерів у військовій академії Леніна в центрі геополітичних стратегій у Москві.

Його тричі запрошували виступати на щорічному молитовному сніданку в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Він звертався до урядів на національних молитовних сніданках в Оттаві (Канада) та Лондоні (Англія), й навіть виступав у ЦРУ в Вашингтоні. Дивіться сьогодні спеціальний випуск «Шоу Джона Анкерберга».

 

 

+++

Програма 3

+++

 

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до нас. Я маю в гостях геніального філософа, теолога та апологета, доктора Раві Захаріаса. Він виступав перед величезною кількістю студентів у сімдесяти країнах світу. Сьогодні ми поставимо йому найскладніші запитання, які надійшли від студентів з Європи. Отже, якщо ви з Європи, то це для вас. Доречі, Раві виступав у Кембриджі, й навіть проходив там навчання. Він розуміє вас, бо він був там. Раві, перше запитання, відповідь на яке ми б хотіли почути сьогодні, звучить так: «Усі кажуть про постмодернізм. Що означає цей термін?»

Захаріас: Знаєш, Джоне, на заході Європа є колискою всієї філософії. Якщо ми кажемо про раціоналізм, то це Рене Декарт. Раціоналізм був філософією освіти. Після нього прийшов емпіризм. Від емпіризму ми перейшли до екзистенціалізму, а від екзистенціалізму до постмодернізму.

Це дивно, адже якщо повернутися до раціоналізму, то була лише логіка. Якщо подивитися на емпіризм, то там на чолі стояли емпіричні дослідження та логічний позитивізм.

Але в шістдесяті з’явився екзистенціалізм. Його ідеологами були Жан-Поль Сартр та Альбер Камю. Вони були геніальними письменниками й сказали таке: «Постривайте, всі ці мозкові лабораторні витребеньки – все це чудово. Але я людина з бажаннями, емоціями та почуттями. Як усе це відображається в вашій теорії? Я хочу, почуваю, бажаю». Таким чином, екзистенціалізм заявив про свою волю, про свій вибір та про свої пошуки сенсу життя.

І вони зробили це досить хитро. Вони залишили академічний світ теорій і перейшли до світу літератури, до світу історій. Сартр та Камю виливали свої ідеї в книгах накшталт «Немає виходу», «Нудота» та «Стіна». Це досить відомі книги. Деякі з них були досить короткими. Це були історії і студенти приймали їх. Вони бачили в цих історіях себе.

Ми бачимо перехід від раціоналізму до емпіризму та екзистенціалізму. А потім настав постмодернізм. Постмодернізм вирішив відкинути всі ці ідеї й сказав: «Це все абсолюти. Ви малюєте межі». Постмодернізм можна охарактеризувати трьома поняттями: жодної істини, жодного сенсу, жодної впевненості. Жак Деріда, француз, став одним з головних популяризаторів цієї філософії. Він читав лекції в США. В результаті цього з’явився постструктуралізм. Він відкинув саму історію. Забудьте про аргументи. Історія опинилася за бортом.

І авторитет в інтерпретації перейшов від автора до читача. Читач міг переписувати, по-своєму інтерпретувати та розповідати історію. В одну мить у нас з’явилися мільйони людей, які почали по-своєму тлумачити реальність.

Ось що я хочу сказати: в усіх попередніх випадках була нитка істини. Там було місце для логіки, для емпіризму, для досвіду та волі. Але виникає запитання: що виходить, коли я бачу все це? В підсумку вони схопилися за палець реальності, гадаючи, що взялися за її кулак.

Євангелія дивовижна тим, що в ній є місце логіці, досвіду, емпіричним дослідженням, особистості.

Бог дає вам особистість та відновлює ту унікальність, яку приготував для вас. Але постмодернізм завдав жахливої шкоди в плані авторитету структури істини. Жодної істини, жодного сенсу, жодної впевненості. Постмодернізм став домінуючим світоглядом.

У мене виникає запитання: «Якщо ви летите літаком і в нього щось поламається, то чи хотіли б ви почути пілота, який скаже: «Я знаю, що цей прилад показує десять тисяч. Але я також знаю, що немає таких речей, як істина, сенс та впевненість. Я сам визначатиму висоту». Ви б не хотіли цього, адже від його дій залежить ваше життя. Істина існує. сенс існує. Ви можете бути впевненими, коли приймаєте рішення.

Постмодернізм є лише вивертом, щоб зробити себе богом. Із самого початку, ще в Бутті, був один постмодерніст, який сказав: «Чи справді Бог сказав? Чи справді Бог сказав?» Жодної істини, жодного сенсу, жодної впевненості. Все це є в Бутті. Це постмодернізм. Ось чому насправді він є лише станом грішної людини.

Анкерберг: Так. Я уявляю собі постмодернізм, як зелені світлофори по всьому місту.

Якби скрізь палало зелене, то були б аварії та інше. Розгляньмо ще одне запитання. Ще один студент із Європи запитує в нас: «Чи справді при наявності моральних законів необхідно казати про існування морального законодавця?»

Захаріас: Це чудове запитання. Я довго намагався розібратися з ним, Джоне. Як нам знайти зв’язок між моральними законами та моральним законодавцем? І я зрозумів, що він з’являється, коли ми порушуємо питання зла. Коли ми порушуємо проблему зла, то припускаємо наявність добра. Якщо ж ми припускаємо наявність добра, то припускаємо наявність морального закону. А якщо ми припускаємо наявність морального закону, то має бути й моральний законодавець. Але виникає запитання: чому?

І ось відповідь на нього. Все тому, що будь-яка людина, яка порушує питання зла, ставить його про іншу людину. А це означає, що проблема зла є проблемою особистості. Якщо людина не має внутрішньої цінності особистості, то це питання відпадає само собою. Особистість є ключовою частиною цього питання. Ось чому ми можемо виправдати його лише в тому разі, якщо особистість є плодом індивідуальної цінності, яку дає сам Бог. Ось чому ми кажемо про морального законодавця.

Питання зникає саме, якщо особистість не є чимось важливим.

Це дуже важливий момент. Хоч би де я розмовляв зі скептиками, ці слова завжди змушують їх замислитися. Вони кажуть: «Ну, знаєте». А потім намагаються все перекрутити або спрямувати тему до іншого русла. Ваше та моє життя повинні мати внутрішню цінність, щоб питання проблеми зла було актуальним. І ця цінність з’являється лише тоді, якщо нас створив сам Бог, а не випадковість та час.

Анкерберг: Раві, ще один студент каже про Річарда Доукінса. Гадаю, багато хто знає цього відомого атеїста. Доукінс каже, що йому потрібно заповнити лише чотири пробіли в своєму філософському вченні. Що ж це за пробіли? Він каже, що це питання появи життя з неживого, пробіл моралі, пробіл свідомості та пробіл сексуальності. Студент хотів би почути твою думку про це.

Захаріас: Так. Я завжди кажу, що це серйозні пробіли. Звичайно, це гірка пігулка. Якби ми мали такі пробіли в теїстичній філософії, то нас просто висміяли б у суді.

Ось одна цікава історія про Доукінса. Не дуже давно він був на Бі-Бі-Сі з Гилем Фрезером, який був дияконом собору Святого Павла.

Доукінс глузував з християнства, як зазвичай. Він сказав таке: «Більшість християн навіть не можуть назвати всі Євангелія». Гиль Фрезер подивився на нього й сказав: «Річарде, для вас «Походження видів» є біблією, чи не так?» Доукінс відповів: «Так. Можна сказати й так». Він сказав: «Гаразд. А ви можете сказати мені повну назву книги?» Доукінс знітився. Потім він сказав: «Так, я знаю, що там довга назва». Тоді Гиль Фрезер сказав: «Дозвольте, Річарде. Ви можете назвати мені її повністю?» І він почав дещо йому казати. Я процитую його слова. Вам доведеться пробачити мені цю цитату, але саме так він і сказав. Він сказав: «Походження видів… хммм… Походження видів… Боже правий, я не пам’ятаю, яку повну назву вона має». Ось що він сказав.

Знаєте, там справді довга назва. Ми бачимо найвищий доказ Божої суверенності, коли навіть атеїст волає до Бога, щоб Він нагадав йому назву книги, через яку він припинив вірити в Бога. Наступного дня газети вийшли з заголовками накшталт «Атеїсти мають погані дні, якщо вони не можуть згадати назву своєї книги».

Знаєш, він полюбляє глузувати. Якось, коли в Вашингтоні в нього спитали, як поводитися з людьми, які вірять у Бога, він сказав: «Глузуйте з них». Ось чому я хочу сказати невіруючому світу: він сміється не лише з нашої віри в Бога, як християн. Він глузує з будь-якої віри в Бога. Запам’ятайте це. Він проти релігії, проти Бога. Він поводиться, як боягуз, коли не каже цього в обличчя.

Але порозмовляймо про пробіли: походження життя. Як живе з’явилося з неживого? Як сумління з’явилося нізвідки? Як аморальні істоти знайшли моральну логіку? І як щодо сексуальності? Саме ці запитання цікавіші за все, адже пробіли просто величезні. Бог пробілів перейшов від віруючих до невіруючих. Як їм заповнити всі ці пробіли? Їх може заповнити лише Всемогутній Бог.

Ось чому відомі вчені, накшталт Фарадея та Ньютона були справжніми віруючими. Вони вірили, що всесвіт не можна пояснити без теїстичного світогляду. І, як сказав сам Соломон: повір Йому за днів своєї молодості, інакше все втратить сенс.

Анкерберг: Раві, ось ще одне цікаве запитання, яке надійшло до нас від студентів з Європи.

Схоже, Далай Лама розмовляв з папою Римським і папа сказав, що віра – це не лише переконання, а спосіб життя. На що цей студент каже: «Але хіба Гілберт Кіт Честертон, який написав, що людина, яка вважає себе християнином, сповідує переконання у втіленні та воскресінні, може поводитися не по-християнському, в той час, як людина, яка не вірить у Христа, може поводитися, як християнин?» Що ти скажеш на це?

Захаріас: Це добре запитання. Але ми маємо трохи розібратися в ньому. Джоне, як на мене, це одне з найважчих запитань. І відповідь на нього має починатися з таких слів: справжній послідовник Христа не може обрізати основу віри й поводитися, як невіруючий. Ісус нагадував нам про це знову й знову. Він сказав: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі».

Однак, справи не роблять вас віруючими в Ісуса Христа. «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, … то спасешся». Але ваші справи мають бути відповідними. Людина, яка вважає, що правильними справами може прокласти шлях на небеса, насправді відкидає все те, чого навчав Ісус.

Вся книга Якова присвячена тому, що віра без справ мертва. Але насправді він каже, що, якщо ви вірите, але не живете так, то ви не маєте віри. Це просто ваші думки. Для християн віра та дії мають бути пов’язаними. Павло каже Тимофієві дотримуватися здорового вчення в житті. Ці речі мають бути захищені. Ось чому не можна судити філософію за крайнощами.

Гадаю, тут можна сказати: «Що Бог поєднав, того людина нехай не розлучає». Якщо я казатиму своїй дружині, що люблю її, й даруватиму їй листівки, але при цьому не проявлятиму своєї любові, то в неї виникнуть серйозні сумніви в моїй щирості. Бо слова та справи мають іти разом. Слова відкривають реальність і вона передається від голови до серця.

Анкерберг: Я хочу, щоб ти порівняв буддизм та християнство. Цікаво, що папа та Далай Лама порівнювали свої погляди, бо вони зустрічаються один з одним. Я згадав буддизм, бо це одне з найпопулярніших запитань на нашому сайті й не лише тут, а й у Європі. Воно цікавить людей. Деякі зірки Голівуда прийняли буддизм. Ось чому я хочу, щоб ти порівняв ці світогляди.

 

Захаріас: Ти маєш цілковиту рацію. Знаєш, коли я подорожую або листуюся з кимось, то часто одержую запитання про буддизм. Люди забувають, що буддизм є однією з найнебезпечніших спокус. Він змушує вас повірити, що ви можете стати добрим без Бога. В буддизмі немає Бога. В ньому немає вчення про Бога.

Одного разу мені довелося розмовляти з однією шановною черницею в Таїланді. Вона була першою висвяченою черницею, мала докторський ступінь від університету Макмастер у Канаді. Вона поїхала до Шрі-Ланки, щоб пройти висвячення, а потім повернулася до Таїланду. Я звернувся до неї, щоб порозмовляти. І ми мали чудову розмову. Однієї миті я сказав їй: «А хто, на вашу думку, є квінтесенцією вашої віри?» Вона сказала: «Далай Лама». Я сказав: «А мета вашої віри – припинити бажати, так? Ви не хочете нічого бажати?» Вона сказала: «Так». Тоді я сказав: «А ви можете пояснити мені, чому Далай Лама жадає звільнення Тібету? Якщо найкращий прояв вашої віри порушує головний принцип, до якого ви йдете, то як ви на це реагуєте?» Вона замовкла. А потім сказала: «Чи можу я сказати, що він жадає цього?» З усього було видно, що вона засмучена, отже, я вирішив не тиснути. Я сказав: «Я маю до вас ще одне запитання, мем». Я сказав: «Ось воно. Ви вірите, що кожне народження – це переродження». Вона сказала: «Так». Я сказав: «Але якщо ми почнемо з цього покоління й підемо назад, то одержимо певне число народжень. Я маю рацію?» Вона сказала: «Можливо». Я сказав: «Бо ви вірите, що кожне народження – це переродження та що народження – це плата за попереднє народження й кількість таких народжень обмежена, то виходить, що був хтось, хто народився першим. Я маю рацію?» Вона замислилася й сказала: «Так, схоже на те». Я сказав: «А про що ви молилися в своєму першому народженні?» Це запитання шокувало її. Вона сказала: «Ми не ставимо таких запитань».

Цікаво, що вона залишила свою родину так само, як Будда. Вона залишила своїх дітей та чоловіка, відмовилася від них. Я спитав у неї, чи хотіла б вона побачити своїх дітей, і вона сказала зі сльозами на очах: «Я щодня відвожу їх до школи й забираю зі школи». Тобто, вона, буддистка черниця, мала авто. Вона не могла їздити з кимось і їй доводилося самій забирати дітей. Вона розуміла, що це переломний момент.

Один з моїх друзів індуїстів, який пізнав Христа, якось сказав: «Знаєш, Раві, одного разу я прокинувся вранці й згадав нашу розмову. Я подумав: навіть менеджер банку постійно каже мені, скільки я винен та скільки мені потрібно ще виплачувати». Він сказав: «У кармічному циклі ми не знаємо, скільки винні та скільки нам потрібно виплачувати». Він сказав: «Це безсердечна система». І в підсумку він віддав своє життя Христу.

Якщо ви живете за етичними принципами, то виходить, хочете жити добре. Це багато чого каже про вас. Ви не хочете ранити інших, заподіювати їм біль. Але я хочу нагадати вам: доброта не походить із середини вас. Головна проблема світу не в тому, що є зовні, а в тому, що всередині. Змінене людське серце та благодать Господа Ісуса Христа, Його присутність, дає вам спрагу й дозволяє зрозуміти, що «призначено вмерти один раз» і зустрітися з Творцем.

Якщо подивитися на країни, які обрали етику своєю релігією, то ви побачите, що вони стали найбільш неетичними. Все тому, що етика не має імперативу. Вона лише показує, якими ви маєте бути. Бог дає нам силу чинити правильно.

Анкерберг: Я б хотів помінятися місцями. Тебе запрошували виступати перед лідерами країн в ООН на їхньому молитовному сніданку, з якого починається сесія ООН. Розкажи нам, чим ти ділився з ними. Я знаю, що ти розповідав їм притчу, й я б хотів, щоб ти поділився нею з нашими глядачами.

Захаріас: з Божої благодаті вони втретє запросили мене туди й я прийшов до них. Для мене це честь. Але, разом з тим, це й нерви. Я мав п’ятнадцять-вісімнадцять хвилин і при цьому я мав враховувати всі представлені релігії.

Я розмовляв з ними про пошуки абсолютів. І під кінець вони уважно слухали мене. Знаєш, коли прийом завершився, то посли підходили до мене й казали дивовижні речі. Один з них, я не називатиму, хто, попросив прийти до нього в офіс і помолитися про його персонал. А інший, з атеїстичної країни, сказав мені: «Я завжди думав: «Навіщо приходити сюди?» Я розповім, чим він завершив свою фразу.

Отож, я завершив свій виступ притчею. Це притча про багату людину, яка мала сина з добрим серцем. Він ходив містом і часто розмовляв з одним жебраком на вулиці. І цей жебрак полюбив його.

Він давав йому гроші та все таке. Але одного разу він припинив приходити. І ось жебрак прийшов до великого маєтку й побачив вартового. Він сказав: «Куди подівся цей парубок?» А вартовий сказав: «Він раптово помер». І тоді жебрак сказав: «Він розповідав мені про художню галерею свого батька та про те, що його батько полюбляє картини. Я б хотів дещо зробити». Він пішов і намалював портрет цього сина, і передав його вартовому. Він сказав: «Віддайте його батькові. Я любив його сина. Він був доброю людиною».

Минули роки й він почув, що батько помер і вся колекція буде виставлена на аукціон. Він спробував потрапити на нього. Він знайшов гарний одяг і потрапив на нього. Він хотів довідатися, чи залишилася в галереї його картина. Виявилося, що залишилася. Вона стояла просто по центру. Це зворушило його. Він знав, що батько любив свого сина. І ось почався аукціон. І аукціоніст у першу чергу підійшов до цієї картини й сказав: «Батько заповів, щоб цю картину виставили на продаж першою». Але ніхто не хотів брати її. Тоді жебрак сказав: «Я віддам усе, що маю, й куплю її». І він купив її. Після цього аукціоніст сказав: «А тепер ми переходимо до решти лотів». Аукціоніст стукнув молотком, коли всі казали: «Так, ми хочемо справжні картини». Але він сказав: «Ні. Згідно з волею померлого, всі решта картин переходять у володіння того, хто купив портрет сина».

На сході полюбляють притчі, полюбляють історії. Я побачив, як на неї відреагували на сніданку ООН. Тоді я сказав: «Пані та панове, коли ви визнаєте сина, в Ісусі Христі ви одержуєте все». Ось так я поділився з ними Євангелією.

Вони всі встали й один з послів, як я вже казав, з атеїстичної країни, сказав: «Містере Захаріас, мені не подобається бути тут. Я не знаю, чому я тут. Я завжди думав: «Навіщо приходити сюди?» І сьогодні я одержав відповідь. Я прийшов сюди, щоб знайти Бога». Це був неймовірний фінал моєї історії. Я хочу сказати нашим глядачам, що, коли вони визнають Ісуса Христа, Сина, то одержують всю спадщину Небесного Батька. Ви можете покластися на Нього.

Анкерберг: Можливо, ви вперше почули про Ісуса Христа або в вас склалися якісь стереотипи про Нього. В чому полягає радісна звістка, Євангелія, яку приніс Ісус? Як людям знайти взаємини з Ісусом Христом і самим пережити Його силу?

Захаріас: Це поворотний момент. Відверніться від гуманізму. Відверніться від лицемірів, які посіяли в вас сумніви або хибні вчення. Ісус сказав: «того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть». Апостол Павло сказав, що він «проповідував Ісуса Христа розп’ятого». Тому, хоч би ким ви були, схиліть свою голову й запросіть Його до свого життя. Якщо ви маєте дитину й вона каже: «Тату, можна я посиджу в тебе на руках? Я хочу побути поруч із тобою. Я хочу обійняти тебе», Ви б зробили все, що він просить. Те саме робить і Небесний Батько. Скажіть: «Я визнаю Тебе, я довіряюся Тобі. Будь моїм Рятівником». Ось і вся молитва.

Анкерберг: Якщо ви хочете запросити Ісуса Христа до свого життя, то можете повторити цю молитву. Я хочу, щоб ти показав їм приклад того, як потрібно молитися.

Захаріас: Радо. Я хочу звернутися до наших глядачів і сказати: не дивіться навсебіч. Просто схиліть свої голови й повторюйте цю молитву за мною. Вона проста, але має неймовірну силу. Любий Господи Ісусе, Ти став Рятівником світу. Ти запропонував Себе за нас. Я визнаю Тебе. Я довіряюся Тобі. Я присвячую себе Тобі. Я хочу йти за Тобою. Допоможи мені читати Твоє Слово й наближатися до Тебе.

Господи Ісусе, я прошу Тебе стати моїм Рятівником і відвертаюся від будь-якого невір’я, яке заважає мені у взаєминах з Тобою. Я молюся в Твоє святе ім’я. Амінь.

Анкерберг: Друзі, сподіваюся, ви повторили цю молитву. Якщо ви й досі думаєте про те, як запросити Господа Ісуса до свого життя, то ми маємо сайт, де ви можете знайти відповіді. Ви можете повторити цю молитву. Я хочу, щоб ви як слід подумали над цим, адже це одне з найголовніших питань у житті. Наступного тижня ми продовжимо нашу розмову з доктором Раві Захаріасом. Ми розмовлятимемо про непрості запитання студентів зі США. Він виступав у Гарварді, Прінстоні та Дартмуті, а також в інших навчальних закладах нашої країни. Які ж запитання йому ставили? Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас наступного тижня.

 

 

 

 

 

 

Щоб подивитися інші передачі, завантажте наш безкоштовний додаток «Шоу Джона Анкерберга»

 «Помоліться, щоб визнати Христа» @ Jashow.org

Копірайт 2015 АТРИ

 

Фільм Ісус

Як стати християнином

Як ви можете стати християнином? Християнин це людина, яка є послідовником Ісуса Христа і повірила в Нього. Біблія дає чітку відповідь, тому ви можете бути впевненими, що ви є християнином, Натисніть сюди.

Аудіо Біблія