Надія для тих, хто сумнівається в порятунку. Програма 3

Д-р Джон Анкерберг:

Доктор Ервін Латцер:

 

 

 

 

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

 

 

 

 

YBS2-3

 

Надія для тих, хто сумнівається в порятунку. Програма 3

 

 

+++

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга» ми поставимо найважливіше релігійне запитання: «Як ви можете бути впевнені в тому, що проведете вічність із Богом?»

 

За хвилину після смерті ви або побачите красу та славу небес, або зіткнетеся з чимось таким жахливим, що навіть не в змозі уявити це зараз. Якщо замислитися, то найважливіше запитання: «Де я проводитиму вічність?»

 

Диктор: І відповідь на це запитання дасть гість Джона – доктор Ервін Латцер, старший пастор церкви муді Меморіал із Чікаго, Ілінойс.

Він дасть відповіді на такі запитання:

Що Біблія каже про тих, хто спочатку сповідує християнську віру, а потім припиняє бути християнином?

Якщо християнин помирає з гріхами, яких він не висповідав, то чи ставить це хрест на всьому тому, що для нього зробив Бог?

Як можна бути впевненим у тому, що ми будемо врятовані сьогодні, завтра й назавжди?

Ми запрошуємо вас на цей особливий випуск «Шоу Джона Анкерберга».

 

+++

 

 

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу! Вас переслідували сумніви в вірі? Якщо жодного разу – перемкніться на інший канал. А якщо так, то ця передача – для вас. Сьогодні ми маємо в гостях мого друга, доктора Ервіна Люцера, пастора громади “Муді Меморіал” (Чікаго).

Ервіне, багато християн мали сумніви в вірі. Можна сказати, що часом усі християни сумніваються?

 

Люцер: Джоне, ти колись сумнівався?

 

Анкерберг: Сумнівався. Знаю, ти теж.

Ти знаєш дивовижну та трагічну історію про християнина, який сумнівався. Розкажи про нього.

 

Люцер: Вільям Купер відомий завдяки тому, що був другом Джона Ньютона, автора гімну “Чудова ласка, що зійшла ”. Того вечора, коли Купер написав ці вірші “Бог діє таємничо, Коли творить дива, Залишає сліди на морі й сидить на хвилях”. Того вечора він спробував покінчити з собою. Купер чотири рази намагався покінчити з собою. Він навіть написав вірш, який я включив у свою книгу – “Рядки, написані під час божевілля”. Він намагався покінчити з собою, а коли не вийшло, він повірив, що проклятий більше, ніж Юда.

Це не здивує нікого, доки вони не довідаються, що Купер автор вірша:

Джерело для обмиття гріхів

Це Господь, Еммануїл,

Христу повір, прийди до Нього;

Щоб провину твою пробачив.

Багато протестантів світу пам’ятають цю пісню. Ось ще чотиривірш:

Бідний грішник гинув,

Але джерело побачив.

І я був брудним, нечестивим,

Але став святим, себе обмивши.

Ця людина сумнівалася й померла в сумнівах.

Чи був він врятований? Якби ми могли порозмовляти з його приятелями, то вони б сказали: “Цілком!”. Він любив Бога, він дбав про свій порятунок. Він зробив усе, що було в його силах, щоб переконатися в своєму порятунку. Але з незрозумілої причини… можливо, через те, що в дитинстві йому заподіяли біль (того є докази) – він не був здатний прийняти любов Бога. Боровся з проблемою яка мала назву “непробачуваний гріх”. До речі, варто поміркувати на цю тему, адже деякі віруючі вважають, що зробили його. Добра новина в тому, що ті, хто вважає, що зробили непробачуваний гріх, насправді його не зробили, інакше вони б не бажали наближатися до Бога й просити в Нього пробачення. Мені постійно пишуть ці люди.

 

Осьлюдина, через неї Бог могутньо діяв.

Ми любимо його поезію. Я маю майже весь його доробок. Пам’ятаю, Купер так написав про Голгофську жертву Христа: “І що доброго в мені?

Але любить Бог мене.

Мій розум не міг цього осягти,

А серце, радість затаївши,

прагло до Бога”.

Запитання: чому він сумнівався?

 

Анкерберг: Так. Не забуваючи про Купера, поставмо назріле запитання, яке згадується в вашій книзі “Немає такого сильного розпачу, немає такоїглибокої депресії, як переконання в тому, що певна людина з тієї або іншої причини не може врятуватися”.

Люцер: Так.

Анкерберг: Про це ми й порозмовляємо. Причини сумнівів. Осьодне з запитань, які порушені вами в книзі. Люди кажуть: “Не пам’ятаю, коли я прийняв рішення. Не пам’ятаю, що я молився молитвою грішника. Я врятований?”

 

Люцер: Вірно. Швидко згадаймо причини коливань, а потім повернімося до Купера, – це допоможе нам розкрити тему.

Бо ми маємо допомагати тим, хто має хронічні сумніви, які мав і Купер.

Перший, це час їхнього ввірування. Все правильно. Більшість християн пам’ятає час свого порятунку. Я примирився з Богом на фермі. Схилив коліна, спершись на стілець, і прийняв Христа в серце. Багато хто не пам’ятає миті свого ввірування. Не обов’язково пам’ятати день або годину свого порятунку, або в що ви були тоді одягнені. Питання в іншому: ви вірите в Ісуса й тільки в Нього самого?

Погляньмо й на іншу грань: перекручене вчення. Ми розбирали в минулих випусках, а зараз тільки згадаємо його: порятунок втрачається щоразу, коли чиниш гріх або ти на шляху до нього.

 

Анкерберг: Так. Це неправильне вчення. Ось ще привід для роздумів: ми маємо щиро прийняти Ісуса.

 

Люцер: Так, багато людей врятувалися, цитуючи молитву грішника. Але це, Джоне, теж погана термінологія. Ось суть: чи приймаємо ми вірою Христа як Того, хто поніс наші гріхи на Собі? Тому це також псевдовчення.

Провина… Віруючий визнає Христа Рятівником, і, попри це, продовжує чинити неправильно, можливо, аморально. І що він думає? «Ти християнин?».

 

Анкерберг: Так. Диявол може дати йому таку думку: «Якщо ти справді християнин, ти б так не зробив!».

 

Люцер: Це так. В результатілюдину переслідують сумніви. Люди не розрізняють віру та почуття. Одного разу в Лютера спитали: «Ви почуваєте, що врятовані?», на що він відповів: «Ні, не почуваю. Але моя впевненість у БожомуСлові сильніша за мої почуття». Це добра порада. Зрештою, ми маємо зрозуміти: ми спираємося на факти. Це стосується фактів, викладених у Біблії, та обіцянок, даних у Писанні, а не наших почуттів. Почуття важливі (зазвичай вони йдуть за фактами та вірою), але ми не почуваємо весь час, що врятовані.

У порятунок вірять.

Ще одна категорія віруючих: ті, хто постійно сумніваються. І знову мова про Купера, потім ми порозмовляємо про допомогу йому. Я знову процитую Лютера. “Якщо я тримаю гаманець із грошима, я можу тримати його тремтячою рукою або впевнено. В кожному разі, його вміст залишиться на місці”. Є простий факт, про який ми розмовляли в межах циклу: краще вірити в Ісуса й мати сумніви, ніж вірити в щось неправильне, але вірити твердо. Адже, зрештою, важлива не віра, а об’єкт віри. Потрібно загострити увагу на цьому.

Анкерберг: Отже, ми продовжуємо. Порівняймо постійні сумніви з вольовими.

Люцер: Чому це важливо? Бо є люди, які зробили вибір не вірити. Вони вигадають будь-яке уявне виправдання. З ними нічого не поробиш, крім як спонукати читати Біблію, вникати в неї, бо вони схильні не вірити.

І ніхто їх не переконає, щоб вони повірили. Разюче відрізняються від справжніх шукачів правди ті, хто каже: “Я не знаю істини, але я відкритий для неї, готовий вникнути й перейнятися нею. Так, я упокорюся, хоча мені не подобається хрест, але якщо я прочитаю Біблію й вона переконає мене, що Ісус є Божим Словом та Сином Всевишнього, то я прийму її.”. Це інший вид сумнівів. Християнин, який хоче повірити в Ісуса й довірити Йому своє життя, але має сумніви, й той, хто каже: “Я не повірю” – це різні люди.

 

Анкерберг: Наступний пункт: слабка віра проти неправильної віри.

Люцер: Ми знову повертаємося до дуже важливого принципу: не важливо, наскільки слабка віра, Ісус сказав: “Якщо ви матимете віру з гірчичне зерно”, – маленьке гірчичне зернятко, – «в цьому нічого страшного немає. Важливо вірити в Того, в кого потрібно вірити – і не обов’язково, щоб при цьому була гігантська віра. Але можна мати всю впевненість та віру в світі, але в те, що не врятує, й навік загинути.

Завжди корисно згадати, що важлива не віра, а її Об’єкт.

 

Анкерберг: Тепер допоможімо тим, хто хитається. Що можна порадити тим, хто має надчутливе сумління?

Люцер: В нашій громаді є такі люди. Пам’ятаю, я консультував чоловіка, відомого своїм християнським життям, плоди його віри були очевидні. Він любив Христа. Здавалося б, що могло перешкодити йому вірити? Але через причини психологічного плану, він мав проблеми, як Купер. Почуття сумніву; він казав: “Не знаю, чи добре я вірив. Я вірю в Ісуса, але…”. Я працював з ним якийсь час, намагаючись допомогти…

Ми не допомагаємо таким людям, намагаючись применшити їхні гріхи. Хоча хтось каже: “Ти врятований. Так, ти згрішив, але твої гріхи не такі вже й страшні”. Я так не роблю. Що ми маємо, так це звеличувати благодать. Є цікавий історичний факт.

Друг Мартіна Лютера написав реформаторові: “Лютере, не можу пробачити собі того, що зробив”, – він дав хибну пораду, – “тому поринаю в розпач”. Лютер не сказав: “Нічого, Спалатине, це не такий вже й великий гріх. Не докоряй так собі”. Він написав: “Спалатине, тобі потрібно звикнути: ми маємо справжнього Рятівника для справжніх гріхів. Ісус помер не лише за маленькі, незначні гріхи. О, ні, Спалатине! Він помер за жахливі беззаконня”.

І коли ця людина приходить до мене й каже: “Я віруючий, але я скоїв великі гріхи”, я не кажу: ”Ваші гріхи не такі вже й страшні”. Я кажу йому: “А ви знаєте, що завдяки смерті Ісуса благодать Бога всеосяжна – пробачені всі гріхи, включаючи ваші?”. Продовжуйте переконувати таких людей не зводити очей з Христа, черпати впевненість у Його обіцянках і рости в вірі. Ось спосіб допомогти їм перемогти сумніви.

І ми маємо добру новину… Але на початку розповім погану… Купер, як видно, помер, маючи мало віри.

А добра новина в тому, що якщо він вірив лише в Ісуса, тоді все гаразд. Попри свої сумніви, він врятувався. Я скажу так: віра іноді йде поруч із сумнівами. Я можу після перерви дати кілька прикладів з Писання.

 

Анкерберг: Так. Я вважаю, що сказане вами – Добра новина. Доки не настала перерва, спрямуймо думки до цього питання… адже є ті, хто слухав ваші проповіді по радіо, коли сидів у в’язниці. Люди включають цей канал і пишуть листи, вони зараз із нами – це розбещувачі малолітніх, ґвалтівники та вбивці. Є ті, хто нещодавно розлучився, причому було багато проблем. Вони почувають, що опустилися на саме дно. Нехай вони довідаються, що Бог любить їх і пробачив їхні гріхи, поклавши їх усі на Христа. Доки не настала перерва, зверніться до них.

 

Люцер: Джоне, якби Гітлер перед смертю визнав Христа, він був би врятований. Якось я сказав це й мій співрозмовник розлютився: “Що це за Бог, який рятує такихстрашних грішників?!” Як ви гадаєте, що я відповів?

Бог багато думає про спокутне служіння Ісуса на хресті, що Він може пробачити Гітлера або педофіла – якщо такі люди приймуть вірою Христа, та що Він поніс усі їхні гріхи. Ось який дивовижний та всеосяжний подвиг Ісуса Христа! Але Бог не пробачить людині порядній, яка справно платить податки, але відкидає Його Сина. В центрівсього – Ісус та досконалість Його хресного подвигу.

Анкерберг:Ервіне, це цікаво. Здається неймовірним, але це правда. А зараз ми перервемося, а потім порозмовляємо про героїв віри, чиї імена записані в Біблії, але які мали сумніви. Можна бути християнином і при цьому мати сумніви. Порозмовляємо про це після перерви.

РЕКЛАМА: Якщо ви хочете подивитися цей випуск в Інтернеті або прочитати текст цієї програми – зайдіть на наш веб-сайт шоу-крапка-орг.

 

Анкерберг: І ми знову в ефірі. Ви колись сумнівалися в вірі?

Звичайно, нічого доброго в цьому немає, але якщо ви визнаєте це, то передача адресована вам. Ервіне, допоможімо тим, хто хитається. Розкажіть велику історію про те, що Христос для нас зробив. Дайте приклад.

 

Люцер: Сподіваюся, в мене вийде, Джоне, адже це довга історія… але я спробую викласти коротко. Людина ввіходить до кімнати й бачить картотеку з документами… Тут до неї доходить, що в них уся історія її життя. Наприклад, стоїть шафа з написом “Люди, яких я знав” або шафа “Люди, з якими я молився”. Є й інші шафи, зокрема “Мої пожадливі думки” –велика папка; або “Всі мої сексуальні гріхи”. Напевно, ще однашафа: “Веб-сайти, які я відвідав”. Їй так соромно, що вона хоче лише одного – замкнути двері й викинути ключ.

 

Зненацька, коли вона плаче, хтось встає поруч із нею. Їй не віриться. Людина підводить голову: “О! Тільки не Він! Хто завгодно, тільки не Він! Хто завгодно, тільки не Ісус!” Приходить Ісус і обіймає її. Людина згоряє з сорому. Ісусові сумно.

Рятівник дуже швидко переглядає всі документи – їх сотні. Отже, Ісус переглядає ці документи, людина пригнічена провиною та соромом, адже Ісус вивчає всі подробиці її життя.

 

Після перегляду Ісус показує людині один з документів і на кожному з них під назвою гріха Ісус пише Своє ім’я – підписується Власною кров’ю. Потім підходить до грішника, обіймає його й каже: “Сталося”. Це, Джоне, Радісна Звістка. Є серед глядачів ті, хто живе під тягарем сорому, гріха, – їм потрібно довідатися, що коли Ісус помер і сказав: “сталося”, вони теж були пробачені Христом і хочуть прийти до Нього.

 

Анкерберг: Даймо глядачам надію: порозмовляймо про видатних особистостей Біблії, які мали сумніви.

 

Люцер: Іван Христитель – один з них. Двоюрідний брат Христа. І ось він у в’язниці. Чекає, коли Ісус визволить його. Як зараз люди чекають на дива, так і Іван чекав. Він посилає учнів до Христа й чемно запитує: “чи Ти Той, хто має прийти, чи нам чекати на іншого?”.

Тобто: “Ісусе, я гадав, що Ти – Месія. То це Ти Месія чи ні?”. Ісус посилає з учнями відповідь: “СкажітьІванові: мертві воскресають, сліпі прозрівають” і так далі, а потімкаже: “І блаженний, хто не знайде в Мені нічого, що могло б його відіпхнути”. А ось мій, люцерівський, парафраз: “Благословенний той, кого не збентежить те, як Я виконую Своє служіння”. “Благословенний, хто не сумнівається через те, що Я не роблю того, що на їхню думку має робити Бог”. “Благословенний, хто не сумнівається, бо Я не відповідаю на молитву та не чиню диво так, як цього очікують вони”. “Благословенний, хто вірить попри все”.

Як нам відомо, Христитель, можливо, помер сумніваючись, однак Ісус сказав:“…Між народженими від жінок нема більшого понад Івана”. Я б сказав так: якщо сумніваєтеся, нічого страшного немає, – якщо є при цьому віра (хоч би якоюмаленькою вона була). Так, коливання є, але важливо мати віру тільки в Христа. Якщо ви вірите тільки в Христа, то з нею ви пройдете весь земний шлях і з нею житимете на небі.

Джоне, ми маємо час для ще однієї історії?

Анкерберг: Так. Будь ласка.

Люцер: Колисьдавно я був у Вашингтоні – проводив семінар у церкві, там був співробітник секретної служби. Він сказав: “Хочете побувати в Білому Домі? З приводу Дня пам’яті в вихідні президент буде в заміській резиденції”. О! Джоне, хіба я міг сказати “ні”!

 

Я прийшов з дочками, нас зустріли охоронці. Дочки хотіли відкрити сумочки, щоб дістати посвідчення, охоронець сказав: “Хіба ви не з ним?”.

Вони відповіли: “Так”.

“Тоді заходьте”. Ми підійшли до дверей Білого Дому. Там ще більше охоронців. Вони подивилися на нього, потім на нас: “Ви з ним? Тоді входьте”.

 

У коридорі ще більше охоронців. Вони поставили те саме запитання. Потім я визирнув за ріг і бічним зором побачив Овальний кабінет. Там стояв один охоронець.

Він побачив агента з нами й сказав: входьте ”. Підійти до стола президента не вийшло, але нас пропустили до Овального кабінету.

 

Тепер уявімо, що всі ми померли. Якщо згадатитеракт одинадцятого вересня дві тисячі першого року, то нескладно буде це уявити. Ісус зустрічає нас “за лаштунками”, щоб провести по всьомушляху до Небесного Міста. І на всьомушляху розставлені охоронці – ангели. Ми підходимо до першої групи ангелів. Вони дивляться на Ісуса, потім на нас: “Ви з Ісусом? Входьте ”.

На шляху ми зустрічаємо ще більше ангелів; вони дивляться на Ісуса й кажуть: “Ви з Ісусом? Входьте ”. Потім, зненацька, ми бачимо Бога, як каже Біблія, в неприступномусвітлі, бачимо Його святість та красу. Він такий прекрасний та святий! На землі ми й подумати не могли про таке. Ми починаємо думати про своє серце й згадуємо: “Я не зможу ввійти!”, адже серед нас – жінки, які зробили аборт, чоловіки, які жили аморально, люди, які перед приходом до Бога вели гомосексуальний спосіб життя. Тобто, збіговисько брудних грішників!

І всі кажемо: “Ми не зможемо ввійти!”. А Ангел каже: “Ви з Ісусом? Входьте ”.

Після того, як ми зібралися разом, Бог Батько каже Синові: “Дуже Тобі дякую, що привів Моїх дітей додому, бо Я дуже люблю їх і хочу бути з ними! Я дуже ретельно перевірив їх і не знайшов у них провини”.

З цієї причини ми співаємо: “Одягнені тільки в Його праведність, чисті, щоб постати перед троном”. Джоне, хтось із християн має сумніви, але вони вірять тільки в Христа й приєднаються до нас у НебесномуЦарстві.

 

Анкерберг: ШарлотЕліот.

 

Люцер:ШарлотЕліот написала вірш, який став широковідомим. Її брат мав рацію, сказавши: “Будучи служителем я не вплинув на людей так, як цей вірш”. Цитую: “Такий як є, не виправдовуючись, а завдяки пролитій за мене крові та запрошенню прийти, йду до Божого Агнця, я йду”. Це найважливіше, Джоне.

 

Уважно послухайте: “Такий, як є, порваний долею, в ворожнечі я був, у сумнівах перебував. І ззовні – боротьба, в серці – страхи. Агнець Божий, приходжу до Тебе”. Всім, хто сумнівається, Джоне, я кажу: прийдіть до Ісуса зараз, не чекаючи, доки сумніви зникнуть! Прийдіть із сумнівами, але прийдіть до Ісуса – тільки Він врятує вас!

 

Анкерберг: Гадаю, люди хочуть прийти. Помолімося про них. І про тих, хто вже довірився Христу. Можливо, вони не пам’ятають, чи каялися вони або чи правильно молилися, ось можливість ствердитися в цьому. Помолитеся?

 

Люцер: Так. “Батьку, прошу Тебе в ім’я Ісуса, нехай сотні тих, хто слухає нас, повірять у Христа й не має значення, якщо вони зроблять це запинаючись або маючи безліч сумнівів. Нехай вони прийдуть до Того, хто може вести нас весьшлях, доки не досягнемо присутності Батька. Нехай вони помолятся так: ”Батьку, я знаю, що я грішив. Знаю, що я не є гідним, але тепер я пристаю до Христа. Покладаюся на Нього. Я вірю, що Він поніс на Собі всі мої гріхи, щоб пробачити мені, примирити з Богом і вести в цьому житті”.

Дай їм цю здатність, ми просимо в ім’я Ісуса. Амінь”.

 

Анкерберг: Є вірш, який багато важить для вас, бо допоміг розв’язати цю проблему. Що це за обіцянка з Божого Слова?

 

Люцер:Обіцянка здесятого розділу Євангелії від Івана, де Ісус яснокаже: “Мої вівці в Моїй руці”. А також “Мої вівці в руці Мого Батька”.

Коли я був відроджений, цяобіцянка дала мені впевненість “Я в руках Пастуха, який здатенпривести мене до Батька”.

 

Анкерберг: Так. А мені допоміг вірш: “Кожен”, – тобто й я того дня, коли закликав до Бога, – “…хто прикличе Господнє ім’я”, – саме це я й зробив (багато хто молився з вами); останнє слово тут – обіцянка Бога: “…врятується”. Не сподівається, що це станеться, і не збирається врятуватися, а врятується, коли прикличе. Дня, коли я довірився Христу, я зрозумів зміст цієї обіцянки. Друзі, сподіваюся, що ви думаєте про ці речі й радієте серцем, розуміючи, що вас любить Бог.

 

Його Заповіт непорушний, там немає застережень, через які Він міг би втратити вас. Навпаки, Його рука над вами, щоб захищати вас і вести все життя до Небес. Довіртеся Йому й зрадійте!

 

 

+++

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».