Нагороди, які ви можете одержати або втратити на Христовому суді. Програма 8

 

Диктор: Письмо каже християнам: «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим”.

Але яка мета цього суду? Хіба Ісус не зазнав кари за наш гріх так, що Бог уже не пам’ятає його? Якщо це правда, то навіщо Христу судити християн? Цей суд ніяк не пов’язаний зі спасінням. Спасіння – це безкоштовний Божий дар, який людина одержує тієї самої хвилини, коли визнає Христа. Але Христів суд пов’язаний з тим, як ми жили для Христа після того, як Він спас нас. Усе, що ми зробили для Христа, буде оцінене, й на нас чекає нагорода. Біблія каже:

«Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе». Ми розуміємо, що Христос нагородить нас за те добре, що ми зробили для Нього. Але що має на увазі Біблія, коли каже, що ми одержимо також і те, що належить нам за погане? Чи може бути так, що невірні християни не одержать тієї самої нагороди, що й вірні? Чи будуть сльози на Христовому суді через те, як ми жили?

Чи втратить хтось свої нагороди, пошану та переваги, які назавжди визначають наш статус у вічності? Щоб допомогти нам відповісти на ці запитання на підставі Біблії, я запросив сьогодні в гості доктора Ервіна Люцера, старшого пастора церкви Муді в Чікаго, Ілінойс.

Ми запрошуємо вас довідатися про те, на що Ісус дивитиметься, коли оцінюватиме ваше християнське життя на Христовому суді.

*****

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. В усіх цих випусках ми, по суті, розмовляли про одну подію – про той момент, коли ви постанете перед Христовим судовим престолом і подивитеся в очі Спасителя. Коли Він оцінюватиме ваше життя, то на що Він звертатиме увагу? Весь цей цикл моїм гостем був доктор Ервін Люцер, старший пастор церкви Муді в Чікаго, Ілінойс. І він каже про цей важливий момент.

Ервін: Знаєш, Джоне, мені здається, що це дивовижна істина. Уявіть собі, як ви дивитеся в очі Ісусові тет-а-тет. Він оцінюватиме все, що ви зробили з часу вашого навернення. І саме про це навчає Біблія. Ми постанемо перед Христовим судовим престолом. Знаєш, грецькою це звучить, як «бема». Це була така піднята платформа, на яку виходили греки та римляни. Саме там судді вручали нагороди та вінки тим, хто брав участь у змаганнях. Апостол Павло, як ми ще побачимо сьогодні, каже в другому до Коринтян п’ять.

Він каже про християн. Він каже про себе. Він каже про вас та про мене. Багато християн гадають, що якщо Ісус Христос помер за наші гріхи, то ми потрапимо на небеса без оцінки. Але Біблія ясно каже, що Ісус Христос оцінюватиме нас тет-а-тет.

 

Анкерберг:Письмо відкриває нам, що після того, як Бог спасає нас зі Своєї благодаті, Він обіцяє нагородити нас за всі ті справи, які ми робимо для Христа. Попри безліч Божих обітниць, дехто досі питає: «Хіба не егоїстично жити для Христа, щоб заробляти нагороди?» Доктор Люцер відповідає на це важливе запитання. Послухайте.

 

Ервін: Знаєш, Джоне, я часто чув, як люди кажуть: «Хіба ми не повинні служити Богові просто тому, що ми любимо Його, а не заради нагород?» Це звучить дуже побожно. Звичайно, Бог гідний нашого поклоніння та служіння, незалежно від наших нагород. Але ідея з нагородами не належить нам. Це Батько радий дати нам нагороди. Батько хоче поблагословити нас. Це Його ідея. Ось чому в Старому та в Новому заповіті так багато людей були мотивовані цими нагородами. Знаєте, ми можемо служити Богові з егоїстичних причин. Але я хочу спитати в вас: «Чи погано служити Богові, бо ви хочете догодити Христу?» Я сподіваюся, що ви розумієте, як важливо Йому догоджати. Я уявив собі це просто зараз, Джоне. Уявіть, що ви дивитеся в очі Ісусові. Мені б хотілося почути від Нього «Добре». Ось що каже апостол Павло. Це дуже важливий текст. Ми вже казали про нього, але я хочу прочитати його, щоб ми ясно його зрозуміли . Він каже в другому до Коринтян п’ять, десять, що ми постанемо перед Христовим судовим престолом…

«Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими». А після цього він каже про те, що всі ми мусимо з’явитися перед судовим престолом Христовим. До речі, після цього, в одинадцятому вірші він каже: «Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо».

Багато хто дивиться на це й каже: «Ну, напевно, апостол Павло казав про невіруючих». Але з контексту видно, що він каже про нас. Нам знадобиться чимало часу, щоб привести все це в рівновагу й усвідомити, що Христів суд – це не те, чого нам потрібно боятися. Але Іван каже, що ми маємо жити так, щоб нам не було соромно під час Його приходу. Про що я кажу? Ось про що. Немає нічого поганого в тому, щоб бути мотивованим нагородами, доки ми розуміємо, що головна нагорода – це схвалення Христа, догоджання Йому. Враховуючи цей контекст, я б хотів, щоб ви подивилися на всі ті випадки в Письмі, коли люди були мотивовані нагородами. Ісус був мотивований. Чому? Заради майбутньої радості Він перетерпів хрест. А як щодо Авраама? Він очікував міста, основою якого, будівельником та творцем якого буде Бог. А як щодо одинадцятого розділу послання до Євреїв? Мойсей був мотивований, бо чекав на майбутню нагороду. Павло каже: «Я біжу й тримаюся за істину, щоб не бігти дарма». Згідно з усіма цими причинами ми повинні мати мотивацію творити добро. Мені подобається, що з цього приводу сказав Джонатан Едвардс, відомий теолог. Він бажав досягти максимуму щастя в майбутньому житті через вірність тут. Це не була егоїстична думка. Він хотів догодити Ісусові. Сподіваюся, що ви хочете того самого. Це й є справжня мотивація.

Анкерберг: Я б хотів поставити вам запитання: «Як ви гадаєте, чи одержите ви якісь нагороди від Христа, коли постанете перед Ним?» Деякі люди гадають, що нічого не одержать. Якщо вам так здається, якщо ви так гадаєте, то ось слово підбадьорення для вас. Послухайте уважно.

Ервін: Знаєте, Ісус ясно казав, що в Царстві одні одержать більше, ніж інші. Ми матимемо більше відповідальності. Декому з нас дадуть такі переваги. Але зараз, Джоне, я хочу звернутися до людини, яка вважає, що те, що вона робить, не має значення. Любий друже, ви син або дочка Царя. Ви належите Йому й Він пам’ятає про це. Письмо каже, що навіть волосся на вашій голові пораховане. Він бачить, як падає горобець. Він бачить, коли хтось дає кухоль холодної води в Його ім’я. Коли ви вийдете сьогодні або завтра на роботу, пам’ятайте про той факт, що Бог дивиться й записує ваші справи, щоб потім щедро нагородити вас.

Анкерберг: Коли ми живемо своїм християнським життям, то нам часто пропонують роботу або інші заняття, які не можна назвати приємними. Насправді, вони досить непрості й не кожен погодиться їх виконувати. Нам просто не подобається це робити. Якщо ви служите Господові зараз, але не одержуєте радості через природу тієї роботи, яку ви виконуєте, то наступна рада може допомогти вам.

Ервін: Знаєш, Джоне, мені здається, що Бог покликав усіх нас виконувати ті справи, які можуть не подобатися нам. Навіть ті з нас, хто працює в служінні, часто стикаються з такими моментами, коли доводиться робити щось через почуття обов’язку. Ісус розповів притчу про раба, який вирішив не послухатися свого пана, але потім покаявся, пішов і зробив те, чого хотів його пан. Ісус сказав, що цей раб кращий за іншого, який взагалі не пішов. А потім Він каже, що навіть виконавши своє зобов’язання, ми залишаємося збитковими слугами. Насправді, Джоне, я дивлюся на це так. Можливо, коли ми робимо щось, що нам не подобається робити, але робимо це на славу Ісуса, ми можемо одержати ще більшу нагороду. Нам легко робити те, що нам подобається. Але Бог вимагає від нас того, що нам не подобається. І якщо ми робимо це добре на Його славу, то це привертає Його особливу увагу.

Анкерберг: Якщо ви знаєте когось, кому б допомогла ця передача, то я раджу вам поділитися нею з цією людиною. Ми маємо безкоштовний додаток, який дозволить вам зробити це просто з вашого телефона. Щоб його завантажити, просто відкрийте магазин додатків на вашому пристрої і введіть у пошуку «Шоу Джона Анкерберга». Коли ви встановите цей додаток, то зможете подивитися цей випуск разом з багатьма іншими в будь-який час та в будь-якому місці цілком безкоштовно.

Послухайте, якщо ви християнин, то я певен, що ви хочете добре пройти Христів суд. Так? Якщо так, то я хочу, щоб ви знали, що Біблія закликає вас додержуватися цього шляху. Бог хоче, щоб ви одержали великі нагороди, коли потрапите на небеса. Але що вам потрібно зробити зараз, коли ви живете на землі, щоб одержати великі нагороди? За що Христос обіцяв нагородити, коли оцінюватиме ваше життя? Апостол Павло каже нам про це й показує те життя, яким нам необхідно жити, проводячи паралель з бігунами на олімпіаді. Доктор Люцер підбиває підсумок того, чого навчав апостол Павло. Послухайте.

Ервін: Знаєш, Джоне, якби апостол Павло жив сьогодні, то він казав би про олімпіаду. Він часто казав про спорт, бо – і тут важливо не пропустити головного – Павло казав про те, що та дисципліна, яка необхідна доброму спортсменові, потрібна також і доброму християнинові. Він каже в першому до Коринтян дев’ять…

«Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!» На щастя, в тому забігу, в якому ми беремо участь, перемогти можуть усі. Це зовсім інший забіг. І він каже: «І кожен змагун від усього стримується», – або тренує самоконтроль. Слово «стримуватися» грецькою означає «докладати зусиль». І ми порозмовляємо про це за хвилину. Вам доведеться докладати зусиль, щоб підтримувати дисципліну. Він каже: «вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний».

«Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє». Джоне, гадаю, ти погодишся зі мною, що багато християн хибно витлумачують фразу «вмертвляю тіло моє». Але Павло каже: «Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним». Я хочу коротенько назвати вам ті якості, які потрібні як доброму атлетові, так і християнинові-переможцю. Перша з них – дисципліна. Помірність. Якщо ви колись проїжджали повз поле для регбі в серпні, то бачили, як хлопці в шоломах та спорядженні обливаються потом. Ви думаєте собі: «Хто змушує їх робити все це?» Відповідь на це запитання проста: ніхто. Вони хочуть це робити. Вони готові пожертвувати вечірками, можливостями, а іноді, на жаль, і своїм навчанням. Для чого? Щоб одержати тлінний вінок. Я пам’ятаю, як бував у школі, в якій навчалася моя дочка. І там за склом стояла безліч кубків. Але вони тлінні. Вони не існуватимуть вічно. Нам потрібна дисципліна. Також нам потрібен напрямок. Павло каже, що не просто б’є повітря. Ви маєте кудись рухатися. Знаєш, Джоне, я виріс на фермі. І є одна історія, реальна історія. Я знаю, що це правда, бо особисто був знайомий з цим фермером. Він збирався проорати пряму борозну. Він обрав предмет десь за півкілометра попереду й постійно стежив за цим предметом, рухаючись на тракторі. Він стежив за тим, щоб їхати прямо на нього. Він гадав, що це була добра ідея. Але коли він озирнувся назад, то побачив, що борозна звивалася. Справа в тому, що він не зрозумів, доки не під’їхав ближче, що стежив за коровою. І коли та йшла вбік, то зводила його з прямого шляху. Послухайте мене уважно. Якщо в нашому розумі не буде правильної мети, якщо ми не дивитимемося на Ісуса, творця та виконавця нашої віри, якщо ми не матимемо правильної мети, то наші життя будуть неправильними. І якщо ми хочемо жити правильно, то ми маємо сказати: «Я хочу дивитися на Ісуса, хоч би чого мені це коштувало. Коли приходять випробування, коли приходять труднощі, я хочу пізнавати більше про Ісуса, зосереджуватися на Ньому, щоб проходити свою дистанцію». Ми казали про дисципліну, про напрямок. Ми маємо переконатися в тому, що наші очі зосереджені на Христі. Крім того, нам необхідна рішучість. Не забувайте історію з послання до Євреїв, де сказано про те, що ми маємо з терпінням бігти свій забіг. Там також сказано про те, щоб ми не спотикалися. Там сказано, що наші ноги мають бути вільними. Позбудьтеся гріха, який легко заплутує нас. Тут ми бачимо образ людини, яка біжить у пальто. Воно плутається в неї поміж ногами. Ось що робить з нами гріх. А коли наші ноги плутаються й ми падаємо, то ми маємо стежити за тим, щоб не потягнути з собою інших. Але справа в тому, що коли ми спотикаємося й падаємо, то цілком імовірно, що ми валимо й інших. Ось чому, Джоне, коли ми біжимо й бачимо християн, які впали… Знаєш, що нам потрібно зробити? Нам потрібно підвести їх. Павло каже в посланні до Євреїв, щоб ми допомагали тим, хто має слабкі коліна. Допомагаймо один одному дістатися до фінішу. Безумовно, варто також відзначити, що ми беремо участь у перегонах із правилами. Я згадую приклад Бена Джонсона, який чудово виступив в одному забігу й навіть одержав золото. Можливо, ви пам’ятаєте цей момент. Це було кілька років тому. Але все це було даремно, бо в його тілі знайшли стероїди. Тому берімо участь у перегонах згідно з правилами. Павло каже: «Я роблю це для того, щоб мене не дискваліфікували». В цьому циклі передач ми багато казали про те, що людина може зазнати серйозних втрат, коли постане перед Ісусом Христом. Джоне, якщо апостол Павло гадав, що його можуть дискваліфікувати (це не означає, що він не потрапить на Небеса, але він не одержить безлічі нагород). Подумайте, що це означає. Стежмо за собою. Я завжди кажу людям, що вони мають проводити час із Богом до дев’ятої ранку, в Слові, в молитві. Віддавайте свій день Богові, бо вам доведеться дати Богові звіт за цей день. Ми повинні мати почуття рішучості та напрямку в житті. Ми маємо віддати це Йому. І тому я ставлю вам сьогодні це запитання: «Просто подумайте хвилинку. Як ви гадаєте, якби минуло двадцять років, то що ви б хотіли зробити зараз?» Я кажу вам від усього серця: зробіть це зараз, зробіть це зараз.

Анкерберг: Настав час підбити підсумок. Якщо від усіх цих розмов про те, що колись ви постанете перед Богом, вам стає не по собі, то знайте – так не повинно бути. Це та подія, якої вам варто очікувати, якщо ви знаєте про добру звістку Бога – Євангелію. Послухайте ці слова. Вони наповнять ваше серце радістю.

Ервін: Джоне, прояснімо один момент. Якщо ви слухаєте нас, але не визнавали Христа, як Спасителя, то вам потрібно почати не лише з визнання своїх гріхів. Ви не зможете згадати їх усі. А якщо навіть і згадаєте – це не шлях до спасіння. Ви маєте прийти такими, як є, зі своїми гріхами, й визнати Ісуса Христа, як Спасителя. Відповідайте Йому в вірі й покладіться на Нього. Тоді ви будете пробачені згідно з законом. Ми, християни, маємо визнавати свої гріхи. Саме так Батько виховує нас, виправляючи наші шляхи. Так, ми маємо сповідуватися в усіх тих гріхах, на які Бог звертає нашу увагу. Але ось добра новина – ті гріхи, яких ми не пам’ятаємо, пробачаються, коли ми сповідуємося в тих гріхах, про які пам’ятаємо. Знаєте, в першому Івана сказано, що якщо ми ходитимемо в світлі, як Бог у світлі, то матимемо спілкування один з одним. Я вважаю, що це свідчить про те, що ми спілкуватимемося з Богом, а Бог – з нами. А потім сказано, що кров Ісуса Христа, Божого Сина, очищує нас від усякого гріха. Але ми маємо попросити Святого Духа показати нам ті гріхи, в яких нам потрібно висповідатися. Якщо ми розберемося з ними, то нам не потрібно буде переживати про ті, про які ми не пам’ятаємо. Пам’ятайте, що Бог дисциплінує нас. Він хоче, щоб ми були в моральній згоді з Ним. А коли ми втрачаємо цю згоду, Він хоче, щоб ми повернулися до нього. Ось у чому суть сповідання. Знаєш, Джоне, мені розповідали, що в Каліфорнії одну людину піймали на перевищенні швидкості. Її привели до суду, але вона не мала грошей, щоб сплатити штраф. Тоді суддя вийшов через стіл, спустився вниз, зняв свою мантію, став поруч із порушником, сплатив сто доларів зі свого гаманця, поклавши їх на стіл, повернувся назад, одяг свою мантію, знову підійшов до столу, взяв сто доларів і сказав порушникові: «Ви вільні. Ваш штраф оплачений». Друзі, це й є Євангелія. Це й є Євангелія. Ми винні Богові більше, ніж у змозі сплатити. Як співається в пісні: «Мої сльози текли б вічність і я б не знав спокою, бо я не міг відкупити свій гріх. Але Ти спас мене, тільки Ти. В моїх руках немає нічого. Я просто звертаюся до Твого хреста». Ми нічого не приносимо з собою, крім нашої великої потреби. Ми приймаємо її. Ми приймаємо праведність Ісуса Христа, щоб назавжди бути в Божій присутності. Зараз я звертаюся не до тих, хто буде на Христовому суді. Ми казали про це. Я звертаюся до тих з вас, хто опиниться на суді великого білого престолу, якщо тільки не прийме рятівної віри в Ісуса Христа. Ви скажете: «Пасторе Люцер, як мені це зробити?» Ось що я зроблю. Я промовлю молитву й хочу, щоб ви повторили її в серці. Адже вас спасає не молитва, а ваша віра. Це молитва, в якій ви визнаєте свою гріховність і нездатність спасти себе, свою безпорадність. Це молитва, в якій ви визнаєте, що коли Ісус помер на хресті, то помер за грішників, щоб примирити їх з Богом. І тепер ви маєте визнати Його, як того, хто поніс ваш гріх. Чи хочете ви це зробити? Помолімося разом. «Батьку, я прошу в ім’я Ісуса, щоб Ти звернувся до всіх, хто дивиться нас, хто ніколи не приймав рятівної віри в Ісуса Христа. Отче, допоможи їм покластися тільки на Нього, бо Його Слово каже: а тим, хто прийняв Його, Він дав владу називатися Божими дітьми, хто вірує в ім’я Його. Отче, зроби так, щоб той, хто дивиться нас, увірував. Отче, а після того, як вони ввірують, дай їм цілковиту впевненість у вірі». А тепер я хочу звернутися до вас особисто. Чи помолилися ви цією молитвою? «Дорогоцінний Боже, я знаю, що я грішник. Я не можу спасти себе сам. Я дякую Тобі за те, що Ісус помер за грішників». Скажіть Йому це. «І з цього моменту я приймаю те, що Він зробив для мене». Скажіть Йому це. Віруючий у Нього не буде засуджений. А невіруючий уже засуджений, бо не повірив в однородженого Божого Сина. Ви можете бути впевнені в цій обітниці.

 

*****

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».