Нагороди, які ви можете одержати або втратити на Христовому суді. Програма 7

 

Диктор: Письмо каже християнам: «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим”.

Але яка мета цього суду? Хіба Ісус не зазнав кари за наш гріх так, що Бог уже не пам’ятає його? Якщо це правда, то навіщо Христу судити християн? Цей суд ніяк не пов’язаний зі спасінням. Спасіння – це безкоштовний Божий дар, який людина одержує тієї самої хвилини, коли визнає Христа. Але Христів суд пов’язаний з тим, як ми жили для Христа після того, як Він спас нас. Усе, що ми зробили для Христа, буде оцінене, й на нас чекає нагорода. Біблія каже:

«Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе». Ми розуміємо, що Христос нагородить нас за те добре, що ми зробили для Нього. Але що має на увазі Біблія, коли каже, що ми одержимо також і те, що належить нам за погане? Чи може бути так, що невірні християни не одержать тієї самої нагороди, що й вірні? Чи будуть сльози на Христовому суді через те, як ми жили?

Чи втратить хтось свої нагороди, пошану та переваги, які назавжди визначають наш статус у вічності? Щоб допомогти нам відповісти на ці запитання на підставі Біблії, я запросив сьогодні в гості доктора Ервіна Люцера, старшого пастора церкви Муді в Чікаго, Ілінойс.

Ми запрошуємо вас довідатися про те, на що Ісус дивитиметься, коли оцінюватиме ваше християнське життя на Христовому суді.

 

*****

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я хочу почати з запитання. Як ви гадаєте, в чому різниця між судом, який Біблія називає судом великого білого престолу, та судом Христовим? Який суд буде виявлений у кожному конкретному випадку? І якщо вже Бог каже, що всі ми з’явимося на той або інший суд, то на який вам би хотілося з’явитися? Як зробити так, щоб ви опинилися на потрібному суді? Сьогодні моїм гостем є мій добрий друг, доктор Ервін Люцер, старший пастор церкви Муді в Чікаго, Ілінойс. Я хочу, щоб ви почули його відповіді на ці важливі запитання.

Ервін: Джоне, ми маємо переконатися в тому, що люди розуміють, що буде два важливі суди. Ми наголошували на Христовому суді. Він буде для віруючих і на ньому визначатиметься наша нагорода на небесах. Але є ще й інший суд, який названий “судом великого білого престолу”. На ньому невіруючі всіх часів постануть перед Богом і будуть суджені, кожен окремо. Послухайте, що сказано в двадцятому розділі Об’явлення…

«І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне». Друзі, я хочу, щоб ви на хвилинку зупинилися й уявили собі цю сцену. По-перше, я хочу, щоб ви звернули увагу на різноманітність людей: “І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом”. Там будуть ті, хто прожив довге життя. Там будуть і ті, хто прожив коротке життя. Там будуть ті, хто жив в одній частині світу, й ті, хто жив в іншій. І не має значення, де: в Азії, Африці, Європі або ще десь. А тепер подумайте про різницю в часі. Там будуть ті, хто жив багато століть тому, й ті, хто живе зараз. Усі вони постануть перед Богом і на всіх їх чекає одна доля. Тут будуть служителі й проповідники. Тут будуть черниці й служителі. Там будуть праведні – ті, кого ми часто називаємо праведними – і злочинці. Всі вони постануть перед Богом. Будуть розгорнені книги й вони будуть суджені. Тут згадується дві різні книги. Той, чийого імені не буде в книзі життя, як каже Біблія, “укинений буде в озеро огняне”. Але є й інша книга – книга справ. І люди будуть суджені на підставі того, що записано в ній. Ми казали про те, що ніхто не спасається завдяки справам. Суть цього суду буде не в тому, щоб визначити, потрапите ви на небо чи до пекла. В Біблії немає такого суду. Рішення про те, де ви опинитеся, вже було прийняте. Кожен, хто опиниться там, буде засуджений. І всі вони будуть вкинені в вогненне озеро. Справи не спасуть. Але справи стануть основою для суду. Ісус та Бог оцінюватимуть кожну людину окремо на підставі того, як вони поводилися з тим, що знали. Ісус сказав: “А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. Хто ж не знав, а вчинив гідне кари, буде мало він битий”.

Чого ж бракує всім цим людям? Можливо, вони не були добрими людьми? Ні. Вони могли бути добрими за людськими стандартами, але, друзі, вони не були досить добрими! Адже, як ми вже казали, ми маємо бути так само досконалими, як і Сам Бог, якщо хочемо потрапити на небеса. І тільки Христос може зробити нас такими досконалими. Коли ми віримо в Нього, Його праведність приписується нам. І коли Бог дивиться на нас, то немає ніякої різниці між праведністю Ісуса та праведністю, яка була приписана нам. Ось чому мене приймуть на небесах на підставі Його справ. Але є люди, які ніколи не покладалися на Нього. Ці люди кажуть: “Так, я вірю в Ісуса, але я також вірю в своє хрищення, в свої добрі справи та ритуали”. Вони також будуть втрачені. Бо питання не в тому, наскільки ви вірите в Христа, а в предметі вашої віри. Ваша віра – хоч би якою маленькою вона була – має бути спрямована тільки на Ісуса Христа. Джоне, суд великого білого престолу – це майбутня подія. Всі люди будуть суджені окремо. Наприкінці часу вони будуть вкинені в пекло. Я знаю, що нам важко це зрозуміти, але не ми вигадуємо правила. Крім того, я вірю, що суд буде таким ретельним, що всю вічність ми співатимемо: “Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!” Але радісна новина полягає в тому, що сьогодні ви можете відвернутися від свого гріха й навернутися до Христа, прийняти Його праведність, щоб опинитися на Христовому суді. Це буде зовсім інший суд. На ньому визначатимуться ті нагороди, які ми одержимо на небесах.

Анкерберг: Щойно ми зрозуміємо різницю між судом великого білого престолу, де будуть суджені всі втрачені, та судом Христовим, де будуть оцінені всі християни, то може виникнути запитання: “А де проходитиме Христів суд?” Ось вам відповідь. Послухайте.

Ервін: Джоне, я вважаю, що є всі причини вважати, що Христів суд – тобто суд для християн – відбудеться після того, що ми називаємо “піднесенням Церкви”. Ми опинимося в присутності Христа. Саме тоді Він оцінюватиме нас. Знаєш, є люди, які кажуть: “Ну, Він не зможе судити всіх нас окремо, адже для цього знадобиться безліч років”. Я не певен, як інакше відповісти на це запитання, як тільки: по-перше, не забувайте, що ми кажемо про Бога. Йому не доведеться викликати адвокатів. Вашим друзям не потрібно буде приходити для того, щоб замовити за вас слівце, бо там ми побачимо реальність, яка постане перед нами в одну мить. Ми не знаємо напевно, скільки триватиме суд. Але на шлюбній вечері Агнця, яка буде після піднесення Церкви, всі віруючі вже пройдуть через суд. І ми знатимемо, що Христос думає про те, як ми жили.

Анкерберг: Якщо Христів суд буде саме в цей час, то коли, згідно з Біблією, буде суд великого білого престолу? Послухайте.

Ервін: А коли буде суд великого білого престолу? Він буде після періоду скорботи, після тисячолітнього Царства, просто перед тим, як почнеться вічність – якщо так можна сказати. Ось коли буде суд великого білого престолу. Після нього почнеться вічність. І тоді залишаться тільки дві категорії людей: спасенні та втрачені. В вічності будуть лише небеса та пекло.

Анкерберг: Є одне запитання про Христів суд, яке хвилює всіх. І ось воно. Це запитання звучить так: “Як ви гадаєте, чи буде Христів суд приватною подією, вдалині від сторонніх очей? Чи Христос оцінюватиме вас і судитиме ваше життя перед вашою родиною, вашими друзями, членами церкви та людьми, з якими ви працювали або яких знали?» Ось яка відповідь на це запитання. Послухайте.

Ервін: Знаєш, Джоне, люди часто питають: “А Христів суд буде публічним? Чи він буде приватним, вдалині від сторонніх очей?” Я не певен достеменно, але, на мою думку, Біблія вказує на те, що він може бути публічним. Згадайте, що в притчі з двадцять п’ятого розділу Матвія та схожій притчі з книги Луки сказано про те, що вірні були нагороджені, а невірний одержав докір у присутності інших. Якщо суд буде публічним, то багатьох це злякає. Уявіть, що всі ваші друзі побачать ваше життя цілком. Хто здатен перенести таке? Тут є кілька моментів. По-перше, не забувайте, що це Христів суд. Наші гріхи були забрані, а отже, ми бачитимемо їх пробаченими. Це перше. Але є й друге – і я хочу поділитися цим з вами, бо вірю, що це дуже важливо – наприкінці все це не матиме значення, бо буде важливо лише те, що про нас думає Христос. Знаєте, цікаво те, що в цьому житті ми переживаємо з приводу того, що подумають інші. Люди кажуть собі: “Я не хочу, щоб мої друзі довідалися про всі гріхи, які є в моєму серці». Але Бог знає про них. У цьому немає нічого такого”. Я хочу, щоб ви знали, що коли ми постанемо перед Ісусом у воскреслих тілах, то важливо буде лише одне: “Що подумає Христос?” Той факт, що інші можуть бачити нас, буде зовсім не актуальним. Ось чому я вважаю, що нам необхідно зосередитися на одному запитанні: “Що подумає Ісус?”. в цьому житті нас можуть неправильно зрозуміти або неправильно витлумачити наші справи. Ми ніколи не зможемо догодити всім. Але питання в тому, чи догоджаємо ми Йому?

Анкерберг: Коли Ісус Христос спас нас, то пробачив нам усі наші гріхи, так? І коли Він оцінюватиме наше життя на Христовому суді, то яку роль відіграватимуть наші пробачені гріхи в оцінці нашого життя Христом? Чи підійматимуться взагалі наші гріхи? Хіба Бог не каже, що вже не згадає їх? Доктор Люцер відповідає на це важливе запитання. Послухайте.

Ервін: Знаєш, Джоне, я часто думав над цим запитанням, бо Біблія каже, що Бог не згадає нам наших гріхів. Але, безумовно, цей текст не може означати, що Бог не знатиме про наші гріхи в минулому, адже тоді б Бог не знав усього. Це означає, що Він не враховує їх. Він не ставить їх нам у провину. На нас не чекає Його покарання за ці гріхи. Але попри це, не варто забувати про Христів суд, де оцінюватимуться наші життя. І хоч би як ми витлумачували це, апостол Павло вважав, що не було ніякого протиріччя в тому, щоб вірити, що ти пробачений в Божих очах та що ти не перебуваєш під Його звинуваченням через те, що Ісус поніс його… Немає ніяких протиріч між цим та вірою в те, що наше життя оцінюватиметься та що на нас чекає суд за те добре та погане, що ми робили. І, як ми казали в попередньому випуску, можливо, Бог дивитиметься на наші життя, як на золото, срібло, дорогоцінне каміння або дерево, сіно, солому. Він спалить усе й ми побачимо, як ми жили. Це не означає, що ми побачимо конкретні гріхи. Хоча, як я вже казав, якщо ми й побачимо їх, то побачимо вкритими кров’ю Христа. Так чи інакше, на нас чекає оцінка. І друзі, сьогодні я хочу, щоб ви зрозуміли, що вона не буде необов’язковою. Це не щось, чого вам вдасться уникнути. Ви не зможете викликати для себе адвоката. Ви не зможете ухилитися від цієї оцінки, бо, як каже Павло, всі ми, віруючі, постанемо перед Христом.

Анкерберг: Якщо ви знаєте когось, кому б допомогла ця передача, то я раджу вам поділитися нею з цією людиною. Ми маємо безкоштовний додаток, який дозволить вам зробити це просто з вашого телефону. Щоб його завантажити, просто відкрийте магазин додатків на вашому пристрої і введіть у пошуку «Шоу Джона Анкерберга». Коли ви встановите цей додаток, то зможете подивитися цей випуск разом з багатьма іншими в будь-який час та в будь-якому місці цілком безкоштовно.

Далі я б хотів, щоб ми порозмовляли про гроші в контексті тих нагород, які, як каже Біблія, ви можете колись одержати від Христа. Я спитав у доктора Люцера: “Чому так багато місць Письма кажуть про те, як нам необхідно користуватися грошима? Чому це так важливо?” Послухайте.

Ервін: Джоне, я вважаю, що головною причиною, чому Ісус так часто використовував гроші, як приклад, є те, що вони пов’язані з нашими нагородами. Він знає, що наші серця за своєю природою наповнені жадібністю й жадають безпеки. Ми не хочемо віддавати завтрашній день Богові. Ось чому Ісус каже про це. В шістнадцятому розділі Луки Він робить дивну заяву.

Він каже про гроші. Фарисеї критично ставилися до Нього. Вони ненавиділи те, що Він казав. А Він сказав: “бо що високе в людей”. Що ж “високо” цінується в людей? Відповідь на це запитання, звичайно ж, гроші. Люди крадуть заради них. Вони брешуть заради них. Вони маніпулюють заради них. А Ісус каже, що це “перед Богом гидота”. Гидота. В цьому самому контексті Він дає приклад того, як користуватися грошима. Він розповідає притчу про слугу, який пішов і використовував свій вплив для того, щоб здобути собі друзів, які б допомогли йому після того, як його звільнять. Ви знаєте цю історію. Ісус не заохочує моральні цінності цієї людини, але каже, що вона була “кмітливою”. Це записано в шістнадцятому розділі Луки. Але потім Ісус сказав ось що – і я хочу, щоб ви подумали про це зі мною, бо це важливо. Ісус сказав: “Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?” Якщо ви не будете вірними в тому, що Бог дав вам, то хто довірить вам більше? А після цього Він називає гроші “несправедливим багатством”. Знаєте, ми полюбляємо казати: “Ну, гроші нейтральні. Все залежить від того, як їх використовувати”. До певної міри це так. Але Ісус не дає нам місця для таких думок. Він називає його “несправедливим багатством”. Усе через ті речі, які люди роблять для того, щоб його одержати. Знаєте, я полюбляю повторювати одну фразу, яку одного разу почув від Хеддона Робінсона.

“Знаєш, Біблія каже, що любов до грошей є коренем будь-якого зла. Ми полюбляємо міркувати логічно й кажемо: “Ну, я не люблю гроші”. І сказавши це, ми починаємо нагромаджувати й залишати все тільки для себе”. Доктор Робінсон каже: “Ми полюбляємо міркувати логічно. Ми кажемо, що не любимо гроші, але ми зустрічаємося з ними, обіймаємо їх, гладимо їх. Але ні, ми не любимо їх”. Безумовно, Бог бачить таке лицемірство, бо Він знає, що любов до грошей ми маємо від природи, й цю любов потрібно зруйнувати. Знаєш, Джоне, мені подобається одна історія, яка прийшла до нас із Європи. Вона про принцесу, яка вийшла заміж за дуже багатого чоловіка й після весілля він подарував їй кілька коштовних прикрас. Вона сказала: “Знаєш, мені б хотілося продати ці коштовності й заснувати притулок”. А він сказав: “Ні! Хіба тобі не подобається те, що я тобі купив?” І так далі. І так далі. Кожен з нас, хто живе в шлюбі, проходив через таке. Але в підсумку вона переконала його й він сказав: “Гаразд, ти можеш продати прикраси”. Вона продала прикраси, а потім взяла й використала гроші для будівництва притулку. В ньому діти співали пісні й вивчали напам’ять місця Письма. І ось одного разу вона прийшла додому й сказала своєму чоловікові: “Я знайшла свої коштовності! Я знайшла свої коштовності! Я знайшла їх в очах та життях цих маленьких дітей!” Джоне, вона була мудрою жінкою. Все моє життя мені казали: “Ти не можеш забрати їх із собою”. Ні, можу! Але вам потрібно лише перетворити їх на щось, що здатне подолати пробіл між землею та небом. Це означає, що ви маєте вкладати свої гроші в життя людей, які ще не чули Євангелії. Віддавайте свої гроші служителям, як Ісус сказав у цій притчі: “здобувайте собі друзів, щоб вони прийняли вас у вічні обителі”. Гроші мають таку можливість. І якщо ми їх не віддаватимемо, то будемо дуже й дуже егоїстичними. Ісус сказав, щоб ми були вірними в цьому й тоді Він дасть нам більшу відповідальність у Царстві.

Анкерберг: Дехто з вас, хто не має багато грошей, можливо, думає так: «Я певен, що для Бога важливий розмір суми, яку я даю. І тому що я маю мало грошей, вони нічого не означатимуть для Бога, адже так?» Питання не в розмірах суми, а в ставленні в серці, з яким ви даєте гроші. Доктор Люцер пояснює це.

Ервін: Безумовно, серед наших слухачів може бути хтось, хто каже: «Чи важливий розмір суми?» Ні! Важливе те серце, з яким ви даєте. Якщо ви не маєте багато, але ви даєте щедро… Знаєте, ми повертаємося до вдови з двома лептами. Знаєте, хтось прорахував, що якщо взяти ці дві лепти й вкласти під п’ять відсотків на дві тисячі років, то вийде дев’ятнадцять із сорока п’ятьма нулями. Все це має нагадати нам про той факт, що Бог бере те, що ми даємо. Я вірю, що ми вкладаємо їх у небесний банк. Це загальний фонд. І прибуток продовжує рости, бо те добре, що ми робимо з грошима, має схожі наслідки. Крім того, на нас чекає щедра нагорода, бо ми віддали те, що любили. І Господь звертає на це увагу. Давайте, що можете. Давайте щедро. І Ісус каже, що вас радо приймуть у небесні обителі.

Анкерберг: І останній момент, який ми маємо прояснити до закінчення цієї передачі. Сьогодні багато християн кажуть, що якщо ми повірили в Ісуса Христа й є дітьми Царя, то маємо жити, як діти Царя. Це означає, що ми маємо бути здоровими, багатими та мудрими в цьому світі. Чи відповідає це Біблії? чи ні? Послухайте.

Ервін: Знаєш, іноді люди кажуть, що ми маємо жити, як діти царя. Адже хіба ми не належимо Богові? Хіба Бог не є нашим Батьком? Хіба ми не можемо бути здоровими, багатими та мудрими в цьому світі? Хіба ми не можемо нагромадити все, що є? Я хочу, щоб ви знали, що прекрасно бути дитиною царя. Але Біблія ясно каже, що ми маємо жити так, як жив Божий Син, коли Він прийшов на цю землю. Наше царювання й досі в майбутньому. Ісус каже, що той, хто упокорює себе, буде піднесений. Безумовно, всі ми знаємо про те, що Ісус народився в яслах. Він народився в Віфлеємі, щоб стати нашим Спасителем. У бідності. Я не думаю, що це означає, що всі ми маємо бути бідними. Але це ясно каже нам про те, що не всі віруючі матимуть добробут цього світу. І ми не можемо оцінювати людей і казати: «Ти не дитина Царя, бо ти бідний». Так ми відкидаємо мільйони наших братів та сестер в усьому світі. Важливо розуміти, що той з нас, хто одержав фінансове благословіння, несе відповідальність, щоб бути щедрим. На нас лежить відповідальність: упокорювати себе, щоб Бог колись, Свого часу, підніс нас, зі Своєї волі.

 

*****

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».