Нагороди, які ви можете одержати або втратити на Христовому суді. Програма 6

 

Диктор: Письмо каже християнам: «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим”.

Але яка мета цього суду? Хіба Ісус не зазнав кари за наш гріх так, що Бог уже не пам’ятає його? Якщо це правда, то навіщо Христу судити християн? Цей суд ніяк не пов’язаний зі спасінням. Спасіння – це безкоштовний Божий дар, який людина одержує тієї самої хвилини, коли визнає Христа. Але Христів суд пов’язаний з тим, як ми жили для Христа після того, як Він спас нас. Усе, що ми зробили для Христа, буде оцінене, й на нас чекає нагорода. Біблія каже:

«Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе». Ми розуміємо, що Христос нагородить нас за те добре, що ми зробили для Нього. Але що має на увазі Біблія, коли каже, що ми одержимо також і те, що належить нам за погане? Чи може бути так, що невірні християни не одержать тієї самої нагороди, що й вірні? Чи будуть сльози на Христовому суді через те, як ми жили?

Чи втратить хтось свої нагороди, пошану та переваги, які назавжди визначають наш статус у вічності? Щоб допомогти нам відповісти на ці запитання на підставі Біблії, я запросив сьогодні в гості доктора Ервіна Люцера, старшого пастора церкви Муді в Чікаго, Ілінойс.

Ми запрошуємо вас довідатися про те, на що Ісус дивитиметься, коли оцінюватиме ваше християнське життя на Христовому суді.

*****

Анкерберг: Ласкаво просимо. Якщо ви християнин, то я певен, що ви гадаєте, що наприкінці свого життя ви вирушите з цього світу до кращого місця, на небеса. Там не буде гріха, не буде зла, не буде смерті, не буде хвороб і ви не помиратимете, так? Але Біблія також каже: «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе».

Прочитавши цей вірш, у вас може виникнути запитання: “Якщо Бог знайде багато “лихого” в вашому християнському житті, якщо ви не жили вірно для Христа, а жили для себе, для свого его, то коли Христос оцінюватиме ваше життя й ви побачите його так, як бачить Він, то чи будуть сльози та плач на небесах?” Я поставив це важливе запитання нашому гостеві, доктору Ервінові Люцеру, старшому пасторові церкви Муді в Чікаго, Ілінойс. Я вважаю, що вам буде цікаво почути те, що він відповів. Послухайте.

Ервін: Знаєте, коли питання стосується сліз на небесах, то нам може здатися, що такого бути не може. Однак, ми читаємо про це в двадцять першому розділі Об’явлення. Там сказано: “і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”. Йому б не довелося стирати їх, якби їх не було. Виникає запитання: “Чому?” Деякі люди думають: “Ну, напевно, бо багато близьких опиняться в пеклі”. Це може бути частиною причини, але я вважаю, що того часу ми дивитимемося на все з Божого погляду. І якщо Бог може бути навіки щасливим, то й ми теж можемо. Я вважаю, що ці сльози будуть сльозами жалю. Якщо ми подумаємо про те, як ми жили, в світлі всіх тих благословінь, які Ісус дав нам… Він пролив Свою кров і купив нас. І попри все це ми часто ходимо своїм шляхом. Якщо ми подумаємо про все те, що ми пропустили, то ми можемо заплакати, опинившись по інший бік небесних воріт. Але, звичайно, ми не плакатимемо вічно, бо наші сльози будуть стерті. І навіть якщо ми погано пройдемо те, що має назву «Христів суд», то Бог однаково зробить так, щоб на небесах усі були щасливі й служили Йому. Але не всі матимуть однакові переваги та відповідальність. Знаєш, Джоне, мені часто ставлять інше запитання: «Чи заздритимемо ми тим, хто опиниться вище за нас на небесах?” Мені подобається те, як на це відповів Джонатан Едвардс. Він сказав: “Ні. Анітрохи. Бо ми так звільнимося від заздрості, що радітимемо з успіху інших так, немов це наш успіх”. Коли ми потрапимо на небеса, то там не буде двох категорій людей: вірних та невірних. Більшість із нас опиниться десь посередині. Але те, як ми живемо тут, те, якими людьми ми є, в певному сенсі впливає на те, якими ми будемо на небесах та якими будуть наші переваги в вічності.

Анкерберг: Подивіться до Ефесян два, десять: «Бо ми Його», – тобто, Боже, – «твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували».

Бог заздалегідь приготував можливості та добрі справи, які ми маємо виконати. Що, коли ми їх не виконаємо? Я попросив доктора Люцера прокоментувати цей вірш у світлі нашої появи на Христовому суді. Послухайте…

Ервін: Джоне, по-перше, коли я думаю про це місце Письма, то згадую той факт, що наші справи дуже важливі для Бога. Він приготував їх заздалегідь. І, як ти знаєш, у грецькій для цього використовується слово “поемай”, від якого походить наше слово “поема”. Ми – Божа поема. Він створив поему на небесах і ми маємо виявити її на землі. Моє друге спостереження можна висловити так: вірність дуже й дуже важлива для Нього та для нас. Це означає, що ми маємо виконати те призначення, заради якого ми були створені. Як ви пам’ятаєте, в попередніх випусках ми казали про те, що Бог хоче, щоб усі ми були такими схожими на Творця, як лише може бути схожим твориво. Тому, коли ми ходимо в тих справах, які Бог визначив заздалегідь – і я не думаю, що нам потрібно сумніватися в тому, чи є вони конкретною Божою волею – я вважаю, що ці справи є вчинками праведності, яку виявляють медсестри та лікарі, адвокати та робітники фабрик, домогосподарки та всі ми. Це “праведні вчинки”, які є плодом роботи Христа в нашому житті. І ми маємо ходити в цих добрих справах, адже тоді ми одержимо за це нагороду.

Анкерберг: В цьому циклі передач ми казали про те, чи гідні християни, чи не гідні того, щоб царювати з Христом.

Що Біблія має на увазі, коли називає християнина гідним? Як ми можемо бути гідними царювання з Христом та одержання великих нагород? Доктор Люцер пояснює…

Ервін: По-перше, я вважаю, що ми маємо відзначити те, яке важливе це питання, бо Сам Ісус порушує це питання. Послухайте Його слова: “Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний”. Павло каже в посланні до Ефесян, що ми маємо “поводитися гідно покликання, що до нього покликано вас”. Але що це означає? Це просто означає, що ми маємо добре представляти Ісуса. Ми Його представники й Він помістив нас у цьому світі замість Себе. І люди, які дивляться на нас, мають бачити Ісуса. Це важливо. І питання “гідності” – це питання зростання протягом усього життя. Це життя в присвяті, життя в вірі, життя в дисципліні. Все, що ми знаємо про християн, зводиться до цього слова – “поводьтеся гідно”. І, як ми вже казали в цьому циклі передач, якщо ви чинитимете так, ви одержите нагороду.

Анкерберг: Чи є ті нагороди, які ми одержимо на Христовому суді, рівноцінною платнею за ті справи, які ми зробили для Христа? Тобто, якщо ви пропрацювали певний час, то одержите певну нагороду? Відповідь на це – ні. Все працює інакше. Бог обіцяє нагородити нас набагато більше, ніж ми заслуговуємо. Послухайте.

Ервін: І знову, Джоне, ми маємо наголосити на тому факті, що нагороди – це не платня в звичному сенсі цього слова. Знаєте, ви пропрацювали тиждень і одержали чек за роботу. Тут усе працює інакше. Ісус Христос, по-перше, нагороджує нас набагато щедріше, ніж ми заслуговуємо. Ми нізащо не зможемо сказати, що “заслужили” ці нагороди. Це те, на чому ми маємо наголосити в першу чергу. По-друге, так, хтось, хто був вірним та служив Господові багато років, одержить більше нагород, ніж той, хто прийшов у Царство пізно. Але, як ми казали в попередньому випуску про притчу, то й той, хто прийде пізно, одержить таке благословіння, про яке навіть не мріяв. Згадайте тих, хто служив з раннього ранку. Вони гадали, що одержать більше, але вони мали неправильне ставлення. Вони прийшли туди з таким наміром: “Ми не ступимо до цього виноградника, доки нам не заплатять”. Інші ж були готові довіритися власникові землі й тому він був таким щедрим з ними. Ми не завжди можемо точно проаналізувати те, як конкретна людина пройде Христів суд. Апостол Павло сказав у першому до Коринтян, четвертому розділі: “Я нічого не знаю за собою. Наскільки я знаю, моє сумління чисте. Але”, – він каже, – “тим не виправдовуюся. Суддя ж мені Господь”. Є певні моменти, які ми маємо залишити Йому. Наша відповідальність – це максимально використовувати те, що Він нам дав, і любити Його всім нашим серцем.

Анкерберг: А як бути з християнами, які в своєму серці хочуть зробити щось для Бога, але померли перед тим, як одержали можливість це зробити? Як щодо християн, які бажають робити великі речі для Бога, але не можуть? Можливо, їм не надали такої можливості або обставини не дозволили їм. Або вони не мають таланту для того, щоб виконати це завдання? Як щодо християн, які хочуть дати Господові мільйон доларів, але не мають таких грошей? Чи будуть такі люди покарані, бо вони насправді не можуть дати багато, не можуть досягти таких великих цілей? Відповіді на ці запитання дуже важливі. Послухайте.

Ервін: Джоне, мені здається, що важливо відзначити той факт, що Письмо каже про те, що Бог бачить наші серця. Він знає все. Я вважаю, що іноді Він може нагороджувати нас за те, що ми б хотіли зробити, якби мали таку можливість. Уяви собі юнака, який загинув у п’ятнадцять років. Він збирався служити Господові. Він служив Господові. І Бог враховує це. Звичайно, ми не можемо вважати це просто платнею за нашу вірність. Це нагорода, яка насамперед враховує наші мотиви. Ось що написав Павло про дари: «Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має”.

Цей вірш можна витлумачувати по-різному, але я вважаю, що Павло каже про те, що, якщо ви бажаєте дати сто доларів або тисячу доларів і ви б дали більше, якби мали, то вам зарахується те, що ви хотіли дати. Ми не можемо використовувати цей вірш, як виправдання для жадібності, й казати: “Я не даю нічого, але я б хотів дати, якби мав більше”. Ні. Бог бачить наше лицемірство. Але факт залишається таким, що якщо в моєму та вашому серці є бажання зробити більше для Бога, але ми не можемо цього зробити, то Бог бачить це й нагородить нас відповідно.

Анкерберг: Якщо ви знаєте когось, кому б допомогла ця передача, то я раджу вам поділитися нею з цією людиною. Ми маємо безкоштовний додаток, який дозволить вам зробити це просто з вашого телефону. Щоб завантажити його, просто відкрийте магазин додатків на вашому пристрої і введіть у пошуку «Шоу Джона Анкерберга». Коли ви встановите цей додаток, то зможете подивитися цей випуск разом з багатьма іншими в будь-який час та в будь-якому місці цілком безкоштовно.

Ось цікаве запитання. Як ви гадаєте, чи буде на небесах покарання? Чому я питаю про це? Апостол Павло навчав: «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе”.

Ми не проти одержати нагороди за те добре, що ми робили, доки жили в тілі. Але що Біблія має на увазі, коли каже, що ми одержимо те, що належить нам за погане? Чи буде Ісус Христос злий на нас та чи покарає Він нас за те, що ми жили в непокорі? Я б хотів, щоб ви послухали.

Ервін: Джоне, я вважаю, що ми, в першу чергу, маємо дати визначення слову “покарання”. Якщо під “покаранням” ми маємо на увазі те, що Ісус Христос буде злий на нас і виллє Свою злість на нас, то відповідь негативна. Він поніс наше покарання, коли помер на хресті. Але ви можете подивитися в очі Ісуса й побачити в них смуток. Ви можете не почути від Нього: “Добре, добрий і вірний рабе”. Я вважаю, що це якась форма покарання. Я вважаю, що для мене цього буде досить, щоб зрозуміти, якої помилки я припустився, не живучи для Ісуса Христа. Не варто забувати, що ми кажемо про суд або Христів судовий престол. А це означає, що нам не варто намагатися забрати суд від судового престолу. Ось чому я написав цю книгу. Я серйозно ставлюся до неї, бо вона каже про серйозні речі. Нам з вами доведеться відзвітувати перед Ісусом Христом за те, як ми жили. Оце так!

Анкерберг: Коли ви постанете перед Господом Ісусом на Христовому суді, Він оцінюватиме ваше життя. І якщо ви поглянете Йому в очі й побачите смуток, не почуєте: “Добре, добрий і вірний рабе”, то зрозумієте, що всі ваші нагороди в вічності були втрачені. На ваших очах з’являться сльози. Але як довго литимуться ці сльози? Як довго ви відчуватимете смуток? Як довго ви шкодуватимете про те, що не жили для Ісуса Христа, коли були на землі? Доктор Люцер дає нам Біблійні відповіді на ці запитання. Послухайте.

Ервін: Джоне, я вважаю, що саме через це Біблія ясно каже, що “Бог зітре кожну сльозу з наших очей”. Ми не знаємо, скільки часу мине між тим, як Він зітре всі сльози, та тим, коли ми ввійдемо в повну радість Небес. Але ось що ми знаємо: те, як ми жили, впливатиме на наше становище. Як ми вже казали раніше, це не означає, що ми кажемо про два різні класи людей. Це всього лише означає, як каже старий приклад, що всі наші чаші будуть наповнені, але в деяких з них буде більше, ніж в інших. Є й інший приклад, який я полюбляю використовувати. Якщо подивитися на люстру, то ми побачимо, що вона має безліч ламп. Одні з них великі та яскраві, а інші менші. Але всі вони вносять свій внесок в освітлення кімнати, хоча їхні внески в цю справу відрізняються. Можливо, саме так і буде на небесах. Усі будуть щасливі. Всі служитимуть Господові. Але декому буде дана більша відповідальність, бо вони серйозно поставилися до Ісуса Христа, до Його Слова й корилися Йому на цій землі.

Анкерберг: Дехто з вас може думати: «Джоне, якщо ти віриш у те, що на нас чекає скорбота та жаль і що ми навіть проллємо сльози на Христовому суді, то хіба це не схоже на католицьку доктрину про чистилище?» Відповідь на це – ні. Доктор Люцер пояснює, чому.

Ервін: Я вважаю, що нам необхідно зрозуміти, що коли ми кажемо про втрату нагород, то не кажемо про якесь чистилище, яке нам треба буде пройти перред тим, як ми потрапимо на небеса. Розумієте, поняття чистилища виникло, бо в середньовічні часи вірили в те, що ніхто не був досить досконалим для того, щоб потрапити на небеса. І в цьому сенсі вони мали цілковиту рацію. Чистилище вигадали для того, щоб “очищувати” людей, щоб вони колись, після того, як усі їхні гріхи та невдачі були спалені, змогли потрапити на небеса. Щойно Мартін Лютер зрозумів, що означає виправдання вірою, що ми так само досконалі, як Бог, якщо ми віримо в Ісуса Христа, то потреба в чистилищі відпала. Слава Богові за те, що ми миттєво переходимо з землі на небо! Христос бере нас і представляє Батькові повноцінними. Це не чистилище. Ми кажемо про природні наслідки нашої непокори Христу. Христос ставитиметься до нас так, як ми ставимося до своїх дітей. Коли діти вірні, ми можемо дати їм більшу відповідальність. “Якщо ви правильно ставитиметеся до грошей і використовуватимете їх, то наступного разу я дам вам більше. Якщо ж ні, то на вас чекає покарання й ви втратите свою винагороду”. Всі ми, як батьки, чинили так. І цілком так само Бог зробить із нами. Щойно ми пройдемо цей час і почнеться вічність, то всі будуть щасливі. Але я гадаю, в Царстві будуть відмінності, а можливо, і в вічності. Справа в тому, що сьогодні ми живемо так, немов складаємо вступні іспити в університет. Бог намагається зрозуміти, куди Йому потрібно буде помістити нас у Вічному Царстві. Ось чому ваше сьогоднішнє життя дуже й дуже важливе.

Анкерберг: Якщо ви християнин і слухаєте нашу розмову про те, які нагороди можна одержати від Ісуса Христа на небесах, то можете думати так: “Я амбітний. Я хочу одержати всі нагороди, щоб мене вважали великим у Царстві Христа”. Чи добре бути амбітним? Чи немає нічого поганого в тому, щоб спробувати здобути нагороди для себе, а не через любов до Христа?” Як підтримувати рівновагу або тримати під контролем амбіції між досягненням нагород та виконанням тих справ, які ти робиш заради свого Пана? Доктор Люцер пояснює…

Ервін: Джоне, я вважаю, що якщо казати щось на кшталт: «Чи нормально, якщо я намагатимуся досягти нагород, щоб стати великим у Царстві?”, то це неправильна мотивація. Але якщо ми робимо це для того, щоб догоджати Ісусові, й бачимо, що так чинив Павло… Він каже: “Я хочу догодити Христу, бо всім нам доведеться постати перед Христовим судовим престолом”. Тоді ми починаємо розуміти, що наша мотивація має бути зовсім іншою. Питання не в тому, щоб стати кимось великим на небесах. Насправді, Ісус каже про зворотнє: якщо ми хочемо бути великими на небесах, то маємо бути покірними тут, на землі. А отже, суть не в цьому. Питання в тому, чи хочу я розчарувати когось, кого я люблю. І той, кого я розчаровую, каже, що якщо я буду вірним Йому, то Він поблагословить мене так, як я навіть не уявляв. Він каже: “Я дам тобі нагороду, яку ти не в змозі уявити”. Виникає запитання: «Чи хочемо ми служити Йому?” Амбіції – так. Але Павло каже нам просто зі сторінок Письма: “Моя амбіція – це догоджати Йому”. І все в нашому житті має обертатися навколо цього.

Анкерберг: Дехто з вас слухає нас і, можливо, каже: “В чому сенс, щоб жити й знати, що Христос нагородить мене за те, як я жив тут, на землі?” І відповідь звучить так: “Сенс є. Так у вас з’явиться зовсім інший погляд на життя”. Доктор Люцер пояснює.

Ервін: Джоне, коли ми думаємо про те, чи є різниця в тому, хто які нагороди одержить, то дехто каже: “А яка різниця в тому, чи дивитимуся я на мету, чи ні? Навіщо мені жити в контексті вічності?” Це серйозне запитання, бо так ви зможете легше прийняти певну несправедливість у житті. Це дасть вам зовсім інший погляд. Я б хотів розповісти історію про місіонерів, які плили на кораблі з Європи до Нью-Йорка. Разом з ними на цьому кораблі плив президент Рузвельт. Щоб зустріти президента та його помічників, зібралася величезна делегація. Цим місіонерам стало не по собі від цього й вони сказали про себе: “Оце так! Тут президент та його радники. І деякі з них служать дияволові. Вони пливли на кораблі, а тепер, коли вони прибули до Нью-Йорка, їм влаштували шикарний прийом. А ось ми служимо Тобі, Боже, Цаерві над царями й Господові над панами. Ми прибули до Нью-Йорка, але ніхто нас не зустрічає ”. В серцях місіонерів було невдоволення. Але одного разу Бог забрав це почуття невдоволення. І ось як один місіонер пояснив це своїй дружині. Він сказав: “Я сказав Господові ще раз про те, як це несправедливо. Я сказав, що вони одержали нагороду, коли прибули додому. Там на них хтось чекав. А ми прибули додому й ніхто не чекав на нас”. І він сказав, що цієї миті Господь сказав йому: “Постривай, ти ще не прибув додому”. Друзі, сьогодні я звертаюся до тих з вас, хто страждає, хто проходить через труднощі. До вас погано ставилися. Життя несправедливе. Ви робили речі, нагорода за які дісталася іншим. Люди обманювали вас. Ви поранені й лежите на узбіччі дороги. Але ви любите Ісуса! І ви хочете Йому служити. Я хочу, щоб ви знали, що ви наразі ще не вдома. Він знає все й розуміє, й ви одержите свою нагороду.

 

*****

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».