Загадка зниклих скам’янілостей Програма 1

Загадка зниклих скам’янілостей

 

 

Програма 1

 

 

 

 

 

Доктор Стівен Маєр

Доктор Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Загадка зниклих скам’янілостей

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Звідки ми з’явилися? Як ми сюди потрапили? Що дало нам життя? В більшості шкіл та коледжів теорію еволюції Чарльза Дарвіна представляють, як науковий факт, а не як теорію. Але сьогодні багато видатних учених у своїх працях відкидають теорію Дарвіна. Однією з головних причин є «Кембрійський вибух», коли в скам’янілостях знаходили сформованих тварин, але при цьому не виявляли якихось предків, які існували перед ними. Чому деякі вчені вважають, що ці тварини є доказом існування всемогутнього розуму, який створив життя?

Сьогодні я маю в гостях доктора Стівена Маєра, якийодержав ступінь доктора філософії від Кембриджського університету. Він автор бестселера «Сумніви Дарвіна». Приєднуйтеся до нас.

+++

Програма 1

+++

Доктор Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до нас. Сьогодні ми порозмовляємо про те, чому багато сучасних учених відкидають стандартну теорію еволюції, відому як неодарвінізм, якої навчають у школі та коледжах? І звідки взялися проблеми з сучасною теорією еволюції? Протягом кількох найближчих тижнів ми по-новому поглянемо на теорію еволюції та її наукові проблеми разом з ученим та філософом доктором СтівеномМаєром.

Доктор Маєр – колишній геофізик, який одержав у Кембриджськомууніверситеті свій науковий ступінь доктора філософії. Він написав два бестселери – «Підпис у клітині» та «Сумніви Дарвіна». В «Сумнівах Дарвіна» доктор Маєр розповідає про те, як Дарвін сам сумнівався в тому, що його теорія зможе пояснити важливу частину доказів. Його сумніви виросли в серйозну кризу в сучасномуеволюційномумисленні. Дарвіна тривожила однаважливаподія, відома як «Кембрійський вибух», у якому раптово з’явилися перші скам’янілості ключових груп тварин.

Докторе Маєр, ми раді, що ви з нами. Сьогодні я хочу почати з ролика з чудового документального фільму «Дилема Дарвіна» знятого «Ілюстра Медіа», в якому ставиться запитання про те, як сучасні складні тварини могли з’явитися під час «Кембрійськомувибуху»? Я хочу, щоб ви подивилися.

Диктор:Прадавня таємниця відбилася на цих горах. Це історія первісних океанів та доісторичногожиття, про істот, жахливіших, ніж у фантастиці, та про протиріччя, яке оточує їх уже понад століття. Серед цих могутніх піків поховані залишки події, яка в одну мить змінила планету. Ці докази відбилися на камені й багато років є каменем спотикання для теорій про походження життя на землі.

Сьогодні більшість палеонтологів вважає, що складні тварини з’явилися на землі близько п’ятисот тридцяти мільйонів років тому під час Кембрійського геологічного періоду. Але в дев’ятнадцятомустолітті про цю важливу подію в історії життя на землі було мало що відомо.

В тисяча вісімсот тридцять першому році відомий геолог Адам Седжвік почав розкопки кембрійської породної товщі в північномуУельсі. Йому допомагав Чарльз Дарвін, недавній випускник Кембриджського університету. В молодого Дарвіна скам’янілості Кембрійського шарувикликали величезну цікавість. Але в двадцять два роки йому бракувало далекоглядності, щоб зрозуміти всю їхню значимість. Природний добір, теорія еволюції та «Походження видів» наразі ще попереду, отже, він не міг уявити собі, що каміння, по якому він ходив, містить у собі таємницю, яку він так ніколи й не розкриє. Дарвін жив із цією таємницею до похилих років, а потім передав її майбутнім поколінням. Це таємниця «Кембрійського вибуху».

Анкерберг: Докторе Маєр, ви написали бестселер за назвою «Сумніви Дарвіна». Які сумніви мав Чарльз Дарвін та що таке «Кембрійський вибух»? Чому він такий важливий?

Доктор Стівен Маєр: Дарвін сумнівався в події, відомій як «Кембрійський вибух». «Кембрійський вибух» – це раптовапоява більшості груп тварин, які існували на землі. Це драматичнаподія історії життя на землі, бо вона показує нам появу перших складних тваринних форм у викопних останках, що, в свою чергу, суперечить уявленню Дарвіна про історію життя на землі. Він прекрасно все розумів і це питання не давало йому спокою до кінця днів, як було сказано в фільмі.

Анкерберг: Трохи пізніше ми розберемо це питання більш докладно. А зараз я б хотів показати наступний ролик. У ньому розповідається про те, як знайшли скам’янілості Кембрійського вибуху. Це дивовижні речі, друзі. Дивіться самі.

Диктор: Понад століття тому вікно в «Кембрійський вибух» відчинила низка розкопок у західній Канаді.

В тисяча вісімсот вісімдесят шостому році Канадська тихоокеанська залізниця досягла Британської Колумбії та долини КікінгХорс. Уперше східну та західну Канаду об’єднала артерія довжиною в чотири тисячі кілометрів, яка відкрила Скелясті гори для туристів, аматорів пригод та вчених. Серед них був і геолог Ар-ДжіМакконел.

На початку року Макконел почув про шар глинистих сланців біля гори Стівен, яка розташована поруч з містечком Філд. Залізничні теслі, які досліджували цю місцевість, сказали, що там багато «кам’яних жуків».

У вересніМакконел поліз на гору. На свій подив у більшій частині сланців він знайшов рештки доісторичного життя. Макконел стояв в океані скам’янілих трилобітів.

СаймонКонвейМоріс: Трилобіти – це ікони Кембрію. А на схилах гори Стівен їх кілька мільярдів. Уся справа в тому, що під час росту вони скидають свої старі кістяки й вирощують нові. Фактично, протягом свого життя вони встигають зробити кілька скам’янілостей.

Диктор:МакКонел зібрав сотні скам’янілостей і відправив їх на дослідження іншим ученим. Новини про його роботу незабаром досягли Геологічного Комітету США та ЧарльзаДулітлаУолкота, провідного експертазКембрійської палеонтології.

Тридцятого серпня тисяча дев’ятсот дев’ятого рокуУолкот повів свою команду на місце, яке було розташоване за двадцять чотири кілометри на північ від гори Стівен. Там, як кажуть легенди, він зупинився, щоб досліджуватичастину сланцю, який перепиняв шлях на вузькій стежці. Коли він підняв камінь, то помітив слід копалини, якої ніколи раніше не бачив. Це був краб, якого він пізніше назвав Марела.

Моріс: Він багато знав про Кембрій. Він був експертом з Кембрію. Він написав про нього багато статей. А потім він знайшов Марелу. Її довжина становитьблизько сантиметра. Ти дістаєш лупу й розумієш, що тут її не має бути. Це м’якотілаістота. Певен, він відразу ж зрозумів, що це означає. Інакше й не може бути.

Анкерберг: Отже, докторе Маєр, чому ці скам’янілості з Берджесу такі важливі?

Маєр: Скам’янілості з Берджесу показують, що Кембрійський вибух був ще масштабнішим, ніж уявляв Дарвін. Йому й так було нелегко, адже він знав про багато скам’янілостей Кембрійського вибуху: від трилобітів і до інших форм. Але він вважав, що наступні розкопки допоможуть знайти відсутніх предків у докембрійській породі та що історія життя на землі стане схожою на велике дерево, як показано на нашому слайді. Але, нажаль для теорії Дарвіна, відкриття показали, що це була перша поява складних форм тваринногожиття та що в докембрійській породі простіших форм немає. Скам’янілості Берджесу показали не лише відсутність простих форм, а й дали ще більше новихскладних тварин, про яких Дарвін не знав. Таким чином, відкриття з Берджесу показують, що «Кембрійський вибух» був ще активнішим, ніж припускав Дарвін. Це ще більше загострило увагу на відсутності перехідних скам’янілостей.

Анкерберг: Відкриття скам’янілостей – це лише початок. Палеонтологи продовжили розкопки й, як ви побачите в наступномукліпі, вони знайшли щось дивне. Я хочу, щоб ви побачили це.

Диктор: Влітку тисяча дев’ятсот десятогорокуУолкот знайшов шар зі скам’янілостями на хребті. Після розробки кар’єру геолог та його родина дістали тисячі унікальних збережених видів м’якотілихтварин, які ще не були відомі науці. Відтоді це місце дістало назву Берджеські сланці.

Моріс: У Берджеських сланцях, особливо на нижньомурівні, якийУолкотдосліджував першим, усе збереглося просто дивовижно. Це було щось. Ми знайшли трилобітів та безліч інших артроподів, яких не знаходили в інших шарах Кембрію. Ми можемо вважати їх м’якотілими істотами. Вони практично не мали можливості стати скам’янілостями в нормальних умовах.

Диктор: Геологи вважають, що тварини Берджеських сланців були швидко поховані живцем лавиною осадової породи. В такий спосіб з’явилася безповітряна могила, яка не дозволила розкластися м’яким частинам тіла, таким як очі, ноги та внутрішні органи.

Моріс: Тварину за назвою Марела часто називають темною плямою. Я вважаю, що це досить цікаво, адже в цієї темної плями видна наявність нутрощів. Інакше кажучи, ця тварина почала розкладатися, але щось зупинило розкладання.

В багатьох артроподів можна побачити навіть залишки волосків. Це просто дивовижно. Вони мали дуже багато вусиків. Іноді нам траплялися хробаки, тож ми бачили зовнішню частину їхнього тіла. Ми бачили, як хробаки намагалися прогрызтишлях через породу. А коли дивишся на саму тварину, то бачиш її хвилеподібні лінії і розумієш, що це кишки. Це провідні канали. А іноді буває так, що дивишся на її стравохід і бачиш у ньому залишки їжі, креветок, яких вона проковтнула. Це дивовижні скам’янілості, яких ніхто не очикував знайти.

Диктор: Колись Берджеські сланці були частиною великого рифа Тихого океану, раєм для величезного числа живих істот, який згодом став краєм Північно-Американського континенту. Завдяки тривалим періодам геологічної активності тектонічні сили підняли ці скелі та скам’янілості на понад дві тисячі метрів над рівнем моря.

Саме тут базові тіла основних тваринних груп, які існують і сьогодні, й навіть деяких вимерлих, уперше з’явилися в вигляді скам’янілостей. Із цього приводу біолог РічардДоукінс сказав: «Таке відчуття, немов вони з’явилися тут без якоїсь еволюційної історії».

Анкерберг:Стівене, розкажімо глядачам, чому ми ділимося з ними цією інформацією. Чому Берджеські скам’янілості виявилися таким сюрпризом?

Маєр: Вони стали серйозним викликом теорії Дарвіна. І цей виклик був кинутий з двох боків. По-перше, вони кинули виклик його погляду на історію життя на землі. Як я вже казав, Дарвін зображував історію життя в вигляді великого дерева, в якому нагорі дерева перебували форми, що існують сьогодні. А в фундаменті дерева мав перебуватиодин одноклітинний організм, від якого мали розходитися гілки й ставати різними видами, які сформувалися протягом довгих проміжків часу. Згідно з теорією Дарвіна, перші тварини форми мали з’явитися завдяки низці малих та поступових варіацій. Але замість цього вони раптово з’являються в великому розмаїтті. І замість деревоподібної історії життя, Кембрійські скам’янілості показують нам луку або фруктовий сад, що складається з різних дерев, які ніяк не пов’язані між собою.

Ми бачимо раптове явище, яке кидає виклик усій картині появи життя на землі. Воно також кидає виклик ідеям Дарвіна про механізми появи живих форм. Його ідея про те, що механізм природного добору мав дати малі варіації, які рухаються по висхідній і призводять до того, що протягом безлічі поколінь вид змінювався, виявилася хибною. Перші складні тварини мали розвиватися поступово, але замість цього скам’янілості показують нам раптовупояву складних форм тварин. Це суперечить уявленню Дарвіна про механізми, які мали використовуватися для появи цих організмів.

Анкерберг: Так. І частину доказів складності структури тварин, знайдених у Берджеських сланцях ми побачимо в наступномуролику. Друзі, я хочу, щоб ви подивилися це.

Диктор: Ці скам’янілості дозволили науці вперше детально розглянути біологію Кембрійських морів.

За допомогою комп’ютерної анімації ми можемо оживити цей світ.

Опабінія схожа на щось зі світу наукової фантастики. Цяістота така дивна, що її досі не класифікували.

Того часу, як її п’ять очей стежили за хижаками, клешня ловила здобич.

Віваксія, яку вперше знайшли в тисяча вісімсот дев’яносто дев’ятому році на горі Стівен, теж стала викликом для вчених. Ця загадкова кембрійська тварина мала перехресну луску й цілком могла харчуватися мікрочастками з дна моря.

Найчастіше в кар’єріУолкотазнаходилиМарелу.

Було знайдено понад п’ятнадцять тисяч екземплярів цього доісторичного раку. На більшості з них була безліч пар лап та схожі на пір’я зябра, які використовувалися для плавання.

Анатомія Галюцігенії тривожила палеонтологів з того моменту, як Уолкот знайшов її скам’янілі рештки.

Дваряди гострих шипів на спині та понад півтора десятка тонких ніг призводили до того, що здавалося, немов тварина перевернена, навіть коли вона стояла на ногах.

А на вершині харчового ланцюжка перебувавАномалокаріс, жах Кембрійських морів.

Він міг досягати шістдесяти сантиметрів у довжину. Цей хижак використовував свої клешні для того, щоб ловити як м’якотілих, так і твердотілых тварин. Після цього він дробив здобич за допомогою гострих зубів.

У проміжку між тисяча дев’ятсот десятим та тисяча дев’ятсот двадцять четвертим роками ЧарльзУолкот зібрав понад шістдесят тисяч Кембрійських скам’янілостей, багато з яких досі досліджуються в музеях та дослідних центрах по всьому світу.

Але скарбиБерджеських сланців – це не лише інформація про прадавнє життя. Вони також пов’язані з протиріччям, яке виникло задовго перед тим, як геологи вирушили до канадських Скелястих гір.

Анкерберг: Друзі, це дивовижна інформація. І перш, ніж я попрошу доктора Маєра пояснити, чому ніщо не тривожило Дарвіна так, як Кембрійський вибух, я хочу, щоб ви почули слова самого Чарльза Дарвіна. Дивіться.

Диктор: В тисяча вісімсот п’ятдесят дев’ятомуроці ця садиба в сорока восьми кілометрах на південь від Лондона стала центром наукової революції.

Тут, у відокремленому місці, Чарльз Дарвін завершив свою книгу «Походження видів». У ній він спробував пояснити, як будь-який організм, який будь-коли жив на землі, еволюціонував від єдиного спільного предка в результаті природного добору та випадкових мутацій.

Спільний предок та природний добір – це два стовпи, на яких стоїть сучасна біологія, а дерево Дарвіна – це її найпопулярніша ікона. Проте, попри ясність деталей, Дарвін розумів проблему, яка спростовувала його теорію – скам’янілості Кембрію.

Чарльз Дарвін: «Одна з них являє цілком очевидні труднощі: відособленість видових форм та відсутність між ними незліченних сполучних ланок. Я згадував про те, що види кількох головних розділів тваринного світу з’являються в нижніх шарах скам’янілостей».

Пол Нельсон: Коли Дарвін писав «Походження видів», було відомо, що перші скам’янілості тварин з’явилися раптово, без попередників у геологічних шарах. Ми бачимо серйозний конфлікт між тим, що стверджує його теорія, а саме нібито  наявність перехідних форм, які ведуть до спільного предка, та тим, що показують скам’янілості.

Диктор: Дарвін знав, що якщо його теорія правильна, то під Кембрійським шаром мають бути скам’янілості, які мали пов’язувати прості форми тварин з трилобітами. Це мали бути скам’янілості, які розвивалися поступово й зазнавали невдач на своєму шляху. Такі скам’янілості мали довести шлях спроб та помилок процесу природного добору.

Нельсон: Але Дарвін каже про це в «Походженні видів». Де ці перехідні форми? Їх немає в скам’янілостях. Замість них ми бачимо окремі сформовані групи. Це було серйозною загадкою для Дарвіна.

Моріс: Це був несподіваний поворот. Ось чому Чарльз Дарвін був шокований Кембрійським вибухом. Навіть тоді він мав досить даних, щоб зрозуміти, що потрібних йому форм немає в історії землі.

Чарльз Дарвін: Якщо моя теорія правильна, то немає жодних сумнівів у тому, що минуло чимало часу, перш ніж з’явився нижній Кембрійський шар. Весь цей час світ був наповнений живими істотами. Я не можу дати задовільної відповіді на те, чому ми не можемо знайти скам’янілостей більш ранніх періодів, до Кембрійського.

Анкерберг: Докторе Маєр, чому скам’янілості Берджеських сланців кидають виклик теорії еволюції Дарвіна?

Маєр: Скам’янілості Берджеських сланців, як і інші відомі скам’янілості Кембрійського періоду, порушують двапитання до теорії Дарвіна. Саме вони й стали причиною його сумнівів у здатності пояснити всі докази за допомогою своєї теорії. Перша загадка, як я її називаю, це «загадка зниклих скам’янілостей». Про це було сказано в ролику. Ми бачимо, як перші складні форми тварин з’явилися в Кембрії, але в докембрійськомушарі немає їхніх предків, які мали там бути, якби теорія Дарвіна була правдою.

Друга загадка прямо пов’язана з першою. Я називаю її «загадкою будовитварини». Як еволюційний процес будував би тварину? Згідно з теорією Дарвіна, складне тваринне життя з’явилося завдяки природному добору та поступовій зміні. Дарвін розумів, що зміни мали бути невеличкими та поступовими, бо серйозні зміни від одного покоління до іншого вважалися б дефектом або деформацією. Він розумів, що такі зміни були б шкідливими. Таким чином, зміни, які мали проявлятися від покоління до покоління, мають бути маленькими поліпшеннями. А це означає, що для такого процесу знадобилося б багато часу.

Але замість цього ми бачимо раптову появу скам’янілостей: без предків і без доказів поступової зміни методом спроб та помилок протягом тривалого часу. Кембрійський вибух порушує двапитання або дві загадки: загадку про зниклі скам’янілості та про процес, за допомогою якого з’явилися складні види.

Анкерберг: Друзі, наступного тижня ми порозмовляємо про те, що нового знаходять палеонтологи. Завдяки цим відкриттям вони почали розуміти, що Кембрійський вибух є ще більшою проблемою, ніж вважав Дарвін. Ось про що ми розмовлятимемо наступного тижня. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».