Загадка зниклих скам’янілостей Програма 3

Загадка зниклих скам’янілостей

 

 

Програма 3

 

 

 

 

 

Доктор Стівен Маєр

Доктор Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Загадка зниклих скам’янілостей

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Звідки ми з’явилися? Як ми сюди потрапили? Що дало нам життя? В більшості шкіл та коледжів теорію еволюції Чарльза Дарвіна представляють, як науковий факт, а не як теорію. Але сьогодні багато видатних учених у своїх працях відкидають теорію Дарвіна. Однією з головних причин є «Кембрійський вибух», коли в скам’янілостях знаходили сформованих тварин, але при цьому не виявляли якихось предків, які існували перед ними. Чому деякі вчені вважають, що ці тварини є доказом існування всемогутнього розуму, який створив життя?

Сьогодні я маю в гостях доктора Стівена Маєра, якийодержав ступінь доктора філософії від Кембриджського університету. Він автор бестселера «Сумніви Дарвіна». Приєднуйтеся до нас.

+++

Програма 3

+++

 

 

Доктор Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до нас. Сьогодні ми порозмовляємо про те, чому багато сучасних учених відкидають стандартну теорію еволюції, відому як неодарвінізм, якої навчають у школі та коледжах? І звідки взялися проблеми з сучасною теорією еволюції? Протягом кількох найближчих тижнів ми по-новому поглянемо на теорію еволюції та її наукові проблеми разом з ученим та філософом доктором СтівеномМаєром.

Доктор Маєр – колишній геофізик, який одержав у Кембриджськомууніверситеті свій науковий ступінь доктора філософії. Він написав два бестселери – «Підпис у клітині» та «Сумніви Дарвіна». В «Сумнівах Дарвіна» доктор Маєр розповідає про те, як Дарвін сам сумнівався в тому, що його теорія зможе пояснити важливу частину доказів. Його сумніви виросли в серйозну кризу в сучасномуеволюційномумисленні. Дарвіна тривожила однаважливаподія, відома як «Кембрійський вибух», у якому раптово з’явилися перші скам’янілості ключових груп тварин.

Докторе Маєр, ми раді, що ви з нами. Сьогодні я хочу почати з ролика з чудового документального фільму «Дилема Дарвіна» знятого «Ілюстра Медіа», в якому ставиться запитання про те, як сучасні складні тварини могли з’явитися під час «Кембрійськоговибуху»? Я хочу, щоб ви подивилися.

Диктор: Згідно зі стандартними уявленнями, майже дев’яносто відсотків земної історії розгорталося в докембрійськийперіод. І хоча наші пізнання про докембрій далекі від повних, майже всі підручники дають таку хронологію або низку подій:

Десь три з половиною мільярди років тому на Землі вперше з’явилося життя в формі одноклітинної бактерії.

Згодом ці клітини почали збиратися в групи й створили синьо-зелені водорості, які плавали на поверхні океанів.

Понад три мільярди років життя змінювалосядосить повільно. Потім, на межі кембрійського періоду, в скам’янілостях уперше з’явилися докази існування багатоклітинних організмів.

Також є докази того, що в докембрії океани населяли медузи, губки та загадкова едіакарська фауна.

СаймонКонвейМоріс: Якщо подивитися на період відразу перед Кембрієм, то ми побачимо щось досить загадкове – великі організми, великі скам’янілості. Їх називають едіакарською колекцією. Вони стали серйозною проблемою для палеобіології та для еволюційної біології. Чому? Бо одні з них схожі на тварин, а інші – зовсім не схожі.

Пол Нельсон: Деякі з них схожі на надувні матраци, прошиті надувні матраци. Інші схожі на вайю. Це не рослини, але їхній вигляд схожий.

Ведучий: Досі невідомо, чи представникиЕдіакарію були рослинами, чи тваринами. Але наприкінці Докембрію вони зникли з планети.

Потім, через багато років після їхнього вимирання, все змінилося, як оком змигнути.

Ми бачимо дивовижний сплеск творчості, який проявився в появі креслень основних тваринних світів. На землі вперше з’явилися біологічно складні структури, накшталт очей, хребтів, кінцівок та кістяків.

Щоб зрозуміти швидкість Кембрійського вибуху, уявіть собі історію життя, стиснену до одного дня.

Джонатан Уелс: Ми можемо уявити собі, що вся історія життя на Землі відбулася протягом одного дня. За сучасними підрахунками вона мала тривати три та вісім десятих мільярди років, практично чотири мільярди. Якщо ми розділимо двадцять чотири години, то одержимо такі розрахунки: шість годин на прості одноклітинні організми, які ми бачимо на початку. Дванадцять годин – все те саме. Вісімнадцять годин – те саме. Три чверті дня минуло, а ми досі маємо самі лише одноклітинні організми. І ось о двадцять першій нуль нуль, протягом двоххвилин з’являється все! Бум! Більшість тваринних форм з’являється в томувигляді, в якому ми звикли бачити їх сьогодні. Багато хто з них живе й зараз. Менше, ніж за дві хвилини з двадцяти чотирьох годин. Ось наскільки раптовим був Кембрійський вибух.

Ведучий: Із часів Дарвіна розкопки на різних континентах лише підтверджували велич цього вибуху. Це справді була подія світового масштабу.

Анкерберг:Стівене, ми бачили дивовижну річ. Чому такий вибух у скам’янілостях, який стався під час Кембрію, став серйозною проблемою для теорії Дарвіна про походження життя?

Маєр:Раптовапояватваринногожиття в Кембрії стало несподіваним з кількох причин. По-перше, воно займає малу частину загальної геологічної історії. Ми бачимо безліч інновацій за малий проміжок часу. Такого ніхто не очикував. На підставі теорії Дарвіна механізми природного добору та випадкових мутацій мали поступово змінювати організми, з часом збільшуючи їхню складність. Але замість цього ми бачимо раптове зростання, яке відбулося протягом малого проміжку геологічного часу. Ми можемо сказати: «Так, але ж Кембрійський вибух тривав, щонайменше, десять мільйонів років. Це великий проміжок часу». Так, для людської історії це великий проміжок часу.

Але мало хто з нас розуміє, що десять мільйонів років – це як оком змигнути в біологічномуплані. Це малий проміжок часу, протягом якого механізми мутації та природного добору мали зробити своюсправу.

Є така галузь еволюційної теорії, яка має назву «популяційна генетика». Це математичне відгалуження біології, яке займається підрахунком періодів очикування. Це проміжки часу, які потрібні для проявупевних еволюційних змін. Біологи роблять ці прорахунки на підставі швидкості мутації, часу генерації та розмірів популяції організмів. Недавні дослідження популяційної генетики показують, що якщо ми хочемо побачити кілька скоординованих мутацій, то періоди очикування виростають за межі сотень мільйонів років. Таким чином, десять мільйонів років – це для біологів, як оком змигнути. Цього часу мало для того, щоб з’явилися скоординовані мутації, а вже тим більше – складні тварини.

Наприклад, трилобіти мали складні очі, які видні в скам’янілостях цих тварин. Ці складні форми зорового апарату видні в скам’янілостях. Вони з’являються раптово, в проміжкуякихосьп’яти-десяти мільйонів років. Природному добору та мутаціям не вистачить такого проміжку, щоб зробити свою роботу. Ось чому таке відкриття стало сюрпризом та викликом для заяв про творчу силу механізму природного добору.

Анкерберг: Так. І це питання стає ще актуальнішим з новими відкриттями. Ми побачимо їх у наступномуролику про Китай, де знайшли дещо дивовижне. Найдивовижніше те, що там знайшли ще пізніші скам’янілості, які виявилися ще складнішими за попередні. Я хочу, щоб ви це побачили.

Ведучий: Нещодавно науковий світ був вражений відкриттями з південного Китаю, які акцентували ще більшуувагу на Кембрійській таємниці.

В тисяча дев’ятсот вісімдесят четвертому році в маленькомумісті китайської провінції Юньнань сталося одне з найголовніших відкриттів у палеонтології.

Досліджуючи гору поблизу Чензян, ХоСянь-Ганг відкрив Кембрійські скам’янілості, які були старшими за всіпопередні й збереглися набагато краще за інши.

Станчензянських скам’янілостей був просто дивовижним. Хо сказав: «Усе виглядало так, ніби тварини були живі й просто лежали в мокромумулі».

СаймонКонвейМоріс: Вони зібрали просто дивовижні скам’янілості. Коли дивишся на них, то розумієш, які вони прекрасні.

Джеймс Валентайн: Вони мали яскраве забарвлення з цятками від заліза та інших мінералів. Здебільшого вони мали золотаво-червоний відтінок. Вони вирізнялися на тлі бежевого каміння. Вони просто прекрасні. А з естетичного погляду вони чудові.

Джонатан Уелс: Багато хто з них мав м’які тіла, без твердих частин, без кістяків, без панцирів. І попри це вони прекрасно збереглися. Тут ми побачили Кембрійський вибух у таких подробицях, як ніде в світі.

Ведучий: На початку тисяча дев’ятсот дев’яностих років про китайські скам’янілості довідався весь світ. В університеті Сан-Франциско фахівець із біології моря Пол Чен уважно стежив за новинами.

Пол Чен:Моюувагу привернув той факт, що в газеті «Народний щоденник», офіційній газеті комуністичної партії, було сказано про те, що чензянські скам’янілості привернули увагу вчених з усіх куточків світу. Газета казала, що ці відкриття ставлять під сумнів теорію еволюції Дарвіна.

Ведучий: З тисяча дев’ятсот дев’яносто шостогороку Пол Чен сам неодноразово їздив до південного Китаю, щоб досліджувати це питання.

Чен: Кембрійський вибух кидає виклик традиційним уявленням про поступову еволюцію тварин, бо всі вони з’явилися раптово. Проблема в тому, як це пояснити.

Ведучий: Палеонтологи вирішили, що китайські скам’янілості старші за ті, що були знайдені в берджеських сланцях. Але за анатомією вони виявилися складнішими за них. Це відкриття також підтвердило, що теорія про те, що вибух тривав двадцять-сорок мільйонів років, була неправильною.

Чен: Часовий період формування тварин в океанах мав тривати п’ять-десять мільйонів років. Це була справді вибухоподібна подія, якщо казати науковими категоріями. Ми бачимо квантовий стрибок. І ніхто не може його пояснити.

Нельсон: Проміжок Кембрійського вибуху ставав дедалі меншим і меншим. Іншими словами, доступний час скорочувався, а сумніви в еволюційній теорії зростали. Все тому, що ми бачимо кардинальні зміни в структурі тварин. Я вважаю, що це відкриття є одним з ключових фактів, які ставлять під сумнів механізми еволюції.

Чен: Я зрозумів, що китайське наукове співтовариство досить прогресивно підходило до цього питання. Докази переконали їх у тому, що Кембрійський вибух реальний. Вони зрозуміли, що він ставить під сумнів теорію Дарвіна. Вони були відверті в цьому. Ось чому вони замислилися над тим, як пояснити все це поза теорією Дарвіна.

Анкерберг: Докторе Маєр, це дивовижні факти. Враховуючи те, як швидко з’явилися ці тварини без предків, як неодарвіністи намагаються пояснити відсутні скам’янілості докембрійських предків?

Маєр: Як казав доктор Чен, сьогодні багато палеонтологів визнають, що Кембрійський вибух був реальною подією та що він є серйозним викликом теорії еволюції, яку всі ми вивчали, як неодарвінізм. Але є ще й захисники неодарвінізму. Зазвичай вони пояснюють відсутність предків так званою гіпотезою артефакту. Ця гіпотеза артефакту в дечому схожа на ту ідею, яку Дарвін висловив у дев’ятнадцятому столітті. Вона полягає в тому, що ми не знайшли предків, бо погано шукали або тому, що ці предки не збереглися з якоїсь причини.

Фактично, вони вважають відсутність предків Кембрійськихтварин, які з’явилися пізніше, артефактом або незакінченим дослідженням географічного стовпчика, або ж, як варіант, втратою таких предків.

З часу видання книги «Походження видів» минуло сто п’ятдесят років. Враховуючи всі знайдені скам’янілості, складно сказати, що ми погано шукали. І тепер вони кажуть, що цих скам’янілостей немає через те, що вони не збереглися. Особливо часто звучить ідея про те, що предки не збереглися через те, що вони були замалими або зам’якими. Ця теорія артефакту актуальна й сьогодні. Проте, в Китаї нещодавно знайшли дещо, що кинуло виклик цій теорії, кинуло виклик її основі.

Анкерберг: І ми покажемо вам це в нашомунаступномуролику. Які скам’янілості спростовують гіпотезу артефакту, перехідних ланок та предків Кембрійськихтварин? Невже їх не знайшли, бо вони були замалими та зам’якими для того, щоб зберегтися? Я хочу, щоб ви це побачили.

Ведучий: Чензянські скам’янілості дають нам найповнішу з доступних картин Кембрійського вибуху. А просто під ними, в докембрійських сланцях, записаний ще один розділ історії життя.

Маєр: У Китаї зробили ще однедивовижне відкриття. Палеобіологивідкрили мікроскопічні ембріони губок у шарах породи під шаром, який належить до Кембрійського вибуху.

 

Ведучий: Деякі з цих ембріонів були м’якотілими тваринами, які скам’яніли за шістдесят мільйонів років перед Кембрійським вибухом.

Валентайн: Це яйця та ембріони, які збереглися в тонких шарах мінералів, у фосфатномуматеріалі, прадавньомудні моря. Це наводить на думку про те, що склад морської води в ті дні відрізнявся від сучасного, бо такий метод утвору скам’янілостей був відсутній у Кембрії та в сучасномусвіті. Нам пощастило, що залишилися ці тонкі шари породи з мініатюрними скам’янілостями.

Маєр: Це важливе відкриття, адже перед ним була популярна заява про те, що докембрійські скам’янілості зникли, бо були зам’якими та замаленькими, щоб зберегтися в скам’янілостях.

Ведучий: З тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ятого року Пол Чензаймається дослідженням скам’янілостей ембріонів та допомагає розробляти техніки аналізу їхньої структури.

Чен: За допомогою кислоти можна відокремити породу та ізолювати ембріони. Ми одержуємо зразки, схожі на каміння або піщини. Ми розглядали різні зразки, деякі з яких досягали міліметра. Ми побачили, що в розмірі п’ятсот-вісімсот мікрометрів там були губки. Після цього ми почали розрізати їх і зазирати всередину. За допомогою електронних мікроскопів мені вдалося розглянути докладну клітинну структуру цих ембріонів.

Ведучий: Робота Чена над цими тендітними рештками докембрійського життя порушує важливе питання.

Маєр: Якщо ця порода змогла зберегти ембріони, м’які мікроскопічні ембріони, то чому вона не могла зберегти більших за розміром предків, з яких мали еволюціонувати представники Кембрію? Інакше кажучи, якщо ви можете зберегти таку ніжну річ, як ембріон, то чому в цьому самому шарі ви не можете зберегти предка трилобіта?

Уелс: Таким чином, уявлення про те, що скам’янілості були пошкоджені й не можуть представити нам загальну картину, є помилковим.

Анкерберг:Стівене, щойно ми побачили щось дивовижне. Я пам’ятаю, як під час навчання один професор сказав мені: «Відсутні ланки пропали, бо були м’якотілими й просто не могли зберегтися в скам’янілостях». Наш останній кліп геть спростовує це. Що ж тепер кажуть неодарвіністи та що вони збираються робити з усім цим?

Маєр: Гадаю, нам варто порозмовляти про палеонтологів та кембрійських палеонтологів, бо дедалі більше палеонтологів починають відкидати неодарвінізм через безліч проблем. Вони тією або іншою мірою дотримуються теорії еволюції, але багато палеонтологів, особливо в Китаї та Америці, кажуть, що, хоч би яких висновків ми дійшли, ми маємо розуміти, що Кембрійський вибух був реальним. Це не був артефакт або неповний збір. Це не був артефакт або неповне збереження. Це реальнаподія, яку потрібно визнати. Ось чому видатні китайські палеонтологи, накшталт Джей-ВайЧена, відкрито кажуть про це.

В дві тисячі тринадцятому році про Кембрійський вибух вийшла книга Дуга Ервіна зі Смітсонівського інституту та Джеймса Валентайна з Університету Берклі, якого ми бачили в попередньомуролику. І в ній вони кажуть те саме: Кембрійський вибух був реальною подією. Можливо, ми не маємо доброго пояснення, але ми маємо розуміти, що це була реальна подія. Це не натяк на неможливістьрозглянути бажане в нижніх шарах. Зараз ми маємо всі причини вважати, що нижні шари, докембрійські шари, мали все необхідне для створення скам’янілостей та збереження навіть м’яких та малих організмів. Тому відсутність предків великих організмів з твердими частинами, які просто зобов’язані були залишитися в скам’янілостях, якби вони існували, є такою проблемою. Їхня відсутність виправдовувалася теорією про неможливість збереження.

Анкерберг: Так. Що це означає для неодарвінізму?

Маєр: Знову-таки, все це кидає виклик неодарвіністичномупогляду на історію життя. Перші складні форми тваринного життя з’явилисядосить швидко. Крім того, це кидає виклик ідеї про те, що механізми неодарвінізму були задіяні в появі цих складних форм життя. Цим механізмам потрібні більші проміжки часу. До того ж, мали залишитися плоди «невдалих експериментів», якщо так можна сказати. Це механізми «спроб та помилок», за яких мала з’являтися безліч варіацій та мутацій. Ми маємо знаходити в нижніх шарах плоди «невдалих експериментів». Але їх немає. Це порушує питання про історію життя, яку запропонував Дарвін, а також про те, чи могли механізми природного добору та мутації створити перші складні форми тваринного життя.

Анкерберг: Так. Порозмовляймо про те, що чекає на нас наступного тижня, адже ми з головою зануримося в геологічний стовпчик. Біологи кажуть, що тепер, знаючи дещо про структуру тварин, у них виникають проблеми.

Маєр: У своїй книзі «Сумніви Дарвіна» я кажу про дві великі таємниці. Першу таємницю легко зрозуміти. Це таємниця зниклих скам’янілостей. Їх просто…

Анкерберг: Немає

Маєр: Немає. Того, що ми очикували побачити в докембрійськомушарі, просто не існує. Але є ще більш загадкова таємниця, яку я називаю таємницею створення: Як створити тварину? Як би еволюційний процес створив тварину, особливо в такі стислі строки? І ця таємниця стала ще актуальнішою завдяки тим відкриттям, які з’явилися після Дарвіна. Це особливо стосується відкриттів у молекулярній біології, цифрових кодах молекули ДНК та важливості цієї інформації в формуванні тварин. Ми побачили, що створення тварини вимагає величезного набору цифрової інформації, інструкції зі складання. І тоді Кембрійський вибух стає ще більшою проблемою. Звідки з’явилася ця інформація? Як вона зібралася? Адже ми знаємо, що без такої інформації не можна створити тварину.

Анкерберг: Друзі, ми лише починаємо розбиратися в цьомупитанні. Це справжня загадка і Стівен найкращий з тих, хто може пояснити її нам. Ми спробуємо показати вам, яка генетична інформація потрібна для створення тварини. А після цього ми поставимо запитання: «Звідки з’явилася вся ця інформація?» Про це ми розмовлятимемо наступного тижня. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас.

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».