Загадка зниклих скам’янілостей Програма 2

Загадка зниклих скам’янілостей

 

 

Програма 2

 

 

 

 

 

Доктор Стівен Маєр

Доктор Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Загадка зниклих скам’янілостей

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Звідки ми з’явилися? Як ми сюди потрапили? Що дало нам життя? В більшості шкіл та коледжів теорію еволюції Чарльза Дарвіна представляють, як науковий факт, а не як теорію. Але сьогодні багато видатних учених у своїх працях відкидають теорію Дарвіна. Однією з головних причин є «Кембрійський вибух», коли в скам’янілостях знаходили сформованих тварин, але при цьому не виявляли якихось предків, які існували перед ними. Чому деякі вчені вважають, що ці тварини є доказом існування всемогутнього розуму, який створив життя?

Сьогодні я маю в гостях доктора Стівена Маєра, якийодержав ступінь доктора філософії від Кембриджського університету. Він автор бестселера «Сумніви Дарвіна». Приєднуйтеся до нас.

+++

Програма 2

+++

 

Доктор Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до нас. Сьогодні ми порозмовляємо про те, чому багато сучасних учених відкидають стандартну теорію еволюції, відому як неодарвінізм, якої навчають у школі та коледжах? І звідки взялися проблеми з сучасною теорією еволюції? Протягом кількох найближчих тижнів ми по-новому поглянемо на теорію еволюції та її наукові проблеми разом з ученим та філософом доктором СтівеномМаєром.

Доктор Маєр – колишній геофізик, який одержав у Кембриджськомууніверситеті свій науковий ступінь доктора філософії. Він написав два бестселери – «Підпис у клітині» та «Сумніви Дарвіна». В «Сумнівах Дарвіна» доктор Маєр розповідає про те, як Дарвін сам сумнівався в тому, що його теорія зможе пояснити важливу частину доказів. Його сумніви виросли в серйозну кризу в сучасномуеволюційномумисленні. Дарвіна тривожила однаважливаподія, відома як «Кембрійський вибух», у якому раптово з’явилися перші скам’янілості ключових груп тварин.

Докторе Маєр, ми раді, що ви з нами. Сьогодні я хочу почати з ролика з чудового документального фільму «Дилема Дарвіна» знятого «Ілюстра Медіа», в якому ставиться запитання про те, як сучасні складні тварини могли з’явитися під час «Кембрійськоговибуху»? Я хочу, щоб ви подивилися.

Диктор: Колись Берджеські сланці були частиною великого рифа Тихого океану, раєм для величезного числа живих істот, який згодом став краєм Північно-Американського континенту.

Завдяки тривалим періодам геологічної активності тектонічні сили підняли ці скелі та скам’янілості на дві тисячі метрів над рівнем моря.

Саме тут базові тіла основних тваринних груп, які існують і сьогодні, й навіть деяких вимерлих, уперше з’явилися в вигляді скам’янілостей. Із цього приводу біолог РічардДоукінс сказав: «Таке відчуття, немов вони з’явилися тут без якоїсь еволюційної історії».

Диктор: Ці скам’янілості дозволили науці вперше детально розглянути біологію Кембрійських морів.

За допомогою комп’ютерної анімації ми можемо оживити цей світ.

Віваксія, яку вперше знайшли в тисяча вісімсот дев’яносто дев’ятому році на горі Стівен, теж стала викликом для вчених. Ця загадкова кембрійська тварина мала перехресну луску й цілком могла харчуватися мікрочастками з дна моря.

Найчастіше в кар’єріУолкотазнаходилиМарелу.

Було знайдено понад п’ятнадцять тисяч екземплярів цього доісторичного раку. На більшості з них була безліч пар лап та схожі на пір’я зябра, які використовувалися для плавання.

Анатомія Галюцігенії тривожила палеонтологів з того моменту, як Уолкот знайшов її скам’янілі рештки.

Дваряди гострих шипів на спині та понад півтора десятка тонких ніг призводили до того, що здавалося, немов тварина перевернена, навіть коли вона стояла на ногах.

А на вершині харчового ланцюжка перебувавАномалокаріс, жах Кембрійських морів.

Він міг досягати шістдесяти сантиметрів у довжину. Цей хижак використовував свої клешні для того, щоб ловити як м’якотілих, так і твердотілых тварин. Після цього він дробив здобич за допомогою гострих зубів.

У проміжку між тисяча дев’ятсот десятим та тисяча дев’ятсот двадцять четвертим роками ЧарльзУолкот зібрав понад шістдесят тисяч Кембрійських скам’янілостей, багато з яких досі досліджуються в музеях та дослідних центрах по всьому світу.

Але скарбиБерджеських сланців – це не лише інформація про прадавнє життя. Вони також пов’язані з протиріччям, яке виникло задовго перед тим, як геологи вирушили до канадських Скелястих гір.

Анкерберг: Докторе Маєр, у цьомукліпі сказано, що тварини, скам’янілості яких знайшли там, були добре розвиненими, складними істотами. Чому ці скам’янілості є серйозною проблемою для сучасної теорії еволюції про походження життя на землі?

Маєр: Є дві причини, чому відкриття цихКембрійських тварин призвело до того, що Дарвін почав сумніватися в адекватності своєї теорії. Він визнає це в своїй книзі «Походження видів». Перша причина пов’язана з поглядом Дарвіна на історію життя, з його уявленням цієї історії.

Ми всі пам’ятаємо, що в підручниках з біології він представляв історію життя в вигляді розгалуженого дерева. На верхівці цього дерева мали перебувати складні форми тваринного життя. І ці форми, згідно з Дарвіном, мали з’явитися в результаті повільних, поступових трансформацій від одного спільного предка, який існував у докембрійські часи. Але замість дерева життя скам’янілості показують нам, що складні тварини, більшість із перших складних тварин, ключові групи тварин, з’явилися раптово, без якихось видимих зв’язків з простішими предками в докембрійськомушарі.

Ми бачимо явний контраст між уявленням Дарвіна про історію життя, яке ви бачите в нижній частині слайда, та реальним станом справ у скам’янілостях. Як ви бачите, різниця між теорією Дарвіна про походження життя та реальними доказами зі світу скам’янілостей досить велика. Це виклик, якийдокази кидають його теорії.

Була й друга проблема, яку Дарвін розумів і яка тривожила його. Кембрійський вибух кинув виклик його уявленню про будову тварин. Він припускав, що механізм природного добору мав діяти поступово та неспішно, щоб протягом тривалого проміжку часу виробити складні форми життя. Але замість цього палеонтологічний літопис показує нам раптовупояву різних форм життя, при цьому не даючи жодних доказів на підтримку теорії про повільний та поступовий процес розвитку. Кембрійські скам’янілості не лише кидають виклик його теорії про історію життя, а й його уявленню про механізми, завдяки яким з’явилися складні форми життя.

Анкерберг: Так. Друзі, я б хотів показати вам наступний ролик. Чарльз Дарвін сам написав у своїй книзі «Походження видів», що палеонтологи мають знайти в скам’янілостях, якщо його теорія еволюції правильна. Я хочу, щоб ви побачили це.

Диктор: В тисяча вісімсот п’ятдесят дев’ятомуроці ця садиба в сорока восьми кілометрах на південь від Лондона стала центром наукової революції.

Тут, у відокремленому місці, Чарльз Дарвін завершив свою книгу «Походження видів». У ній він спробував пояснити, як будь-який організм, який будь-коли жив на землі, еволюціонував від єдиного спільного предка в результаті природного добору та випадкових мутацій.

Пол Нельсон: Сама ідея еволюції, зміни з часом, не була ідеєю Дарвіна. З іншого боку, Дарвін запропонував революційну ідею про спільного предка, про зв’язок усіх живих істот.

Джонатан Уелс: Він уявляв собі розгалужене дерево. Довгий час був лишеодинвид. Потім він мав розділитися на двавиди, потім ще на різні види, сімейства, роди та класи. Дарвін вважав, що якщо буде доситьчасу, то ці відмінності почнуть накопичуватися – особливо при природномудоборі та зміні середовища проживання – накопичуватимуться до такого рівня, що через тисячу або мільйон поколінь пра-пра-правнуки перетворяться на новий вид.

Нельсон: Ця картина намагається об’єднати як логічно, так і естетично, все життя на землі. І для багатьох біологів така єдність досить важлива.

Ведучий: Спільний предок та природний добір – це два стовпи, на яких стоїть сучасна біологія, а дерево Дарвіна – це її найпопулярніша ікона. Проте, попри ясність деталей, Дарвін розумів проблему, яка спростовувала його теорію – скам’янілості Кембрію.

Чарльз Дарвін: «Одна з них являє цілком очевидні труднощі: відособленість видових форм та відсутність між ними незліченних сполучних ланок. Я згадував про те, що види кількох головних розділів тваринного світу з’являються в нижніх шарах скам’янілостей».

Пол Нельсон: Коли Дарвін писав «Походження видів», було відомо, що перші скам’янілості тварин з’явилися раптово, без попередників у геологічних шарах. Ми бачимо серйозний конфлікт між тим, що стверджує його теорія, а саме достаток перехідних форм, які ведуть до спільного предка, та тим, що показують скам’янілості.

Диктор: Дарвін знав, що якщо його теорія правильна, то під Кембрійським шаром мають бути скам’янілості, які мали пов’язувати прості форми тварин з трилобітами. Це мали бути скам’янілості, які розвивалися поступово й зазнавали невдач на своєму шляху. Такі скам’янілості мали довести шлях спроб та помилок процесу природного добору.

Нельсон: Але Дарвін каже про це в «Походженні видів». Де ці перехідні форми? Їх немає в скам’янілостях. Замість них ми бачимо окремі сформовані групи. Це було серйозною загадкою для Дарвіна.

 

Моріс: Це був несподіваний поворот. Ось чому Чарльз Дарвін був шокований Кембрійським вибухом. Навіть тоді він мав досить даних, щоб зрозуміти, що потрібних йому форм немає в історії землі.

Чарльз Дарвін: Якщо моя теорія правильна, то немає жодних сумнівів у тому, що минуло чимало часу, перш ніж з’явився нижній Кембрійський шар. Весь цей час світ був наповнений живими істотами. Я не можу дати задовільної відповіді на те, чому ми не можемо знайти скам’янілостей більш ранніх періодів, до Кембрійського.

Анкерберг: Докторе Маєр, Чарльз Дарвін був розумною людиною. Коли він побачив усі ці докази, як він спробував розв’язати виниклу проблему?

Маєр: Він вигадавдивну аналогію, в якій порівняв історію життя на землі, особливо геологічний літопис, із книгою, яка має багато розділів. Він сказав, що якщо ми уявимо геологічний літопис як низку шарів, кожен з яких відповідає за певний розділ в історії життя, то цілком зможемо уявити, що деякі розділи загубилися. В них могла залишитися тільки одна сторінка, а можливо й жодної. В такий спосіб він спробував пояснити відсутність скам’янілостей предків Кембрійських тварин, яких він очикував побачити. Фактично, він вирішив пояснити відсутність скам’янілостей недосконалістю геологічноголітопису – ми не знайшли їх або тому, що погано шукали, або тому, що деякішари (невідомо чому) не збереглися, бо піддалися ерозії. Він намагався представити все це як книгу, з якої вирвали кілька розділів.

Анкерберг: Так. Ми маємо розуміти, що він казав це попри докази, попри скам’янілості. Дарвін не хотів відмовлятися від своєї теорії еволюції. І зараз ми довідаємося, що він запропонував. Подивімося наступний ролик.

СтівенМаєр: Дарвіна тривожив Кембрійський вибух. Він називав його непоясненою таємницею. Але він не збирався залишати свою теорію, а замість цього запропонував вважати, що все виглядає так, немов тварини з’явилися раптово, бо геологічний літопис не був повним.

Чарльз Дарвін: Я дивлюся на геологічний стовпчик, як на історію недосконалості світу, записану на мінливомудіалекті. В цій історії ми знайшли лише останній том, який пов’язанийлише з двома-трьома країнами. І з цього тому збереглися лише сторінки, а з деяких сторінок – лише рядки.

Нельсон: Дарвін гадав, що для палеонтологічних досліджень, копирсання в породах, потрібно більше часу. Він гадав, що перехідні ланки десь там, що ми зібрали мало інформації, мало зразків, та й взагалі, мало скам’янілостей. Він вважав, що якщо шукати далі, то знайдуться й перехідні ланки.

Анкерберг: Отже, Стівене, якщо Дарвін чекав на нові відкриття для розв’язку загадки зі зниклими скам’янілостями предків, то що ж ці палеонтологічні відкриття принесли нам?

Маєр: Це досить цікаво. Ось чому Берджеські сланці, які були відкриті в двадцятому столітті на заході Канади такі важливі. Там виявили нові скам’янілості, які замість того, щоб спростувати Кембрійський вибух, лише зміцнили його. Вся справа в тому, що знайдені там скам’янілості, а також скам’янілості з інших місць, особливо з Китаю, показують, що було набагато більше Кембрійських тварин, складнихКембрійських тварин, ніж вважав Дарвін. Таким чином, цей вибух виявився ще масштабнішим, ніж вважав Дарвін. І кожна з нових форм життя, які з’явилися в Кембрії, не мала предків у попередніх шарах породи. В такий спосіб ми бачимо, що раніше ми мали шаблон груп складних тварин, які не мали предків у попередніх шарах породи. А тепер кількість таких тварин лише зросла. Безліч складних форм тварин з’явилися раптово. І всі вони не мали предків. Завдяки цим відкриттям ми бачимо схему, яка виявилася ще масштабнішою, ніж вважалося раніше.

Анкерберг: Так. І як ти казав у своїй книзі «Сумніви Дарвіна»: навіть дитина може подивитися й зрозуміти, що це були складні тварини. Тут є на що подивитися.

Маєр: Гадаю, нашим глядачам варто зрозуміти, яка важлива цяподія в історії життя. Існує тридцять шість типів. Тип – це найвища категорія класифікації тварин. Отже, в історії життя було тридцять шість типів. Двадцять шість або двадцять сім з них стали скам’янілостями. І зі скам’янілих типів двадцять вперше з’являються в Кембрії. Ці типи тварин вперше з’явилися в Кембрійськомуперіоді. Це серйознаподія в історії життя. Безліч нових форм та структур, будов тіла, які існують на землі, вперше з’явилися в цей період. І вони з’явилися раптово, без чітких зв’язків з атавістичними формами, знайденими в нижніх шарах.

Анкерберг:Ось чому це названо Кембрійським вибухом. Бах! І все. Друзі, я хочу, щоб ви подивилися наступний ролик, бо в ньому сказано про нові відкриття. Довідаймося трошки більше про Берджеські сланці. Дивіться.

 

Ведучий: Навіть через три десятиліття після смерті Дарвіна історичнапрацяЧарльзаУолкотта не допомогла заповнити прогалини в «Дереві життя» або в геологічномустовпчику. Уолкотт знайшов рештки Кембрійських тварин, про яких не знав Дарвін. І для кожного з них був необхідний унікальний еволюційний предок, яких не було в Берджеських сланцях.

Нельсон:Уолкотт розумів, що Кембрійський вибух виявився ще більшою проблемою, ніж вважав Дарвін. У спробі захистити теорію еволюції він звернувся до відповіді Дарвіна про неповноцінність геологічного літопису.

Маєр: Як і Дарвін, Уолкотт вважав, що Кембрійський вибух – це ілюзія. Він був переконаний, що скам’янілості є та що їх просто ще не знайшли. Він очикував, що в підсумку їх знайдуть десь глибоко під океанами.

Ведучий: Багато десятиліть учені приймали гіпотезу Уолкотта, але ніхто не міг підтвердити її. Однак, наприкінці двадцятого століття нові технології привели нас до емпіричного висновку.

Маєр: Коли нафтові компанії почали бурити шпари в морі, то дістали так звані «зразки породи». В цих зразках були шматки осадової породи, а в них – скам’янілості. Але в усіх випадках жодна зі скам’янілостей тварин не була з докембрійського періоду.

Ведучий: З тисяча дев’ятсот шістдесятих для аналізу та датування підводних осадових порід учені використовували радіоактивні мінерали та докази змін у магнітному полі землі.

За допомогою численних досліджень вони створили цифрову карту, яка дозволила визначитивік ложа океану.

Маєр: Зараз ми знаємо, що найстарші породи на ложі океану належать до часів юрського періоду, а це означає, що в геологічномумасштабі вони на сотні мільйонів років молодші за породу під Кембрійським шаром.

Нельсон: Якщо ви шукаєте предків Кембрійських тварин, то вам вже точно не знайти їх на дні океану. Ці породи замолоді.

Ведучий: То звідки ж з’явилися Кембрійські тварини? І де ж докази їхнього еволюційного минулого? Дарвін та Уолкотт не змогли знайти відповідь на це запитання.

Анкерберг:Стівене, якщо Берджеські сланці не розв’язали проблеми Дарвіна та Уолкотта, то, можливо, це вдалося зробити завдяки іншим відкриттям?

Маєр: Нещодавно були знайдені нові скам’янілості Кембрійського та докембрійського періоду. Але, нажаль для дарвіністів, ці відкриття ще більше акцентують увагу на таємниці Кембрійського вибуху та зниклих скам’янілостей. Нещодавно було зроблене одне важливе відкриття в Китаї. Перші відкриття з’явилися там у середині вісімдесятих. Це були чудово збережені скам’янілості. Дивовижно, але скам’янілості з південного Китаю збереглися краще за всіпопередні. Вони збереглися практично з фотографічним реалізмом відбитків. Крім того, завдяки цим китайським відкриттям ми довідалися, що того часу було ще більше складних тваринних форм, ніж було знайдено в Берджеських сланцях, і про які знали Уелс та Дарвін. З кожним новим палеонтологічним відкриттям ми дедалі більше й більше починаємо розуміти, якою раптовою була ця подія.

Анкерберг: Чому ж ми не чуємо про це в наших школах?

Маєр: Мені складно дати відповідь. Більшість підручників навіть не згадують про Кембрійськийвибух. А ті деякі, що згадують, не кажуть про те, що він є серйозною проблемою для теорії Дарвіна. В своїй книзі «Сумніви Дарвіна» я розповідаю історію про те, як сумнівався в усьомуцьому сам Дарвін. Я також показую, як ці сумніви призвели до серйозної кризи в теорії еволюції. Не лише тому, що вони стосуються питання загадкових зниклих предків, а й питання самого процесу еволюції. Це загадка. Я називаю її загадкою будовитварини. Які процеси могли створити цихскладних тварин протягом такого малого проміжку часу, відданий процесу еволюції? Це серйозна проблема.

Анкерберг: Так. Друзі, ми лише почали нашу розмову. Незабаром доктор Маєр почне розповідати про будову тварин та що в цьому контексті відкрили вчені. Наступного тижня ми покажемо вам, що пристрасті розпалюються, адже палеонтологи продовжують відкривати, якою була планета до трилобітів та марел. Друзі, ви не хочете пропустити цього. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас знову.

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».