Життя, смерть та воскресіння Ісуса Програма 1

Життя, смерть та воскресіння Ісуса

 

Програма 1

 

 

 

 

 

Доктор Вільям Лейн Крейг

Доктор Джон Анкерберг

Копірайт 2015 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Чи існує Бог?

 

 

 

+++

Програма 1

+++

 

 

Доктор Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я – Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до нас сьогодні. Я маю в гостях доктора Вільяма Лейна Крейга – одного з найкращих філософів нашого часу. Він брав участь у дебатах та діалогах з багатьма відомими скептиками в найпрестижніших університетах світу. Докторе Крейг, я дуже радий, що сьогодні ти знову з нами. Ми хочемо розібратися з важливим питанням: ким був Ісус? Звідки нам знати напевно, що Він сказав усе те, що ми бачимо в чотирьох Євангеліях? Нещодавно ти сказав, що критики стверджують, що Ісус із Назарету ніколи не називав Себе Божим Сином, або Господом, або Божественною особистістю. Але сьогодні ти кажеш, що серед скептиків уже немає консенсусу. Поясни нам, чому.

 

Доктор Вільям Лейн Крейг: Справа в тому, Джоне, що історики Нового заповіту оцінили Євангелії, як перевірені історії про життя та вчення історичної особистості на ім’я Ісус із Назарету. Іноді це називають єврейською рекламацією Ісуса. Теологи вирішили, що правильною підставою для розуміння Ісуса з Назарету є не греко-римська міфологія, а палестинський юдаїзм першого століття. Ісус був євреєм і всі учні були євреями, й зворотнє суперечить підставі для правильного розуміння та тлумачення справ Ісуса з Назарету. І коли ми так чинимо, Євангелії стають для нас точним, надійним джерелом життя та вчень цієї людини.

Про Ісуса з Назарету свідчать безліч джерел прадавнього світу: єврейські джерела, християнські джерела, римські джерела. Перші з цих джерел були зібрані в Новий заповіт. Важливо, щоб наші глядачі розуміли, що спочатку не було такої речі, як «Новий заповіт». Були лише окремі послання грецькою, які передавалися в першому столітті. Я кажу про Євангеліє від Луки, Дії апостолів, Перше послання Павла до церкви в Коринті (Греція). Лише кілька сотень років потому церква зібрала ці документи під однією обкладинкою й назвала їх «Новим заповітом».

Отже, першими основними джерелами, які описують життя Ісуса, були ті, які зібрали в Новий заповіт. Церква не включила пізні другорядні та похідні джерела на кшталт так званих апокрифічних Євангелій, які були підробками, що з’явилися через сотні років після Ісуса. Всі знали, що це підробки. Це важливо, бо радикальні ревізійні погляди на Ісуса ґрунтуються на цих небіблійних джерелах, які, як я казав, є похідними, другорядними та менш надійними, ніж першоджерела.

Важливо розуміти, що коли ми розглядаємо ці першоджерела, які описують Ісуса, ми не висуваємо те, що вимагає доказу; теологи не намагаються довести Біблію, цитуючи Біблію. Навпаки, вони звертаються до ранніх документів, які з’явилися в першому столітті. Вони розповідають дивовижну історію про Ісуса з Назарету. І вони ставлять запитання: «Наскільки достовірні ці документи?»

 

Анкерберг: Так. Ми маємо порозмовляти про це й тому зараз дістанемося до істини. Поясни нашим глядачам, чому так важливо, щоб усі це розуміли.

 

Крейг: Вага доказу дуже важлива, адже пнри підході до цих документів виникає запитання: «Чи можна вважати їх достовірними, доки їхня невірогідність не буде доведена? Або варто починати з припущення, що вони недостовірні, доки їхня вірогідність не буде доведена? Чи будуть вони невинними, доки не буде доведена їхня провина, чи вони будуть винними, доки не буде доведена їхня невинність?» Хоч би як дивно це звучало, але зазвичай скептики припускають, що Євангелі винні, доки не буде доведена їхня невинність. Тобто, вони починають з припущення, що вони недостовірні, доки ви не зможете довести їхню вірогідність. Мені здається, що це просте перекручення історичного методу. Немає ніяких виправдань для того, щоб починати з припущення, що Євангелії недостовірні.

 

Анкерберг: Якими є причини вважати Євангелії достовірними?

 

Крейг: Я вважаю, що є кілька причин вважати Євангелії достовірними. Я назву дві причини. Перша – час, який минув між датою написання Євангелій та подіями, які вони описують, був досить коротким для джерел прадавньої історії. Для порівняння, перші джерела, які описують життя Олександра Великого, з’явилися від Аріана та Плутарха, які написали про Олександра через чотириста або більше років після його смерті. Але класичні історики досі вважають їх відносно надійними джерелами.

 

Анкерберг: Із цим вони не мають проблем.

 

Крейг: Так. Але Євангелії та новозаповітні послання Павла датуються першим поколінням після описаних подій, коли свідки були ще живі. Крім того, одним з найцікавіших розвитків сучасного вивчення Нового заповіту є відкриття джерел Нового Заповіту, на які покладалися автори Нового заповіту.

Іноді люди питають: «А чи є джерела інформації про Ісуса поза Новим заповітом?» Вони є, але найцікавішими з цих джерел є не пізні, а ранні, на які покладалися самі автори Нового заповіту. До їхнього числа входить історія страждання, історія про останній тиждень страждань та смерті Ісуса в Єрусалимі, яку Марко використовував у написанні своєї Євангелії. Це дивовижне раннє джерело, яке, скоріше за все, було написане в перші десять років після розп’яття Ісуса.

Схожим чином і в перших посланнях Павла до церкви в Коринті (Греція), він наводить цитати зі старої традиції, яка була передана йому й яку він передав своїм наверненим. Ця традиція стосується смерті, поховання, воскресіння та появи Ісуса після воскресіння різним людям. Теологи відносять цю стару традицію до перших п’яти років після розп’яття Ісуса. Вікно можливості для виникнення легенд та міфів було таким малим у порівнянні з іншими джерелами прадавньої історії, що Євангелії можна з упевненістю назвати відносно надійним джерелом історії про життя та вчення Ісуса.

А.Н. Шервін-Уайт був греко-римським істориком, істориком ери, яка практично йшла одночасно з Ісусом. Шервін-уайт каже, що якщо використовувати твори прадавніх грецьких істориків накшталт Геродота, щоб вимірювати швидкість, з якою з’являються легенди, то, як він каже, навіть двох поколінь мало для того, щоб легенди знищили основне ядро історичних фактів. Тому, коли ви звертаєтеся до Євангелій, то бачите, що було замало часу, щоб хотівнення появи легенд знищили історичне ядро цих історій.

 

Анкерберг: Ти кажеш, що інша причина довіряти Євангеліям – це приклад Луки, який написав Євангеліє від Луки та книгу Дій.

 

Крейг: Так. Лука – це автор Нового заповіту, який скромно пише, як історик. Книга Дій – це історія ранньої християнської церкви в Єрусалимі, яка поширюється Середземномор’ям. Точність Луки в книзі Дій проявляється багато разів. Нещодавно Колін Хернер, історик-класик, який взявся за дослідження Нового заповіту, чудово показав це в своїй книзі «Книга Дій в контексті еліністичної історії». Хернер проходиться по книзі Дій частим гребенем, витягаючи досить історичних подробиць, починаючи від загальновідомих фактів прадавнього світу й закінчуючи такими дрібницями, які міг знати лише той, хто сам там побував. Він знову й знову показує точність слів Луки. Від плавання на олександрійських кукурудзяних кораблях з Єгипту до побережної місцевості Середземноморських островів, на яких бував Павло, до специфічних місцевих імен чиновників на цих островах. І скрізь Лука каже правду. Історична вірогідність слів Луки в книзі Дій підтверджується знову й знову.

 

Анкерберг: Біле, я б хотів прочитати це для людей. Це преамбула, яку Лука дає в Євангелії від Луки. Він каже: «Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле, щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився».

 

Крейг: Так. Тут Лука каже про своє ретельне дослідження фактів, спілкуванні зі свідками, які знали інформацію. Цікаво, що ця преамбула до Луки-Дій написана класичною грецькою. Це грецька класичних грецьких істориків накшталт Фукідіда та Геродота. Лука показує: «Я можу, якщо схочу, писати в так само витонченому стилі, як і професійні історики». А потім він повертається до простої грецької, розмовної грецької, якою написане продовження його історії. Але він показав своїм читачам, що може, якщо схоче, писати й як класичні грецькі історики.

Також в шістнадцятому розділі книги Дій автор раптово починає казати про себе в множині: «Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, … Дня ж суботнього вийшли ми», тощо. Це показує, що Лука приєднався до Павла в його турі Середземноморськими містами. Потім він супроводжує Павла назад до Єрусалиму, де він зміг порозмовляти зі свідками, як і сказав.

Згідно з істориком-класицистом А.Н. Шервіном-Уайтом, «Дії повні підтверджень історичних фактів. Будь-яка спроба відкинути їхню базову історичність, навіть у питаннях дрібниць, зараз здається абсурдною». Це неймовірно сильні слова. Це той самий автор, який написав про життя Ісуса в Євангелії від Луки, яке є першою частиною його подвійної роботи — Євангелії та Дій. Історична вірогідність у книзі Дій дає нам впевненість та дозволяє покластися на автора, коли справа стосується подій у житті Ісуса.

Підіб’ємо підсумок першого припущення. Я вважаю цілковито несправедливим підходити до Євангелій з припущенням про їхню невірогідність. Навіть якщо ми не припускаємо, що вони достовірні, ми маємо, принаймні, підходити до них з нейтральним ставленням і дозволяти доказам вести нас шляхом.

Крім того, історики Нового заповіту розробили певне число критеріїв, так званих критеріїв автентичності, які можна застосувати до певних висловлювань або подій у житті Ісуса, які збільшують історичну ймовірність цих подій. Застосовуючи ці критерії до певних подій та висловлювань у житті Ісуса, ми можемо знайти додаткову впевненість у тому, що вони відбувалися насправді.

 

Анкерберг: Так. Це інструменти, які історики застосовують не лише до документів Нового заповіту, а й до інших книг.

 

Крейг: Так. Це критерії, які можуть застосовуватися до будь-яких історичних ресурсів, щоб визначити їхню історичну вірогідність.

 

Анкерберг: Біле, я хочу, щоб люди зрозуміли, які історичні критерії використовують текстуальні теологи, щоб визначити історичну вірогідність висловлювання або чогось ще, що вони знайшли в документі. Розберімося в них.

 

Крейг: Джоне, їх безліч. Дозволь, я розгляну лише шість із них:

Перше – історична відповідність. Тобто, подія має відповідати відомим фактам про час та місце. Євангелії не анахронічні, а відповідають тому, що ми знаємо про єврейське суспільство та культуру першого століття.

Друге – незалежні ранні джерела. Якщо якась подія або висловлювання міститься в ранньому джерелі, а також у незалежному іншому джерелі, то це збільшує ймовірність того, що воно пов’язане з історичною подією. Малоймовірно, щоб незалежні ранні джерела вигадували ту саму подію. Ісусові дива є прикладом подій, які багато разів підтверджуються в незалежних ранніх джерелах.

І третій критерій – критерій замішання. Якщо подія здається дивною або непродуктивною для раннього християнського руху, то вона, скоріше за все, не була вигадана християнами. Прикладом того є хрищення Ісуса Іваном Христителем. Іван христив людей для пробачення гріхів. Бо ранні християни вірили, що Ісус був безгрішним, вони б не вигадували історію про те, що Ісус пішов до Івана, щоб охриститися. Таким чином, практично всі теологи визнають, що це історичний факт, що Іван охристив Ісуса.

Четвертий критерій – розбіжності. Якщо подія не схожа на ранні єврейські ідеї, а також не схожа на пізні християнські ідеї, то вона, скоріше за все, є історичною, а не плодом єврейських або християнських ідей. Прикладом того є заява Ісуса про те, що Він – Син Людський. Це зовсім не той титул, який рання християнська церква використовувала для Ісуса. Він також був рідким і в прадавньому юдаїзмі. Але саме так Ісус найчастіше називав Себе в Євангеліях, а отже, досить імовірно, що Ісус називав Себе так, бо вважав Себе Сином Людським.

 

Анкерберг: Так. В Євангеліях Він вісімдесят два рази використовував цей термін щодо Себе. Це чимало!

 

Крейг: Так, ти маєш рацію. П’ятий критерій – наявність семітизму, тобто слідів єврейської або арамейської в Євангеліях. Євангелії були написані грецькою й коли ми бачимо сліди єврейської або арамейської, то бачимо ті слова, які казали Ісус та Його співвітчизники.

І нарешті, шостий критерій – зв’язність. Якщо подія відповідає вже відомим фактам про Ісуса, то це збільшує історичну ймовірність і самої події.

 

Анкерберг: Так. Ці критерії можна застосовувати до конкретних подій у книгах. Вони вказують на самородки. Поясни нам це.

 

Крейг: Так. Ці критерії можна застосувати до конкретних висловлювань або подій у житті Ісуса попри те, де вони є. Ви можете застосувати їх до апокрифічних Євангелій або до інших релігійних книг, щоб спробувати знайти в цих досить ненадійних джерелах історичні самородки. Це важливо, бо це означає, наприклад, що для того, щоб довести, що Ісус був охрищений Іваном, не потрібно доводити, що Євангелії кажуть правду, коли розповідають, що Ісус народився в Віфлеємі або що Ісус нагодував п’ять тисяч людей. Ми можемо оцінити історичну вірогідність кожної з цих подій за допомогою критеріїв історичності.

 

Анкерберг: Гаразд. Біле, припустімо, що ми маємо документи, які дають нам надійну інформацію й є текстуальні інструменти, щоб перевірити всі висловлювання, про які ми казатимемо. Почнімо зі слів, які, можливо, сказав Сам Ісус. Чи називав Він Себе Месією Ізраїля?

 

Крейг: Я вважаю, що Ісус із Назарету називав себе Месією Ізраїля й це показують як Його слова, так і Його дії. Ким був Месія? Вважалося, що Месією має бути майбутній нащадок царя Давида, який відновить Давидів престол в Єрусалимі, скине ярмо ворогів Ізраїля і встановить Боже царство на землі. Він мав завоювати повагу як у євреїв, так і в поган. Цілком можливо, що Ісус вважав Себе, насправді, обіцяним Месією.

Слово «Месія» грецькою звучить як «Христос». Саме цей титул ранні християни використовували для опису сутності Ісуса. Наприклад, Євангелія від Марка починається зі слів: «Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого». А Євангелія від Івана закінчується поясненням, що «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син». Ранні християни вірили, що Ісус був Месією. Вони називали Його Христом. Насправді, цей титул став таким популярним, що фактично став прізвищем Ісуса. Ісус Христос, що означає Месія Ісус.

Питання ось у чому: якщо Ісус із Назарету ніколи не називав Себе Месією, то звідки ця ідея з’явилася в ранніх християн? Месія мав скинути ярмо ворогів Ізраїля – в цьому разі мався на увазі Рим – а не бути ганебно страченим ними, як злочинець. Смерть Ісуса з Назарету на хресті не дозволила б людям повірити в те, що Він Месія, якби Він Сам не казав про це. Таким чином, віра ранніх християн у те, що Ісус був Месією, скоріше за все, бере початок у словах Ісуса про те, що Він Месія. Вони вважали, що ці слова були підкріплені Його воскресінням з мертвих, яке зруйнувало наслідки розп’яття. З самого початку, як я вважаю, досить очевидно, що ці месіанські заяви мають виходити від Ісуса. А коли ми досліджуємо конкретні висловлювання та події в житті Ісуса, то все це підтверджується.

 

Анкерберг: Так. Я вважаю, що одним з прикладів, з яким згодні майже всі теологи, є запитання Івана до Ісуса та Ісусова відповідь Іванові про те, чи є Він Месією.

 

Крейг: Так. У Євангеліях ми читаємо історію про те, як Івана Христителя вкинули до в’язниці. Він відіслав повідомлення Ісусові з Назарету, в якому було сказано: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Це підтверджують ранні джерела, якими діляться Матвій та Лука. Вірогідність історії підтверджується критерієм замішання, бо це свідчить про те, що Іван Христитель завагався в своїй вірі в Ісуса, а рання церква не вигадувала б такої історії про Івана, якби це не було правдою.

Ось що Ісус сказав Іванові в відповідь: «Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина… І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» Чому ж Ісус не скаже просто: «Так, Я той, хто має прийти»? Для чого потрібні ухильні слова? Джоне, відповідь на це ми знаходимо в сувоях Мертвого моря, знайдених у громаді єсеїв у Кумрані. В сувоях Мертвого моря записані вимоги до Месії, які відповідають тому, що каже Ісус. Вони кажуть: «Небеса й земля слухатимуться їхнього Месію. Він поставить побожних на престол вічного царства, звільнить бранців, відкриє очі сліпим, підійме тих, хто впав. І Господь чинитиме славні справи, яких не було раніше, як він сказав. Він зцілить поранених і оживить мертвих. Він проголосить добру звістку гнаним». Ісус називає Іванові Христителю саме ті месіанські ознаки, які, як вважали євреї того часу, мають супроводжувати прихід Месії. В цій історії про Івана Христителя у в’язниці, як я вважаю, ми бачимо переконливі докази того, що Ісус із Назарету вважав Себе обіцяним єврейським Месією.

 

Анкерберг: Друзі, ми тільки почали розглядати цю тему. Ми розмовляємо про слова, які вийшли з вуст Ісуса. По-перше, ми кажемо, що вони достовірні. Звідки нам знати? Потім ми казали про те, чи називав Ісус Себе Месією? Наступного тижня ми продовжимо нашу розмову. Ми порозмовляємо про те, чи називав Себе Ісус Христос Божим Сином та як щодо заяв про те, що Він – Син Людський? Сподіваюся, ви не пропустите цей випуск. Це дуже важливо.

 

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».