ДоказиВоскресінняХристовог Программа 1

Д-р ДжонАнкерберг

ЛіСтробел

 

 

 

 

Копірайт 2014 АТРИ

ДжонАнкербергПоказати

JAShow.org

 

 

 

 

PTJ1-1

ДоказиВоскресінняХристовог Программа 1

 

 

+++

 

Диктор: Питання: Ісус воскрес з мертвих?

Це факти або вигадка?

Чи це щось означає?

Які є докази цього?

І що б ви відповіли одному нехристиянинові, який запитує: «А хіба воскресіння Ісуса – не є міфом?»

 

Звідки ми знаємо, що Він насправді був фізично мертвий, коли Його зняли з хреста? А після поховання з’явлення Його, воскреслого, більш ніж п’ятистам чоловіків, було лише психологічним феноменом, чи реальним фізичним з’явленням Ісуса?

 

Диктор: Мій сьогоднішній гість, колишній атеїст, який став християнином, містер Лі Стробел, колишній редактор «Чикаго Трібюн», який отримав багато нагород під час своєї роботи, і автор двадцяти книжок – бестселерів, дасть відповідь на ці питання. Ми запрошуємо вас приєднатися до нас і почути це приголомшливе свідоцтво про воскресіння Ісуса в нашому спеціальному випуску передачі Джона Анкерберга.

 

+++

 

Джон Анкерберг: Ласкаво просимо до нашої програми. Сьогодні у нас чудовий гість – Лі Стробел. Він – випускник Єльського університету за спеціальністю «Юриспруденція». Потім, на протязі тринадцяти років він був редактором з юридичних питань газети «Чикаго Трібьюн», він є володарем багатьох премій. Весь цей час він був атеїстом. Обставини склалися так, що він став вивчати матеріали про Христа не заради підтвердження, а для їх спростування. Але в кінці кінців, факти привели його до Христа. Сьогодні ми почуємо його історію. Докази, які привели його до Христу, він виклав у своїй книзі «Христос під слідством», яка розійшлася тиражем більше двох мільйонів примірників. Він також написав книжки «Християнство під слідством», «Творець під слідством», і його остання книжка – «Справа про реального Ісуса».

Люди читають його книжки всюди. Насправді, я нещодавно бачив фото Метью Макконехі в журналі «Піпл», на ньому він зображений з вашою книжкою «Християнство під слідством». Як Ви можете це пояснити?

 

Лі Стробел: Я був здивований цим, як і інші, Джоне. Звичайно, там зображено те, як він уважно читає цю книжку. Якщо подивитися на обкладинку, то це книжка – «Христос під слідством». Я подумав: «Як чудово, що він цікавиться такими питаннями». Нічого не знаю про його духовний стан, але, сподіваюся, що ця книжка допоможе йому в сенсі історичних доказів про Христа.

 

Джон Анкерберг: Я чув, що вона з’явиться і в «Інсайд Едішн»?

Лі Стробел:  Так. Вони надрукують статтю про те, що саме читають знаменитості.

 

Джон Анкерберг: Вони мають Вашу книжку. Розкажіть ще одну історію, яку ви розповіли мені, це буде цікаво почути іншим. Нещодавно вам зателефонували. Розкажіть.

 

Лі Стробел: Так, мені зателефонували, і я почув: «Стробелі!». Я кажу: «Так». Мені кажуть: «Це Івело. Як твої справи? ». Це був Івел Кнівел. Пам’ятайте цього шибайголову, який здійснює стрибки на мотоциклі? Він мені сказав, що в березні був на пляжі і відчув, як Бог промовив до нього незамінним чином, але в дусі. Бог сказав: «Послухай-но, ти навіть не уявляєш, скільки разів Я рятував тебе. Але тепер Я хочу, щоб ти прийшов до Мене через Мого Сина, Ісуса». Він поміркував: «Що це може бути? Загалом, я ніби вірую в Бога, але Ісус – цього я не розумію». Він подзвонив своєму другові Френку Гіффорду, спортивному менеджерові, і сказав: «Френку, що це за відношення щодо Ісуса?» Він передав йому мою книжку «Христос під слідством». І, звичайно, Івел Кнівел народився згори. Він – новий віруючий у Христа. Ми з ним стали друзями, розмовляємо по телефону. Він телефонує мені і каже одне й те ж: «Стробелу, це – Івел. Як твої справи? »Я кажу: «Івеле, тепер тобі треба змінити ім’я. Оскільки ти християнин, то не називай себе більше «злим». Нехай ти будеш сміливцем, якого знали як Івел Кнівел.

 

Джон Анкерберг: Розкажіть телеглядачам, як він хрестився й розповів своє свідоцтво, і що сталося в церкві.

 

Лі Стробел:  Він був у великій церкві і розповів свою історію, пастор не став читати проповідь, адже його історія – це істинний відгук на любов Божу і на Його благодать. Він сказав: «Я вів дуже аморальний спосіб життя, а Бог за Своєю благодаттю простив мене й дав мені нове життя». Він так переконливо говорив про свою нову віру, що пастор не став проповідувати, а сказав: «Ось це й була проповідь. Якщо хтось хоче прийняти Христа і хреститися, виходьте». За два служіння більше семисот людей прийшли до віри в Ісуса Христа, завдяки Івелу Кнівелу. Він дуже здивований і смиренний цим, і говорить: «Знаєш, я відчуваю, що в більшості, я розтратив своє життя даремно. Але я щасливий, що знайшов Ісуса, до того, поки не стало надто пізно. Якщо Він якимось чином використовуватиме мене, для мене це – велика честь ».

 

Джон Анкерберг:  Я чув, що він запросив вас до Флориди проїхатися з ним на мотоциклі.

 

Лі Стробел:  Так. Він сказав: «Приїжджай до Флориди. Я тебе провезу на своєму мотоциклі». Я гадаю, що це хороша причина не їхати до Флориди.

 

Джон Анкерберг:  А ви там не були, чи не так? Гаразд, я хочу почути вашу історію, і гадаю, що її треба почути телеглядачам, адже ви були дуже впертим. Ви були твердим горішком в тому, що стосується віри в Бога. Давайте повернемося до часів, коли ви вчилися в Йєлі, працювали в «Чикаго Трібюн», і коли ви були твердо переконаним атеїстом.

 

Лі Стробел:  Ну, знаєте, я став вважати себе атеїстом, ще в шістнадцятирічному віці. І це було в більшості через те, що нас вчили в школі про еволюцію і зародження життя. Нас вчили, що життя зароджується самостійно, що для цього йому не потрібен жодний надприродній творець. Я в це повірив, і став вважати себе атеїстом. Пізніше я став відвідувати курс, який вів духовний скептик, і він вчив про Новий Заповіт. Він переконав мене у тому, що не можна довіряти словам з Біблії. Так що, я вважав себе атеїстом. Я одружився в ранньому віці, на своїй коханій дівчині зі школи, мені тоді було двадцять, їй дев’ятнадцять. Вона була агностиком, тобто духовно нейтральною. Я був більш непримиренним. Чесно кажучи, Джоне, я ніколи не приділяв часу тому, щоб підтвердити істинність християнства, або спростувати його. Моєю головною і основною ідеєю було те, що сама ідея про всемогутнього, люблячого, Всезнаючого творця всесвіту була просто абсурдом. Я вважав, що вона не варта мого часу, щоб перевіряти її.

 

Джон Анкерберг:  Ви говорили: «Бог не створював людей, але (як ви гадали) люди придумали Бога, щоб заспокоїти свої переживання.

 

Лі Стробел:  Саме так. Я гадав, що людям необхідний добрий дідусь на небесах, щоб у них хоча б була надія на те, що після смерті вони зможуть піти на небеса. Я вважав, що в цьому і є вся суть християнства. Але ось в чому була погана частина цього, Джоне, адже відомий атеїст Бертран Рассел, сказав: «Якщо немає Бога, то немає добра й зла». І знаєте, так я жив своє життя. Я сам придумав собі свій моральний кодекс – як-небудь прожити ще один день.

 

За будь-яку ціну бути щасливим – стало моєю цінністю під номером один. Весь сенс мого життя був у тому, щоб отримувати задоволення, це було нарцисичне життя. Чесно кажучи, мені неприємно про це згадувати, але я жив дуже аморальним життям – пияцтво, егоїзм, це більше було життя особистого саморуйнування.

 

Я мав серйозну проблему зі своїм гнівом, адже, що б я не робив, чого б саме не шукав, я не міг знайти щастя, бажаного для свого життя. Я згадую той день, коли моя дружина почала ходити до церкви, оскільки познайомилася з християнкою, і це просто дуже розлютило мене. Вона сказала у той день, що піде до церкви, і я від цього розлютився і з розгону пробив ногою діру в стіні нашої вітальні. Просто від сильної люті. Моя дружина, разом з нашою маленькою донькою – плакали. І знаєте, якби ви тоді спитали мене: «Чому ви так розлютилися? Через що весь цей гнів?», То я навіть і не знав би, що вам відповісти. Я гадаю, це було через те, що я постійно потрапляв у безвихідь, і ніяк не міг знайти щастя, яке так шукав.

 

Джон Анкерберг:  Коли ви приходили додому, що робила ваша донька Алісон?

 

Лі Стробел:  Так, це – один з найбільш непривабливих епізодів у моєму житті.

 

Джон Анкерберг: Їй тоді було п’ять рочків.

 

Лі Стробел:  Навіть менше п’яти. Вона грала на підлозі у вітальні зі своїми іграшками, але, коли чула, що я прийшов, її звичайною реакцією було – збирання іграшок, прямування до своєї кімнати і зачинення за собою дверей, що означало: «Він знову прийшов п’яним? Знову буде пробивати діру в стіні? Знову буде кричати, волати і лаятися? Краще піду до своєї кімнати, там хоч спокійніше». Мені важко про це говорити, тому що я люблю своїх дітей, але саме таким я й був.

 

Джон Анкерберг:  А потім у вашому житті щось сталося.

 

Лі Стробел:  Так, дружина зустріла подругу, яка розповіла їй про Ісуса. Моя дружина ретельно вивчила це питання, і через дев’ять місяців, сказала: «Лі, я прийняла важливе рішення. Я вирішила слідувати за Ісусом».

 

Джон Анкерберг:  Що ви тоді подумали?

 

Лі Стробел:  Перша думка, яка прийшла мені в голову це – розлучення. «Ну все, я на таке не підпишуся. Мені не потрібна дружина, яка перетвориться на дивну фанатичку, яка зображатиме з себе святу, і весь час проводити в церкві або роздаючи їжу бідним». Чесно кажучи, я гадав, що це – кінець нашого шлюбу. Але ось що стало одним з найбільших сюрпризів у моєму житті – всі місяці потому я очікував на негативні прояви з боку моєї дружини, а замість цього побачив позитивні зміни в її характері, в її цінностях, у її ставленні до мене й до дітей. І це було дуже добрим, привабливим. І ось одного разу вона сказала: «Чому б тобі не піти до церкви разом зі мною?» Я вирішив піти і витягнути її з цього культу, у тенета якого вона потрапила.

 

Я прийшов у ту невеличку церкву, яка називалася «Церква громади Вербового струмка». Вони збиралися в маленькому кінотеатрі. Пастор вийшов проповідувати, і я подумав, що він навіть ще не голиться. Це був молодий чоловік на ім’я Білл Хайбелс. Його проповідь називалася: «Підґрунтя християнства». І знаєте, Джоне, він зруйнував майже всі мої помилкові переконання про християнство. Він говорив про Ісуса, говорив про хрест, говорив про спокуту наших гріхів.

 

Він говорив про все це, і я все це чув. Вийшовши звідти в той день, я сказав дві речі. По-перше, я так і залишився атеїстом, він не переконав мене в тому, що Бог існує, але по-друге я зрозумів, що якщо сказане ним – правда, то це матиме величезні наслідки в моєму житті.

 

Лі Стробел:  Я подумав: ось що я зроблю: я використаю свою журналістську та юридичну підготовку, і проведу системне дослідження про те, чи можна довіряти християнству або який-небудь іншій системі віри. Я задався питанням про те, чи витримають перевірку інші системи віри. Джоне, оскільки я вів аморальний спосіб життя, якась частина мене не хотіла, щоб це було правдою. Мені хотілося довести, що все це вигадка, бо мені не хотілося нести відповідальність за те, який спосіб життя я вів. З іншого боку я, як журналіст, вирішив не бути упередженим. Я вирішив дізнатися про істину, і називати речі своїми іменами. Необхідно мати характер і хоробрість, щоб прийняти докази, якими б вони не були, навіть якщо вони приведуть мене до неприємного для мене висновку.

 

Джон Анкерберг:  Ви вчинили ще жорсткіше, тобто, як було у вас прийнято в розділі новин «Чикаго Трібюн»?

 

Лі Стробел:  Це так, ми дуже пишалися своїм скептицизмом. У нас була така політика: знайди, принаймні, два джерела для підтвердження факту, перш ніж надрукувати матеріал в газеті. У нас в редакції висів девіз: «Якщо твоя мати каже, що любить тебе – перевір це». Тобто, як знати? Можливо, вона бреше, а може все це вигадала. Чи є у вас факти, докази? Ви знаєте, в мене вкладений скептицизм.

 

Починаючи моє дослідження, чесно кажучи, Джоне, я гадав, що воно займе всього лише декілька днів. Я гадав: «Дайте мені два дні, і я рознесу цю доктрину на шматки, я знайду помилки, неспівпадіння, і зроблю це за вихідні. У мене все вийде». Я почав своє дослідження. Отже, я став вивчати, розглядати проблему. На диво, з іншими релігіями було легше. Я маю на увазі, що я без особливих зусиль завдав смертельного удару всім цим системам віри. Але християнство було схоже на старий боксерський мішок, який за кожним ударом, повертався назад.  Здавалося, що б я не робив, з якого б кута не підходив, християнство завжди відповідало міцним й переконливим доказом, і це було сильно.

 

Джон Анкерберг:  Чому ви вирішили почати своє дослідження християнства? На вас саме зацікавило?

 

Лі Стробел:  Ви знаєте, аспектів багато: месіанський, пророчий тощо, багато всього. Але якщо звести це до двох аспектів, що були підставою мого дослідження, я вважаю, що найголовніші питання значення Ісуса, зводяться до наступного. Перше: чи дійсно Він заявляв про Себе як про Сина Божого?

 

Багато хто стверджує, що Він цього не робив. Річард Докінс, атеїст-скептик, у своїй книзі «Бог як ілюзія» стверджує, що насправді існують мінімальні історичні свідчення про те, що Ісус взагалі заявляв про Себе як про Сина Божого. Тобто, ось так я вважав.

 

І потім, друге – якщо Він дійсно проголошував Себе Сином Божим чи довів Він це воскресінням з мертвих? Тому що я провів чимало досліджень, коли працював у «Чикаго Трібюн». Деякі з яких ми проводили в психіатричних лікарнях. І я скажу вам, Джоне, що в цьому світі досить багато таких людей, які, дивлячись вам у вічі, з усією щирістю скажуть: «Я – Бог». Але ж ми їм не віримо. Чому? Тому що немає ні фактів, ні свідчень доведення цього.

 

Якщо Ісус засвідчив про Себе, що Він – Син Божий, то це одне. Але якщо Він це довів, підтвердивши Своїм воскресінням з мертвих, то це вже – незаперечне свідчення. Якщо ти після трьох днів перебування в могилі повернувся до життя – це залізний доказ того, що ти говориш правду.

 

Джон Анкерберг:  Так, одного разу я був у психіатричній лікарні, і зайшов до палати. В ній знаходилося два чоловіка. Один з них, дивлячись мені прямо в обличчя, спитав: «А ви знаєте, що я – другий син Божий?» Я відповів: «Ні, я цього не знав. А звідки ви знаєте? » Він у відповідь:« Бог сказав мені ». Інший хлопець в палаті на це вигукнув: «Ні, я не казав!».

Ну, гаразд. Ми продовжимо нашу розмову про докази, що стосуються цих двох питань, а зараз ми зробимо невелику перерву, потім повернемося і почуємо докази, які переконали Лі. Залишайтеся з нами, ви не повинні цього пропустити.

 

Диктор реклама: Якщо ви бажаєте подивитися сьогоднішню передачу онлайн, або прочитати скрипт сьогоднішньої програми, ви можете зробити це прямо зараз, зайшовши на наш вебсайт джашоу крапка орг

 

Джон Анкерберг:  Гаразд. Ми повернулися, і продовжуємо нашу розмову з Лі Стробелом. Він був переконаним атеїстом, і протягом тринадцяти років працював у газеті «Чикаго Трібюн» редактором з юридичних питань. Одного разу його дружина прийшла до пізнання Христа, що спонукало його до дослідження, щоб довести, що її вірування були хибними. Що ж, Лі, розкажіть нам решту історії. Ви сказали, що зайнялися дослідженням двох фактів. Нагадайте нам, що це були за факти.

 

Лі Стробел:  Перший – чи дійсно Ісус заявляв, що Він – Син Божий, і другий – чи підтвердив Він цю Свою заяву, воскреснувши з мертвих?

 

Джон Анкерберг:  Гаразд, і що ж ви зробили?

 

Лі Стробел:  Перше, що я подумав, Джоне, це те, що хороший історик звертається до найбільш ранніх джерел. Тому я подумав: «Де найбільш рання біографія Ісуса?» Це – Євангеліє від Марка, і багато людей вважають, що це – перша з написаних Євангелії. Воно засноване на особистому свідоцтві апостола Петра. Я став читати це Євангеліє, і ось що я помітив: Ісус говорить про Себе не як про Сина Божого, а як про Сина людського. Тому я сказав: «Ну що ж, справу закрито. Він ніколи не заявляв про Себе, що Він – Син Божий, а просто говорив: «Я син людський, такий же, як ви, і як вся решта».

 

Ось так я подумав. Але потім я занурився у дослідження глибше, і прийшов до висновку, що говорячи про Себе, як про Сина людського, Ісус мав на увазі не тільки Свою людську сутність, Він заявляв щось більше, тому що Він застосовував до Себе опис сина людського зі Старого Заповіту, з сьомого розділу книги Даниїла. Заглянувши туди, ви побачите Божественні характеристики сина людського: що Він прийде судити все людство, що Він володіє пануванням, абсолютним пануванням і владою, Йому поклоняються всі люди, а поклоняються тільки Богові, і Його Царство буде вічним. Я маю на увазі, що про ці Божественні характеристики ви читаєте в сьомому розділі книги Даниїла. Таким чином, Ісус, застосовуючи це місце Писання до Себе, говорить: «Я більше, ніж просто людина, Я – Син людський».

 

І раптом я зрозумів: «Почекайте-но, напевно, тут є щось більше». Один з моїх улюблених прикладів, який багато людей втрачають, це епізод з шостого розділу Євангелія від Марка, де Ісус йде по воді. Цю історію всі знають, і в Біблії це місце переведено так: «Це Я, не бійтеся», але насправді я провів більше глибоке дослідження, і виявив, що в оригіналі грецькою мовою, на якому написаний Новий Заповіт, наведені такі слова Ісуса: «Не бійтеся, Я – той, хот є». А що це за ім’я? Саме так Бог відкрив Себе Мойсеєві біля палаючого куща в книзі Вихід.

 

Таким чином, Він робить ще одну заяву, яка стає очевидною під час допитування у Каяфі, первосвященика, який недвозначно запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного?» І перше слово, яке вийшло з вуст Ісуса: «Я».

 

Джон Анкерберг:  Тут ми маємо зробити паузу. «Ти Христос» означає: «Чи Ти Месія?». «Чи Ти Син Благословенного?». Євреї не говорять слово «Бог», бо в їхній культурі це не прийнято, але «Благословенний» – це і означає Бог. Тобто, Його запитали чи є Він Сином Божим. Ісус відповів: «Так». Однак, потім Ісус додає щось ще більш серйозніше.

 

Лі Стробел:  Так, це так. І Він каже: …І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! …(Євангеліє від Марка 14:62). А це означає, що Він прийде судити людство. У цих словах була прихована іронія, і, якщо подумати, то тим самим Ісус каже Каяфі: «Вибач, ти думаєш, що ти – суддя, а Я – підсудний, але насправді, все навпаки». Яким чином на це реагує Каяфа? Говорячи про Себе, як про Сина Божого, Ісус має на увазі сьомий розділ книги Даниїла. Яким чином Каяфа розуміє слова Ісуса? Він заявляє, що Ісус богозневажник. Чому? Тому що Ісус заявляє про Себе, що Він – Бог. Це було ясно Каяфі, і це було ясно всім, хто прочитає біографію Ісуса. Ця тема повторюється.

 

У тридцятому вірші десятого розділу Євангеліє від Івана Ісус каже: «Я й Отець Ми одне!». Слово «одне» в грецькому оригіналі означає «однакові за суттю». Яким же чином слухачі розуміють те, що сказав  Ісус? Вони беруть каміння, щоб побити Його. Чому? Тому що вони говорять: « Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш…». (Від Івана 10:33) Вони чудово розуміють сказане Ісусом, і хочуть за це побити Його камінням. Дізнавшись все це, я прийшов до висновку: «Виходить, що Ісус заявляє про Себе, що Він – Син Божий». Це – ясно. Наступне питання: чи підтвердив Він це? Тому що будь-хто може сказати про себе, що він – син Божий. Питання в тому, чи є факти, які підтверджують це?

 

Джон Анкерберг:  Так. Давайте, я дещо додам до ваших слів про Сина людського. У Євангелії від Марка, у другому розділі, є ще один дуже цікавий епізод про Сина людського. Це історія про людину, яка не могла ходити. Його друзі розібрали дах будинку і спустили його вниз до ніг Ісуса. У цьому будинку сиділа ціла група релігійних керівників, і вчителів закону, що слухали Ісуса. Подивившись на хворого, Ісус не сказав «Ти видужав», чого всі очікували, Він сказав: «Прощаються тобі гріхи твої». Тут же безліч людей, що слухали Ісуса, сказали: «Не можна так говорити, тому що є тільки Один, Хто може прощати гріхи, і це – Бог». Мені дуже подобається, що Ісус зробив далі. Він сказав: «Давайте-но, Я спитаю у Вас. Що для Мене легше, сказати: «Прощаються тобі гріхи твої», або: «Візьми ліжко твоє й ходи»? Якщо так подумати, то ніхто з них не вірив, що Ісус є Бог і Син Божий. Так що саме легке для Нього в цій ситуації було сказати: «Твої гріхи прощені». Бо тоді Він міг, звернувшись, сказати їм: «Ну що, бачили?». Оскільки ніхто не міг бачити прощення гріхів, Ісус сказав, що для Нього це було найлегше, що Він міг сказати, і інші могли подумати, що факт не відповідає дійсності. Ісус каже: «Щоб ви знали, що Син людський на землі має владу прощати гріхи:« Візьми ліжко своє та йди в дім твій ». Таким чином, оскільки людина, яка не ходила, стала ходити, це й стало доказом того, що слова Ісуса про те, що Він Син людський, є істинними.

Лі Стробел: І ось що чудово Джоне, ми маємо справу з одним з найбільш ранніх записів про Ісуса. Це не якась легенда, яку придумали через сто років після смерті Ісуса, як я думав раніше. Ідея про те, що Ісус був Богом, або заявляв про Себе, що Він – більше, ніж людська істота. Про це я вважав, як про легенду або міф, який люди придумали багато років потому. Ранні записи про Ісуса свідчать, що Він робив ці незвичайні заяви. Ісус розповідає приповісті, в тому числі приповість про злих виноградарів, в якій йдеться про те, що Син Божий був посланий на землю померти за гріхи людей.

 

Джон Анкерберг:  Джон Робінсон, один з родоначальників руху «Смерть Бога», у своїй роботі «передатування Нового заповіту» говорить про те, що Євангеліє від Марка було написано в сороковому році нової ери. Звичайно, я не згоден з цим твердженням, але ж сорокові рік нової ери – це десять років з часу воскресіння Ісуса, тобто, виходить, що і через десять років розмови про Ісуса в Єрусалимі були найпопулярнішими. Отже, ви добули тверді докази того, що Ісус заявляв про Себе, що Він – Бог. Яким чином це вплинуло на вас? Що це зробило з вами?

 

 

Лі Стробел:  Між іншим, є навіть більш ранні свідчення першої церкви, в яких присутня набридлива, як я вважав, схильність стверджувати, що Ісус є особа невидимого Бога. Ці документи постійно стверджують про Його Божественну сутність, і ці твердження датуються більш ранніми термінами, ніж час написання Євангелія від Марка.

 

Джон Анкерберг:  Але я маю на увазі: як це вплинуло на вас, коли ви отримали таке осяяння?

 

Лі Стробел:  Ну, перш за все, я здивувався. Тому що, знову-таки, я вважав, що для того, щоб розібратися з цим питанням, мені знадобиться всього лише декілька днів. Але, вивчаючи це питання все глибше, я подумав: «Почекайте, Він – Син людський, і говорить про Себе, що Він – Бог, прочитайте ці приповісті, в яких Він позиціонує Себе як Той, Хто стоїть вище всіх людей. Він ясно говорить щось драматичне і могутнє. І Його слухачі прекрасно розуміли, про що Він говорить». Читаючи Євангеліє сьогодні, ми запитуємо: «Звідки ви знаєте?» Але зверніть увагу на реакцію людей Його часу, вони хотіли вбити Ісуса за те, що Він заявляв про таке.

 

Джон Анкерберг:  Ну гаразд, у нас залишається кілька хвилин. Давайте назвемо основні аспекти другого пункту, про який ми говоритимемо наступного тижня.

 

Лі Стробел:  Так, я вивчав воскресіння Ісуса, тобто, чи підтвердив Він Своє свідоцтво воскресінням з мертвих, і я об’єднав своє дослідження в п’яти словах. Перше з них – «Страта». Чи справді Ісус був відданий смерті? Чи справді Він був страчений? Чи справді Він був мертвий після зняття з хреста?

 

Джон Анкерберг:  Так, тому що деякі люди кажуть: «Він просто прокинувся в гробниці». Ми розглянемо це питання. Продовжуйте.

 

Лі Стробел:  Саме так. У нас є ранні свідчення, які доводять, що все, про що ми говоримо, не є якоюсь легендою. Як доказ ми маємо порожню гробницю, і навіть Його вороги погодилися з тим, що Його гробниця була порожньою. У нас є п’ятсот п’ятнадцять чоловік очевидців, свідків, які зустрічали воскреслого Ісуса. І потім, у нас є виникнення церкви прямо в Єрусалимі, що неможливо пояснити інакше, окрім як тим, що слова учнів Ісуса про Його воскресіння з мертвих є істиною.

 

Джон Анкерберг:  Ви систематично вивчили кожен з цих пунктів, ми пройдемо їх в наступній програмі, і який висновок ви зробили?

 

Лі Стробел:  Висновок такий, що треба було чесно і справедливо зважити всі докази, і я згоден з сером Леонелем Лакху, найбільшим адвокатом з усіх хто коли-небудь жили. Він виграв у суді або по апеляції двісті сорок п’ять справ поспіль про вбивство. І він був атеїстом, доки не вивчив докази. Він застосував свою приголомшливу юридичну майстерність у вивченні історичних документів, і ось яким був його висновок: «Я безумовно стверджую, що докази воскресіння Ісуса Христа настільки незаперечні, що змушують погодиться з ними, не залишаючи ніякого місця сумніву».

 

Джон Анкерберг: Нас дивляться скептики зі ступенями докторів наук, нас дивляться учні коледжів і середніх шкіл, нас дивляться просто люди, яких цікавлять ці питання, вони в тій самій ситуації, що були й ви, будь ласка, розкажіть їм коротенько, про що вони дізнаються на наступному тижні.

 

Лі Стробел:  Я думаю, ось, що найголовніше, як сказав апостол Павло: «Якщо Ісус не воскрес, то марна віра наша, ми ще в гріхах наших». І це-то і є найважливішим. Тому що будь-хто може заявити про себе, що він – Бог, але чи може він це довести, воскреснувши з мертвих? Я вважаю, що це надзвичайно важливо. Воскресіння Христа – головна подія в історії. І я гадаю, що якщо люди розглянуть це питання з відкритим розумом і з відкритим серцем, то вони ніяк не залишаться байдужими. Вони скажуть самі собі: «Знаєте, коли будуть представлені докази, я винесу вердикт». Я гадаю, що якщо у вас буде таке ставлення, якщо ви самі вивчите  всі докази, то ви без зусиль прийдете до того ж висновку, що і сер Леонель Лакху.

 

Джон Анкерберг:  Так, ну гаразд, друзі, дивіться нас на наступному тижні, і ми поговоримо про це найважливіше питання – чи воскрес Ісус із мертвих? Ми послухаємо цього скептика про те, як він опрацьовував ці п’ять пунктів. Вам обов’язково треба це почути. Сподіваємося знову зустрітися з вами

 

Диктор: Залишайтеся з нами, і дивіться наступну програму.

 

+++

Якщовихочетезнайтивзаємини з ІсусомХристом, заходьтенанашсайтзаадресоюджей-ей-шоукрапкаорг і натискайтенавкладку «Помолитися, щобвизнатиІсусаХриста, якРятівника».