Де Бог, коли життя ранить нас? Програма 4

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Життя може бути повним несподіванок. Одного дня в вас усе прекрасно, а наступного дня лікар діагностує в вас хворобу, яка назавжди змінює ваше життя. Нещасні випадки, природні катастрофи, злочини та хвороби можуть в одну мить цілком змінити наше життя. І коли це відбувається, люди питають: «Де Бог, коли життя так сильно ранить?»

Такі люди хочуть почути відповіді від справжніх людей, які пережили стільки ж або навіть більше, ніж вони. І сьогодні ви почуєте історії двох таких людей. Джоні Еріксон Тада під час пірнання в сімнадцять років пошкодила свій хребет і її паралізувало. Вона прикута до інвалідного крісла вже п’ятдесят років. Крім того, вона зіткнулася з раком грудей і щодня страждає від хронічного болю. Доктор Майкл Іслі був президентом Біблійного інституту Муді, але пішов із цього поста, коли зіткнувся з неймовірним болем у спині. Його страждання призвели до болісних операцій. Лікарі розібрали всі диски й з’єднали всі кістки в хребті, щоб врятувати його життя. Зараз він є головним пастором Біблійної церкви «Спілкування» в Бредвуді (Тенесі).

Але він щодня живе з хронічним болем.

Ці двоє дадуть відповіді на запитання, які стосуються теми «Де Бог, коли життя ранить нас?» Приєднуйтеся до нас на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

*****

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до мене. Як ви чули, нашими гостями є двоє прекрасних людей: доктор Майкл Іслі та Джоні Еріксон Тада.

І сьогодні ми маємо вкрай важливу тему. Чому інваліди та люди, які страждають від хвороб – ми кажемо про вас; Ви можете мати рак, можете мати БАС, інші проблеми, на кшталт серцевого нападу абощо – чому ви важливі для Бога? І як ваші життя можуть мати сенс та мету?

Можливо, ви відмовилися від цієї ідеї. Дехто з наших слухачів може бути паралізованим, як Джоні. Ви прив’язані до інвалідного крісла або ліжка. Можливо, ви, як моя мати, не можете ходити або розмовляти. Так буває при хворобі Лу Геріга. Ваш розум продовжує працювати, але ви опинилися в пастці тіла. Ситуація з вашим тілом погіршується й ви не можете нічого з цим поробити. Джоні, деякі люди також стикаються з емоційними втратами. Хтось втратив дитину, хтось – чоловіка, дружину або когось, кого вони любили. Як ці люди можуть знати, що вони важливі для Бога, що їхнє життя й досі має сенс та мету? І якщо вони страждають, лежать у ліжку й не можуть підвестися, паралізовані, не можуть устати з інвалідного крісла, то Богові всесвіту не байдужі їхні страждання, бо вони можуть дати їм вічну нагороду.

Джоні: Твої слова нагадали мені про мого друга Джона МакАлекзандра. Він був гарним хлопцем, високим на зріст. Але його вразило нервово-м’язове захворювання.

Воно просто знищило його тіло. Довгий час він пересувався на триколісному електричному скутері й відвідував пацієнтів у будинках для літніх людей. Його серце бажало служити іншим, попри його серйозну проблему. Але хвороба прогресувала. І настав час, коли він став таким безпорадним, що його поклали в ліжко, яке стояло посеред його вітальні. Його годували через трубку й він ледь міг розмовляти. Він тільки шепотів. Коли я приходила до нього… Я завжди полюбляла відвідувати його, бо його сміливий табадьорий дух був справжнім натхненням для мене. Одного разу вночі його й без того важкий подих став ще слабшим. Він хотів покликати на допомогу, але не міг. Його дружина була нагорі. А мікрофон, який стояв у його кімнаті, не міг вловити його тихий голос. Уночі до нього під ковдру пробрався мураха. Потім прийшли десятки мурах, а за ними сотні й тисячі. Це було справжнє вторгнення. Чорні мурахи вкрили все його тіло. Вони були в нього в носі, в очах, у вухах. Він відчайдушно намагався покликати на допомогу, але не міг. Я довідалася про це, коли летіла до Англії. Коли я прочитала листа, то була приголомшена. Його дружина сказала: «Будь ласка, молися. Я ніколи не бачила Джона в такій депресії». Коли я повернулася додому з Англії, то в першу чергу вирушила провідати свого друга. На його шкірі й досі були сліди від того нічного нападу. Але я однаково бачила блиск у його очах. Він подивився на мене зі слабкою посмішкою і сказав: «Але я переміг їх, Джоні. Я переміг їх. Я вижив». Вибачте, що не можу розповідати цю історію без клубка в горлі. Джон жив завдяки таким віршам, як до Ефесян три, десять, де сказано: «щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа».

Наприкінці життя Джон не мав багато гостей. Він був хворий так довго, що багато хто забув про нього. Він не спілкувався з багатьма людьми. Він не мав зв’язків. Його свідчення не вплинуло на велику кількість людей. Але його життя в цьому ліжку, яке стояло посеред кімнати, було яскравим свідченням. Його життя було схожим на дошку, на якій Бог писавуроки про Себе. Досить Моєї благодаті. Я допоможу нужденним. Я чую плач пригноблених. Я буду їхнім швидким помічником в немочі. Було таке почуття, немов Бог показував щось усім силам та владі – не просто деяким людям на землі – а мільйонам і мільярдам невидимих істот, які були здивовані вірністю Джона. Я не маю ніяких сумнівів у тому, що вони думали про те, яким великим є Бог цієї людини, щоб надихнути її на таку вірність. Коли люди самотні й страждають – ми з Майклом знаємо безліч таких людей, ми входимо до невеличкої групи з листування з людьми, які багато років лежать у ліжку (дехто лежить навіть понад десять років)… Вони відокремлені від світу. І як до Джона МакАлекзандра, до них рідко приходять гості. Ніхто не знає про їхнє неймовірне свідчення. Вони самотні. Але я хочу вам дещо сказати: мільйони істот довідуються про те, яким великим є Бог, коли дивляться на те, як Його благодать надихає, зміцнює та підтримує їх.

Анкерберг: Я вважаю, що коли ми кажемо про духовний світ, то маємо розуміти, що Бог дозволяє їм бачити це.

Луки п’ятнадцять, десять каже, що радість буває в Божих Анголів за одного грішника, який кається. Духовний світ спостерігає за тією битвою, яка точиться. І якщо ніхто інший не бачить, то Бог та ангели – добрі та погані – спостерігають за тим, що відбувається.

Джоні: Безумовно, так. І це робить життя найсамотнішого й найнезначнішого віруючого бойовищем, на якому ведуть війну наймогутніші сили увсесвіті. Як вам таке? Це каже нам про те, які високі космічні ставки в контексті нашої довіри та покори Богові. Коли Джон МакАлекзандр помер (що сталося не дуже давно) й його дух піднісся на небеса, то мільйони ангелів стали по стійці струнко й віддали честь цьому святому, коли його дух пронісся повз них до Божого престолу. Все тому, що він виявив неймовірну повагу. Я просто впевнена в цьому. І якщо ангели раді й щасливі з покаяння одного грішника, то наскільки радісніше їм стає, коли цей грішник перетворюється на святого. Довіряйте Богові в найскладніші часи, будьте сміливим та відважним воїном у Христовому царстві.

Анкерберг: Я б хотів поділитися невеличкою історією, яку уявив собі. Коли люди приходять до Христового судового престолу, до місця «бема», те виходить твій друг Джон. І коли він іде до них, то з усіх боків лунає голос Бога Батька.

Джоні: Так, так.

Анкерберг: Ось той, хто служив Моєму Синові.

Джоні: Алілуя.

Анкерберг: І сьогодні на нього чекають почесті.

Джоні: Я не хочу пропустити цієї можливості. Я хочу бути там. Я хочу бути там, де й Джон МакАлекзандр. Я не хочу заплямувати непорочну репутацію мого Спасителя, презентувати Його в поганому світлі через своє бурчання та скарги.

Я триматимуся свого сповідання. В попередніхвипусках Майкл казав про цей вірш із послання до Євреїв. Тримайтеся того, в що ви вірите. Я хочу бути серед тих, кого будуть шанувати на небесах.

І все це відбувається тут, на землі. Ми маємо кілька років для того, щоб підтвердити істинність своєї віри, як про це сказано в Письмі. Я хочу, щоб моя віра виявилася справжньою. І для цього я не скаржитимуся, я буду наполеглива і йтиму за моїм Спасителем.

Анкерберг: Перш, ніж ми перейдемо до тих, на кого впливали люди, на кшталт Джона, порозмовляймо про Йова. На небесах була розмова, про яку Йов нічого не знав. Так? Розкажи нам про це.

Майкл: Тричі ми бачимо в Йова один, вісім, один, дванадцять та два, шість слова Бога, звернені до сатани. Там сказано: «І сказав Господь сатані»

Вступ до цього місця досить цікавий. Йов займався своїми праведними справами. Так?

І раптом сатана приходить до Господа. Ми бачимо серйозну провокацію, коли читаємо про це. І щоразу ми бачимо певні перемовини. Бог дозволяє йому залізти трохи глибше в своїх справах щодо Йова.

Анкерберг: Бог хвалився Йовом. «Ти бачив Мого раба?»

Майкл: Як і Джоном. Цей хлопець робив дивовижну роботу. І Бог допускає такі речі з причин, про які ми довідаємося лише в славі. Він допускає певні речі. «Гаразд, ти можеш доторкнутися до нього. Ти не можеш убивати його, але можеш доторкнутися до нього». Він вбиває його дітей, руйнує його будинок, частково звертає його дружину проти нього самого. Але ми бачимо щось дивовижне в Йова шість, десять.

«то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!» Іншими словами, коли справа стосується Джона, Джоні або інших, хто зазнає труднощів… Чи можемо ми пережити це жахливе життя в горизонталі й сказати: «Я не зречуся Бога. Так, я маю запитання». Безумовно, дехто питає «чому?» Я часто питав «як?» Я певен, що Джоні також часто питала «як?» Але я не зрікаюся Бога. Я всього лише простий віруючий, який неспішно йде й питає: «Як мені жити так, у такому стані?» Як ми вже казали в попередніх випусках, підбадьорення інших, допомога іншим стражденним, які не мають ніякої надії… Як і Джоні, коли я залишаю себе й проводжу десять відсотків часу, підбадьорюючи людей з постійними болями, з хронічним болем, з проблемами спини, пишу їм листи, телефоную їм і підбадьорюю їх в усьому цьому, то кажу: «Тримайся за Христа. Просто зроби наступний крок. Не впадай у відчай»… Я мав близького друга й пастора в Муді, який зараз вже з Господом. Він казав: «Майкле, не впадай у відчай. Відчай ніколи нічого не досягав».

Суть у тому, чи будете ви вірними, навіть якщо не знаєте відповідей на запитання «чому» та «як»?

Анкерберг: Так. Я бачу, як у підсумку Бог дозволив сатані доторкнутися до здоров’я Йова. Ми бачимо жахливий образ наривів по всьому його тілу. Так?

Тоді Йов сказав: «Ось Він мене вб’є, і я надії не матиму» або довіри Йому. Ці слова дуже допомогли мені. Коли в мого дідуся, який родом зі Швеції, померла дружина, яку він дуже кохав, він мало розмовляв. Але на її похованні він устав і сказав одну-єдину річ: «Ось Він мене вб’є, і я надії не матиму». І сів. Я ніколи цього не забуду. Він довіряв Богові в тому, що Бог знав, що Він робить та що Він розв’яже все на добро.

Навіщо людині жити, якщо вона відчуває неймовірний біль, а стан її тіла погіршується? Навіщо такій людині жити? Сьогодні в Америці та в багатьох інших країнах світу люди кажуть, що опинившись у такому стані, найпростіше покінчити життя самогубством і покинути це місце. Ось і все. Але, Майкле, чому не варто такого робити? Чи є для них якась робота з погляду Біблії?

Майкл: Нам може бути важко проаналізувати цю роботу або визначити її, але є два місця зі сто чотирнадцятого та сто п’ятнадцятого Псалмів, які кидають мені виклик.

Псалмяр каже: «Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання, а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки!»

Нам ще треба попрацювати. Адже коли я піду зі сцени — це буде кінець. Безумовно, люди можуть пам’ятати про мене, казати гарні слова про мене в панегірику. Але ми не матимемо тих самих можливостей, які мали за життя. Але найбільше мені подобається місце в Псалмі сто п’ятнадцять, п’ятнадцять, де псалмяр каже: «Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!»

І якщо ми об’єднаємо ці два моменти, то зрозуміємо, що не маємо права казати, що настав час для смерті. Але коли цей час настає, він дорогоцінний для Бога. Він не байдужий Йому. Джоне, кілька років тому я був на похованні свого наставника. Він мав особисту могилу в великому меморіалі. І його близький друг читав з Повторення закону тридцять чотири, де сказано про те, що Христос прийшов і поховав Мойсея в місці, про яке ніхто не знав. І він звернув увагу на один момент, про який я не чув ніколи раніше. Він сказав: «У смерті слуги є честь». Ісус зійшов, щоб поховати Свого слугу, Мойсея. І якщо скласти все разом, то ми бачимо, що є час та місце для цього. Рішення з цього питання не належить нам. І коли побожна людина переходить із цього життя до іншого – це дорогоцінно для Господа. Хоч би як важко нам було прийняти це, ми знаходимо невидимий вплив, коли стаємо тим чоловіком або тією жінкою, якими нас хоче бачити Бог, попри наші обставини. Ми просто залишаємося вірними й кажемо: «Я зроблю наступний крок. Я проживу сьогоднішній день. Я молитимуся про тих, хто опинився на моєму шляху. Я молитимуся про те, щоб Бог дав мені досить милості та благодаті, щоб продовжувати рухатися далі». Я вважаю, що ми не маємо права приймати рішення, яке буде поза Божою часовою шкалою.

Анкерберг: Так. Ти маєш чудову історію про одну з твоїх подруг, яка хотіла вчинити самогубство й покинути це місце. Але ти відговорила її від цього. Розкажи нам цю історію.

Джоні:Це була жінка, з якою я познайомилася на одному з сімейних ритритів «Джоні та друзі». Ми проводимо ці ритрити для родин з особливими потребами.

Карла Ларсон записалася на один з ритритів. Я читала її реєстраційну інформацію й побачила, що ця жінка пережила подвійну ампутацію, три серцеві напади й залишилася з однією ниркою. Вона страждає на водянку, постійно переживає операції на судинах, сліпа. Нещодавно вона втратила ще два пальці. Я подумала, що маю якнайшвидше зустрітися з цією жінкою. Я вистежила її на кампусі й сказала: «Карло, я дуже рада, що ти приїхала». На що вона відповіла: «Я вирішила, що буде краще відвідати сімейний ритрит перед тим, як я втрачу ще якісь частини тіла». Очевидно, що вона не втратила почуття гумору. І осьвона сиділа в своєму інвалідному кріслі й я бачила залишки кінцівок під шортами. Вона не носила протези ніг. Вона носила прості металеві замінники. Її пальці були перев’язані. Вона мала три пальці на одній руці й два на другій. Вона сказала мені, піднявши свої перев’язані руки і вказавши на відсутні ноги: «Навіщо мені жити далі? Бог однаково незабаром забере мене додому. Чому б не прискорити настання цього часу? Джоні, з цим так важко справлятися. Переконай мене. Навіщо мені залишатися?» Тоді я сказала їй: «Карло, я хочу, щоб ти розгорнула мою Біблію й дещо прочитала». Вона вирішила, що це смішно, бо я прошу жінку, в якої майже не залишилося пальців, розгорнути Біблію. Але я нагадала їй про те, що мій стан гірший, ніж її. Мої пальці взагалі не працюють. Вона потяглася по мою Біблію, яка була затиснена між моєю ногою та інвалідним кріслом. Я сказала: «Розгорни до Филип’ян один і прочитай мені, що написано, починаючи з двадцять першого вірша».

І вона почала читати: «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання». «Бачиш, Джоні – смерть надбання. Мені буде краще, якщо я вирушу до Господа». А я сказала їй: «Продовжуй читати. Продовжуй читати». «Гаразд». І вона продовжила читати.

«А коли життя в тілі то для мене плід діла, тоне знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше». А потім вона прочитала: «А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас». Я сказала: «Карло, зупинися й прочитай останню частину знову. Для інших потрібніше, щоб ти залишилася. Ти маєш медсестер в лікарні, які не знають Ісуса. Твої страждання можуть бути жахливими. Але це буде ніщо в порівнянні з тим стражданням, яке вони переживатимуть у вічності без Христа. Ти розповіла мені про кількох своїх рідних, які не знають Ісуса. Ти розповіла мені про своїх старих подруг, з якими ти грала в баскетбол у коледжі, які також не знають Ісуса. Ти розповіла мені про інших людей у лікарні, які поважають тебе, захоплюються тобою, люблять тебе. Карло, всі твої друзі поважають тебе. Хіба ти не можеш побути на землі трохи довше заради них? Подумай про них». До Филип’ян ва, чотири каже нам: «Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших».

«Що може бути краще, ніж подбати про чиїсь вічні оселі? Карло, не заганяй себе в могилу завчасно. Тримайся, будь твердою. Бо є набагато більше людей, які вважають, що для них буде краще, якщо ти залишишся». Я вважаю, що це один з найкращих віршів, який спонукує людей рухатися далі, залишати свою егоцентричну оболонку. Тільки так можна зрозуміти, що ваша старанність, ваша витримка, з Божої благодаті, може вплинути на життя інших людей, які спостерігають за вами. Вони можуть бути скептиками, циніками. Але коли вони побачать вашу витримку, яка підтримуватиметься Божою благодаттю, то вони двічі подумають про Господа, на якого ви поклалися. І це добра причина для того, щоб жити далі.

Анкерберг: Так. Майкле, ми маємо чотири причини для того, щоб залишитися. Заради себе. Він має, що нам показати. Заради своєї родини, друзів та незнайомців. Заради Божої слави. Заради того, що важливо для Нього. І заради небесних істот, які спостерігають за нами.

Зосередьмося на родині. Коли люди підходять до кінця, то важливо, щоб вони зрозуміли, що можуть вплинути на своїх дітей, онуків, власних синів, дочок та друзів, які їх оточують. Розкажи трохи про це.

Майкл: Чомусь останні слова дуже важливі для нас. Джоне, ти назвав чотири важливі пункти. І ми знову повертаємося до невидимого впливу. Ми навіть не уявляємо, які вони сильні. Сподіваюся, що коли більшість із нас стає старшими, то стає мудрішими та ніжнішими, ніж замолоду. Ми починаємо інакше дивитися на людей з проблемами. Ми можемо більше співчувати нашим дітям, більше співчувати людям, які живуть у непростих взаєминах, і любити їх заради Христа. Все це може стати поворотним моментом, який дозволить такій людині сказати: «Навіть попри біль та хворобу вони служать мені».

Анкерберг: Я хочу поставити вам запитання: «Як підбадьорити людей, підійняти їхній дух, коли вони опиняються в такому стані, що все стає лише гірше й гірше?»

Джоні: Я вважаю, що найкраще, що ми можемо зробити – це зібрати навколо себе людей, які молитимуться про нас. Ми боремося не проти крові та тіла хронічного болю. Ми боремося не проти крові та тіла паралічу, травми хребця або розсіяного склерозу, ламкості кісток, хвороби Лу Геріга, хвороби Альцгеймера або аутизму. Ми боремося проти сил та влади піднебесних, які хочуть тримати нас у поразці, розпачі та депресії. Зруйнуйте ці твердині розпачу, попросивши кількох близьких друзів-християн молитися про вас. А якщо ви не маєте друзів-християн, то зверніться до найближчої церкви й попросіть дати вам контакти їхньої молитовної групи. Я знаю, що інші молитимуться про ваші потреби, бо молитва змінює серце. Молитва може навіть змінити ваш погляд. Молитва може прогнати депресію. Але все починається з навернення. Як я вже казала, ніхто не повинен страждати на самоті. Ось чому Бог створив духовну громаду. Зверніться по допомогу й попросіть допомоги.

Анкерберг: Я в захваті від історії, про яку ти розповідала мені. Одна жінка понад десять років не могла встати з ліжка. Вона лежала в кутку й навіть не могла бачити зірок.

Джоні: Так.

Джоні: Так. Це… Це невеличка група, до якої входять тридцять п’ять людей, які страждають від болю, від хронічного болю. І ця жінка, Ріка Терон, яка мешкає в ПАР, понад десять років не встає з ліжка. Я пам’ятаю, як одного разу написала їй листа, в якому сказала: «Сподіваюся, сьогодні ти побачиш зірки в своїй частині землі». Як я вже казала, вона мешкає вПАР. Вона відповіла мені: «О, Джоні, я не бачила зірок вже багато років. Моє ліжко розташоване в кутку кімнати й звідти їх не видно. Але я знаю, що вони там. І це надає мені сил». Вона каже, що з величезною радістю молиться про Майкла, про мене та про всіх інших у нашій групі, хто страждає від болю. І якщо вона може заступатися за мене, то я зроблю все, що в моїх силах, щоб активно займатися тим, що Святий Дух хоче робити в моєму житті.

Анкерберг: Гаразд. Наступного тижня я хочу поставити вам запитання: «Як вам вдається стриматися й не впасти в депресію, коли ви стикаєтеся з постійними проблемами?» Я маю на увазі пневмонію, рак грудей та постійно зростаючий біль. Усі ці речі мчать на вас, як вантажний поїзд, і не зупиняються. І вони не зникнуть. Ви мали періоди депресії й я б хотів, щоб ви порадили людям, що їм робити, коли вони стикаються з тим самим, що й ви. Сподіваюся, що ви приєднаєтеся до нас наступного тижня.

 

*****

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».