Де Бог, коли життя ранить нас? Програма 3

 

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга». Життя може бути повним несподіванок. Одного дня в вас усе прекрасно, а наступного дня лікар діагностує в вас хворобу, яка назавжди змінює ваше життя. Нещасні випадки, природні катастрофи, злочини та хвороби можуть в одну мить цілком змінити наше життя. І коли це відбувається, люди питають: «Де Бог, коли життя так сильно ранить?»

Такі люди хочуть почути відповіді від справжніх людей, які пережили стільки ж або навіть більше, ніж вони. І сьогодні ви почуєте історії двох таких людей. Джоні Еріксон Тада під час пірнання в сімнадцять років пошкодила свій хребет і її паралізувало. Вона прикута до інвалідного крісла вже п’ятдесят років. Крім того, вона зіткнулася з раком грудей і щодня страждає від хронічного болю. Доктор Майкл Іслі був президентом Біблійного інституту Муді, але пішов із цього поста, коли зіткнувся з неймовірним болем у спині. Його страждання призвели до болісних операцій. Лікарі розібрали всі диски й з’єднали всі кістки в хребті, щоб врятувати його життя. Зараз він є головним пастором Біблійної церкви «Спілкування» в Бредвуді (Тенесі).

Але він щодня живе з хронічним болем.

Ці двоє дадуть відповіді на запитання, які стосуються теми «Де Бог, коли життя ранить нас?» Приєднуйтеся до нас на цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

*****

Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. Я Джон Анкерберг. Дякую, що приєдналися до мене. Сьогодні з нами двоє чудових гостей, як ви чули: доктор Майкл Іслі та Джоні Еріксон Тада.

І ми маємо дуже важливе запитання: «Чи полягає Божа воля в тому, щоб зцілити всіх тих, хто щиро приходить до Нього в вірі?»

Якщо ви хворі, якщо ви маєте інвалідність, якщо ви зіткнулися з чимось схожим у своєму житті й хочете довідатися, якою є відповідь на запитання «Що Бог зробить для вас? Що про це каже Біблія?», то цей випуск для вас. Я б хотів почати з тебе, Джоні. Ти християнка, яка п’ятдесят років прикута до інвалідного крісла через перелом шиї. Крім того, в тебе діагностували рак грудей. І тепер ти страждаєш від жахливого болю через тріщину в крижовій кістці. Чи молилася ти колись та чи просила ти в Бога про зцілення?

Джоні: Звичайно, багато разів. Насправді, я пам’ятаю, як коли я була в лікарні після перелому шиї й мої друзі приходили до мене зі своїми Бібліями й питали…

…«Яку частину Біблії тобі почитати?», то я завжди просила їх прочитати мені п’ятий розділ Івана. Ти знаєш, це відоме місце Письма, де сказано: «А в Єрусалимі… є купальня, Віфесда по-єврейському зветься… У них лежало багато слабих… А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим».

«Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим?» Я уявляла себе на тому місці післятого, як друзі йшли, коли гасло світло, медсестри йшли, а подруги по палаті засинали. Я уявляла себе біля цієї купальні Віфезда. Я уявляла себе лежачою на матраці з соломи поруч з іншими паралізованими, благаючи, сподіваючись, молячись, волаючи до Ісуса про те, щоб Він не обминув мене, щоб Він зцілив мене, доторкнувся до мене. Але за ті два роки, що я провела в лікарні – рік з яких я провела в геріатричному відділенні державної установи – мої руки та ноги так і не одержали цього послання. Я не пішла. Я покинула лікарню в жахливому розчаруванні. Але коли я вирушила жити до сестри Джей на ферму в Меріленді… Одного разу вранці ми дивилися християнський канал і почули оголошення про те, що одна цілителька приїде до Вашингтона. І в цьому ролику людей запрошували приїхати й одержати зцілення. Ми з сестрою вирішили не витрачати часу даремно. Наступної п’ятниці ми прибули на перший крусейд зцілення. Я ніколи не забуду, як мене привезли до цього великого залу в готелі Хілтон у центрі Вашингтона. Це місце було переповнене. Ашери провели мене до відділу для паралізованих. Там я сиділа з іншими п’ятдесятьма-шістдесятьма інвалідами з ціпками, інвалідними кріслами та ходунками. Всі ми були збуджені. Цілителька вийшла на сцену. На неї світив прожектор. Грала музика. Люди читали свідчення та місця Письма. А потім прожектор перевели на інший край залу. І там усе виглядало так, немов люди одержували зцілення. Після цього прожектор перевели на інший кут. І там було ще більше зцілень. Потім його знову перевели. І знову оплески, свідчення та зцілення. А я сиділа, дивилася на нас у відділенні для людей на інвалідних кріслах і думала: «Святий Дух, прийди сюди, де всімають важкі випадки. Зціли нас». Але прожектор так і не освітив відділ для паралізованих. І десь через півтори-дві години ашери вивели нас, трохи заздалегідь, як нам сказали, для того, щоб не створювати заторів біля ліфтів. І ось я сиділа там, під п’ятнадцятим номером у черзі з тридцяти п’яти розчарованих людей з інвалідностями. Це були люди на інвалідних кріслах, з ціпками та ходунками. Всі вони були в ліфта. У тиші я вирішила оглянути людей і подумала: «З цією картинкою щось не так». Який Рятівник, Цілитель, Спаситель не чує молитви паралізованого про зцілення? Але замість упасти ще глибше в яму депресії, все це спонукало мене зануритися ще глибше в Боже Слово. Я хотіла зрозуміти, що це був за Бог. Мені здавалося, що в усьому Письмі було сказано про те, що Він відповідає на молитви тих, хто приходить до Нього в вірі. В посланні Якова сказано, що хворий має покликати пресвітерів.

Його мають намастити оливою. «дуже могутня ревна молитва праведного!» В інших місцях, на кшталт Івана п’ятнадцять, сім, Ісус каже: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!»

Усе це схоже на абсолютні гарантії зціленнявід Бога. Але, проте, мої пальці та ноги не одержували цього послання. Я телефонувала своїм друзям і казала: «Коли ти наступного разу побачиш мене, я стоятиму на ногах». Я хотіла показати їм та Богові, що в мені не було сумнівів, що я вірила в те, що Він справді зцілить мене. Але Він не робив цього. І я відкрила, м’яко кажучи, неймовірні речі в Божому Слові.

Анкерберг: Так, повернімося теологічно до деяких речей, які ти знайшла. В своїй книзі ти кажеш: «Чи може Бог зцілювати? Звичайно, Бог може зцілювати».

Ти цитуєш Ісаї п’ятдесят дев’ять, один, де сказано: «Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути».

Отже, питання не в тому, чи може зцілювати Бог, чи ні. Він може зцілювати. Тоді ти прийшла до наступного запитання: «Чи зцілює Бог у двадцять першому столітті?»

І, безумовно, Він це робить. Ти дійшла такого висновку, бо є історії людей з усього світу.

Джоні: В посланні до Євреїв сказано, що Ісус учора, й сьогодні, й навіки Той самий.

І якщо Ісус зцілював, коли ходив по землі, то чому б Йому не зцілювати й зараз?

Анкерберг: Майкле, одним з твоїх улюблених місць є сто другий псалом, де сказано: «Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!» А потім він називає їх: «Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє»

Якого висновку ти дійшов на підставі всього цього?

Майкл: Ми знаємо на підставі Біблії, що саме Бог є причиною зцілення.

Хірурги різали мене, вставляли в мене штифти, вставляли болти. Вони різали мене. Але саме Бог задумав для нас зцілення. Ми не маємо «карт-бланшу», який гарантував би нам зцілення. Але те зцілення, яке ми можемо пережити, ми приписуємо Богові.

Анкерберг: Так. А тепер, Джоні, я б хотів повернутися до тебе. І головне запитання звучить так: «Чи бажає Бог зцілити всіх тих, хто щиро приходить до Нього в вірі? Чи Він завжди каже «так» на наші прохання про зцілення? Чи можемо ми бути впевненими в тому, що дивовижне зцілення завжди є першим і найкращим варіантом для Бога?»

І ось у чому проблема. Деякі люди в християнській церкві припускають і наполягають на тому, що людина не одержує зцілення лише тому, що їй бракує віри, або тому, що в її житті є схований гріх.

Розгляньмо цю заяву в контексті тих місць Письма, які ти вивчала.

Джоні: Найбільше мені допомогло місце Письма з Євангелії від Марка, з першого розділу.

Ісус був у Капернаумі. Він зцілював людей праворуч і ліворуч, аж до самого заходу сонця. Наприкінці дня Він стомився й люди пішли. Наступного ранку Він встає рано і йде в відлюдне місце, щоб помолитися.

Після світанку до Нього приходить ще більше людей. Вони приносять ще більше хворих, кривих та калік. Вони шукали Ісуса.

Симон та ті, хто був з ним, пішли шукати Господа, але не могли Його знайти. Коли ж вони знайшли Його, то сказали: «Ісусе, всі шукають Тебе. Всі ці хворі та немічні люди чекають на Тебе біля підніжжя гори». І те, що Він сказав Своїм учням у тридцять восьмому вірші, дуже вразило мене. Навіть не дивлячись на людей біля підніжжя гори, Він каже їм: «Ходім в інше місце».

«Ходімо до сусідніх сел, щоб Я міг проповідувати там». Для чого? Ось для чого. «Я на те прийшов». Коли я прочитала це, то зрозуміла, що питання було не в тому, що Ісусові не було діла до цих людей біля підніжжя гори.

Вони мали рак, параліч та інші хвороби. Справа в тому, що їхні фізичні проблеми не були Його головною метою. Євангелія була Його головною метою. Євангелія, яка каже: «Гріх убиває. Пекло реальне, але Бог милостивий. Його Царство може змінити вас і Я – ваш пропуск для нього». І коли люди починали йти за Ісусом просто для того, щоб розв’язати свої проблеми, Спаситель завжди відходив від них. Я вирішила докладніше дослідити це питання, щоб зрозуміти пріоритети Ісуса в питанні зцілення, бо той Бог і людина, яка зцілювала сухі руки та відкривала сліпіочі, сказала: «І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її. І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його».

Коли я прочитала це, то раптом побачила пріоритети Ісуса. Він шукав глибшого зцілення в моєму житті. Він хотів не просто фізичного зцілення пальців та ніг. Він бажав зцілення в моєму серці, в моїй душі. Поступово, згодом, я побачила, що суть Божого плану полягає в тому, щоб спасти мене від мого власного гріха, від моєї впертості та свавілля, від мого егоїзму. І страждання – це той інструмент, який Він використовує для того, щоб показати мені, хто я є насправді. Я не зразок чесноти, яким би хотіла себе вважати. Але Бог дозволяє стражданням притиснути, обмежити та формувати мене. Вони забирають роздратування та невдоволення, кислу вдачу, гіркоту та незадоволеність. Ось ті речі, від яких мене потрібно зцілити та звільнити. І це те глибоке зцілення, про яке каже сто тридцять восьмий псалом.

«Випробуй мене, Боже, випробуй мене, і побач, чи не йду я дорогою злою». Джоне, коли люди підходять до мене зараз і кажуть: «Я хочу помолитися про твоє зцілення», я ніколи не відмовляю їм. Я завжди рада молитвам про моє зцілення. Але перш, ніж хтось почне молитися, я кажу: «Дозвольте мені дати вам кілька пунктів для молитви. Помоліться про те, щоб завтра вранці, коли я прокинуся, я непрокинулася з почуттям поразки, з почуттям прикрості. Будь ласка, помоліться про те, щоб я не скаржилася на світло та не ненавиділа істину. Будь ласка, помоліться про те, щоб я не маніпулювала чоловіком за допомогою своїх фраз та інтонацій. Помоліться про те, щоб я віддавала належне там, де це необхідно, а не приписувала заслуги собі. Помоліться…» Це ті речі, від яких мені потрібно зцілитися. І що більше я зцілююся від цих речей, то менш важливим і гострим стає моє бажання ходити. Напевно, я відкрила, що є важливіші речі в житті, ніж ходіння. Одна з таких речей – це чисте серце та душа, яка прагне небес та жадає догодити Спасителеві. Ось що таке зцілення на глибокому рівні.

Анкерберг: Майкле, я б хотів, щоб ти звернувся до людей, яким на християнських зборах казали, що вони мають не досить віри й тому Бог не зцілив їх. Або що в їхньому житті є схований гріх, в якому вони не зізналися, та що саме ці речі не дозволяють їм зцілитися. Дехто з них залишив віру. Інші впали в цілковитий відчай. Я хочу звернутися до Біблії, показати вірші, які, як я сподіваюся, підбадьорять їх і повернуть до Господа. Я дам тобі два приклади для початку. Одного разу мій батько повернувся додому. Він не хворів жодного дня в житті. Він займався місіонерською діяльністю, проповідував. Він проводив служіння та дивовижні крусейди. Він приїхав додому, пішов до лікаря перевіритися. Після цього лікар підійшов до мене, його сина, і сказав: «Вашому батькові залишилося жити тридцять днів, максимум дев’яносто днів. Мені здається, що ви маєте сказати йому про це». Хвороба захопила все його тіло. Я сказав йому про це, допоміг йому впорядкувати заповіт та інші речі. Ми молилися про те, щоб тато одержав зцілення, й Бог дав йому ще десять років життя. Мій найкращий друг, який понад сорок п’ять років був зі мною в служінні, який мав віри більше, ніж усі решта у будівлі, занедужав на рак. Пастори та диякони прийшли до нього, помолилися про нього, намастили його оливою. Я був упевнений в тому, що Бог зцілить його. Він помер через місяць. У моєї матері знайшли БАС. Ми молилися про те, щоб Бог зцілив її, але через два роки вона померла. Одного Бог зцілив, а двох – ні. В Біблії є вірші й я б хотів, щоб ми порозмовляли про них. Обирай кожен з них.

Майкл: Ми багато разів казали про це місце Письма… Враховуючи все те, що сталося з Павлом, в другому до Коринтян одинадцять він каже про колючку в тілі.

«А щоб я через пребагато об’явлень не величався», – Павло каже про це в другому до Коринтян дванадцять, сім. «то дано мені в тіло колючку, … щоб я не величався». Ми бачимо неймовірну причину. Щоб я не величався, як каже Павло, дано мені колючку в тіло, щоб я не величався».

«Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене». А після цього ми бачимо коментар Павла. «Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб», – він називає причину, – «щоб сила Христова вселилася в мене». Ми бачимо неймовірну картину апостола. Він апостол. І хоч би якою була колючка – багато хто сперечається про це – Бог не забрав її. Ми можемо подивитися на інших мучеників Нового заповіту, наприклад, на Стефана, якого каменували до смерті за проповідь неймовірного послання; Якова, якого спіткала жорстока смерть. Ми можемо подивитися на безліч героїв віри. На жаль… Знаєш, Джоне, мені цікаво, що Бог скаже тим людям, які кажуть лише про здоров’я та багатство. І від цієї думки в мене мурашки біжать по спині. Вони пропускають таких ключових героїв, як Йов, як Павло, як Яков, як Стефан, коли кажуть: «Бог робить це завжди. Вам лише потрібно мати досить віри». Павло не мав досить віри? Бог обрав Павла для того, щоб принести Євангелію світові. Але в цьому разі Бог не зцілив його. Я хочу повернутися до однієї речі, Джоне, про яку ми казали раніше. Вона записана в Марка один. Мені здається дивним те, що щоразу, коли Христос зцілював когось, ми бачимо фізичний прообраз духовного стану.

Питання не лише в тому, що ми хочемо зцілення від болю, страждань та раку. Це фізичний прообраз. Ви сліпі. Ви духовно сліпі. Ви глухі. Ви духовно глухі. Ви криві. Ви духовно криві.

Всі дива були духовним проявом реальних духовних хвороб. І саме від цього Він і хоче зцілити нас, а не лише від того, що є в цьому тимчасовому світі.

Анкерберг: Так. Джоні ходила по всіх цих служіннях зцілення, думаючи: «Якщо не це, то інше. Якщо не це, то отже наступне». Павло просив не одного разу, не двічі. Напевно, це завдавало йому неприємностей. Він тричі просив і відповідь на його прохання була «Ні. Досить тобі Моєї благодаті».

І він прийняв це. І справа була не в тому, що він не мав досить віри. І справа була не в тому, що він мав якийсь таємний гріх. Просто Божа воля полягала в тому, щоб Павло мав цю неміч. Нам важко прийняти це, Майкле. Але проте, так каже Біблія. Я згадую його друга Трохима. Він був хворий, коли він був у тому місті. Він любив цю людину. Він мав силу, щоб зцілити його. Напевно, він молився про Трохима. Але що каже Біблія? Він залишив його хворого.

Ось чому я хочу звернутися до тих, кому сказали, що вони хворі зі своєї вини. Ні. Можливо, Бог каже: «Ось що Я вибрав для тебе. І Моєї благодаті досить для тебе». Джоні, є один вірш, який ти обожнюєш. У ньому сказано про те, щоб ми втішалися Господніми шляхами. Розкажи нам про цей вірш.

Джоні: Псалом тридцять шість, чотири: «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!»

Джоне, довгий час бажання мого серця звучало так: «Боже, постав мене на ноги. Дозволь мені знову користуватися руками».

«Забери цей біль». Ось якими були бажання мого серця. Я благала Бога про те, щоб Він забрав мої проблеми, але Він не зробив цього. Тоді я вирішила копнути глибше й розібратися, що ж я пропускаю? Що я маю побачити в Його Слові? І що глибше я занурювалася в Боже Слово, то більше я бачила Боже серце. Коли я подивилася на Христа на хресті й побачила, що Він був паралізований, прибитий до цього дерева, співчуваючи мені в моїх стражданнях, то знову закохалася в Нього. І що більше я пізнавала Ісуса, цей бік Ісуса, чоловіка скорбот, який знав мій біль, то більше я закохувалася в Нього. І то більше Його бажання ставали моїми бажаннями. І перш, ніж я зрозуміла, я припинила жадати встати на ноги. Я бажала догодити Господу Ісусові. А що Йому до вподоби? Йому до вподоби, щоб Його Євангелія проповідувалася, Його Царство розширювалося, щоб сімейний Божий прапор був закріплений в ґрунті сердець тих людей, які були скептиками та циніками.

Ось що до вподоби Богові. Джоне, я коротенько хочу сказати про те, чому Бог не зцілює. Мені здається, що коли ми переживаємо зцілення, то забуваємо про Господа. Він не потрібен нам так гостро. Але коли нам боляче й ми страждаємо, то ми прокидаємося вранці й кажемо: «Боже, Ти потрібен мені». Його серце спрямоване до людей, які приходять до Нього в своїх немочах і кажуть: «Я не можу зробити цього сама. Боже, будь ласка, допоможи мені». Можливо, це та причина, через яку Він не завжди фізично зцілює нас. Як уже казав Майкл, Він хоче відкрити наші духовні очі, прочистити наші духовно глухі вуха та спрямувати наші духовно криві ноги в новому напрямку.

Анкерберг: Останнє запитання буде знову адресоване тобі. Два роки ти не хотіла слухати, коли хтось казав тобі про Бога. Багато людей молилися, але не одержували зцілення і йшли з церкви. Дай пораду таким людям, які слухають нас просто зараз.

Джоні: Біблія каже, що ми маємо плакати з тими, хто плаче.

І якщо хтось і може зрозуміти вашу скорботу, ваше глибоке розчарування від того, що ви не одержали зцілення, то це ваш Господь Бог. Але будь ласка, пам’ятайте про те, що ви маєте Спасителя, якийбув спокушений і пройшов ті самі випробування, що й ви. Він бажає посадити в вашому серці Свою надію, Свою радість, яка непохитна, глибокий мир. Він хоче, щоб ваша душа вкоренилася в Ньому. Все це коштує будь-якого зцілення, будь-якої здатності ходити або користуватися руками. Бог такий добрий. Ісус дає ні з чим незрівнянну радість. І я готова віддати все, щоб бути Його подругою. Навіть якщо це означає, що я не одержу фізичного зцілення.

Анкерберг: Я також згадую, як у саду Ісус сказав: «Боже, дозволь Мені уникнути цього».

І відповідь на це була негативною. Але Він виконав Божу волю, на щастя для всіх нас.

Джоні: Безумовно.

Анкерберг: Так? Є речі, які є вищими за фізичне зцілення. Наступного тижня я б хотів порозмовляти про ці речі. Крім того, я б хотів торкнутися такої теми: «Як люди, які страждають від жахливих хвороб або обставин, можуть знати, що вони важливі для Бога, що їхні життя мають значення, що їхні страждання не проходять непомітно повз Бога й можуть принести вічну нагороду?»

Ви маєте дивовижні історії про людей, які були готові померти або збиралися вчинити самогубство через те, що відчували неймовірний біль. Але ви сказали їм про те, що Бог може використовувати їх дивовижним чином. Вони дослухалися й Бог використовував їх. Це важлива інформація, друзі. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас наступного тижня.

 

 

*****

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».