Віра в переломний момент. Програма 1 з 3.

 

Анкерберг: Сьогодні в «Шоу Джона Анкерберга»:

Люцер: Сьогодні ми розмовлятимемо про віру в переломний момент. Питання в тому, через що вам потрібно пройти, щоб зректися Господа й сказати: «Я вже не можу вірити в Його любов». Якої миті ваша віра зламається?

Анкерберг: Чи перебуває наша віра в пункті розламу? Як нам залишатися вірними Богові посеред проблем та болю в серці?

Люцер: Коли ми стикаємося з випробуванням, то можемо або поблагословити Бога, або проклясти Його. Бог любить, коли в Нього вірять навіть коли докази свідчать про зворотнє.

Анкерберг: Що Бог хоче, щоб ви знали, щоб ви могли вірити та покладатися на Нього попри все?

Люцер: Ви маєте вірити Божому слову. Іншими словами, ви маєте вірити Його обітницям попри докази навколо.

*****

Анкерберг: Сьогодні моїм гостем є доктор Ервін Люцер, пастор церкви Муді Меморіал у Чикаго, Ілінойс. Послухайте, що він скаже про віру в переломний момент та про те, як підготуватися до важких часів у цьому особливому випуску «Шоу Джона Анкерберга».

Ласкаво просимо на нашу передачу. Сьогодні на вас чекають важливі запитання та особливий гість. Наші запитання звучать так: «Чи можемо ми довіряти Богові й вірити в те, що Він знає, через що ми проходимо, навіть коли ми проходимо через важкі часи?»

Дехто з вас зараз переживає важкі часи.

Можливо, ви вважаєте, що Бог вчинив з вами жорстоко й приніс проблеми в ваше життя, й сьогодні ви злитеся на Бога. Ви відчуваєте гіркоту.

Ви довіряли Богові, але життя не складалося для вас. Ви гадали, що все буде так, а вийшло інакше. Сьогодні я запросив у гості доктора Ервіна Люцера. Він старший пастор церкви Муді Меморіал у Чикаго, Ілінойс. Я хочу, щоб він розгорнув Біблію й поділився об’явленнями про надію та віру в Бога. Він не забув вас. Звідки нам це знати? Ми подивимося на історію родини, яка жила за часів голоду. Вони були за крок від голодної смерті. І для того, щоб врятуватися, вони пішли до іншої країни. І там на них чекала одна трагедія за іншою. Ервіне, я б хотів, щоб ти продовжив історію.

Люцер: Джоне, це дивовижна історія й я дуже радий, що можу поділитися нею.

Ми знаходимо її в Біблійній книзі Рути. Це дивовижна історія. Коли я почав вивчати голод у Біблії, то довідався, що Бог робить за часів голоду такі речі, про які мало хто знає. Він має Свої цілі. Я дуже радий, що ти зробив такий вступ до цього випуску, бо є люди, які страждають фінансово, мають проблеми зі здоров’ям. Є вдови, які мають почути цю історію, бо по суті, це історія трьох вдів. Ми продовжимо розглядати історію. Біблія починає книгу Рути з того, що в Віфлеємі стався голод.

Слово «Віфлеєм» означає «будинок хліба». Ми бачимо тут іронію. В «будинку хліба» стався голод. У людей виникли труднощі там, де вони мали бути благословенними. Елімелех, чоловік, подивився на свої череди, які, можливо, помирали з голоду, бо не було води та їжі, взяв свою дружину Ноомі та двох синів і пішов до Моаву.

Ми припускаємо, що вони пройшли сто кілометрів. За наших днів це невеличка відстань. Але якщо врахувати той факт, що вони жили за тих часів, коли люди йшли неспішно, проходячи по кілька кілометрів на день, то ви зрозумієте, що це було серйозне завдання. І ось що сталося. Вони пішли до Моаву, бо очікували там благословінь. Можливо, там був добрий врожай. Але проблема в тому, що в Моаві Елімелех помирає, залишаючи Ноомі вдовою. З ними пішли їхні двоє синів. Сини одружилися з моавитянками. На жаль, обоє синів також померли. Отже, ми бачимо Ноомі, вдову. Поруч три могили: одна її чоловіка, а інші дві – її синів. З нею дві її невістки. Вони довідуються про те, що в Віфлеємі знову з’явився хліб, і Ноомі вирішує повернутися. Дві невістки також хочуть повернутися. В першому розділі сказано, що Ноомі почала казати їм: «Поверніться, поверніться, поверніться».

Ми маємо правильно її розуміти. Питання не в тому, що вона не любила своїх невісток. За тих днів, якщо жінка не мала чоловіка, то на неї чекало дуже важке життя. Це стосується і вдів. Суть була в тому, що вони мали набагато більше шансів знайти чоловіків у своєму краю. Орпа вирішила повернутися додому. А Рут, як каже Біблія, не схотіла повертатися. Я хочу прочитати, що сказала Рут: «Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог. Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована».

Замислімося над цими словами. Це було її навернення. Для того, щоб навернутися до Бога Ізраїля, їй довелося розібратися з релігійними проблемами моавитян. Моавитяни були поганами. Їй довелося залишити це. Їй також довелося залишити свою родину, свою культуру. І немає ніяких сумнівів у тому, що вона повірила в справжнього Бога, бо пізніше навіть Боаз сказав, що вона прийшла до Ізраїлевого Бога, щоб заспокоїтися під Його крилами.

Він почув її історію.

Анкерберг: Він почув її історію від інших жінок.

Люцер: Точнісінько так. Коли Ноомі повернулася, то була в гіркоті. Вона каже мешканцям Віфлеєму: «Не кличте мене: Ноомі», – приємною, – «кличте мене: Мара», – сумною, – «бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній».

Я хочу, щоб люди це зрозуміли. Я не маю сумніву в тому, що деякі слухачі скажуть: «Це моя історія». Можливо, в вас помер чоловік або дитина. Ви пішли на нову роботу, яка мала виявитися доброю, але все пішло не так і ви опинилися в злиднях. У ваше життя прийшов голод і ви кажете: «Бог послав мені гіркоту».

Анкерберг: Я хочу дещо до цього додати. Я особисто знаю друзів, які втрачали прекрасного чоловіка або дружину. Їм самотньо й боляче. Я знаю бізнесмена, який не хворів і дня в житті й який через сорок вісім днів опинився в лікарні й так і не зміг вибратися з неї. І навіть рік потому він страждає. Я розмовляв з людьми, які втрачали роботу під час економічної кризи. Вони не знають, як звести кінці з кінцями, не знають, як сплатити кредит за будинок, як сплатити за рахунками. Ось чому я запросив тебе. Я хочу, щоб люди почули тебе. Ця жінка пережила три смерті. Через це вона відчуває гіркоту. Тепер вона самотня. Але продовжімо розглядати цю історію.

Люцер: Джоне, це дуже цікаво. І всі мають дослухати цю історію до кінця, бо ми побачимо, що Бог робив речі, яких Ноомі навіть не припускала. Всі одержать підбадьорення, коли ми дочитаємо історію до кінця. Отже, Ноомі повертається назад і відразу ж одержує урок. Вона каже: «Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь».

Вона каже, що навіть коли був голод, вона була з чоловіком й мала принаймні його та її синів. Це ще раз підкреслює цінність родини за часів економічного спаду. Вона повернулася й почала шукати друзів. Я хочу сказати, що за часів фінансових проблем дітям, дорослим дітям, часто доводиться жити зі своїми рідними. Я бував у багатьох країнах – як і ти – де родинам доводиться жити разом у маленькій квартирі. Фінансові та економічні труднощі показують нам цінність того, що ми можемо покластися один на одного.

Анкерберг: Так. Сьогодні двадцять вісім відсотків студентів в Америці живуть зі своїми батьками.

Люцер: Так. І вони чинять так, бо не можуть знайти роботу. Але тут є ще один момент, який ми бачимо з розвитком історії. Рут, яка повернулася назад з Ноомі, в підсумку закохується в людину на ім’я Боаз. Це справжня романтична історія. Вона працює в полі, збирає пшеницю разом з іншими. Боаз каже своїм працівникам: «Залишіть їй трохи зерна». Все тому, що він «поклав око» на неї. У книзі ми бачимо певні культурні питання в їхніх романтичних взаєминах. Але перш, ніж вирушити на перерву, Джоне, я б хотів сказати, що після перерви ми порозмовляємо про Божу благодать в усьому цьому та про те, що Бог задумав через голод. Це нагадує нам, що віруючим усе сприяє на добро, навіть несподівані трагедії, голод та труднощі.

Бог з нами завжди. І Він був з Ноомі, навіть коли вона не знала про це.

Анкерберг: Так. Насправді ми порозмовляємо про те, чому Бог включив книгу Рути в Біблію. Люди не знають відповіді. Але ти її маєш. І ми відкриємо її вам, друзі, щоб ви зрозуміли, що робив Бог. Це дивовижні речі. Залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося.

*****

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. Ми розмовляємо з доктором Ервіном Люцером про велику історію Старого заповіту книги Рути, про те, як родина, яка пережила кілька трагедій – три вдови – перейшла до романтичної історії. Ми бачимо жінку на ім’я Ноомі, яка однаково відчувала гіркоту. Але від шлюбу Боаза та Рути народжується дитина. І ми маємо побачити, який урок тут відкривається, а також зрозуміти, чому Бог включив цю інформацію – цю романтичну історію та трагедію цієї родини в Біблію. Чому це так важливо, Ервіне?

Люцер: По-перше, я хочу нагадати, що події книги Рути розгорталися за часів суддів.

Це був час сум’яття. За тих часів було нелегко виховувати дітей. І якщо ми гадаємо, що живемо в важкі часи, то нагадаймо собі, що в Біблії безліч історій, які відбувалися в важкі часи. Твоя правда, ми маємо трьох вдів. Ноомі повертається назад до Віфлеєму. Рут, її невістка, повертається з нею. Ноомі каже: «Я відчуваю гіркоту. Не називайте мене Ноомі. Називайте мене сумною, бо Бог дав мені гіркоту». Крім того, тут ми бачимо чудовий урок про суспільство. Адже в підсумку Рут стає частиною суспільства, хоч вона й була моавитянкою. В підсумку вона виходить заміж за Боаза і в них народжується дитина. Ось що важливо. Це сама суть даної історії. Що робив Бог за днів голоду?

Що робив Бог у ті важкі дні, коли ця жінка пішла зі своїм чоловіком, а повернулася вдовою? Чи брав Бог участь у цьому, чи Він просто відступив і сказав: «Я не беру участі в таких ситуаціях»? Бог робив щось особливе. Адже тепер Ноомі стає бабусею. Це дитина Рути. А Біблія каже: «назвали ім’я йому: Овед».

Чому книга Рути опинилася в Біблії? В Біблії важливу роль відіграє генеалогія Ісуса Христа. Бог хоче показати, як Він зберігав цю генеалогію протягом багатьох років, щоб Ісус Христос міг народитися. Ось що ми читаємо. Сказано, що Боаз, чоловік Рути, народив Оведа.

До речі, Ноомі стала нянькою цієї дитини. Іншими словами, вона допомагала виховувати маленького Оведа. Вона вважала, що це її дитина, хоч це й була дитина її невістки. Сказано: «Боаз породив Оведа; а Овед породив Єссея, а Єссей породив Давида».

Іншими словами, маленький Овед є частиною генеалогії Ісуса Христа. В цьому вся суть. Джоне, ми маємо розуміти, що коли Ноомі помирала, то навіть не уявляла, що в цьому був Божий задум. Вона дивилася на все це, як на особисту трагедію, якою вона й була. Смерть чоловіка, голод у Віфлеємі. Але Бог мав план, який мав здійснитися сотні років потому. Я хочу сказати всім нашим слухачам: «Ми не уявляємо, що Бог робить через наші випробування та трагедії». Бог може робити щось із нашим серцем, торкатися людей через нас, впливати на людей, на наших дітей, на наших онуків, про яких ми молимося. Він може мати Свій план, якого ми можемо й не бачити. Все, що ми бачимо – це Мара, гіркота життя. Ось чому я з такою радістю розумію, що Бог мав Свій план.

Анкерберг: Ось чому ми маємо довіряти Господові навіть у важких обставинах. Друзі, можливо, зараз ви перебуваєте в важких обставинах і не можете нічого зрозуміти.

Люцер: Так. Знаєш, що старшим я стаю, то ясніше розумію, що й я сам не можу нічого зрозуміти. Я не знаю, чому Бог чинить з людьми по-різному. Мої батьки дожили до глибокої старості. Мій батько помер у сто шість, а мати – в сто три. Вони хотіли вирушити на небеса раніше. Але є молоді люди, які помирають раніше. Божі шляхи несповідимі. Але ось у чому суть. Ми не зобов’язані розуміти, що робить Бог, щоб довіряти Йому.

Ми маємо пам’ятати про те, що під час іспиту вчитель завжди мовчить. Ми не повинні забувати про це.

Анкерберг: Так.

Люцер: А щоб закінчити цю історію, нам потрібно розгорнути Матвія один. Це має поблагословити всіх слухачів. Біблія в Матвія один дає нам генеалогію й згадує чотирьох жінок. Три з них мають досить цікаве минуле. Наприклад, є Тамара.

У Старому заповіті є історія про неї. Насправді це аморальна історія.

Ми бачимо Рахав, матір Боаза, згідно з Письмом. Вона була блудницею, як усі ми знаємо. Про це сказано в книзі Ісуса Навина. Таким було її минуле.

Ми бачимо Рут, моавитянку. І ми також бачимо Вірсавію, дружину Давида.

Джоне, хіба не цікавий той факт, що коли Матвій писав про неї, то навіть не хотів згадувати її імені, бо всі ми пам’ятаємо, що Давид украв дружину в Урії.

Анкерберг: А потім зробив так, щоб той загинув.

Люцер: Так. Сказано: «Давид же породив Соломона від Урієвої».

Що робить Бог? Чи може бути так, Джоне, що Бог за Своїм безмежним провидінням хотів сказати ось що: «Я хочу, щоб у генеалогії Ісуса була моавитянка, щоб із самого початку люди зрозуміли, що Євангелія призначена не для одного народу, а для всіх». Ось чому Рут з’являється в генеалогії Ісуса Христа. Чи знала Ноомі про це? Чи крилася в цьому причина голоду? Ні, вона не знала про це. Вона померла, не знаючи про це. Але в цьому немає нічого страшного, бо ми переживаємо те саме.

Анкерберг: Бог використовував її дивовижним чином, але вона цього не розуміла.

Люцер: Вона цього не розуміла й не могла навіть уявити.

Анкерберг: Так. Вона могла зробити краще, могла довіритися Богові. Можливо, Бог полегшив би їй ношу в чомусь. Це, принаймні, могло принести їй хоч якусь радість.

Люцер: Принаймні, вона знайшла радість на старість, бо в неї з’явився онук. Але навіть якби вона не мала онука, було б трагедією, якби вона померла в гіркоті. Вона не могла знати, яким буде Божий план. Бог має свої плани. Голод був важливим. Біблія каже, що Господь посилає голод. Нам важко це усвідомити й ми не можемо розглядати це питання докладно, але я хочу, щоб ми замислилися над цим на хвилинку. Саме голод повернув блудного сина до батька. В тому краю почався голод і юнакові довелося харчуватися разом зі свинями. І саме ця реальність повернула його до батька. Бог робить різні речі. Сьогодні я хочу сказати людям, як важливо усвідомити, що ми не зобов’язані розуміти, чим зайнятий Бог, щоб покладатися на Нього.

Анкерберг: Що б ти сказав людині, яка слухає нас, цю історію, й каже: «Але я відчуваю гіркоту. Моє життя валиться. Що мені робити?»

Люцер: По-перше, Джоне, я б хотів приділити хвилину, щоб звернутися до всіх тих, хто приєднався сьогодні до вас. Від усього серця я хочу, щоб ви зрозуміли, що частина цієї історії книги Рути, яку ми обговорювали сьогодні, це історія Євангелії. Ми казали про генеалогію Ісуса Христа та про те, чому Він прийшов на цю землю. Хіба не цікаво те, що в Його генеалогії, як я вже казав, є жінка, яка була блудницею, є жінка, яка скоїла аморальний вчинок? Сьогодні Бог каже, що може торкнутися й змінити вас. Якщо ви живете в гіркоті, то, як Ноомі, можете змінити гіркоту на щось приємне. Саме це й означає слово «Ноомі» – приємна. Ви скажете: «Як мені це зробити?» Бог послав Ісуса Христа в світ, щоб відкупити нас. Ви можете знати напевно, що будете на небесах, що ви примирилися з Богом. Знаєте, час від часу мені випадає можливість полетіти на літаку. Іноді квитків немає й тоді я переживаю з приводу того, чи знайдеться для мене місце в літаку. Але коли я маю квиток, то я можу спокійно сісти, насолодитися польотом, почитати. Все тому, що я знаю, що маю квиток на літак, а отже, й місце для мене. Сьогодні я хочу пояснити вам, що ви також можете одержати квиток. І ось як його одержати. Якщо ви приймаєте вірою те, що Ісус Христос помер на хресті, якщо ви вірите в те, що Він воскрес із мертвих та що це є доказом Його Божественності, покладаєтеся на Нього, то ви не лише одержуєте пробачення, а стаєте Божим сином або дочкою. Радісна новина полягає ось у чому – віддайте Йому свою гіркоту. Скажіть Йому сьогодні: «Господи, я не розумію, що Ти робиш у моєму житті, але попри все я довірятиму Тобі. Я зніму тягар зі своїх плечей і перекладу на Твої». Письмо обіцяє нам: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!»

Наверніться сьогодні до Ісуса й ви також перетворитеся з Мари, сумної, на приємну. Зробіть це просто зараз.

Анкерберг: Ервіне, це чудові слова. Друзі, якщо ви слухаєте наш цикл, який присвячений труднощам, що приходять у наше життя, голоду, з яким ми стикаємося, й ви питаєте: «Де Бог? Де Його відповіді?», то знайте, що наступного тижня ми розмовлятимемо на тему «Пустеля, диявол та ви».

Де Бог у ті важкі часи, коли приходить спокуса від диявола? Що робить Бог? Що робить диявол? І є ще ви. Що вони хочуть зробити в вашому житті? Які їхні цілі для вас? Ми візьмемо, як приклад, Самого Господа Ісуса Христа й подивимося на спокусу Ісуса Христа дияволом. Ми побачимо уроки, які застосовні і в нашому житті. Це буде дивовижно. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас. Залишайтеся з нами, щоб подивитися фрагменти наступного випуску.

 

*****

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».