Божа розрада, коли ви у розпачі, депресії та боїтеся майбутнього. Програма 2

Божа розрада, коли ви у розпачі, депресії та боїтеся майбутнього.

 

Програма 2

 

 

 

Д-р Джон Анкерберг

Доктор Майкл Іслі

Джоні Еріксон Тада

Копірайт 2012 АТРИ

Джон Анкерберг Показати

JAShow.org

Божа розрада, коли ви у розпачі, депресії та боїтеся майбутнього.

+++

Диктор: Сьогодні в «Шоу Джона Анкеребрега». Молода 17-річна дівчина, яка любила їздити на конях, любила хокей та плавання, пірнула в озеро ізламала хребет. Після екстреної операції вона дізналася, що більше ніколи не зможе ходити або користуватися своїми руками. Вона стала інвалідом, прикутим до візка до кінця життя. Як Бог допомагає Джонні Еріксон Тада протягом сорока п’яти років боротися з відчаєм, депресією та страхом перед майбутнім?

Уявіть собі чоловіка, якому під сорок. Він у хорошій формі, грає в рекетбол тричі на тиждень, і навіть займається з особистим тренером. Несподівано він починає відчувати біль у попереку, який призводить його до болючої операції. В результаті лікарям доводиться діставати усі диски та з’єднувати кістки у хребті.

Сьогодні доктор Майкл Іслі, почесний президент Біблійного інституту Муді та Джонні Еріксон Тада будуть говорити про те, як знайти Божу розраду, коли ви в розпачі, в депресії, та боїтеся майбутнього. Приєднуйтесь до нас на цьому спеціальному випуску «Шоу Джона Анкерберга».

 

 

 

+++

Програма 2

+++

 

 

Джон Анкерберг: Ласкаво просимо на нашу передачу. З нами доктор Майкл Іслі та Джонні Еріксон Тада. Ми підготували цілий цикл передач про страждання. Ми говоримо про те, як Бог втішає тих, хто хворий або страждає інвалідністю. І зараз ми перейдемо до питання, яке задавали багато з вас. Зараз я зачитаю його: «Чи вчить Біблія, що Бог хоче зцілити усіх, хто приходить до Нього по вірі? Чи правильно вважати, що Бог завжди говорить «так» на наші прохання про зцілення?» А тепер я хочу дати слово Джонні. Ти християнка, але 45 років прикута до інвалідного крісла. У тебе перелом шиї. Два роки тому у тебе знайшли рак грудей. Крім того, ти живеш з хронічним болем викликаним розколюванням кістки від тривалого сидіння. Чи був час, коли ти молилася та просила Бога зцілити тебе?

Тада: О, так! Я ніколи не відмовлялася від молитви за зцілення. Якщо хтось хоче помолитися за моє зцілення – я з радістю дозволяю зробити це. Біблія говорить нам в Якова 5 — «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів…». Дотримуйтеся усіх духовних правил. Нехай вас помажуть оливою. Сповідайте гріхи.

Але після того, як ти зробила все це, настає момент, коли тобі доводиться знову прокидатися вранці та жити далі. Псалом 102 переконує нас, що будь-яке зцілення, чи то від грипу або від перелому ноги — все це робить Бог. Бог працює через лікарів. Бог працює через операції, через ліки. Бог зцілює постійно. Але Він залишає за Собою право на чудесне зцілення кого захоче і як захоче.

Я не вважаю, що ми, християни, повинні ставитися до Бога так, ніби Він дає нам порожній чек на фізичне зцілення. Ми повинні пам’ятати, як говорив Майкл в першій передачі, що всі хвороби і немочі є наслідками життя у грішному світі. Коли Ісус прийшов, то почав змінювати наслідки гріха, але не довів це до кінця. Так, Він заспокоїв бурю, але у нас досі залишилися дрібні шторми. Так, Він воскрешав людей з мертвих, але навіть Лазар, якого Він воскресив, потім помер. Так, Він зруйнував силу гріха над нами, віруючими, але Він не прибрав присутність гріха. У нас досі є проблеми з гріхом.

То чому ж ми, християни, самі вибираємо хвороби, немочі або травми, яких у нас не повинно бути? Ми терпимо все – урагани, грип, природні катастрофи, смерть, хвороби.

Анкерберг: Ти чудово сказала про це у своїй книзі. Ти говориш, що ключове питання не звучить на кшталт: «Чи може Бог зцілити?».  Чому?

Тада: Безумовно, Бог може зцілити. Бог зцілює щодня. Ми чуємо історії про дивовижні зцілення з усього світу, де проповідується Євангеліє, і християни борються з темрявою, чаклунством, магією, вуду. Бог творить безліч див. Його рука не закоротка. Його вуха не глухі. Він чує плач пригноблених. І Він постійно зцілює. Але Він залишає за Собою право вибору на те, кого зцілити, як, і в якій мірі. Ми не завжди розуміємо Його цілі та плани в цьому житті, але нам потрібно прийняти Його причини, тому що вони мудрі і милостиві, хоч і приховані від нас аж до самої смерті. Ми можемо й не зрозуміти, чому Він не зцілив, поки не опинимося на тому світі.

Анкерберг: Так. Ми повинні розібратися з питанням: «Чи хоче Бог зцілити всіх, хто приходить до Нього у вірі та просить про зцілення?»

Тада: Я згадую Євангеліє від Марка, дев’ятий розділ. Сам Ісус, Який зцілив людину з висохлою рукою, каже, що якщо вона спонукає до гріха – краще її відрубати. Ісус, який відкривав очі сліпим, каже, що якщо око призводить до похоті – краще вирвати його. Краще увійти в життя вічне калікою, ніж горіти здоровим у пеклі. Фактично, Ісус говорить, що у Нього є пріоритети. Він хоче, щоб ми прийняли їх. А це означає, що декому з нас краще бути каліками в цьому житті – без рук, без ніг – щоб не потрапити туди, куди не треба. Я вважаю, що це місце Писання підкреслює той факт, що Ісус вважає духовне зцілення, праведність, радість і мир більш важливими речами.

Це набагато краще, ніж мати руки і ноги. В житті є більш важлива річ, ніж прогулянки пішки та робота руками. І ця річ – вічність. Заради неї ми живемо. Ось чому ми можемо мати радість, мир і впевненість зараз. Це духовне зцілення. Воно набагато важливіше та глибше фізичного зцілення. Те, що я можу сидіти у цьому інвалідному кріслі й посміхатися – неймовірне диво. І я тут не без проблем, і через них. Це і є чудо!

Анкерберг: Дехто каже, що ми не отримуємо зцілення через те, що у нас не вистачає віри, або через якийсь таємний гріх. Вони вважають, що якщо позбутися від нього, то тоді з’явиться справжня віра, і Бог зцілить тебе, тому що Він хоче, щоб усі були здорові. Що ти скажеш на це?

Тада: Я б нагадала їм перший розділ Євангелія від Марка. Люди приходили до Ісуса в Капернаум і отримували зцілення. Він займався цим цілий день. Потім Сонце сіло. Він пішов, і люди пішли. Наступного ранку Ісус встав рано й пішов молитися на гору. Сонце піднялося, і люди знову почали приходити: ще більше зцілень та різноманітних див. Апостоли були шоковані. Де Ісус? Де він? Вони пішли на гору і знайшли Його там. Він молився. Вони сказали: «Учителю, ці люди шукають Тебе». І тоді Ісус сказав їм щось дивне. Він сказав: «Давайте підемо в інше місце. Давайте підемо в найближчі села, щоб Я міг проповідувати, бо» — зверніть увагу — «для цього Я прийшов ».

Ісус не був байдужим до хворих на рак, паралізованих, сліпих і кульгавих, які сиділи біля підніжжя гори. Але їх недуги не були Його головною метою. Його головною метою була проповідь Благої вісті Царства, порятунок душ з пут сатани, розширення царства Отця, встановлення прапора Його духовної сім’ї на території, яку диявол вважав своєю. Це основа плану Христа. Ісус прийшов спасти нас від гріха та навчити нас ненавидіти його так само, як ненавидить його Він. І коли я кажу про гріхи, то маю на увазі страх, тривогу, сумніви, недовіру, впертість, егоїзм, гордість і все інше, від чого нам так потрібно зцілитися. Це набагато важливіше рук та ніг.

Анкерберг: Так. Люди кажуть: «Джонні, я не розумію тебе. Якби ти пішла на служіння зцілення, і дійсно повірила, то сталося б диво». Але ти ходила. Ти була на служінні великої цілительки на ім’я Кетрін Кульман. Деякі, можливо, не чули про неї, але я пам’ятаю її. Отже, що сталося, коли ти пішла до неї?

Тада: Мене повела сестра. Це було наприкінці семидесятих.

І ось, Кетрін Кульман виходить на сцену в готелі Хілтон Болрум, у білому одязі, під світлом прожекторів та органне крещендо. Вона читає слово і слухає свідчення. Усі з нас, тих, хто сидить в секції для візочників, дивляться на сцену через натовп, де практично усі отримують зцілення. Підійди сюди, де дійсно важкохворі… Знаєте, ніхто з секції візочників не отримав зцілення. Вони вивели нас раніше, щоб не було затору біля ліфта. І ось, я сиділа, п’ятнадцята з тридцяти п’яти чоловік в ліфті, і дивилася на людей. Я думала, що тут щось не так. Я якось неправильно читаю Писання, якщо вважаю, що повинна була отримати зцілення в залі. Саме цей випадок змусив мене зануритися глибше в Боже Слово, зрозуміти Його пріоритети і сутність зцілення.

Анкерберг: Ми ненадовго перервемося. Після перерви я хотів би поставити тобі питання: «Після сорока п’яти років паралічу, раку та жахливого болю, з яким ти живеш зараз, до якого висновку ти дійшла у питанні «Чому Бог не зцілює всіх?» Чому Бог не зцілив тебе? І що Він сказав тобі? Друзі, залишайтеся з нами. Ми скоро повернемося.

 

Анкерберг: Отже, ми знову з вами. У нас в гостях Джонні Еріксон Тада та доктор Майкл Іслі. Ми говоримо на важливу тему: якщо ви хворі, у вас рак, хвороба Альцгеймера, пухлина мозку або артрит, і ви приходите до Бога та кажете: «Боже, у мене проблема. Я вірю, що Ти можеш зцілити мене, і прошу Тебе зробити це зараз». Але Він не робить цього. Можливо, справа в тому, що у вас мало віри? Або в тому, що у вас є таємний гріх? Або справа в чомусь іншому? Я вважаю, що ми повинні зрозуміти це з Біблійної точки зору. Майкл, я хочу, щоб Джонні підвела підсумок. Що ти відповіси на це питання після сорока п’яти років в інвалідному кріслі? Але розгляньмо спочатку Біблійний приклад людей, у яких була віра, були проблеми, і вони просили про їх вирішення, але рішення не прийшло. Тож пройдемося за списком.

Іслі: По-перше, як уже говорила Джонні, число тих, кого Христос не зцілив, вельми велике. Я вважаю, що ми повинні подивитися на гріх, на гріховний стан людей та на ті дива, які творив Христос. Отже, по-перше, усі ми грішні, розкладаємося, вмираємо.

І кожне з цих див, чи то прояв зцілення, духовних знаків або знамень, покликані показати Його силу над природою, «супра натура», над природою. Христос приходить не тільки для того, щоб зцілювати. Він міг просто відкрити лікарні, куди б приходили люди, і Він торкався б їх. Але не це було Його метою. Головна проблема – гріховний стан. Павло – яскравий приклад. У нього була неміч, про яку ми не знаємо напевно. Але Бог не зцілив його від неї. Він каже: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі». Мені подобається підхід Павла до цього питання. Зовнішня людина загниває, а внутрішня оновлюється день у день. Якщо моя віра залежить від Божого зцілення, або від несповіданого гріха, то є багато місць, які принесуть нам проблеми, особливо у випадку з апостолом Павлом. Степан також був побитий камінням. Ми можемо розглянути безліч прикладів святих.

Анкерберг: Так. Візьмемо, наприклад, Тимофія. У нього були проблеми зі шлунком.

Іслі: Так, зі шлунком. Є хвороби, які так і залишаються з нами. Так що…

Анкерберг: Супутник Павла, Трохим, був хворий. Він потребував його на служінні. Але Павло зі всією зцілюючою силою Божою, даною йому, не міг нічого зробити.

Іслі: Щоб допомогти йому. Мені подобається історія з Івана 9, тому що у ній ми бачимо сліпого, який є дивним прикладом. Він не просить зцілення. Він не проявляє ніякої віри. В учнів виникає питання: «…хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Рабини вважали, що можна згрішити навіть в утробі. Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому. Й Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом, і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам. Це дивовижна історія. Пізніше, коли Ісус зустрівся з ним, то сказав: «Чи віруєш ти в Сина Божого? Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?» У цьому випадку людина не знала, хто такий Христос. У нього не було дієвої віри. Все, що він зробив – просто умив очі. Чи є це вчинком віри в Христа? Він просто змив бруд з очей. Тут сталося неймовірне диво: у нього з’явилися нові очі, яких не було від народження.

Тобто, у Христа є влада, щоб творити та зцілювати, але Він прийшов не для цього? Я вважаю, що це один із прикладів того, як Христос прийшов у світ, щоб вирішити проблему гріха, проблему хвороб, розкладання зовнішньої людини. Ми оновлюємося кожен день. Знаю, що благочестиві люди не погодяться з цим, але я не думаю, що все це залежить від віри або від несповіданого гріха, адже ми бачимо людину, яка нічого не знала про Христа і ці поняття, але Христос зцілив її.

Анкерберг: Так. Візьмемо, наприклад, апостола Павла, який сидів у в’язниці. Й одного разу «став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!». Господь підбадьорив Його. Він вийшов з в’язниці, точніше залишився в ній.

Іслі: Він залишився в кайданах.

Анкерберг: Він пробув там 24 місяці, перш ніж його випустили. Невже Бог забув про нього на ці два роки? Ні. Він просто не відповів на його прохання так, як йому того хотілося. Мабуть, у нього були свої плани.

Іслі: Так. Мені подобається, як Христос звертається до натовпу. Джонні вже говорила про Капернаум, але фарисеї і книжники хотіли, щоб Він вчинив диво на доказ того, що Він Месія. А Він каже: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони». Він говорить про Своє воскресіння: про смерть, поховання та воскресіння. Але коли ми приходимо до Нього, шукаючи ознаки або дива, коли ми говоримо: «Якщо Ти зробиш це, то я, можливо, буду служити Тобі», ми намагаємося маніпулювати Богом. Якщо Ти зробиш те, то я зроблю це. Але Бог так не працює, адже Він суверенний. Я вважаю, що ми повинні зрозуміти це. Хтось може не погодитися зі мною, але наскільки я розумію Писання, Він може зцілювати. Є люди з даром зцілення, які, як я вважаю, були поза часом. Він дійсно зцілює. Коли мені робили операції, робили шунтування, то Він зціляв. Це не були лікарі. Це Він зціляв. Лікарі завдали шкоди тілу. Ми створені за образом Його, й ми зцілюємося. Але я вважаю, що ми заходимо надто далеко, коли говоримо, що Він завжди зцілює на підставі нашої віри та за умови сповідання усіх гріхів.

Анкерберг: Добре. Джонні, давай-но повернемося до тебе. Я запитав: «Після сорока п’яти років у інвалідному кріслі, багатьох років болю та страждань, молитов, відвідування служінь зцілень… до якого висновку ти прийшла про те, чи зцілює Бог усіх, хто просить у вірі?»

Тада: Коли я лежала в лікарні, то люди запитували мене: «Яке місце з Біблії тобі прочитати?» Я завжди просила їх прочитати Івана 5 – «А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих…». У цій історії розповідається про те, як Ісус ходив серед паралізованих, і знайшов людину, яка лежала там 38 років. Сказано, що коли Ісус дізнався про стан тієї людини — «вже давно» — Ісус думає, що 38 років в інвалідному кріслі «це давно» – Він відразу ж допоміг. Й тоді я сказала: «Ісус, Ти зцілив цю людину, яка лежала паралізована. Будь ласка, зціли мене. Прояви до мене ту ж жалість, що і до нього. Боже, зціли мене».

Ти маєш рацію, Джоне. Я побувала на багатьох служіннях зцілення після того, як виписалася з лікарні.

Я була не тільки у Кетрін Кульман, але і в маленьких англіканських церквах, які проводили служіння зцілення по вівторках. Я була там. Мене мазали оливою. Мене вивозили вперед. Я робила все за Писанням, але Бог так і не зцілив мене.

Кілька років тому чоловік повіз мене в Ізраїль. Він віз мене по вибоїстих дорогах і базарах старого міста. Ми прийшли до Овечої брами, повернули ліворуч, проїхали церкву святої Анни, і раптово – «Кен, подивися на це!» Це була купальня Вифезда. Кен, я приходила сюди. Я приходила сюди в уяві. Я багато разів уявляла себе на цьому місці, коли лежала в лікарні, благаючи Бога про те, щоб Він зцілив мене.

Поруч не було нікого. Ми були надані самі собі. Туристичні автобуси поїхали. Був сухий і вітряний день. Усюди літав пил. Я сперлася на перила, які захищали руїни купальні, й сказала: «О, Ісусе, Ти був таким мудрим, що не дав мені відповідь на прохання про фізичне зцілення. Ти зробив щось більше. Ти дав мені любов до молитви. Ти дав мені міцну віру в Небеса. Ти дав мені справжні стосунки з чоловіком. Ти виховав у мені чутливість до болю інших.

Ти зробив так, щоб я зненавиділа гріх. Ти спонукав мене глибше вивчати Твоє Слово. Ти зробив набагато більше, ніж я могла мріяти. Життя – це не просто ходити, рухати руками і не відчувати болю або страждань від раку. Ти показав мені, Господи Боже, що таке справжнє зцілення. Він привіз мене до купальні Віфезда в Ізраїлі, й я могла сказати Йому лише: «Спасибі, Ісусе, бо «ні» у проханні про фізичне зцілення означає «так» у багатьох інших, набагато важливіших сферах».

Анкерберг: Мені важко повірити в усе те, що ти робиш. Ти береш участь в президентському комітеті, і при цьому займаєшся дванадцятьма служіннями. Я не можу впоратися з одним, а ти, сидячи в інвалідному кріслі, працюєш над дванадцятьма. Ти побувала в сорока восьми країнах.

Тада: Я вдячна Богу за те, що була в президентському комітеті по створенню першого акту американців-інвалідів. Я можу розповісти про багато речей. Але немає нічого більш цінного, ніж під’їхати на інвалідному візку до ліжка іншого паралітика, якому набридло жити, і сказати: «Надія – це хороша річ, можливо, найкраща. А ніщо хороше не вмирає. Тому тобі потрібно взятися за життя або за смерть. Хочеш, приєднуйся до мене. Давай візьмемося за життя сьогодні. Давай зробимо це заради Христа та оточуючих». Мені важко уявити собі кращу причину, щоб жити.

Анкерберг: Друзі, наступного тижня ми поставимо два важливих питання: «Як уникнути повернення депресії?» Що робити, коли відчай знову підкрадається до вас, і не відпускає, при цьому погіршуючи стан здоров’я? Що для вас зробить Бог? Як вам жити день у день? Я знаю, що багато хто з наших глядачів хотіли б дізнатися відповіді на ці питання. Сподіваюся, ви приєднаєтеся до нас на наступному тижні.

Диктор: Залишайтеся з нами, щоб подивитися фрагменти з наступного випуску.

 

 

 

 

 

Якщо ви хочете знайти взаємини з Ісусом Христом, заходьте на наш сайт за адресою джей-ей-шоу крапка орг і натискайте на вкладку «Помолитися, щоб визнати Ісуса Христа, як Рятівника».